Постанова 4872 № 916/3386/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3386/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Діброви Г.І. суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І. секретар судового засідання: Іванов І.В. за участю представників учасників справи: від Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської області Коновалова Н.О. за довіреністю від 01.09.2020 року; від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніпа Інжиніринг», м. Миколаїв не з`явився. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області 26.02.2021 року, м. Одеса, суддя Лічман Л.В., повний текст складено та підписано 09.03.2021 року у справі № 916/3386/20 за позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніпа Інжиніринг», м. Миколаїв про стягнення 392 878,50 грн.,- В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції. У листопаді 2020 року Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської області звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніпа Інжиніринг», м.Миколаїв, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніпа Інжиніринг», м.Миколаїв на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний», м.Южне Одеської області штрафні санкції за порушення строків виконання зобов`язання за договором про закупівлю товарів № Т/СН-94/19 від 02.07.2019 року, а також за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товару у загальному розмірі 392 878,50 грн., з яких: 176 536,50 грн. пеня за порушення строків виконання зобов`язання за договором у розмірі 0,5 відсотка вартості товару; 68 544,00 грн. штраф за прострочення виконання зобов`язання щодо поставки понад тридцять днів у розмірі п`ятнадцяти відсотків вартості товару, з якого допущено прострочення виконання; 147 798,00 грн. штраф за порушення постачальником умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товару у розмірі 30 відсотків вартості неякісного (некомплектного) товару, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судовий збір у розмірі 5 893,18 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свої зобов`язань за договором про закупівлю товарів від 02.07.2019 року № Т/СН-94/19, а саме в зв`язку поставкою неякісного товару, що призвело до його повернення та відповідно до порушення відповідачем строків поставки товару. Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.02.2021 року у справі №916/3386/20 (суддя Лічман Л.В.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніпа Інжиніринг», м. Миколаїв на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської області 132 304,20 грн. неустойки та 2 835,09 грн. судового збору; в решті позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання щодо поставки якісного товару позивачу та усунення недоліків у встановлений позивачем строк, з огляду на що суд дійшов висновку, що у позивача виникло право на нарахування передбаченої договором неустойки, при цьому, здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум дійшов висновку про правомірність нарахування лише штрафу згідно п.7.3 договору у розмірі 147 798,00 грн. та пені відповідно до п.7.2 договору у розмірі 41208,00 грн., проте за клопотанням відповідача зменшив вказані суми на 30 відсотків, задовольнивши клопотання частково. Також у рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем нараховується неустойка на підставі п.7.2 договору (176 536,50 грн. пені, 68 544,00 грн. штрафу) та п. 7.3 договору (147798,00 грн. штрафу) за одне порушення у вигляді непоставки якісного товару в строк, визначений в п. 4.1 договору, що на думку суду є неприпустимим, оскільки прямо суперечить ч.1 ст.61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, з огляду на що дійшов висновку, що обираючи між неустойкою, закріпленою в п. 7.2 договору та в п. 7.3 договору, за порушення умов угоди щодо поставки якісного товару в строк, визначений п.4.1 договору, що правильним є нарахування штрафу, передбаченого п.7.3 договору, адже саме цей пункт містить спеціальну відповідальність за поставку неякісного товару. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської області з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2021 року у справі № 916/3386/20 в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніпа Інжиніринг», м. Миколаїв на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської області штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язання за Договором про закупівлю товарів № Т/СН-94/19 від 02.07.2019 року, а також за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товару у загальному розмірі 260 574,30 грн., а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніпа Інжиніринг», м. Миколаїв на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської області частину судового збору за подання позовної заяви до Господарського суду Одеської області у розмірі 3 058,09 грн., а також судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5862,91 грн. Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, щодо висновку суду першої інстанції відносно зміни сторонами строку поставки товару скаржник зазначає, що п. 4.1, 4.5 договору сторонами чітко передбачено, обов`язок постачальника поставити покупцю конкретну партію товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання постачальником рознарядки на поставку конкретної партії товару (рознарядку отримано 26.12.2019 року, а отже - товар необхідно було поставити до 25.01.2020 року), а також те, що у випадку поставки неякісного (некомплектного) товару або відсутності відповідних документів (або їх частини) на момент приймання товару покупцем, товар вважається не поставленим з наслідками передбаченими п. 7.2, 7.3 договору. Зміни до п. 4.1, 4.5 договору в порядку передбаченому п. 11.14 договору не вносились, додаткові угоди з цього приводу сторонами не укладались. А тому, у разі незгоди з будь-яким із зазначених пунктів договору, відповідач був наділений правом вимоги про зміну умов договору у судовому порядку (ст. 651, 652 Цивільного кодексу України), але не скористався цим правом. Щодо необґрунтованості висновку суду першої інстанції про неприпустимість одночасного нарахування неустойки на підставі п. 7.2 договору (68 544,00 грн. штрафу) та п. 7.3 договору (147 798,00 грн. штрафу) за одне порушення у вигляді непоставки якісного товару в строк, визначений в п. 4.1 договору, скаржник зауважив, що згідно із п. 4.5 договору у випадку поставки неякісного (некомплектного) товару або відсутності відповідних документів (або їх частини) на момент приймання товару покупцем, товар вважається не поставленим з наслідками передбаченими п. 7.2. 73 договору, тобто положення спірного договору не передбачають одночасної сплати таких штрафів, а чітко розділяють правопорушення, за які застосуються такі штрафи та ставить їх сплату в залежності від обставин допущення порушення, що не суперечить ст. 549 та ст. 551 Цивільного кодексу України. Отже, як зазначає скаржник, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов`язку з поставки позивачу товару у встановлений договором строк (до 25.01.2020 року), а також порушення обов`язку щодо поставки у цей строк товару належної якості, - у Господарського суду Одеської області були підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності. При цьому, оскільки встановлений договором граничний строк поставки товару не змінювався а отже, з 26.01.2020 року товар вважався непоставленим з наслідками, передбаченими п. 7.2, 7.3 договору. Щодо зменшення розміру неустойки, скаржник зазначає, що відповідачем не доведено винятковості випадку, який би був підставою для зменшення розміру неустойки, Господарським судом Одеської області зменшено належну до стягнення неустойку на 30%; відповідач, підписавши договір, повністю погодився з його умовами, зокрема, згідно з п. 4.1 договору прийняттям на себе обов`язку забезпечити поставку товару у строк і в порядку, які встановлені цим договором та погодився з розміром штрафних санкцій за порушення строку виконання зобов`язання (п. 7.2 договору), а також умов зобов`язання (п. 7.3 договору). Також скаржник наголосив, що він співпрацює з великою кількістю суб`єктів господарської діяльності, в тому числі з питань придбання різного роду товарів та послуг, і неотримання вчасно коштів за прибутковими договорами з основної виробничої діяльності підприємства, створює несприятливі умови, для розрахунків з контрагентами за іншими договорами, в яких підприємство є стороною. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області 26.02.2021 року у справі № 916/3386/20, справу призначено до судового розгляду. Відповідач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу, в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. В судовому засіданні, представник Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської області Коновалова Н.О. підтримала доводи та вимоги своєї апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніпа Інжиніринг», м.Миколаїв в судове засідання не з`явився, про причини неявки в судове засідання не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань суду не надав, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить наявний у матеріалах справи звіт про відправку ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 про відкриття провадження у справі №916/3386/20 на електронну адресу відповідача, якою відповідача повідомлено про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду. Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "+11 посилань", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України"). В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Так, відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень, ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України «Про доступ до судових рішень», у відповідності до ст. 2, 4 якого скаржник (інші учасники справи), проявивши належну обачність, оскільки є апелянтом по даній справі, міг дізнатись з Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є загальнодоступною, про рух справи, ініціатором перегляду якої в апеляційному порядку він є. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніпа Інжиніринг», м. Миколаїв Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської області потребує задоволення частково, а рішення Господарського суду Одеської області 26.02.2021 року у справі №916/3386/20 часткового скасування, виходячи з наступного. Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини. 02.07.2019 року між Державним підприємством «Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської області (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніпа Інжиніринг», м. Миколаїв (постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів № Т/СН-94/19, згідно п.1.1 якого постачальник зобов`язується у 2019 році поставити покупцю товар (далі товар), зазначений у специфікації, що є додатком № 1, відповідно до цього договору, а покупець прийняти і оплатити товар. Найменування товару визначається згідно з єдиним закупівельним словником ДК-021:2015. Асортимент, кількість та ціна за одиницю товару визначені в додатку № 1 до цього договору (п. 1.2 договору). Згідно з п. 2.1 договору ціна Договору становить 7 826 040,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 1304340,00 грн. Відповідно до п. 4.1. договору постачальник поставляє покупцю конкретну партію товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання постачальником рознарядки від покупця на поставку конкретної партії товару. Рознарядка покупця на поставку конкретної партії товару надсилається постачальнику електронною поштою. Місце поставки товару склад бази постачання Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської області. Поставка товару здійснюється силами, засобами та за рахунок постачальника на умовах DDP у відповідності до положень Міжнародних правил щодо тлумачення термінів ,,Інкотермс (у редакції 2010), з урахуванням положень цього договору. Моментом поставки товару вважається момент одержання товару покупцем з оформленням прибуткових документів на складі бази постачання Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської області (п. 4.2 договору). Згідно з п. 4.5 договору у випадку поставки неякісного (некомплектного) товару або відсутності відповідних документів (або їх частини) на момент приймання товару покупцем, товар вважається непоставленим з наслідками, передбаченими п.п.7.2, 7.3 договору. Пунктом 5.7. договору сторони погодили, що у випадку поставки неякісного (некомплектного) товару, підтвердженням чого являється акт приймання товару, складений покупцем згідно з інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7, постачальник зобов`язаний замінити неякісний (некомплектний) товар на якісний (комплектний) своїми силами за власний рахунок, протягом строку, зазначеного покупцем у вимозі про невідповідність поставленої партії товару вимогам якості (комплектності). Відповідно до п. 7.1. договору у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору, винна сторона несе відповідальність перед іншою стороною відповідно до діючого законодавства України та умов, викладених у цьому договору. За порушення постачальником строку виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,5 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі п`ятнадцять відсотків вказаної вартості (п. 7.2. договору). Згідно з п. 7.3. договору за порушення постачальником умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товару стягується штраф у розмірі тридцяти відсотків вартості неякісного (некомплектного) товару. Однак сплата штрафу не звільняє постачальника від заміни неякісного товару на якісний (комплектний) власними силами та засобами за свій рахунок протягом строку, зазначеного покупцем у вимозі про невідповідність поставленої партії товару вимогам якості (комплектності). Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2019 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1 договору). Згідно з п. 11.14. договору зміни та доповнення до договору можуть бути внесені в порядку, передбаченому чинним законодавством України, тільки за домовленістю сторін, що оформлюється додатковими угодами до цього договору, які є його невід`ємною частиною. Відповідно до п. 12.1. договору невід`ємними частинами цього Договору є: додаток № 1 специфікація; додаток № 2 креслення. В подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору про закупівлю товарів від 02.07.2019 року № Т/СН-94/19, якою п.2.1 договору викладено в наступній редакції: «Ціна Договору становить 7 514 100,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 1 252 350,00 грн.»; додаток № 1 специфікацію, що додається до цієї угоди, викладено в новій редакції. 