Постанова 4803 № 196/133/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/734/21 Справа № 196/133/21 Суддя у 1-й інстанції - Іщенко І.М. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2021 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2021 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 захисника Бойка Ю.О. ВСТАНОВИВ: Зміст оскарженого судового рішення. Постановою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Згідно з постановою суду першої інстанції, 15.02.2021 року о 18-40 год. водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ реєстраційний номер НОМЕР_1 в с. Тарасівка Царичанського району Дніпропетровської області, по вул. Північна з наявними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: від водія було чути різкий запах алкоголю з порожнини рота, спостерігалося почервоніння очей, від проходження огляду на стан сп`яніння, в установленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків. Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судове рішення не відповідає фактичним обставинам справи є незаконним та не обґрунтованим, оскільки на час складання протоколу про адміністративне правопорушення на сайті Верховної Ради України відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачалась для судноводіїв та жодним чином не стосувалась водіїв транспортних засобів, у зв`язку з чим, вважає, що він не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім цього, вказує також й на те, що він не керував автомобілем у стані сп`яніння, оскільки вживав алкогольні напої після того, як автомобіль застряг у сугробі та він не зміг виїхати, однак ані працівники поліції, ані суд першої інстанції не надали будь-якої оцінки вказаним обставинам. Зазначає, що у справі відсутні докази відсторонення його від керування, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, що на його думку, підтверджує, що він не керував автомобілем у стані сп`яніння. Разом з цим, вказує, що пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були залучені поліцейськими, є недопустимим доказом, оскільки вказані свідки є тещею та цивільною дружиною відповідно, тобто є зацікавленими у справі особами. Більше того, свідок ОСОБА_3 була потерпілою при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно нього за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що свідчить про їх упередженість. Також вказує на те, що суд відмовив йому в залученні безоплатного захисника, чим порушив його право на захист, а також відмовив у виклику та допиті вищевказаних свідків, чим грубо порушив його права, передбачені ст. 268 КУпАП. Позиції учасників апеляційного процесу. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, постанову суду скасувати і закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення, посилаючись на доводи, зазначені у апеляційній скарзі. Крім того додав, що 15 лютого 2021 року приїхав на власному автомобілі ВАЗ реєстраційний номер НОМЕР_1 до с. Тарасівка Царичанського району Дніпропетровської області, по вул. Північна до своєї цивільної дружини, з метою побачити спільних дітей. Його дружина повідомила про те, що діти сплять та він мав намір повернутись до себе додому. Проте, йому не вдалось цього зробити оскільки автомобіль застряг у сніговому наметі, а тому він залишив його та пішов пішки. Після чого, він вжив пива та знов повернувся до місця проживання своєї дружини, де став вимагати побачитись з дітьми, оскільки, на той час, вони разом не проживали. Вона не дозволила йому та викликали співробітників поліції, а він знову пішов додому. Невдовзі до нього додому приїхав екіпаж патрульної полії та запросили до їх автомобілю, а потім поїхали до місця проживання його дружини, де стосовно нього було складено 3 протоколи: за керування транспортним засобом без права управління, за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння та за вчинення домашнього насильства. Захисник Бойко Ю.О. також підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_1 та просив апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції, оскільки матеріали у справі про адміністративне правопорушення не містять будь-яких належних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 в цей день керував транспортним засобом, тим паче в стані алкогольного сп`яніння. Мотиви апеляційного суду. Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення. Перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги захисника, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог закону з огляду на наступне. Так, приймаючи рішення про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд послався на покази самого ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 які долучені до справи, а також відомості з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №481187 від 15.02.2021 року з актом огляду на стан сп`яніння та відеозапис з нагрудних камер поліцейських. З такими висновками суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, оскільки зазначені вище письмові докази, у своїй сукупності не можуть беззаперечно свідчити про те, що ОСОБА_1 в той день керував транспортним засобом ВАЗ реєстраційний номер НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, що було б достатньою підставою для працівників поліції запропонувати йому пройти огляд з метою виявлення стану сп`яніння з огляду на наступне. Під час апеляційного перегляду було безпосередньо допитано свідка ОСОБА_3 , яка пояснила, що 15 лютого 2021 року, близько 18:00 годин до неї додому приходив ОСОБА_1 та попросив побачити дітей, однак вона йому повідомила, що вони сплять, після чого він пішов. Приблизно через годину, ОСОБА_1 повернувся до неї, виламав двері та вимагав зустрічі з дітьми, вів себе неадекватно, а тому вона, злякавшись, викликала співробітників поліції. Почувши це, ОСОБА_1 залишив її домоволодіння та пішов у невідомому їй напрямку. Трохи пізніше приїхала поліція, після чого вони знайшли ОСОБА_1 та склали на нього протоколи, які самі вона не пам`ятає, оскільки на її руках була маленька дитина, а тому що саме вона підписувала, пояснити не змогла. Відповідаючи на запитання захисника свідок ОСОБА_3 повідомила про те, що в перший раз коли ОСОБА_1 приходив до неї додому, вона не чула та не бачила чи був він на автомобілі та чи мав ознаки алкогольного сп`яніння. При цьому вказала, що поводив себе спокійно та почувши, що діти сплять, пішов. Вже після того, як ОСОБА_1 виламав двері та вона побачила автомобіль, який застряг у сніговому наметі на її клумбі, вона зробила припущення, що останній керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, про що на емоціях повідомила працівників поліції. Свідок ОСОБА_2 до зали суду не з`явилась, була повідомлена про дату, час та місце апеляційного перегляду справи, заяв або клопотань від неї не надходило. Крім того, під час апеляційного перегляду справи було досліджено відеозапис з нагрудних камер поліцейських, на якому видно, що на момент приїзду працівників поліції за адресою: Дніпропетровська область, с. Тарасівка, вул. Північна (в.з.№1, дата та час запису: 15.02.2021 року 19:40), автомобіль ВАЗ 21074, реєстраційний номер НОМЕР_1 перебував у нерухомому стані біля будинку №38 по вул. Північна в с. Тарасівка та будь-яких осіб у ньому не знаходилось. Наступний відеофайл містить запис, який розпочинається о 19:58, з якого видно, що у службовому автомобілі працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер або у медичному закладі, на що останній відмовляється та повідомляє працівника поліції про те, що коли він керував транспортним засобом він був тверезий, після чого дійсно вживав алкогольні напої та повторно повернувся до своєї цивільної дружини. Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо тієї обставини, що матеріалами справи, зокрема відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, підтверджується той факт, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, оскільки такий відеозапис взагалі не містить факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 . Щодо пояснень самого ОСОБА_1 , на які суд першої інстанції посилається у своїй постанові, апеляційний суд зазначає про те, що вони не узгоджуються з іншими матеріалами справи, зокрема відеозаписом з місця події, оскільки сам ОСОБА_1 зазначив працівнику поліції про те, що він не керував автомобілем у стані сп`яніння, а керував ним, коли був тверезим, після чого дійсно вживав алкогольні напої. Більше того, під час апеляційного перегляду, ОСОБА_1 повідомив про те, що вказані пояснення були складені безпосередньо працівником поліції, які йому не зачитувались, а він, в свою чергу, перебуваючи у стані сп`яніння, лише поставив власний підпис, при цьому не розумів за що саме. Відтак, на переконання апеляційного суду, вказані пояснення жодним чином не підтверджують винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки спростовуються як матеріалами справи про адміністративне правопорушення так і безпосередніми показами самого ОСОБА_1 у суді першої та апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. За змістом ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка ставиться в провину ОСОБА_1 полягає у відмові особою, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 15 лютого 2021 року керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що надавало б працівникам поліції повноваження пропонувати йому пройти огляд з метою виявлення стану сп`яніння, а тому висновки суду першої інстанції є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. В той же час, апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що на час складання протоколу про адміністративне правопорушення, законом не було передбачено відповідальності за керування транспортними засобами у стані сп`яніння, з огляду на таке. 01.07.2020 набрали чинності положення Закону України № 2617-VIII (від 22.11.2018) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі Закон 2617-VIII). Згідно з приписами підпункту 4 пункту 1 розділу І Закону № 2617-VIII статтю 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КпАП) викладено в новій редакції, якою виключено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. В той же час, 03.07.2020 набув чинності Закон України № 720-IX (від 17.06.2020) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі Закон № 720-IX). Відповідно до приписів підпункту 1 пункту 117 Розділу І Закону № 720-IX підпункти 2-4, 7 пункту 1 розділу І Закону № 2617-VIII виключено. Комітетом Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності (далі Комітет) надано роз`яснення щодо окремих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень…» за № 720-IX від 17.06.2020. Зі змісту зазначеного роз`яснення випливає, що Комітет вважає, що з 03.07.2020. стаття 130 КпАП підлягає застосуванню в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 2617-VIII, а стаття 286-1 КК виключена. Указом Президента України № 468/96 від 27.06.1996 «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів» запроваджено такий реєстр, а 23.04.2001, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 376 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним». На виконання зазначених нормативно-правових актів Міністерством юстиції України наказом № 57/5 від 26.06.2002 затверджено Інструкцію про порядок та умови одержання інформації з інформаційного фонду Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.06.2002 за № 546/6834). Зі змісту пункту 2.4 наведеної вище Інструкції випливає, що контрольний стан нормативно-правового акта стан нормативно-правового акта, при якому забезпечено наявність у цьому акті всіх змін і доповнень, унесення яких передбачено чинним законодавством. Таким чином, нормативно-правові акти, розміщені на сайті Верховної Ради України не є еталонними, оскільки можуть містити певні розбіжності, а тому, у разі наявності таких розбіжностей, для вірного правозастосування необхідно звертатись до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, як реєстру, який містить еталонний зразок нормативно-правового акту. Згідно з редакцією статті 130 КУпАП, що міститься в Єдиному реєстрі нормативно-правових актів на час складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду справи судом, встановлено адміністративну відповідальність саме за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у зв`язку з чим, доводи ОСОБА_1 та його захисника в цій частині не знайшли свого підтвердження. Інших доводів, які б слугували підставою для скасування постанови суду першої інстанції в апеляційній скарзі не наведено. Відтак, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а, відповідно, провадження у справі має бути закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати. Постановити нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя О.П. Піскун