Постанова 4872 № 915/219/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/219/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Принцевської Н.М.; суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.; (Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29) Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.; Представники сторін в судове засідання не з`явились; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТОК АГРО" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2021 по справі №915/219/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТОК АГРО" до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" про стягнення 1 906 425,64 грн., (суддя місцевого господарського суду: Смородінова О.Г., дата та місце прийняття ухвали: 22.03.2021, Господарський суд Миколаївської області, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 22) Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2021 передано справу № 915/219/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РОСТОК АГРО до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією Сантрейд про стягнення 1906425,64 грн. за підсудністю до Господарського суду міста Києва. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ «РОСТОК АГРО» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2021 по даній справі скасувати, а справу №915/219/21 передати на розгляд до Господарського суду Миколаївської області. Заявник апеляційної скарги звертає увагу, що між ДП «Сантрейд» в особі Південної філії ДП «Сантрейд» та ТОВ «РОСТОК АГРО» було укладено договори поставки №60154842 від 15.02.2017, а також №60155386 від 17.02.2017. Місцем виконання вказаних договорів відповідно до п.5.1 є пункт поставки, розташований на терміналі в Миколаївському морському торговельному порту. Апелянт зазначає, що у договорі на постачання товару сторони конкретно узгодили місце його виконання, а тому, беручи до уваги, що спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним виконанням ДП «Сантрейд» умов договорів, з урахуванням приписів ч.5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, дана позовна заява могла бути подана до ТОВ «Росток Агро» до Господарського суду Миколаївської області. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 відкрито апеляційне провадження по справі №915/219/21 за апеляційною скаргою ТОВ "РОСТОК АГРО" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2021; призначено розгляд справи на 26.04.2021 року о 16-00 год. 22.04.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ДП «Сантрейд» заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду без змін. У відзиві відповідач зазначив, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі детально обґрунтував підстави, з яких до спірних відносин, які є предметом позову, не може бути застосована ч.5 ст.29 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на яку позивач подав позов до Господарського суду Миколаївської області. На думку відповідача, апелянт у своїй скарзі ніяким чином не спростував висновків суду щодо необхідності розмежовувати зміст зобов`язань продавця та покупця за Договорами поставки та, відповідно, враховувати зміст позовних вимог для застосування альтернативної підсудності за ч.5 ст.29 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, у відзиві відповідач просить розглянути справу без участі представника ДП «Сантрейд». Також 23.04.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТОК АГРО" надійшло клопотання про розгляд справи без представника. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 відкладено розгляд справи №915/219/21, судове засідання по справі призначено на: 18.05.2021 року о 14-00 год. 07.05.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/219/21. Разом з тим, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Принцевської Н.М. з 15.05.2021 по 28.05.2021, судове засідання призначене на 18.05.2021 року о 14-00 год. у справі №915/219/21 не відбулось, про що 18.05.2021 складено відповідну довідку. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021, враховуючи, що обставини, які унеможливлювали розгляд справи №915/219/21 в судовому засіданні, відпали, призначено справу до розгляду на 07.06.2021 року о 09-30 год. В судове засідання, яке відбулось 07.06.2021, представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "+11 посилань", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші). Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне задовольнити клопотання сторін про розгляд справи без участі їх представників та розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами. За нормами ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2021 ТОВ РОСТОК АГРО звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 5 від 22.02.2021 (з додатками) до відповідача ДП з іноземною інвестицією Сантрейд в особі Південної філії Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією Сантрейд, в якій просить суд: - позов задовольнити; - стягнути з ДП з іноземною інвестицією Сантрейд в особі Південної філії ДП з іноземною інвестицією Сантрейд на користь ТОВ РОСТОК АГРО 1906425,64 грн. штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання; - стягнути із відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 28596,38 грн. 01.03.2021, у зв`язку тим, що позивачем не дотримано вимог ст.ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд постановив ухвалу, якою позовну заяву залишив без руху та приписав позивачу усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки у 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. 17.03.2021 до Господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява №7 від 15.03.2021 про усунення недоліків, з якою заявником надано суду позовну заяву в новій редакції. Так, у позовній заяві № 6 від 11.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю РОСТОК АГРО визначає відповідачем Дочірнє підприємства з іноземною інвестицією Сантрейд та просить суд: - позов задовольнити; - стягнути з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією Сантрейд на користь ТОВ РОСТОК АГРО 1906425,64 грн., з яких: 1269747,08 грн. пені; 245411,75 грн. 3 % річних; 391266,82 грн. інфляційних витрат; - стягнути із відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 28596,38 грн. Разом з тим, суд першої інстанції, дослідивши позовну заяву №5 від 22.02.2021 (з додатками) у сукупності з позовною заявою в новій редакції № 6 від 11.03.2021, дійшов висновку, що позовна заява на підставі ст. 31 Господарського процесуального кодексу України підлягає передачі до Господарського суду міста Києва з причин помилкового визначення позивачем правил територіальної юрисдикції (підсудності), встановлених ст.ст. 27, 29, 30 Господарського процесуального кодексу України. В оскаржувані ухвалі місцевий господарський суд зазначив, що предметом спору у даній справі є саме матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача суми грошових коштів (пеня, 3 % річних та інфляційні втрати), підставою порушення відповідачем умов укладених між сторонами договорів поставки, в частині несвоєчасного здійснення розрахунків за поставлений товар. Отже, даний спір щодо стягнення заборгованості не пов`язаний з місцем виконання договору, оскільки предметом спору є вимога про стягнення грошових коштів, а не про фактичне виконання зобов`язань з поставки товару за умовами п.5.1 укладених між сторонами договорів. Суд не погоджується з твердженням позивача про те, що законодавець не конкретизує види зобов`язань, які повинні бути передбачені Договором та мають бути виконані (грошові, в натурі або інше) і як наслідок враховані при визначенні судами підсудності, а посилається на договори в цілому, що дає право позивачу на підставі ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України самостійно обирати суд, якому підсудна справа відповідно до процесуальної норми, яка не підлягає багатосторонньому тлумаченню у зв`язку зі своєю чіткою юридичною, філологічною визначеністю. Суд зазначив, що у даному випадку сторонами у договорах (п. 5.1), на які посилається позивач, погоджено саме пункт поставки товару (Термінал в Миколаївському морському торговельному порту). Водночас, будь-яких застережень щодо місця здійснення покупцем оплати за поставлений товар умови вказаних договорів не містять. Крім того, суд зазначає, що відповідне грошове зобов`язання зі сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат не є такими, що належить виконувати лише в певному місці. При цьому, позовні вимоги у даній справі стосуються стягнення з відповідача грошових коштів, що виконується за місцезнаходженням останнього. Перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача суми грошових коштів (пеня, 3 % річних та інфляційні втрати), підставою порушення відповідачем умов укладених між сторонами договорів поставки в частині несвоєчасного здійснення розрахунків за поставлений товар. Передаючи дану позовну заяву та додані до неї документи за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду м.Києва, місцевий господарський суд послався на те, що зобов`язання з оплати штрафних санкцій за договором не є такими, що можуть виконуватись лише в певному місці, а тому підсудність вказаної справи повинна визначатися за загальними правилами, тобто за місцезнаходженням відповідача. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає такий висновок суду першої інстанцій помилковим, з огляду на наступне. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства. Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, - просторова компетенція однорідних судів. Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За умовами ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. У всіх передбачених приписами ст. 29 Господарського процесуального кодексу України випадках альтернатива загальному правилу підсудності для позивача є факультативною, оскільки позивач самостійно та на власний розсуд може обирати між використанням як загального правила підсудності, так і застосуванням передбаченого законом альтернативного (одного або декількох). Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів (частина п`ята статті 29 Господарського процесуального кодексу України). Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці. Правила визначення місця виконання зобов`язання передбачені ст. 532 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. В силу ч. 1 ст. 197 Господарського кодексу України господарське зобов`язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором або місцем, яке визначено змістом зобов`язання. Поняття "місце виконання зобов`язання" за своїм змістом відображає певну просторову характеристику зобов`язальних правовідносин, при цьому таке відображення може відбуватися не тільки за допомогою формулювання "місце виконання зобов`язання", але й іншими словосполученнями. З матеріалів справи вбачається, що між ДП «Сантрейд» в особі Південної філії ДП «Сантрейд» та ТОВ «РОСТОК АГРО» було укладено договори поставки №60154842 від 15.02.2017, а також №60155386 від 17.02.2017. Місцем виконання вказаних договорів відповідно до п.5.1 є пункт поставки, розташований на терміналі в Миколаївському морському торговельному порту. Відповідно до інформації, яка є відкритою та міститься на офіційному веб-сайті Адміністрації Миколаївського морського торговельного порту, місцезнаходженням Миколаївського морського торговельного порту є м. Миколаїв вул. Заводська,

23. Судова колегія зазначає, що наявні матеріали справи не містять, а сторонами не надано доказів, які б свідчили про наявність додаткових угод до укладеного між сторонами договору поставки в частині зміни місця виконання договору. Отже сторонами, за власним розсудом, погоджено місце виконання договору, яким є Термінал в Миколаївському морському торговельному порту місцезнаходженням якого визначено м. Миколаїв. Відтак, якщо у договорі чітко вказано місце його виконання, до позову, що подається за умови такого існування в договорі відповідної умови, застосовується частина 5 статті 29 ГПК України, і у позивача в такій справі виникає право (в силу дії ч. 1 ст. 29 ГПК України) вибору, до якого суду він може подати позовну заяву за місцезнаходженням відповідача чи за місцем виконання договору. Тобто, стаття 29 ГПК України передбачає альтеративну підсудність за вибором позивача. За таких обставин, колегія суддів вбачає, що у договорі на постачання товару сторони конкретно узгодили місце його виконання, а тому, беручи до уваги те, що спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним виконанням умов договорів поставки, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, дана позовна заява могла бути подана до Господарського суду Миколаївської області. Наведеного судом першої інстанції враховано не було, тому, передавши позовну заяву та додані до неї документи за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду м.Києва, суд першої інстанції безпідставно позбавив позивача наданого йому процесуальним законом права вибору між господарськими судами, яким підсудна дана справа. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 280 ГПК України). Частиною 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. З урахуванням наведеного, ухвала місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до Господарського суду Миколаївської області. Керуючись ст.ст. 269-271, 273, 275, 280-284, 287 Господарського процесуального кодексу, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТОК АГРО" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2021 по справі №915/219/21 задовольнити. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2021 по справі №915/219/21 - скасувати. Справу №915/219/21 передати на розгляд до Господарського суду Миколаївської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню. Повний текст постанови складено та підписано 08.06.2021 року. Головуючий суддя Н.М. Принцевська Судді: А.І. Ярош Г.І. Діброва