Постанова 4855 № 640/1290/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1290/20 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю. за участю секретаря: Волошка О. Л. позивача ОСОБА_1 , представника позивача Коцюруби В.П., представника відповідача Харчука Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2021 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 18.01.2021) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Пенсійний фонд України про визнання протиправною та скасування постанови №1155,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просив суд визнати пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1155 "Про умови оплати праці прокурорів" протиправним та нечинним. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2021 року позов задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції зроблено безпідставні висновки щодо порушення порядку прийняття оскаржуваної постанови та відповідно існування підстав для задоволення позову. До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту кого відповідач щодо задоволення вимог апелянта заперечує. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке. Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 11 грудня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1155 "Про умови оплати праці прокурорів", пунктом 7 якої установлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України "Про прокуратуру". Вважаючи положення пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1155 "Про умови оплати праці прокурорів" протиправним, позивач - пенсіонер органів прокуратури, звернувся до суду за захистом своїх прав. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України "Про прокуратуру" № 1697-VII (далі також - Закон №1697 у відповідній редакції). Відповідно до Закону №1697 в первісній редакції від 14.10.2014 року, частиною двадцятою статті 86 Закону №1697 було визначено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки. Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", зокрема, підпунктом 2 пункту 42 викладено частину двадцяту статті 86 Закону України від 14.10.2014 року "Про прокуратуру" у наупнй редакції: " Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України". Пунктом 5 "Прикінцеві положення" Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (в редакції, на момент прийняття цього закону) встановлено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, у тому числі Закону України "Про прокуратуру". Таким чином, з 01.06.2015 року скасовано норми щодо особливостей пенсійного забезпечення певних категорій осіб, у тому числі й тих, яким призначено пенсію відповідно до Закону №1697, а також щодо їх перерахунку. Абзацом 1 пункту 13 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного довічного грошового утримання відповідно до законів України України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", та цього Закону, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України. 11.10.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", відповідно до пункту 27 якого, Розділ XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" доповнено, зокрема, пунктом 4-7 наступного змісту: " Особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ. Особи, пенсію яким переведено на пенсію на умовах цього Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію/щомісячне довічне грошове утримання за нормами законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.". Відтак, для перерахунку пенсії визначеної, зокрема, Законом №1697, категорії осіб, підлягав застосуванню пункт 4-7 Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", відповідно до змісту якого, особа, яку переведено на пенсію за нормами Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у будь-який час може звернутися до органів Пенсійного фонду України із заявою про переведення її на пенсію за нормами Закону №1697 з установленням розміру пенсійної виплати, отримуваної до переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява. Якщо пенсію призначено відповідно до Закону №1697, її виплата продовжується до переведення на пенсію на інших підставах за бажанням особи або поновлюється за бажанням особи розмірі, який встановлено до переведення. Пунктом 8 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" установлено, що норми статті 86 Закону України "Про прокуратуру" щодо пенсійного забезпечення діють до дня внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". 19.09.2019 року прийнято Закон України №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі також - Закон №113 у відповідній редакції). Підпунктом 3 пункту 20 розділу І Закону №113 у статті 8 (Закону України "Про прокуратуру") у назві слова "Генеральна прокуратура України" замінено словами "Офіс Генерального прокурора". Пунктом 3 розділу ІІ Закону №113 встановлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Відтак, станом на 11.12.2019 року, день винесення постанови №1155 "Про умови оплати праці прокурорів", відповідач був уповноваженим на винесення постанови для регулювання питання оплати праці прокурорів. При цьому, як вірно зауважено судом першої інстанції визнання частини двадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 року "Про прокуратуру" неконституційною, рішенням Другого Сенату Конституційного Суду України у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019 мало місце після винесення спірної постанови, а тому не обмежує права відповідача у винесенні відповідної постанови про регулювання питань оплати праці до його постановлення. Щодо питання дотримання Кабінетом Міністрів України процедури прийняття оскаржуваної постанови суд зазначає наступне. Повноваження Кабінету Міністрів України у спірних правовідносинах, зокрема, регламентовано Конституцією України, Законом України від 27.02.2014 року №794-VII "Про Кабінет Міністрів України" (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №794-VII), Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 року №950. Нормативно-правові та підзаконні акти застосовуються судом у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Відповідно до статті 3 Закону №794-VII, діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності. Згідно з положеннями статті 4 цього Закону Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Приписами статті 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Відповідно до частини першої статті 49 Закону №794-VII, Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Частиною другою цієї ж статті встановлено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Згідно із статтею 51 Закону №1160-IV, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу Кабінету Міністрів України і за цей проект проголосував Прем`єр-міністр України, рішення вважається прийнятим. Після підписання акта Кабінету Міністрів України внесення до його тексту будь-яких змін, у тому числі виправлення орфографічних і стилістичних помилок, здійснюється в порядку, передбаченому частиною першою цієї статті. Порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень встановлює Регламент Кабінету Міністрів України (далі також - Регламент), який визначає інші процедурні питання його діяльності. Відповідно до пункту 1 § 29 глави 1 розділу 4 Регламенту, акти Кабінету Міністрів нормативного характеру видаються у формі постанов. Проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем`єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту (пункт 1 § 32 глави 2 розділу 4 Регламенту). Згідно з пунктом 2 § 33 глави 2 розділу 4 цього Регламенту розробниками проектів актів Кабінету Міністрів є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до своєї компетенції. З матеріалів справи судом встановлено, що розробником проекту постанови "Про умови оплати праці прокурорів", поданого до Кабінету Міністрів України, є Міністерство соціальної політики України. Відповідно до пункту 2 § 32 глави 2 розділу 4 Регламенту розроблення проекту акта починається невідкладно після отримання відповідного завдання та триває виходячи з необхідності врахування у загальному часі підготовки проекту акта вимог, встановлених цим Регламентом щодо часу, достатнього для погодження проекту акта заінтересованими органами, та часу, достатнього для проведення Мін`юстом правової експертизи. Згідно з пунктом 1 § 44 глави 4 розділу 4 Регламенту проект акта Кабінету Міністрів (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань щодо зміни особи, уповноваженої на підписання міжнародного договору України, зміни персонального складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, про затвердження фінансового плану суб`єкта господарювання державного сектора економіки, а також проектів актів з питань утворення та організації роботи комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств, оголошення відбору та призначення чи погодження кандидатур претендентів на посаду керівників і членів наглядових рад таких підприємств) розробник подає Мін`юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями), а також порівняльною таблицею (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів). Параграфом 45 глави 4 розділу 4 Регламенту встановлено, що Мін`юст під час проведення правової експертизи перевіряє проект акта Кабінету Міністрів на відповідність Конституції України, актам законодавства та чинним міжнародним договорам України, стандартам Ради Європи у сфері демократії, верховенства права та прав людини, зокрема положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, принципу недискримінації (антидискримінаційна експертиза). Мін`юст під час проведення правової експертизи проекту акта Кабінету Міністрів про схвалення (затвердження) проекту рішення (рекомендації) Ради асоціації між Україною та Європейським Союзом, Комітету асоціації між Україною та Європейським Союзом, у тому числі Комітету асоціації у торговельному складі, і їх підкомітетів визначає внутрішньодержавну процедуру, необхідну для набрання чинності таким рішенням (рекомендацією). З метою виявлення у проекті акта Кабінету Міністрів норм, що можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, надання рекомендацій стосовно їх усунення Мін`юст проводить антикорупційну експертизу. Відповідно до § 46 глави 4 розділу 4 Регламенту за результатами правової експертизи проекту акта Кабінету Міністрів Мін`юст оформляє висновок за встановленою ним формою, невід`ємною частиною якого є висновок за результатами експертизи на відповідність проекту акта положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також висновок за результатами антидискримінаційної експертизи. У висновку Мін`юсту обов`язково зазначаються правові підстави прийняття акта з посиланням на норми законодавчих актів, згідно з якими предмет правового регулювання проекту акта належить до повноважень Кабінету Міністрів. Висновок підписує Міністр, а у разі його відсутності - перший заступник Міністра. Мін`юст надсилає висновок розробникові у строк, що становить не більш як 10 робочих днів, а у випадках, передбачених абзацом третім § 38 цього Регламенту, - в одноденний строк. Згідно з пунктом 1 § 49 глави 5 розділу 4 Регламенту проект акта Кабінету Міністрів разом з додатками до нього, підготовлений з дотриманням вимог цього Регламенту, візується керівником органу, який є головним розробником, або особою, що його заміщує, та вноситься до Кабінету Міністрів разом із супровідним листом (додаток 3). Відповідно до підпункту 4 пункту 1 § 50 глави 5 розділу 4 Регламенту до проекту акта Кабінету Міністрів додаються: висновок Мін`юсту (крім випадків, коли вноситься проект розпорядження Кабінету Міністрів з кадрових питань, щодо зміни особи, уповноваженої на підписання міжнародного договору України, зміни персонального складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, про затвердження фінансового плану суб`єкта господарювання державного сектора економіки, а також проекти актів з питань утворення та організації роботи комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств, оголошення відбору та призначення чи погодження кандидатур претендентів на посаду керівників і членів наглядових рад таких підприємств). З аналізу наведених норм вбачається, що висновок Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту акта законодавства передує прийняттю такого акта Урядом, та є обов`язковим етапом процедури підготовки проекту цього акта, встановленої Регламентом. Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, постанову №1155 "Про умови оплати праці прокурорів" Кабінетом Міністрів України прийнято 11.12.2019 року, в той час, як висновок Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці прокурорів" за підписом Міністра юстиції України датовано 11.01.2020 року, тобто, після спливу 1 місяця з дня прийняття постанови. Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, Доповідна записка про погодження проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці прокурорів", з візуванням Міністра соціальної політики України Юлії Соколовської , у пункті 3 містить посилання на висновок Мін`юсту від 11.01.2020, із зауваженнями щодо відповідності законодавства принципу недискримінації (антидискримінаційна експертиза), хоча містить посилання, що таку ніби то підписано у 2019 році. Відповідно до змісту апеляційної скарги, відповідачем вказані обставини не заперечуються, однак вказується, що такий висновок є не суттєвим, оскільки в будь якому випадку остаточне рішення приймається саме Кабінетом Міністрів України, незалежно від змісту такого висновку Міністерства юстиції України. Такі доводи, на переконання суду не спростовують висновків суду першої інстанції та свідчать про недотримання відповідачем порядку прийняття оскаржуваної постанови. Також, як вірно зауважено судом першої інстанції, чек-лист 1 "Оцінка відповідності проєкту акта законодавства Конституції та законам України, іншим актам законодавства" до зазначеного висновку, містить підсумкову оцінку постанови в цій частині - відповідно. Разом з тим, у пункті 6 Критеріїв оцінки Міністерством юстиції України висловлено застереження щодо пункту 7 постанови в редакції "Зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України "Про прокуратуру"". Поряд із цим, у висновку Мін`юстом зазначено, що ураховуючи конституційні засади регулювання соціального захисту, положення статті 86 Закону №1697 та рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019, прийняття Урядом акта у запропонованій редакції може призвести до неоднозначного застосування положень законодавства та унеможливити реалізацію пенсіонерами органів прокуратури права на перерахунок пенсії, що в свою чергу, призведе до збільшення кількості звернень до суду з метою відновлення порушеного права на перерахунок їм пенсії; в свою чергу, створення ситуації, яка потенційно спровокує прийняття нових рішень судів щодо невиплати належних за спеціальними законами коштів, може мати наслідком констатацію невиконання Україною рішень Європейського Суду. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1155 затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур. Відповідно до наказу Генерального прокурора від 27.12.2019 року № 358 "Про окремі питання забезпечення початку роботи Офісу Генерального прокурора", юридичну особу "Генеральна прокуратура України" перейменовано в "Офіс Генерального прокурора" без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Днем початку роботи Офісу Генерального прокурора згідно з наказом Генерального прокурора від 23.12.2019 року № 351 визначено 02.01.2020 року. Отже, положення оскаржуваної постанови у цій справі розповсюджуються й на прокурорів, звільнених до дня початку реформування органів прокуратури на виконання Закону №113. Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції такі доводи Міністерства юстиції України при прийняті оскаржуваної постанови відповідачем не враховано та/або не відхилено. Як вірно зауважено судом першої інстанції, такий висновок отримано вже після затвердження спірної постанови. З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуваний нормативно-правовий акт прийнято відповідачем з порушенням установлено порядку. Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Пенсійний фонд України про визнання протиправною та скасування постанови №1155 залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 04.06.2021)