Постанова 4820 № 686/18579/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/18579/20 Провадження № 22-ц/4820/746/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І. секретар судового засідання Гриньова А.М. за участю: представника третьої особи ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/18579/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», про визнання права власності на 1/2 частки житлового будинку та земельної ділянки, набутих у шлюбі, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2021 року (суддя Продан Б.Г.). Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У липні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя. Позов обгрунтовано тим, що 06.06.2003 між сторонами зареєстровано шлюб. За час перебування у шлюбі 28.12.2006 на підставі укладеного договору купівлі-продажу подружжям набуто у спільну сумісну власність земельну ділянку, площею 1000,0 кв.м. кадастровий номер 6810100000:21:002:0053, яка розташована по АДРЕСА_1 . На початку 2007 року сторонами на вказаній земельній ділянці було розпочато будівництво житлового будинку, а в липні 2007 року житловий будинок прийнято в експлуатацію та згодом зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно. Позивач вважає, що житловий будинок і земельна ділянка є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбані у шлюбі за спільні кошти, згоди щодо способу поділу спільного майна дійти не можуть, а тому просив суд у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на житловий будинок та земельну ділянку, які знаходяться по АДРЕСА_1 , стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в якості компенсації Ѕ частини житлового будинку та Ѕ частини земельної ділянки. В ході розгляду справи АТ «Державний експортно-імпортний банк України» залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. 30.11.2020 позивачем подано заяву про зміну предмета позову, в якій просив у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за кожним із подружжя право власності по Ѕ частини земельної ділянки площею 1000,0 кв.м. кадастровий номер 6810100000:21:002:005 та по Ѕ частини житлового будинку площею 174,6 кв.м., які розташовані за адресою АДРЕСА_1 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2021 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частини житлового будинку в АДРЕСА_1 та Ѕ частини земельної ділянки для обслуговування житлового будинку господарських будівель за адресою АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частини житлового будинку в АДРЕСА_1 та Ѕ частини земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою АДРЕСА_1 . В апеляційній скарзі АТ «Укрексімбанк» не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права. Зазначає, що 14.03.2008 між банком та ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором було укладено іпотечний договір №70308Z21, предметом якого є спірна земельна ділянка та цегляний будинок. Та суд, задовольняючи позов у даній справі, позбавив можливості звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог АТ «Укрексімбанк» як іпотекодержателя на підставі виконавчого напису від 26.12.2008, оскільки виконавчий напис містить умову про звернення стягнення на будинок та земельну ділянку, належну саме ОСОБА_3 . Зазначення у виконавчому написі лише одного власника та належності предмета іпотеки двом власникам призведе до того, що орган ДВС при виконанні виконавчого напису не зможе звернути стягнення на предмет іпотеки, а тому банк буде позбавлений можливості задовольнити вимоги за рахунок іпотеки. В судовому засіданні представник третьої особи АТ «Державний експортно-імпортний банк України» Храновський С.М. підтримав апеляційну скаргу. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що житловий будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_1 є об`єктами спільної сумісної власності подружжя, відповідно, позивач є власником 1/2 його частини. З таким висновком суду погоджується і апеляційний суд. Судом першої інстанції встановлено, що з 06.06.2003 сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі (а.с. 6). Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 28.12.2006 №9564 відповідач ОСОБА_3 купила земельну ділянку площею 1000,0 кв.м. кадастровий номер 6810100000:21:002:0053, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), і яка розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 7). На вказаній земельній ділянки сторонами спільно збудовано житловий будинок, який 27.07.2007 зданий в експлуатацію та 16.08.2007 ОСОБА_3 отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно будинок, загальною площею 174,6 кв.м., житловою площею 64,6 кв.м. по АДРЕСА_1 і здійснено державну реєстрацію права власності на нього (а.с. 8-10). Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 14.03.2008 на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №70307С50 від 03.08.2007 між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк» та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір №70308Z21, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучковською Т.М. та зареєстрований в реєстрі за №2706, згідно з яким ОСОБА_3 передала в іпотеку банку земельну ділянку площею 1000,0 кв.м. кадастровий номер 6810100000:21:002:0053 та цегляний житловий будинок, загальною площею 174,6 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1 (а.с. 29-31). При цьому, згода іншого з подружжя на укладення цього договору отримана у встановленому законом порядку, що вбачається з письмової заяви ОСОБА_2 від 14.03.2008, зареєстрованої приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучковською Т.М. у реєстрі за №2705 (а.с. 50). 26.12.2008 приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новченковим І.В. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку площею 1000,0 кв.м. кадастровий номер 6810100000:21:002:0053 та цегляний житловий будинок, загальною площею 174,6 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1 , в рахунок задоволення вимог ВАТ «Державний експортно-імпортний банк» у розмірі 112 535,75 доларів США (а.с. 32). Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Згідно з частинами третьою, четвертою статті 355 ЦК України, право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Згідно із статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тобто статтею 60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, провадження № 61-15462св18. Згідно зі статтями 69, 70 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 369 ЦК України). Згідно зі статтею 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Верховний Суд виходить з того, що у справах про поділ спільного майна подружжя необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Встановивши, що спірне нерухоме майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки набуто за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання за позивачем права власності на 1/2 частки спірного майна. Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо реєстрації права власності на іпотечне майно за двома фізичними особами та неможливість у зв`язку з цим задоволення вимог банку за рахунок предмета іпотеки. Оскільки спірне майно перебуває в іпотеці, що відповідно до статті 589 ЦК України та Закону України «Про іпотеку» забезпечує право іпотекодержателя -Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити в повному обсязі свою вимогу за рахунок предмета іпотеки. Крім того, обтяження за іпотечним майном зберігає свою чинність і в разі зміни власника майна (ст. 23 Закону України «Про іпотеку»). Згідно зі статтями 575, 577 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 07 червня 2021 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай