Постанова 4855 № 640/26306/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/26306/19 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І. За участю секретаря: Вінокурової І.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2021 року, суддя Головань О.В., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобальні мережі України" до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,- У С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобальні мережі України" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови №КВ1052/1063/АВ/П/ТД/ФС-367 від 14.05.2019 року про накладення штрафу у розмірі 250 380,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що розгляд справи про притягнення позивача до відповідальності на підставі акту від 22.04.2019 за №КВ1052/1063/АВ інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, відбувся за відсутності позивача та без його повідомлення про розгляд справи, тоді як про існування оскаржуваної постанови він довідався з органів виконавчої служби після відкриття виконавчого провадження. Зокрема, копію оскаржуваної постанови та інші документи щодо розгляду справи позивачем отримано листом від 10.12.2019 р. №43/3/19/21333 у відповідь на адвокатський запит. По суті виявленого порушення позивач також заперечує, посилаючись на укладення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 цивільно-правових договорів від 03.04.2019, тоді як господарська діяльність у кав`ярні " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою АДРЕСА_1 здійснюється ФОП ОСОБА_3 , у якого з позивачем укладено договір про надання послуг (виконання робіт) від 03.04.2019 №022. Також позивач посилається на порушення, які мали місце при організації інспекційного відвідування, а саме: 19.04.2019 Головним управлінням Держпраці у Київській області скеровано до позивача вимогу про надання документів №1052, яка була виконана, і листом від 22.04.2019 надано пакет документів на 243 арк. щодо дотримання вимог трудового законодавства у кав`ярні " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою АДРЕСА_1 . Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2021 року позовні вимоги задоволено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобальні мережі України" (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 14, код 37814432) зареєстроване в якості юридичної особи 08.08.2011, 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний). На підставі наказу від 17.04.2019 №2137 "Про проведення інспекційного відвідування ТОВ " Глобальні мережі України", направлення на проведення інспекційного відвідування від 18.04.2019 №1052 головними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області Ющенком В.П. та Шевчуком С.О. проведено інспекційне відвідування позивача з 19.04.2019 по 22.04.2019 за адресою АДРЕСА_1 , про що складено акт від 22.04.2019 за №КВ1052/1063/АВ інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю. Згідно з висновками акту інспектування виявлено наступні порушення. На порушення вимог ч. 1, ст. 21, ч. 3 ст. 24 КЗпП працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Під час інспекційного відвідування кав`ярні за адресою: АДРЕСА_1 виявлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які працювали без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, без повідомлення державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу. Натомість, з зазначеними працівниками були укладені цивільно-правові договори, які мають ознаки трудових договорів. Вказаний акт отримано представником товариства Гнєдовим І.О. 23.04.2019 під підпис із зауваженнями. 25.04.2019 товариством подано заперечення до акту інспекційного відвідування. 14.05.2019 Головним управлінням Держпраці у Київській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ1052/1063/АВ/П/ТД/ФС-367, згідно з якою на підставі аб. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобальні мережі України" накладено штраф у розмірі 250 380 грн. Не погоджуючись з прийнятою відповідачем постановою, вважаючи її протиправною та такою, що прийнята всупереч нормам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Так, згідно зі статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Частиною четвертою статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв`язку або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі. Відповідно до частини шостої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Відповідно до статті 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності`суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право одержувати та знайомитися з актами державного нагляду (контролю), надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта. Частина 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в редакції, на час виникнення спірних правовідносин: державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Пункт 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення № 96), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин: Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Відповідно до пп. 6 п. 4 Положення №96, серед основних завдань Держпраці визначено, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення №96). Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295) державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад). Підпунктом 6 пункту 5 Порядку № 295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться, у тому числі, за інформацією ДФС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника. Відповідно до пункту 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Згідно з пунктом 20 Порядку № 295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Пунктами 27, 28, 29 Порядку № 295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Отже, на виконання частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України 26 квітня 2017 року прийняв постанову №295, якою затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Водночас, колегія суддів зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 у справі №826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Згідно з частиною першою статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Отже, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 у справі №826/8917/17 набрала законної сили з дня її прийняття, тобто з 14 травня 2019 року, а тому наслідки визнання нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 застосовуються до інспекційних відвідувань, які були призначені та проведені з 14 травня 2019 року. Таким чином, станом на час проведення контрольного заходу був чинний Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №

295. У відповідності до вимог п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок №509), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу. Пунктами 3-8 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів. Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Зазначені вище норми Порядку №509 передбачають право суб`єкта господарювання, стосовно якого розглядається справа про накладення штрафу, на його участь (в порядку самопредставництва або через представника) у розгляді такої справи шляхом його повідомлення не пізніше, ніж за п`ять днів до дати розгляду. При цьому, розгляд справи за відсутності такого суб`єкта господарювання чи його представника може відбуватися лише у разі, коли такий суб`єкт належним чином повідомлений відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи. Як убачається із матеріалів справи, після отримання акта позивачем подано заперечення до нього від 25.04.2019. На підтвердження їх розгляду у встановленому порядку відповідачем надано копію листа від 26.04.2019 р. №43/2119/6847, проте, докази скерування вказаної відповіді позивачу відсутні. Також, колегія суддів зазначає, що на підтвердження повідомлення позивача про розгляд справи відповідачем надано виклик на розгляд справи про накладення штрафу від 06.05.2019 №43/2/19/7116, у якому зазначено, що о 10 год. 30 хв. 14.05.2019 за адресою: м. Київ, вул. Вавілових, 10, у каб. 104 буде проводитися розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбачених абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України на Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобальні мережі України". Проте, як свідчать матеріали справи, доказів направлення зазначеного повідомлення товариству Головним управління Держпраці у Київській області не надано ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій, тоді як позивач заперечує факт отримання такого листа та постанови про накладення штрафу. В ході апеляційного розгляду справи, представник відповідача не змогла надати пояснення того, чому не було надано до суду першої інстанції та не долучено до апеляційної скарги реєстр вихідної кореспонденції, який би свідчив про направлення Головним управлінням Держпраці у Київській області на ім`я позивача листа про розгляд справи про накладення штрафу. Окрім того, представник скаржника послалась на те, що інспектор, який здійснював інспекційне відвідування, не працює у Головному управлінні, а тому вияснити зазначене питання не видається за можливе, що не є припустими під час доказування законності оскаржуваної постанови. Отже, колегія суддів вважає, що відповідачем не дотримано порядок повідомлення позивача про розгляд справи відповідно до п. 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач був позбавлений можливості захищати свої права при винесенні 14 травня 2019 року оскаржуваної постанови про накладення штрафу, оскільки не був повідомлений відповідачем про час та місце розгляду справи, а відтак позбавлений можливості надати пояснення та докази, які він вважав за необхідне для спростування доводів викладених в Акті перевірки. Як зазначено вище, нормами Порядку № 509 встановлено загальне правило, за яким справа повинна розглядатися за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Уповноважена посадова особа вправі розпочати розгляд справи про накладення штрафу за умови встановлення факту повідомлення суб`єкта господарювання чи роботодавця про розгляд справи не пізніше ніж за п`ять днів до дати такого розгляду у один із способів, що передбачений пунктом 6 Порядку №

509. Можливість розгляду справи без їх участі чітко обмежена наявністю інформації про повідомлення вказаних осіб відповідно до пункту 6 Порядку № 509 та відсутністю обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що приписами Порядку №509 встановлено обов`язок саме щодо повідомлення особи, стосовно якої розглядається справа, а не направлення на її адресу відповідного листа, що спростовує доводи апелянта. Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що обраний відповідачем спосіб повідомлення позивача не є єдино можливим, а його використання не виключає можливості паралельного використання будь-якого іншого із передбачених пунктом 6 Порядку № 509 з метою належного доведення до відома позивача інформації про розгляд його справи. Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи Головним управлінням Держпраці у Київській області не було вжито всіх можливих законодавчо передбачених заходів на виконання обов`язку щодо повідомлення позивача про розгляд справи про накладення на нього фінансових санкцій за порушення норм законодавства про працю. При цьому, колегія суддів зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18 (адміністративне провадження №К/9901/18215/19). Суд вважає помилковими посилання скаржника на правову позицію Верховного Суджу у справі № 809/1198/17 з огляду на те, що у такій справі було встановлено наявність підтвердження направлення листа та отримання його адресатом про розгляд справи про накладення штрафу, тоді як у даній справі відповідачем таких доказів надано взагалі не було. За таких обставин та враховуючи наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобальні мережі України" до Головного управління Держпраці у Київській області є обґрунтованим та підлягає задоволенню. З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту виконання трудових обов`язків вказаних у акті інспекційного відвідування осіб без укладення трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу, що вказує на порушення позивачем вимог законодавства про працю, зокрема частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, за що встановлена відповідальність згідно з абзацом 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, а тому відповідачем правомірно накладено штраф на позивача за порушення норм чинного законодавства України. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2021 року. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Кобаль М.І. Повний текст виготовлено: 08 червня 2021 року.