Постанова Запорізький апеляційний суд № 937/2459/21

Дата документу 08.06.2021 Справа № 937/2459/21 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 937/2459/21Головуючий у 1-й інстанції Честнєйша Ю.О. Пр. № 22-ц/807/1955/21Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 березня 2021 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, що продовжує навчання ВСТАНОВИВ: У березні 2021 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулась до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 1-3), в якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки, що продовжує навчання, у розмірі ј з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, з дня подання позову та до закінчення навчання, тобто до 30.06.2022 р. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції ОСОБА_4 (а.с. 9). Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 березня 2021 року (а.с. 10) позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , повернуто позивачу разом із доданими до неї документами. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 12-15) просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 25). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 26 квітня 2021 року (а.с. 29), справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 2 ЦПК України (а.с. 30). Оскільки, в силу вимог ст. 369 ч. 2 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідач ОСОБА_3 не скористався своїм правом на подачу апеляційному суду відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу сторони позивача у цій справі у встановлений апеляційним судом строк та станом на час її розгляду апеляційним судом взагалі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Проте, має місце відповідне навантаження судді доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 17 суддів). Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, повертаючи вищезазначену позову заяву позивачеві у цій справі, керувався ст. ст. 60, 62, 185 ЦПК України та виходив із такого. Позивач, в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, що продовжує навчання. Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Згідно з ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача. До позовної заяви додано копію «доверенности города Покачи Ханты-Мансийского автономного округа-Югры Тюменской области», викдаденої російською мовою та посвідченої нотаріусом «нотариального округа города Покачи Ханты-Мансийского автономного округа-Югры Тюменской области Шмойловой Юлией Владимировной», якою громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси, зокрема, «во всех судах судебной системи Украины». Відповідно до ч. 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Пунктом 1 частини першої статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою (ч. 2 ст. 62 ЦПК України). Частиною дев`ятою статті 62 ЦПК України встановлено, що довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до статті 34 Закону України «Про міжнародне приватне право» порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Вказана довіреність не містить жодних відміток (засвідчень) її легалізації на території України через консульство, відповідно до Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої наказом Міністерства закордонних справ України від 04 червня 2002 року №113. Отже, додана до позовної заяви копія «доверенности города Покачи Хантьі-Мансийского автономного округа-Югры Тюменской области», викладена російською мовою та посвідчена нотаріусом «нотариального округа города Покачи Ханты-Мансийского автономного округа-Югры Тюменской области Шмойловой Юлией Владимировной», якою громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси, зокрема, «во всех судах судебной системи Украины», не може вважатися належним чином оформленим документом, що підтверджує повноваження представника (аналогічна за змістом позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 205/9586/16). Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню особі, яка її подала. Проте, з такими висновками суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав. Вказана ухвала суду першої інстанції вимогам законності та обґрунтованості у цій справі не відповідає, є помилковою. Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 мала право на подачу до суду першої інстанції вищезазначеного позову в інтересах ОСОБА_1 на підставі вищезазначеної чинної нотаріально посвідченої довіреності, яка у тому числі містить повноваження ОСОБА_2 щодо підписання позовної заяви, пред`явлення позову до суду та інш. (копія а.с. 19). Оскільки, суд першої інстанції на час постановлення оскаржуваної ухвали у цій справі не звернув належної уваги на: - ч. 9 ст. 62 ЦПК України,якою встановлено, що довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; - та наявність чинної Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, підписаної у тому числі РФ та Україною у м. Мінську 22 січня 1993 року, ратифікованої Законом № 240/94 ВР від 10.11.94, та зокрема ст. 13 останньої, за змістом якої: документи, що на території однієї із Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Крім цього, безпідставним у даному випадку є посилання суду першої інстанції в обґрунтування своєї ухвали у цій справі на ухвалу Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 205/9586/16 про залишення без руху касаційної скарги за участю інших осіб, яка не містить правового висновку, обов`язкового для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України, та, відповідно, не має преюдиційного значення для вирішення процесуального питання судом у цій справі. При вищевикладених встановлених апеляційним судом обставинах, підстави для повернення вищезазначеного позову особі, яка його подала, на підставі ст. 185 ч. 4 п. 1 ЦПК України (заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати…) у цій справі були відсутні. Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та наявних у цій справі доказах. Допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали, що перешкоджає подальшому розгляду цієї справи, та в силу вимог ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду (вирішення процесуального питання) до суду першої інстанції. Також, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 , як позивач, в силу вимог закону була звільнена від сплати судового збору при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду у цій справі. Однак, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного із розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється у подальшому судом першої інстанції. Керуючись ст. ст. 4, 7, 12, 141, 367, 369, 371-372, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 березня 2021 року у цій справі скасувати. Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови апеляційним судом складений 08.06.2021 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.