26.12.2019 року Державним підприємством «Морський торговельний порт «Южний», м.Южне Одеської області оформлено замовлення товару шляхом надсилання на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніпа Інжиніринг», м.Миколаїв рознарядки від 26.12.2019 року за вих. № 205-63/4106 на загальну суму 668 610,00 грн. з ПДВ (вал-шестерня 140-211-005 (2 шт.) на загальну суму 71 400,00 грн. з ПДВ, колесо зубчасте КП 140-211-006 (2 шт.) 89 760,00 грн. з ПДВ, рейка зубчаста КП 140-441-000СБ (1 шт.) 367 200,00 грн. з ПДВ, плита ребриста ТМКЩ 162 х 10 мм (500 шт.) 140 250,00 грн. з ПДВ). Отримавши рознарядку, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніпа Інжиніринг», м. Миколаїв поставлено Державному підприємству «Морський торговельний порт «Южний», м.Южне Одеської області названий у специфікації товар, що підтверджується видатковою накладною від 26.12.2019 року № РН-26/12. Поставлений товар 27.12.2019 року прийнято на загальну суму 175 950,00 грн. з ПДВ, а саме плиту ребристу ТМКЩ 162 х 10 мм (500 шт.) вартістю 140 250,00 грн. з ПДВ та вал-шестерню 140-211-005 (1 шт.) вартістю 35700,00 грн з ПДВ, про що свідчать видаткові накладні від 26.12.2019 р. №№ РН-26/12, РН-26/12-2, РН-26/12-4 та акт від 27.12.2019 р. про приймання товару, відповідно до якого решту замовленого Державним підприємством «Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської області згідно рознарядки від 26.12.2019 року за вих. № 205-63/4106 товару повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Ніпа Інжиніринг», м. Миколаїв у зв`язку з його неналежною якістю. 07.02.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніпа Інжиніринг», м.Миколаїв поставлено Державному підприємству «Морський торговельний порт «Южний», м.Южне Одеської області товар (вал-шестерня 140-211-005 (1 шт.), колесо зубчасте КП 140-211-006 (2 шт.), рейка зубчаста КП 140-441-000СБ (1 шт.)) на загальну суму 492660,00 грн. з ПДВ, про що свідчить видаткова накладна від 07.02.2020 року № РН-07/02-1. З поставленого 07.02.2020 року товару Державним підприємством «Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської області 12.02.2020 року прийняло тільки вал-шестерню 140-211-005 вартістю 35 700,00 грн. з ПДВ, про що свідчать видаткові накладні від 07.02.2020 року № РН-07/02-1 та акт від 12.02.2020 року про фактичну якість та комплектність товару. Колесо зубчасте КП 140-211-006 (2 шт.) та рейку зубчасту загальною вартістю 456 960,00 грн. з ПДВ повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Ніпа Інжиніринг», м.Миколаїв у зв`язку з неналежною якістю товару. В листі від 20.02.2020 року вих. № 20-02 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніпа Інжиніринг», м. Миколаїв просило Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської області про надання згоди на усунення вказаних в акті від 12.02.2020 року недоліків та заміну неякісного (некомплектного) Товару на якісний протягом 30 календарних днів згідно п. 5.7 Договору. У відповідь на вказаний лист Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської області листом від 05.03.2020 року № 1339/04/205/20 встановлено для Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніпа Інжиніринг», м.Миколаїв граничний строк для заміни неякісного (некомплектного) Товару до 23.03.2020 року. 20.03.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніпа Інжиніринг», м.Миколаїв поставлено Державному підприємству «Морський торговельний порт «Южний», м.Южне Одеської області товар (колесо зубчасте КП 140-211-006 (2 шт.), рейку зубчасту КП 140-441-000СБ (1 шт.)) на загальну суму 456 960,00 грн. з ПДВ, про що свідчить видаткова накладна від 20.03.2020 року № РН-20/03-1. Поставлений 20.03.2020 року товар Державним підприємством «Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської області 23.03.2020 року прийняло частково, а саме лише колесо зубчасте КП 140-211-006 (1 шт.) вартістю 44 880,00 грн. з ПДВ, про що свідчать видаткові накладні від 20.03.2020 року № РН-20/03-1 та акт від 23.03.2020 року про фактичну якість та комплектність товару. Колесо зубчасте КП 140-211-006 (1 шт.) та рейку зубчасту КП 140-441-000СБ (1 шт.) повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Ніпа Інжиніринг», м.Миколаїв у зв`язку з неналежною якістю товару. 13.04.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніпа Інжиніринг», м.Миколаїв поставлено Державному підприємству «Морський торговельний порт «Южний», м.Южне Одеської області товар (колесо зубчасте КП 140-211-006 (1 шт.), рейка зубчаста КП 140-441-000СБ (1 шт.)) на загальну суму 412 080,00 грн. з ПДВ, про що свідчать видаткова накладна від 10.04.2020 року № РН-10/04-1 з відміткою про отримання 13.04.2020 року та акт приймання ТМЦ за кількістю, якістю та комплектністю від 13.04.2020 року. 06.07.2020 року Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний», м.Южне Одеської області направило на адресу відповідача претензію за вих. № 3954/01/102/20, в якій вказуючи на порушення строків поставки товару за договором, позивач вимагав сплати штрафних санкцій в розмірі 392 878,50 грн., з яких: - 176 536,50 грн. пені за порушення строків виконання зобов`язань згідно п.7.2 договору, з яких 41 876,10 грн. нараховано на суму 492 660,00 грн. за період з 26.01.2020 р. по 11.02.2020 р., 91392,00 грн. на суму 456 960,00 грн. за період з 12.02.2020 року по 22.03.2020 року, 43 268,40 грн. на суму 412 080,00 грн. за період з 23.03.2020 року по 12.04.2020 року; - 68 544,00 грн. штрафу за прострочення виконання зобов`язань щодо поставки товару понад тридцять днів у розмірі 15 % від вартості товару, поставленого з порушенням строку, на підставі п. 7.2 Договору (456 960,00 грн. х 15%); - 147 798,00 грн. штрафу за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товару у розмірі 30 % від вартості неякісного (некомплектного) товару згідно п. 7.3 Договору (492 660,00 грн. х 30%). Відповіді на зазначену претензію матеріали справи не містять. Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви часткового прийняття аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції частково не погодився з висновком суду першої інстанції. За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання. Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За положеннями ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України). Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. Частина 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлює, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Так, з матеріалів справи вбачається, що 02.07.2019 року між Державним підприємством «Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської області (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніпа Інжиніринг», м. Миколаїв (постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів № Т/СН-94/19, згідно п.1.1 якого постачальник зобов`язується у 2019 році поставити покупцю товар (далі товар), зазначений у специфікації, що є додатком №1, відповідно до цього договору, а покупець прийняти і оплатити товар. 26.12.2019 року Державним підприємством «Морський торговельний порт «Южний», м.Южне Одеської області оформлено замовлення товару шляхом надсилання на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніпа Інжиніринг», м.Миколаїв рознарядки від 26.12.2019 року за вих. № 205-63/4106 на загальну суму 668 610,00 грн. з ПДВ (вал-шестерня 140-211-005 (2 шт.) на загальну суму 71 400,00 грн. з ПДВ, колесо зубчасте КП 140-211-006 (2 шт.) 89 760,00 грн. з ПДВ, рейка зубчаста КП 140-441-000СБ (1 шт.) 367 200,00 грн. з ПДВ, плита ребриста ТМКЩ 162 х 10 мм (500 шт.) 140 250,00 грн. з ПДВ). Тобто відповідно до п. 4.1. договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніпа Інжиніринг», м. Миколаїв було зобов`язано поставити Державному підприємству «Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської області обумовлений рознарядкою товар належної якості в строк до 25.01.2020 року включно, а не 27.01.2020 року, як вказано судом першої інстанції, оскільки вимогами вказаного пункту договору чітко визначено, що поставка має бути здійснена саме у 30 календарних днів. З матеріалів справи вбачається, що отримавши рознарядку, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніпа Інжиніринг», м. Миколаїв 26.12.2019 року було поставлено Державному підприємству «Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської області названий у специфікації товар, що підтверджується видатковою накладною від 26.12.2019 року № РН-26/12, проте поставлений товар 27.12.2019 року було прийнято лише частково на загальну суму 175950,00 грн. з ПДВ, товар на суму 492 660,00 грн. було повернуто продавцю в зв`язку з його неналежною якістю. Тобто, в супереч укладеного між сторонами договору, відповідач поставив позивачу товар неналежної якості на суму 492 660,00 грн., що ним фактично не заперечується. Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до положень ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У розумінні ст. 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання. Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Згідно з п. 4.5 договору у випадку поставки неякісного (некомплектного) товару або відсутності відповідних документів (або їх частини) на момент приймання товару покупцем, товар вважається непоставленим з наслідками, передбаченими п.п. 7.2, 7.3 договору. Так, відповідно до 7.2. договору за порушення постачальником строку виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,5 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі п`ятнадцять відсотків вказаної вартості. Згідно з п. 7.3. договору за порушення постачальником умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товару стягується штраф у розмірі тридцяти відсотків вартості неякісного (некомплектного) товару. Однак сплата штрафу не звільняє постачальника від заміни неякісного товару на якісний (комплектний) власними силами та засобами за свій рахунок протягом строку, зазначеного покупцем у вимозі про невідповідність поставленої партії товару вимогам якості (комплектності). Таким чином, сторони договору визначили окрему відповідальність, як за прострочення поставки товару належної якості, так і за сам факт поставки товару неналежної якості. Оскільки як вже зазначалось раніше відповідачем було допущено поставку товару неналежної якості на суму 492 660,00 грн., останній, у відповідності до п. 7.3. договору, має сплатити штраф у розмірі тридцяти відсотків вартості неякісного (некомплектного) товару, а саме у розмірі 147 798,00 грн., як вірно заявлено позивачем. Що стосується заявлених позивачем штрафу та пені, розрахованих за несвоєчасну поставку якісного товару, судова колегія зазначає таке. З матеріалів справи вбачається, що після повернення неякісного товару 27.12.2019 року, відповідачем було поставлено товар (з урахуванням п. 4.2 договору) - 12.02.2020 року на суму 492 660,00 грн., з яких прийнято товару на суму 35 700,00 грн., повернуто в зв`язку із неналежною якістю на суму 456 960,00 грн.; - 23.03.2020 року на суму 456 960,00 грн., з яких прийнято товару на суму 44880,00 грн., повернуто в зв`язку із неналежною якістю на суму 412 080,00 грн.; - 13.04.2020 року на загальну суму 412 080,00 грн., який прийнятий в повному обсязі. Як вже зазначалось раніше, граничним строком поставки товару належної якості було 25.01.2020 року, тобто відповідачем було прострочено поставку якісного товару на загальну суму 492 660,00 грн., починаючи з 26.01.2020 року по 11.02.2020 року, як про то вірно зазначено позивачем, а тому, у відповідності до п. 7.2. договору відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі 41 876,10 грн.(492 660,00 грн.*0,5%*17 днів), як вірно заявлено позивачем. При цьому, в листі від 20.02.2020 року вих. № 20-02 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніпа Інжиніринг», м. Миколаїв просило Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської області про надання згоди на усунення вказаних в акті від 12.02.2020 року недоліків та заміну неякісного (некомплектного) товару на якісний протягом 30 календарних днів згідно п. 5.7 договору. У відповідь на вказаний лист Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської області листом від 05.03.2020 року № 1339/04/205/20 погодило для Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніпа Інжиніринг», м. Миколаїв граничний строк для заміни неякісного (некомплектного) товару до 23.03.2020 року. Судова колегія зазначає, що вказаним листом позивач у відповідності до приписів п.5.7. договору фактично змінив строк поставки якісного товару. Тобто якісний товар на суму 456 960,00 грн. відповідач мав поставити до 23.03.2020 року включно, разом з тим, у вказаний строк відбулась поставка товару належної якості лише на суму 44 880,00 грн., товар на суму 412 080,00 грн. було поставлено лише 13.04.2020 року, з огляду на що, з урахуванням п. 5.7. договору та вищезазначених листів, судова колегія зазначає, що відповідачем було прострочено поставку товару належної якості тільки на суму 412 080,00 грн., починаючи з 24.03.2020 року по 12.04.2020 року і пеня, нарахована на загальну суму 41 208,00 грн. (412 080,00 грн.*0,5%*20 днів) вірно перерахована судом першої інстанції. Тобто, обґрунтованими є вимоги позивача до стягнення з відповідача суми пені у розмірі 83 084,10 грн., яка нарахована як 0,5 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання договірного зобов`язання за кожен день такого прострочення, а не 176 536,50 грн., як заявлено позивачем. Що стосується заявленої суми штрафу у розмірі п`ятнадцять відсотків вартості товару, з якого допущено прострочення, за прострочення понад тридцять днів, розрахованого позивачем у відповідності до п. 7.2. договору судова колегія погоджується із висновком суду про те, що нарахування та стягнення штрафу у відповідності до вказаного пункту договору є неможливим, оскільки, як вбачається з вищезазначених та здійснених судом апеляційної інстанції розрахунків, відповідачем прострочення поставки товару належної якості понад тридцять днів допущено не було, а тому суд першої інстанції правомірно відхилив позовні вимоги в цій частині. При цьому, судова колегія зазначає, що судом першої інстанції при розрахунку штрафних санкцій, які підлягає стягнути з відповідача, було допущено помилки, оскільки не враховано прострочення поставки товару належної якості на суму 492 660,00 грн., яке мале місце, починаючи з 26.01.2020 року по 11.02.2020 року. Крім того, судом першої інстанції за текстом судового рішення вказано «Отже, розмір неустойки за порушення ТОВ ,,НІПА ІНЖИНІРИНГ умов договору становить 189 006,00 грн. (147 798,00 грн. штрафу згідно п. 7.3 Договору та 41 208,00 грн. пені відповідно до п.7.2 Договору…», при цьому, в подальшому суд посилається на те, що нараховується неустойка на підставі п.7.2 договору (176 536,50 грн. пені, 68 544,00 грн. штрафу) та п. 7.3 договору (147798,00 грн. штрафу) за одне порушення у вигляді непоставки якісного товару в строк, визначений в п. 4.1 договору є неприпустимим, оскільки це суперечить ч. 1 ст. 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Разом з тим, вже вирішуючи питання щодо задоволення клопотання відповідача щодо зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій, суд першої інстанції виходить із суми, яка складається, в тому числі із сум, що розраховані на підставі обох вищевказаних пунктів договору. Тобто у рішенні суду є деякі суперечності щодо здійснених судом першої інстанції розрахунків. При цьому, посилання суду на неможливість нарахування неустойки одночасно на підставі п. 7.2 договору та п. 7.3 договору, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки вказані пункти містять відповідальність за різні види правопорушень, а саме: п. 7.2. договору за порушення постачальником строку виконання зобов`язання, а п. 7.3. - за порушення постачальником умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товару, тобто передбачає відповідальність за різні види правопорушень, а не за одне, як про те помилково зазначено судом. Таким чином, самостійно здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем сум, їх розрахунок, враховуючи умови укладеного між сторонами договору, а також правовідносини сторін у даному спорі, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає обґрунтованими до стягнення з відповідача: - 83 084,10 грн. - пені за порушення строків виконання зобов`язання за договором у розмірі 0,5 відсотка вартості товару, розрахованої у відповідності до п. 7.2. договору; - 147 798,00 грн. штрафу за порушення постачальником умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товару у розмірі 30 відсотків вартості неякісного (некомплектного) товару, розрахованого у відповідності до п. 7.3. договору, тобто загалом 230 882,10 грн., а не 392 878,50 грн. як було заявлено позивачем, та не 189006,00 грн., як розраховано судом першої інстанції, з урахуванням викладеного рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні. При цьому, необхідно наголосити, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено клопотання про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкції на 50%, вказане клопотання судом першої інстанції було розглянуто та задоволено частково, а саме зменшено належну до стягнення (на думку суду першої інстанції) неустойку на 30 % від 189 006,00 грн., а саме до 132 304,20 грн. Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. При цьому, право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України. Аналіз приписів ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 с. 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013. Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є суб`єктивним правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року у справі № 916/553/19, від 22.11.2019 року у справі № 922/937/19, від 13.01.2020 року у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 року у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 року у справі № 910/1175/19, від 20.08.2020 року у справі № 904/3546/19). Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 року у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 року у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 року у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 року у справі № 902/855/18. Отже, суд, досліджуючи питання щодо зменшення пені, повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів обох сторін, а не лише відповідача. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити і з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер. Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову. Наведені норми зобов`язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суду у постанові від 27.01.2020 року у справі № 916/469/19. Так, задовольняючи частково клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем таки було поставлено обумовлений сторонами товар належної якості, позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем строків поставки якісного товару, а також враховано, що неустойка не може бути джерелом отримання невиправданих прибутків, з огляду на що дійшов висновку про зменшення належної до стягнення неустойки на 30 %, а не на 50 %, як того просив відповідач. Слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, доказів завдання збитків позивачу з боку відповідача внаслідок неналежного виконання останнім зобов`язань за договором постачання та інших негативних наслідків матеріали господарської справи не містять. До того ж, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що часткове задоволення судом першої інстанції клопотання відповідача про зменшення розміру пені є суб`єктивним правом суду при оцінці наданих доказів, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів, і з урахуванням наявності у матеріалах справи доказів на підтвердження обставин, якими таке клопотання обґрунтоване, і такі дії суду не можуть бути підставою для скасування рішення суду в цій частині при відсутності інших порушень норм матеріального та процесуального права. Проаналізувавши обставини та мотиви, якими керувався суд першої інстанції, частково задовольняючи клопотання про зменшення заявленої до стягнення пені, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість такого зменшення судом першої інстанції, разом з тим, оскільки під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції судовою колегією було виявлено неточності та невідповідності розрахунку суду першої інстанції сум, що підлягають стягненню, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зменшити на визначений судом першої інстанції відсоток (30 %) суму належної до стягнення неустойки саме за підрахунками суду апеляційної інстанції, тобто 230 882,10 грн., з огляду на що, судова колегія зауважує, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 161 617,47 грн. (230 882,10 грн. - 230 882,10 грн.*30%). Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі. Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, частково знайшли свої підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, оскільки судом першої інстанції допущено помилки розрахунку сум, що підтягають стягненню, що призвело до прийняття судом першої інстанції частково невірного висновку щодо належних до стягнення сумі, з огляду на що, рішення суду підлягає зміні з викладенням його мотивувальної та резолютивної частин в редакції постанови суду апеляційної інстанції. За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний», м.Южне Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області 26.02.2021 року у справі №916/3386/20 підлягає задоволенню частково, рішення суду зміні з викладенням його мотивувальної та резолютивної частини в редакції цієї постанови, а позовні вимоги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської області до відповідача підлягають задоволенню на загальну суму 161 617,47 грн. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний», м.Южне Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області 26.02.2021 року у справі №916/3386/20 задовольнити частково. Рішення Господарського суду Одеської області 26.02.2021 року у справі №916/3386/20 змінити, виклавши його мотивувальну та резолютивну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції. Позовні вимоги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний», м.Южне Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніпа Інжиніринг», м.Миколаїв про стягнення 392 878,50 грн. задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніпа Інжиніринг», м.Миколаїв (54000, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Поперечна сьома, будинок 3А/4, код ЄДРПОУ 41992340) на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний», м.Южне Одеської області (65481, Одеська обл., місто Южне, вул. Берегова, 13, код ЄДРПОУ 04704790) штрафні санкції за порушення строків виконання зобов`язання за договором про закупівлю товарів № Т/СН-94/19 від 02.07.2019 року, а також за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товару у загальному розмірі 161 617,47 грн., судовий збір в розмірі 3 462,83 грн., судовий збір за апеляційний перегляд в розмірі 938,07 грн. Відмовити у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніпа Інжиніринг», м. Миколаїв про стягнення 231 261,03 грн. Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 08.06.2021 року. Повний текст постанови складено 08 червня 2021 року. Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош