Постанова 4811 № 2о-30/2009

Справа № 2о-30/2009 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І. Провадження № 22-ц/811/2018/20 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. Категорія: 3 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: головуючої: Крайник Н.П. суддів: Шеремети Н.О., Мельничук О.Я. при секретарі: Ждан К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 10 березня 2009 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство «Добробут-401» про встановлення факту, що має юридичне значення,- в с т а н о в и в: 11.12.2008 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про встановлення факту, що має юридичне значення. В обґрунтування заяви покликалася на те, що на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу № 881 від 19 вересня 2003 року вона придбала нежитлове приміщення площею 29,4 кв.м на АДРЕСА_1 . Даний договір був нею зареєстрований в ОКП ЛОР „Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", яке 29 вересня 2003 року видало їй витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.На час укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу № 881 від 19 вересня 2003 року вона, крім придбаного, також користувалась ще одним нежитловим приміщенням в цьому ж будинку площею 17,1 кв.м, яке позначено на поверховому плані літерою 22-1, і яке вона також мала намір викупити. Однак, в цьому їй було відмовлено, оскільки вказане приміщення не було зареєстроване за територіальною громадою м. Львова, тобто не перебувало в комунальній власності, не мало реєстраційного посвідчення і відповідно не могло бути відчужене. Тому, їй було пообіцяно, що в майбутньому дане приміщення приєднають до придбаного нею приміщення і вона зможе ним користуватись за призначенням. У 2007 році в управлінні комунального майна вона довідалась, що приєднання спірного приміщення до належних їй приміщень є неможливим, оскільки воно не межує з ними, таке також не може бути об`єктом оренди, оскільки не має окремого входу. Згідно акту ЛКП „Добробут-410" від 20.06.2008 року, вона використовує спірне приміщення з 1990 року і є його добросовісним користувачем. Жодних претензій щодо використання нею спірного приміщення ні з боку мешканців будинку, ні з боку ЖЕК чи органів місцевого самоврядування, до неї, заявниці, не було і немає по даний час. Вказане приміщення впродовж багатьох років використовувала тільки вона, провела в ньому ремонт, а також вклала власні кошти на ремонт сходової клітки та коридору. Враховуючи наведене, просила постановити рішення, яким встановити факт належності їй на праві приватної власності нежитлового підвального приміщення загальною площею 17,1 кв.м, яке розташоване в будинку АДРЕСА_1 , позначене на поверховому плані літерою 22-1. Оскаржуваним рішенням заяву задоволено. Встановлено факт належності ОСОБА_1 на праві приватної власності нежитлового підвального приміщення, загальною площею 17,1 кв.м., яке розташоване в будинку АДРЕСА_1 і позначеного на поверховому плані літерою 22-1. Зобов`язано обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» провести державну реєстрацію даного рішення. Рішення суду оскаржила Львівська міська рада, особа, яке брала участі у справі. Вважає оскаржуване рішення суду необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначила, що встановлюючи факт належності ОСОБА_1 на праві приватної власності нежитлового підвального приміщення загальною площею 17,1 кв.м., яке розташоване в будинку АДРЕСА_1 , поза увагою суду залишилося те, що первинна реєстрація права власності на будинок в цілому за адресою АДРЕСА_1 була здійснена 15.08.2003 року за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на підставі рішення Шевченківського райвиконкому № 192 від 14.04.1987 року. Оскільки будинок в цілому перебуває в комунальній власності, то і всі нежитлові приміщення у ньому, які не приватизовані та не відчужені у приватну чи державну власність на підставі правочинів залишаються у комунальній власності. Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 06.04.2009 року право власності на спірне приміщення було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 10.03.2009 року. Оскільки рішення про відчуження комунального майна площею 17,1 кв.м. на АДРЕСА_2 , Львівською міською радою не приймалося, таке майно вибуло з комунальної власності неправомірно і поза волею власника майна. Вважає обов`язковим застосуванням у даній справі правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16, відповідно до якої перепродаж не врятує від витребування комунальної нерухомості від добросовісного набувача, якщо ця нерухомість вибула з володіння без рішення місцевої ради. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. У судове засідання, призначене на 18 травня 2021 року особи, які беруть участь у справі, не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, представник Львівської міської ради Павлова З.П. подала заяву про розгляд справи за її відсутності, ОСОБА_1 подала заву про відкладення розгляду справи. Однак, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи по наявних матеріалах справи, зважаючи на тривалість розгляду справи судом апеляційної інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів. Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є суб`єктом підприємницької діяльності. 19 вересня 2003 року між ОСОБА_1 та Управлінням ресурсів Львівської міської ради було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу №881, за умовами якого ОСОБА_1 придбала нежитлове підвальне приміщення площею 29,4 кв.м по АДРЕСА_2 та зареєстровано право власності на нього. На час укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу №881 від 19 вересня 2003 року заявниця ОСОБА_1 (з 1990 року) також користувалася ще одним нежитловим приміщенням в цьому ж будинку площею 17,1 кв.м, яке позначено на поверховому плані літерою 22-1. На даний час ОСОБА_3 продовжує використовувати спірне приміщення під склад. Задовольняючи заяву ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що нежитловим підвальнимприміщенням загальною площею 17,1 кв.м, яке розташоване в будинку АДРЕСА_2 заявник відкрито і безперервно користується з 1990 року, а тому її заява про встановлення факту належності їй такого на праві власності підлягає до задоволення. Однак, з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися з наступних мотивів. Відповідно до положень ст.256 ЦПК України ,який діяв на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, суд розглядає справи про встановлення факту:1) родинних відносин між фізичними особами;2) перебування фізичної особи на утриманні;3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстасви вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Як вбачається з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі оскаржуваного рішення, яким встановлено факт належності ОСОБА_1 на праві приватної власності нежитлового підвального приміщення загальною площею 17,1 кв.м., яке розташоване в будинку АДРЕСА_1 , позначеного на поверховому плані літерою 22-1за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на спірне нежитлове приміщення площею 17,1 кв.м по АДРЕСА_2 . Тобто, право власності ОСОБА_1 на спірне нежитлове приміщення виникло на підставі рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення. Враховуючи, що законодавством України чітко визначено підстави набуття права власності на нерухоме майно, оскаржуване рішення суду, яким встановлено факт належності заявнику на праві власності нерухомого майна слід скасувати, як таке, що суперечить нормам матеріального права та ухвалити у справі нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовити. Крім того, оскаржуване рішення суперечить і нормам процесуального права,оскільки встановлення такого факту в судовому порядку не передбачено ні ст.256 ЦПК України, чинною на день ухвалення оскаржуваного рішення, ні чинною на даний час ст.315 ЦПК України. Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 04 червня 2021 року. Керуючисьч. 5 ст. 268, ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п.1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Львівської міської ради задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 10 березня 2009 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи - обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство «Добробут-401» про встановлення факту, що має юридичне значення, - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 04 червня 2021 року. Головуючий: Крайник Н. П. Судді: Шеремета Н. О. Мельничук О. Я.