Постанова 4824 № 755/14373/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи 755/14373/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/3281/2021Головуючий у суді першої інстанції - Арапіна Н.Є. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 червня 2021 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Цокурем Віталієм Володимировичем, який діє на підставі договору, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Дніпровського районного м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , згідно з яким просила: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 4000 грн. 00 коп. щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування заявлених вимог вказувала, що вона та ОСОБА_1 є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із нею. Разом з тим, позивач зазначав, що, незважаючи на встановлений Сімейним кодексом України обов`язок батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття, відповідач не надає матеріальної допомоги для забезпечення потреб дитини. У свою чергу, як зауважував позивач у своєму позові, дитина потребує значних коштів на її утримання як у зв`язку із навчанням, так і через необхідність всебічно розвиватися та оздоровлюватися. За вказаних обставин, а також посилаючись на те, що відповідач має задовільні матеріальне становище та стан здоров'я, позивач звернувся до суду з цим позовом, який просив задовольнити в повному обсязі. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30.11.2012 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 4 000 грн. 00 коп., які підлягають індексації відповідно до Закону України "Про індексацію доходів громадян" щомісячно, починаючи з 02.10.2020 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 17-20). В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Так, в обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не врахував ані стану здоров`я та матеріальне становище дитини, ані стану здоров`я та матеріальне становище платника аліментів і наявність у нього грошових коштів та/або доходу (а.с. 25-28). Ухвалою Київського апеляційного суду від 18.01.2021 року цивільну справу повернуто до Дніпровського районного суду м. Києва для усунення недоліків у її оформленні (вирішення питання про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат), які повинні бути усунуті протягом двох тижнів з дня одержання справи (а.с. 51, 52). Додатковою постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 02.02.2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. (а.с. 55, 56). Ухвалою Київського апеляційного суду від 11.02.2021 року апеляційну скаргу залишено без руху (а.с. 60, 61). Ухвалою Київського апеляційного суду від 04.03.2021 року поновлено позивачу строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (а.с. 69, 70). Ухвалою Київського апеляційного суду від 23.03.2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення сторін (а.с. 75, 76). Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із позивачем. Разом з тим, доказів, які б свідчили як про безумовну відсутність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу на утримання своєї дитини, так і про те, що він є непрацездатною особою, матеріали справи не містять. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, отримавши копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками, не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів, які б могли б бути враховані при визначенні розміру аліментів. Доказів поважності причин неподання ним відзиву на позовну заяву матеріали справи не містять. Натомість, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 16.09.2020 року відповідачу на праві приватної власності належить житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з державним актом про право власності на земельну ділянку відповідачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,28 га, яка знаходиться за адресою: Черкаська обл., Маньківський р-н, с. Нестерівка. Крім того, відповідач має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства КСП "Нестерівка", про що свідчить копія Свідоцтва про право власності на майновий пай члена сільськогосподарського підприємства Серії ЧЕ-ХІ за № 162475. Також, слід зазначити, що оскаржуючи рішення суду, відповідач вказав, що він працює та отримує відповідний дохід, надававши на підтвердження цих обставин відповідні документи. Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, зазначав, що, незважаючи на встановлений Сімейним кодексом України обов`язок відповідача утримувати свою дитину до досягнення ними повноліття, він одноособово здійснює вказані обов`язки, в той час як дитина потребує значних коштів на її утримання як у зв`язку із навчанням, так і через необхідність всебічно розвиватися та оздоровлюватися. Так, відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Тлумачення положень статті 180 СК України свідчить, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні,чи їх шлюб розірвано. При цьому, аналіз глави 15 СК України дозволяє зробити висновок, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частиною першою статті 184 СК Українипередбачено, що суд за заявою одержувача аліментів визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Відповідно до частини першої статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Частиною другою статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При цьому, як передбачено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з 01.01.2020 року для дітей віком від 6 до 18 років прожитковий мінімум становить 2 218 грн. 00 коп. Отже, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач є працездатною особою, працює, має у власності у майно, а дані про незадовільний стан його здоров`я відсутні, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 4 000 грн. 00 коп., у повній мірі врахував вимоги ст. 182 СК України та інтереси дитини, адже матеріалами справи підтверджується відсутність перешкод для виконання відповідачем обов`язку по утриманню власної дитини у повному обсязі і сплати аліментів в розмірі, достатньому для забезпечення дитині можливості нормального розвитку. Водночас, слід зазначити, що у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я сторін та в інших випадках, передбачених СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів. Таким чином, встановивши вищевказані фактичні обставини справи, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та проаналізувавши означені вище норми права, які регулюють виниклі правовідносини сторін, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку про обов`язок та наявність у відповідача можливості утримувати власну дитину. Отже, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення спрямоване на захист інтересів дитини. Натомість, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а відтак не впливають на законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, оскільки у даній категорії справ суд зобов`язаний враховувати інтереси дитини та ухвалювати судові рішення, спрямовані на їх захист шляхом стабільного забезпечення утримання дитини тим з батьків, який не проживає з нею, до досягнення останньою повноліття. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. У зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, понесені відповідачем судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають. Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Цокурем Віталієм Володимировичем, - залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М.І. Оніщук Судді В.А. Шебуєва Г.В. Крижанівська