Ухвала КЦС ВС № 591/4655/20

Ухвала 31 травня 2021 року м. Київ справа № 591/4655/20 провадження № 61-6901ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 листопад 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 25 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання зобов`язання припиненим, зняття заборони відчуження квартири, виключення записів про державну реєстрацію, ВСТАНОВИВ: 06 травня 2021 року Акціонерне товариство Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень. Посилається на те, що зазначений процесуальний строк ним пропущений з поважних причин, оскільки повну постанову суду апеляційної інстанції отримав лише 04 квітня 2021 року. Згідно зі статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Оскільки повний текст постанови Сумського апеляційного суду від 25 березня 2021 року складено 30 березня 2021 року, то останнім днем тридцятиденного строку для подання касаційної скарги є 29 квітня 2021 року. Заявник звернувся із касаційною скаргою 06 травня 2021 року. Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. Суд виходить з того, що підстави пропуску процесуального строку можуть бути визнані поважними, зокрема у тому випадку, якщо таке недотримання строку касаційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод для своєчасного звернення заявника з такою скаргою. Наведені у клопотанні підстави поновлення процесуального строку не можна вважати поважними, оскільки заявник не надавав будь-яких належних доказів отримання копії судового рішення та доказів на підтвердження факту невиконання апеляційним судом положень статті 272 ЦПК України щодо направлення сторонам у справі копії оскаржуваного судового рішення та вжиття заявником невідкладних заходів, спрямованих на отримання копії судового рішення. Посилання заявника на те, що копію постанови Сумського апеляційного суду від 25 березня 2021 року отримав лише 04 квітня 2021 року не заслуговують на увагу, оскільки на підтвердження цього заявник доказів не подав. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зазначена конвенційна норма зобов`язує щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи. У рішенні від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13) у справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив: «Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії» від 03 грудня 2003 року). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків ( рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року). У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції. З огляду на викладене, зазначені заявником підстави пропущення процесуального строку на оскарження судових рішень у конкретному випадку не можуть розглядатися як поважні. Таким чином, заявнику необхідно надати докази порушення апеляційним судом вимог щодо видачі (надсилання) йому копії постанови, об`єктивної неможливості у розумний строк вжиття заходів для прискорення процедури касаційного оскарження, а не лише зазначати про дату фактичного отримання копії судового рішення. Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Касаційна скарга також не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки на порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України заявник у касаційній скарзі не вказав підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У касаційній скарзі заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносин (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також на недослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК Ураїни). Проте, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносин, заявник не зазначив стосовно застосування яких саме норм права відсутній висновок Верховного Суду, як це вплинуло на вирішення справи. Тому заявнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із зазначенням підстав касаційного оскарження постанови апеляційного суду, в тому числі із зазначенням стосовно застосування яких конкретних норм права та правовідносин відсутній висновок Верховного Суду. Також на порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI). Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. За нормою частини першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Заявник оскаржує судове рішення, ухвалене за наслідками розгляду чотирьох позовних вимог немайнового. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімуму для працездатних осіб встановлений 2 102 грн. Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних. З урахуванням наведеного при поданні позовної заяви судовий збір підлягав сплаті у розмірі 3 362,20 грн (2 102 х 0,4 х 4). Таким чином, за подання касаційної скарги заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 6 726,40 грн (3 362,20 х 200/100). Заявником сплачено 3 363,22 грн судового збору. Отже, за подання касаційної скарги заявнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі 3 363,18 грн (6 726,40 - 3 362,20). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано за такими реквізитами: отримувач коштів - УК у Печерському районі/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону № 3674-VI. На підтвердження сплати судового збору суду необхідно надати документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків. На підставі наведеного та керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 листопад 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 25 березня 2021 рокузалишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо зазначення підстав для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та відповідних доказів або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані судом неповажними, - у відкритті касаційного провадження буде відмовлено, а в разі невиконання вимог щодо зазначення підстав касаційного оскарження та сплати судового збору, - касаційна скарга вважатиметься неподаною та її буде повернуто заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Яремко