Постанова 4811 № 438/103/21

Справа № 438/103/21 Головуючий у 1 інстанції: Хемич О.Б. Провадження № 22-ц/811/1199/21 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. Категорія справи:41 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Цяцяка Р.П., суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О., за участю секретаря Симця В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника Акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк, на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 02 березня 2021 року, В С Т А Н О В И В: У січні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (в подальшому «Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення зі згаданого відповідача на користь Банку 21 489 грн. 56 коп. заборгованості за кредитним договором та 2 270 грн. судових витрат. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідно до укладеного 14.09.2009 року кредитного договору № б/н відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив свою згоду на те, що ця заява з умовами надання кредиту складає між ним і Банком Договір. Взяті на себе за згаданим Договором зобов`язання відповідач не виконує, внаслідок чого станом на 27.12.2020 року у нього є заборгованість перед Банком на загальну суму 21 489 грн. 56 коп., з яких: 17 183 грн. 80 коп. тіло кредиту, а 4 305 грн. 76 коп. заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 2-4). Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» 17 183 грн. 80 коп. заборгованості за простроченим тілом кредиту, а також 1 815 грн. 17 коп. судових витрат. У задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 4 305 грн. 76 коп. заборгованості за простроченими відсотками відмовлено (а.с. 58-60). Дане рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками оскаржила представник позивача - Банку. Апелянт просить оскаржуване рішення в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права (а.с. 62-67). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. ЦПК України встановлено, що: - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81); - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76); - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77). Згідно з наданими Банком розрахунками, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 27 грудня 2020 року становить 21 489 грн. 56 коп., з яких: 17 183 грн. 80 коп. тіло кредиту, а 4 305 грн. 76 коп. заборгованість за простроченими відсотками. Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути також і 4 305 грн. 76 коп. заборгованості за простроченими відсотками. У Заяві позичальника від 14 вересня 2009 року процентна ставка не зазначена (а.с. 16). Однак, у довідці про умови кредитування …, з якою 14 вересня 2009 року під власноручний підпис був ознайомлений позичальник (відповідач), умовами кредитування зазначено, що базова ставка кредитування становить 2,5 % в місяць виходячи з залишку заборгованості (а.с. 17). Базова ставка кредитування у розмірі 2,5 % в місяць становить 30 % річних (2,5 % х 12 місяців). В той же час, як вбачається з розрахунку заборгованості долученого Банком в обґрунтування заявлених позовних вимог, базова ставка кредитування у розмірі 30 % річних Банком до спірних правовідносин застосовувалася до серпня 2014 року включно, а з вересня 2014 року ним без погодження з позичальником (докази про таке погодження у матеріалах справи відсутні) ця процентна ставка була збільшеною до 34,8 % річних (а.с. 8), а у подальшому і до 43,2 % річних! За вище наведених обставин позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитними коштами (станом на 27.12.2020 року - у розмірі 4 305 грн. 76 коп.) підлягала б до задоволення лише частково: лише за період до серпня 2014 року включно і у розмірі (згідно наданого Банком розрахунку а.с. 8) 410 грн. 00 коп. Однак, як вбачається зі згаданих вище розрахунків заявлених Банком позовних вимог, вже після серпня 2014 року Банком в рахунок сплати відсотків було зараховано зі сплачених відповідачем в рахунок погашення кредиту коштів суми, що значно більші, ніж заборгованість відповідача по сплаті відсотків, яка станом на 29.08.2014 року становила 410 грн. (а.с. 5-13). Відтак, у суду першої інстанції були відсутніми правові підстави для хоча б часткового задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитними коштами. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника Акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк, залишити без задоволення, а рішення Бориславського міського суду Львівської області від 02 березня 2021 року- без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 07 червня 2021 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Ванівський О.М. Шеремета Н.О.