Постанова 4852 № 160/11033/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 травня 2021 року м. Дніпросправа № 160/11033/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Волкової К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року (головуючий суддя Врона О.В.) у справі № 160/11033/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 23.09.2019 №0000015/04-36-05-10/38954216, яким на позивача накладено фінансові санкції в розмірі 250000,00 грн. за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відсутності ліцензійних умов провадження діяльності з роздрібної торгівлі паливом станом на день складення акту перевірки позивач не може бути притягнутий до відповідальності за провадження такої господарської діяльності без наявної ліцензії, оскільки це передбачено ст. 20 Закону України «Про ліцензування господарської діяльності». Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 в задоволенні позову відмовлено. Суд дійшов висновку про обґрунтоване застосування до позивача фінансової санкції у вигляді штрафу в сумі 250000,00 грн., у відповідності до абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» № 481/95-ВР від 19.12.1995 з огляду на правомірність проведеної перевірки та помилковість посилання позивача на відсутність ліцензійних умов та процедури отримання ліцензії. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга фактично мотивована незгодою з висновками суду першої інстанції, скаржник вказує, що відсутність законодавчо визначеного порядку отримання ліценції на право здійснення роздрібної торгівлі пальним станом на день набрання чинності Законом України від 23.11.2018 № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» виключає застосування до позивача штрафних санкцій за роздрібну торгівлю пальним без ліцензії. Неврахування судом першої інстанції відсутності ліцензійних умов при вирішенні питання про притягнення до відповідальності суб`єкта господарювання прямо суперечить ч. 2 ст. 20 Закону про ліцензування. Позивач зауважує, що до 01.07.2019 Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» не передбачав ліцензування роздрібної торгівлі паливом. Зміна законодавчого регулювання спірних правовідносин була здійснена без перехідного періоду, що призвело до того, що 01.07.2019, тобто в день, коли органи ДПС отримали повноваження на розгляд і вирішення заяв суб`єктів господарювання на отримання відповідних ліцензій, діяльність таких суб`єктів без відповідної ліцензії визнавалась протиправною і мала наслідком притягнення до відповідальності. Позивач вказує з цього приводу, що враховуючи положення абз. 4 п. 4 ч. 1 ст. З і ч. 1 ст. 8 Закону про ліцензування, запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним повинно бути здійснено не раніше як через два місяці після 01.07.2019, тобто не раніше 01.09.2019, тому прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є таким, що не відповідає положенням законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин (15.08.2019) Стосовно посилання суду першої інстанції на лист ДФС України від 30.05.2019 № 17014/7/99-99-12-01-01-17 позивач зазначає, що цей лист не є джерелом права, крім того, цим листом встановлюється можливий строк з 12.06.2019 подання документів для майбутнього ліцензування, однак, станом на 12.06.2019 територіальний орган не мав статусу органу ліцензування діяльності з реалізації пального. Також позивач наполягає на тому, що фіскальний чек № 5212 від 14.08.2019 не може вважатись належним доказом придбання пального на АЗС. Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, відповідно до поданого письмового відзиву на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, основним видом діяльності позивача - ТОВ «СКАЙТОРГ» є роздрібна торгівля пальним (КВЕД 47.30). На підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 13.08.2019 №4834-п контролюючим органом проведена фактична перевірка ТОВ «СКАЙТОРГ» з питань виробництва та обігу підакцизних товарів на місці роздрібної торгівлі пальним, а саме: автозаправний комплекс АЗС №21, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул.Журналістів, 16-В. За результатами фактичної перевірки посадовими особами контролюючого органу складений акт від 16.08.2019 №0365/04/36/14/РРО/38954216. Правомірність вказаного наказу від 13.08.2019 №4834-п в частині щодо проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ» у питаннях сфери виробництва та обігу підакцизних товарів підтверджена рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року у справі №160/7977/19, яке набрало законної сили 14.01.2020. Фактичною перевіркою встановлений факт реалізації пального без наявності ліцензії. Як вбачається з акту № 0365/04/36/14/РРО/38454216 від 16.08.2019, доказом здійснення реалізації пального є долучений до акту фіскальний чек № 5212 від 14.08.2019, відповідно до якого придбано бензин АИ-95 євро об`ємом 3,84 л по 26,00 грн. за літр на суму 99,84 грн. Враховуючи п. 80.4 ст. 80 ПК України, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що вказаний фіскальний чек № 5212 від 14.08.2019 є належним