Постанова 4851 № 520/13399/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2021 р.Справа № 520/13399/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Чалого І.С., суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. , за участю секретаря судового засідання Сузанського О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2021, головуючий суддя І інстанції: Севастьяненко К.О., м. Харків, повний текст складено 14.01.21 по справі № 520/13399/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області №00428-5806-2037 від 29.05.2020 на суму 54 582,84 грн. та № 00429- 5806-2037 від 29.05.2020 на суму 48 696,84 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №00428-5806-2037 від 29.05.2020. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення- рішення №00429-5806-2037 від 29.05.2020. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) суму сплаченого судового збору у розмірі 1033,0 грн. (одна тисяча тридцять три гривні). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 року №542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" встановлено ставки на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у м. Харкові, згідно із додатком №1 до цього рішення передбачена ставка податку на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у розмірі 1 відсоток від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 квадратний метр. Отже, розрахунок оскаржуваних податкових повідомлень-рішень здійснений контролюючим органом із дотриманням приписів чинного законодавства. Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач є власником нерухомого майна (нежитлових будівель) по АДРЕСА_2 : літ. "В- 1", загальною площею 878,5 кв.м. та літ. "В/1-2", загальною площею 429,5 кв.м., загальною площею 1 308,00 кв.м. ГУ ДПС у Харківській області 29.05.2020 складено податкові повідомлення - рішення № 00428-5806-2037, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 54 582,84 грн. за 2019 рік, та № 00429-5806-2037, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 48 696,84 грн. за 2018 р. Не погодившись із правомірністю визначення відповідачем сум податку, позивач звернувся до суду з позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи контролюючим органом у порядку ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено юридичної правомірності та фактичної обґрунтованості з приводу обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки саме за ставкою за ставкою 1 % мінімальної заробітної плати за 1 кв. м. об`єкту нерухомого майна. Скасовуючи в повному обсязі оскаржувані податкові повідомлення-рішення, враховуючи той факт, що суд не може підміняти контролюючий орган, уповноважений на визначення, нарахування сум грошових зобов`язань платника податків, суд першої інстанції виснував, що належним способом захисту прав позивача, є скасування таких рішень в повному обсязі. Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України). Згідно із приписами п.п. 4.1.1, 4.1.3. п. 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах зокрема як загальність оподаткування - кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства. Згідно п. 6.1. статті 6 Податкового кодексу України, податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. В силу вимог п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зокрема зобов`язаний: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Отже, платник податків зобов`язаний сплатити відповідні податки у встановленому законом розмірі та у встановлений строк, в свою чергу невиконання чого тягне за собою притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства. При вирішенні даної справи по суті, в силу ч. 5 ст. 242 КАС України, колегія суддів враховує висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 по справі № 822/2624/16. Відповідно до приписів ст. 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю. Підпунктом 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п. 266.2 ст.266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України). Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Згідно з пп. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт. З огляду на матеріали справи, позивач є власником нерухомого майна (нежитлових будівель) по АДРЕСА_2 : літ. "В- 1", загальною площею 878,5 кв.м. та літ. "В/1-2", загальною площею 429,5 кв.м., загальною площею 1 308,00 кв.м. Ставки та пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у спірних правовідносинах визначені рішенням Харківської міської ради від 22.02.2017 №542/17. Згідно з п. 5 Додатку до рішення 11 Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові", ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у таких розмірах: 1) будівлі готельні - 1 відсоток; 2) будівлі офісні - 1 відсоток; 3) будівлі торгівельні - 1 відсоток; 4) гаражі - 0,1 відсотка; 5) будівлі промислові та склади - 0,25 відсотка; 6) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) - 1 відсоток; 7) господарські (присадибні) будівлі - 0 відсотка; 8) інші будівлі - 0,1 відсотка. Ставка податку за 2018 рік становила 37,23 грн. за 1 квадратний метр бази оподаткування (1 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2018 року). Ставка податку за 2019 рік становила 41,73 грн. за 1 квадратний метр бази оподаткування (1 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2019 року). З системного аналізу вказаних вище норм права вбачається, що ставка податку у розмірі 1 % від мінімальної заробітної плати може застосовуватись до наступних типів об`єктів нежитлової нерухомості: будівлі готельні, будівлі офісні, будівлі торговельні, будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки). Матеріалами справи підтверджено, що сума податку визначена вказаним податковим повідомленням-рішенням, розрахована наступним чином: площа об`єкту 1308 кв.м. * ставку податку 37,23 грн. (1% від 3723 грн.) / 12 місяців у розмірі 48 696,84 гривень за 2018 рік; площа об`єкту 1308 кв.м. * ставку податку 41,73 грн. (1% від 4173 грн.) / 12 місяців у розмірі 54 582,84 гривень за 2019 рік Отже, для розрахунку відповідач використав ставку податку 1% від мінімальної заробітної плати. Водночас відповідачем не зазначено до якого конкретно типу об`єктів нежитлової нерухомості ним було віднесено належну позивачу будівлю та підстави нарахування податку за ставкою саме 1% від мінімальної заробітної плати. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі готельні віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 121 "Готелі, ресторани та подібні будівлі " клас 1211 "Будівлі готельні", який в свою чергу включає підкласи: готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати та подібні заклади з надання житла з рестораном або без нього, окремі ресторани та бари. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, будівлі офісні віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 122 "Будівлі офісні" клас 1220 "Будівлі офісні ", який в свою чергу включає підкласи: будівлі, що використовуються як приміщення для конторських та адміністративних цілей, в тому числі для промислових підприємств, банків, поштових відділень, органів місцевого управління, урядових та відомчих департаментів та т. ін., центри для з`їздів та конференцій, будівлі органів правосуддя, парламентські будівлі. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, будівлі торговельні віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 123 "Будівлі торговельні" клас 1230 "Будівлі торговельні", який в свою чергу включає підкласи: торгові центри, пасажі, універмаги, спеціалізовані магазини та павільйони, зали для ярмарків, аукціонів, виставок, криті ринки, станції технічного обслуговування автомобілів та т. ін., підприємства та установи громадського харчування (їдальні, кафе, закусочні т т. ін., приміщення складські та бази підприємств торгівлі й громадського харчування, підприємства побутового обслуговування. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, будівлі для публічних виступів віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 126 "Будівлі для публічних виступів, закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення" клас 1261 "Будівлі для публічних виступів", який в свою чергу включає підкласи: кінотеатри, концертні будівлі, театри та т. ін. , зали засідань та багатоцільові зали, що використовуються, головним чином для публічних виступів, казино, цирки, музичні зали, танцювальні зали та дискотеки, естради та т. ін. За результатами судового розгляду встановлено, що нежитлові приміщення, що належать позивачці на праві приватної власності та розташовані за адресою: по АДРЕСА_2 , не відноситься до жодного з вище перелічених класів нежитлових будівель, тобто не є нежитловими приміщеннями в готельних будівлях, офісних будівлях, торгівельних будівлях, гаражами, будівлями промисловими та складами, будівлями публічних виступів (казино, ігорні будинки), господарськими (присадибними) будівлями, що має наслідком застосування ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості "інші будівлі" - 0,1 відсотка. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем при розрахунку суми податкового зобов`язання позивача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік було безпідставно застосовано ставку податку 1 % від мінімальної заробітної плати. В той же час колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що належним способом захисту прав позивача, є скасування оскаржуваних податкових повідомлень рішень в повному обсязі. Скасовуючи в повному обсязі вказані рішення контролюючого органу, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону та давати вказівки, які належать до компетенції відповідного суб`єкта владних повноважень. Наведені доводи, на переконання суду апеляційної інстанції, є помилковими з огляду на таке. Вимоги частини четвертої статті 9 КАС України, зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи. Судом першої інстанції залишено поза увагою те, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Так, судовим розглядом встановлено, що відповідачем при розрахунку суми податкового зобов`язання позивача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік було безпідставно застосовано ставку податку 1 % від мінімальної заробітної плати, замість застосування належного розміру відсотка (інші будівлі) - 0,1 %. Враховуючи правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 26 лютого 2021 року у справі № 802/1283/16-а, колегія суддів уважає, що в даній справі є можливість виокремити (ідентифікувати) правомірно застосовані податкові зобов`язання від тих, що визначені помилково, а тому у суду першої інстанції були відсутні об`єктивні підстави для визнання таких донарахувань протиправними в цілому. Так, за 2019 рік відповідачем нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на об`єкт нежитлової будівлі загальною площею 1308,00 кв. м. у розмірі 54 582,84 гривень (1308,00*41,73) враховуючи ставку податку 1 %. Відповідно при застосуванні 0,1 % ставки податку розмір податкового зобов`язання складатиме 5458,28 грн. В свою чергу за 2018 рік відповідачем нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на об`єкт нежитлової будівлі у розмірі 48 696,84 гривен (1308,00*37,23); в свою чергу при застосуванні 0,1 % ставки податку розмір податкового зобов`язання складатиме 4869,68 грн. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 00428-5806-2037 від 29.05.2020 на суму 5458,28 грн та № 00429- 5806-2037 від 29.05.2020 на суму 4869,68 грн ГУ ДПС у Харківській області діяло на підставі вимог чинного законодавства та у спосіб, що передбачений ПК України. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Харківській області № 00428-5806-2037 від 29.05.2020 на суму 5458,28 грн та № 00429- 5806-2037 від 29.05.2020 на суму 4869,68 грн з прийняттям нової про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 по справі № 520/13399/2020 належить залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 по справі № 520/13399/2020 скасувати в частині задоволення вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Харківській області № 00428-5806-2037 від 29.05.2020 на суму 5458,28 грн та № 00429- 5806-2037 від 29.05.2020 на суму 4869,68 грн. Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 по справі № 520/13399/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко Повний текст постанови складено 07.06.2021.