доказом проведення відповідної операції. Наведені позивачем з цього приводу доводи не позбавляють вказаний документ доказової сили. Проти відсутності відповідної ліцензії на час складення акту перевірки 16.08.2019 позивач не заперечує. На підставі акту фактичної перевірки від 16.08.2019 №0365/04/36/14/РРО/38954216 відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 23.09.2019 №0000015/04-36-05-10/38954216, яким на позивача накладено фінансові санкції в розмірі 250000,00 грн. за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії, відповідності до абз.9 ч.2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» № 481/95-ВР від 19.12.1995. Виходячи з фактичних обставин справи, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про правомірність оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій. На час виникнення спірних правовідносин діяла редакція Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» № 481/95-ВР від 19.12.1995 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2628-VIII від 23.11.2018). Цей Закон, як в ньому зазначено, визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України. За визначенням в ст.1 Закону №481/95-ВР: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів. Наведеним вище Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23 листопада 2018 року № 2628-VІІІ запроваджено ліцензування, зокрема, такого виду господарської діяльності як виробництво і торгівля пальним. Вказаний Закон оприлюднений в офіційному виданні «Голос України» 12.12.2018 №№ 237-238. Згідно з «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону №2628-VІІІ він набирає чинності з 1 січня 2019 року, крім, зокрема, підпункту 6 (щодо змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»), підпункту 17 (щодо змін до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності») пункту 2 розділу II цього Закону, що набирають чинності з 1 липня 2019 року. Відповідно до п.7 ч.1 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII, в редакції з 01.07.2019, ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». Відповідно до п.3 ч. 2 ст.2 Закону № 222-VIII дія цього Закону не поширюється на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення таких видів господарської діяльності: виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, що здійснюється відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального". З 01.07.2019 статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР встановлено, що: Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним справляється щорічно і зараховується до місцевих бюджетів згідно із законодавством. Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на п`ять років. Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального). Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби. У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним суб`єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі. Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. Одночасно Законом №2628-VІІІ доповнено частину другу статті 17 Закону №481/95-ВР , за якою до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що з 01.07.2019 законодавець пов`язує діяльність з реалізації пального з отриманням спеціальної ліцензії на такий вид діяльності і саме з цієї дати у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів 250 000 гривень. Фактичні обставини справи свідчать, що ТОВ «СКАЙТОРГ» здійснювалась торгівля пальним без наявності відповідної ліцензії 14.08.2019. Судом першої інстанції надана оцінка доводам позивача про відсутність ліцензійних умов та процедури отримання ліцензії. Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що в спірному випадку наведені позивачем доводи не є підставою для звільнення від відповідальності. Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» № 222-VIII в редакції на час виникнення спірних правовідносин встановлено, що цей Закон регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності. Відповідно до ч.1 ст.8 цього Закону № 222-VIII (в редакції станом на 01.07.2019) у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття. Згідно з абзацом четвертим пункту 4 частини першої статті 3 Закону №222-VIII у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці. Частиною другою статті 20 Закону №222-VIII встановлено, що у разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 № 609 затверджений Перелік органів ліцензування. До вказаного Переліку постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №545 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» внесені зміни, згідно яким територіальні органи ДФС визначено органом ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального. Вказана постанова набрала чинності 01 липня 2019 року. Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227, Державна податкова служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. З огляду на положення абз.4 п.4 ч.1 ст. 3, ч.1 ст.8 Закону №222-VIII при запровадженні ліцензування роздрібної та оптової торгівлі паливом, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття. Як встановлено судом вище, Закон №2628-VІІІ, яким внесені зміни в тому числі до Законів №481/95-ВР, №222-VIII, прийнятий Верховною Радою України 23 листопада 2018 року, опублікований 12 грудня 2018 року, набрав чинності з 1 січня 2019 року, крім зокрема норм підпункту 6 (щодо змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»), підпункту 17 (щодо змін до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності») пункту 2 розділу II цього Закону, що набирали чинності з 1 липня 2019 року. Отже законодавець при запровадженні ліцензування роздрібної та оптової торгівлі пальним дотримався принципів, встановлених Законом №222-VIII, щодо надання достатнього строку для реалізації прийнятих змін, який склав вісім місяців з дня прийняття Закону №2628-VІІІ. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 16.12.2020 у справі №520/13020/19. Висновок позивача, що запровадження ліцензування нового виду господарської з роздрібної торгівлі пальним повинно бути здійснено не раніше як через два місяці після 01.07.2019, тобто не раніше 01.09.2019, є помилковим, ґрунтується на неправильному аналізі наведених вище положень абз. 4 п. 4 ч. 1 ст. 3 і ч. 1 ст. 8 Закону №222-VIII. Стосовно доводів позивача з приводу листа Державної фіскальної служби від 30 травня 2019 року №17014/7/99-99-12-01-01-17, яким на виконання Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» доведено територіальним органам - головним управлінням ДФС в областях та м. Києві, що суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем роздрібної торгівлі пальним, починаючи з 12.06.2019. При цьому Головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання, починаючи з 01.07.2019. Суд апеляційної інстанції погоджується з позивачем, що цим листом ДФС встановлюється можливий строк з 12.06.2019 подання документів для отримання відповідних ліцензії, однак, станом на 12.06.2019 територіальні органи ДФС ще не мали статусу органів ліцензування діяльності з реалізації пального, крім того такий лист дійсно не адресований суб`єктам господарювання. Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про нечіткість врегульованих відносин щодо органу, який видає ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, оскільки Кабінет Міністрів України з метою реалізації положень Закону № №481/95-ВР в частині внесених змін Законом №2628-VІІІ лише 19 червня 2019 року постановою №545 (набрала чинності 1 липня 2019 року) пункт 6 переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 року № 609 виклав в новій редакції, доповнивши його новим видом ліцензійної діяльності (зокрема роздрібна та оптова торгівля пальним, зберігання пального), визначивши орган ліцензування - ДФС, територіальні органи ДФС. Фактично отримати ліцензію для здійснення роздрібної торгівлі пальним можливо було не раніше 1 липня 2019 року, що є днем набранням чинності норм Закону №2628-VІІІ щодо ліцензування, в тому числі й щодо відповідальності за торгівлю пальним без ліцензії. Отже, у цьому випадку нечіткість врегулювання правовідносин, обґрунтована тим, що початок видачі ліцензії органом ліцензування та відповідальність за провадження роздрібної торгівлі пальним без ліцензії припадають на один день, може розцінюватися як штучно створена перешкода в господарюванні для добросовісних платників. З цього приводу за правовою позицією Верховного Суду у постанові від 16.12.2020 у справі №520/13020/19 зволікання з боку держави в особі її органів виконавчої влади (КМУ, ДФС) щодо визначення органу ліцензування та відповідно зменшивши суб`єкту господарювання строк для реалізації права на отримання ліцензії до набрання чинності норм Закону №2628-VІІІ щодо ліцензування, призвело б до необхідності зупинення діяльності суб`єкта господарювання. Зазначені дії органів виконавчої влади є прикладом порушення ними принципу «належного урядування», які призвели до перешкод в господарюванні для добросовісних платників. Таким чином, якщо затримка в отриманні суб`єктом господарювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним зумовлена виключно відсутністю законодавчо визначеного порядку отримання таких ліценцій станом на день набрання чинності Законом №2628-VIII, це свідчить про відсутність вини такого суб`єкта господарювання та, відповідно, про відсутність підстав для притягнення його до відповідальності. Разом з тим, в результаті дослідження обставин справи щодо можливості своєчасного отримання позивачем такої ліцензії, з урахування нормативно-правового регулювання цієї процедури, судом встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин позивач не вчинив жодних дій для отримання відповідної ліцензії, тому відсутність станом на 14.08.2019 ліцензії на роздрібну торгівлю пальним обумовлена виключно діями самого позивача, внаслідок чого, є цілком правомірним притягнення позивача до відповідальності на підставі ст. 17 Закону № 481/95 ВР. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ» залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 160/11033/19 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко