Постанова 4872 № 923/419/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2021 року Справа № 923/419/20 м.Одеса, проспект Шевченка,29 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: М.А. Мишкіної суддів О.Ю. Аленіна, Л.В. Лавриненко (склад судової колегії змінений відповідно до розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №15 від 24.02.2021р. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2021р.) секретар судового засідання Кияшко Р.О. за участю представників учасників справи: від ПрАТ «ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» - не з`явився; від АТ «Українська залізниця» в особі РВ «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» - Ротар І.В. за ордером. Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» на рішення Господарського суду Херсонської області від 20 листопада 2020 року у справі №923/419/20 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Приватного акціонерного товариства «ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» про стягнення 192117,96грн. суддя суду першої інстанції: К.В. Соловйов час і місце ухвалення рішення: 20.11.2020р.,10.45год., м.Херсон, господарський суд Херсонської області, зала судових засідань №319 повне рішення складено 14.01.2021р. Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. У судовому засіданні 13.05.2021р. оголошено перерву згідно ст.216 ГПК України. В судовому засіданні 01.06.2021р. згідно ст.ст. 233, 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови. встановив: 04.05.2020р. Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі позивач, РФ «Одеська залізниця», Залізниця) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» (надалі відповідач, ПрАТ «ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ», Товариство), в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь збір за зберігання вантажів у вагонах у сумі 192117,96грн. та судовий збір 2882грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.02.2018р. між ним (перевізник) та відповідачем (замовник) був укладений договір №10614/ОД-2018 про надання послуг (надалі Договір від 16.02.2018р.), предметом якого є здійснення перевезень вантажів, надання вантажного вагону на для перевезення та надання інших послуг, пов`язаних з організацією провезення вантажів у вагонах перевізника та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. Також між сторонами 02.02.2019р. був укладений договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії ПрАТ «ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» при станції Херсон-Порт РФ «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» №ДН-5-5/14. Відповідач порушив свої зобов`язання за п.2.1.7. Договору від 16.02.2018р., а саме не відшкодував витрати, що пов`язані з затримками вагонів (вантажів), що виникли на станціях залізниць України, з причин, які не залежать від перевізника, у зв`язку із чим кошти у сумі 192117,96грн. підлягають стягненню з відповідача у судовому порядку. З посиланням на норми ст.ст.36, 46 Статуту залізниць України п.5, п.8, п.9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, абз.2.1. та абз. 2.2. Розділу ІІІ «Збори за роботи та послуги, пов`язані з перевезенням вантажів» Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані із ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до цього Збірника тарифів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009р., позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. 22.05.2020р. відповідач подав місцевому господарському суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та, зокрема, зазначив, що: - згідно з положеннями ст.23 ЗУ «Про залізничний транспорт» (як норми прямої дії), ст.ст.48, 110 Статут залізниць України, а також ч.2 п.8 та п.10 Правил, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 до фактичної видачі вантажу (у даному випадку - до подавання вагонів на під`їзну колію відповідача), залізниця несе відповідальність за зберігання вантажу без додаткових оплат. - укладеними між сторонами даної справи договорами №10614/ОД-2018 від 16.02.2018р. про надання послуг та № ДН-5-5/14 від 01.02.2019р. про експлуатацію залізничної під`їзної колії ПрАТ"ХЕРСОНСЬКИЙ КХП" при ст.Херсон-Порт регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця" не передбачена окрема плата за зберігання вантажу у вагонах; - дія положень ст.46 Статуту залізниць не поширюється на тимчасову затримку вагонів на станції в очікуванні подання їх під вивантаження на під`їзну колію (тобто, на місця не загального користування), що слідує з ч.2 ст.46 Статуту залізниць та п.п.2 Тарифного керівництва № 1 (Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги). Ані Статут залізниць, ані Правила зберігання вантажів не обмежують час користування вагонами; - фактично позивач намагається взяти з відповідача за одну і ту ж послугу подвійну плату одночасно, поділяючи її на плату за користування вагонами, відповідно до ст.119 Статуту залізниць та плату за зберігання вантажів у тих же вагонах і за той же час затримки відповідно до ст.46 Статуту залізниць; - у доданих до позовної заяви накопичувальних картках відсутнє посилання на доданий позивачем до позовної заяви Акт загальної форми № 1095 від 14.10.2019р. 01.07.2020р. позивач подав суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що права і обов`язки сторін у процесі перевезення вантажів залізницеювиникають не лише з умов договорів, а й на підставі норм, що встановлені актами законодавства, які регулюють правовідносини в певних випадках. Згідно з ст.46 Статуту залізниць України одержувач вантажу зобов`язаний прийняти та вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу, при цьому, терміни вивезення і порядок зберігання вантажів встановлюються Правилами. Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифне керівництво № 1 (із змінами та доповненнями) в п.2 Розділу 2 встановлює розміри зборів за зберігання вантажів, й таким чином, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами. Пункт 2.3. Розділу 2 Тарифного керівництва № 1 також встановлює, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватися на місцях загального і не загального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання. Статті 908 Цивільного та 307 Господарського кодексів України визначають, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються не лише транспортними кодексами (статутами), а й іншими нормативно-правовими актами, до яких належать й Правила зберігання вантажів та Тарифне керівництво №

1. Припис ст.23 ЗУ "Про залізничний транспорт", який кореспондується зі ст.110 Статуту залізниць України, щодо обов`язку залізниці забезпечити збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а у разі незбереження вантажу - відшкодувати вартість за втрату, недостачу, не звільняє вантажоодержувача від сплати збору за зберігання вантажів понад нормативний безоплатний термін зберігання. Згідно з п.п.2.8 пункту 2 розділу 2 Тарифного керівництва №1 збір за зберігання справляється незалежно від плати за користування вагонами. Збір за зберігання вантажів, навіть, якщо він збільшений начальником залізниці до двократного розміру, не є санкцією - мірою відповідальності за порушення зобов`язань. Вказане відповідає правовій позиції, що викладена в постанові від 04.07.2018 Великої Палати Верховного суду по справі № 904/5743/16. 20.08.2021р. відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких, зокрема, зазначив, що положення ст.46 Статуту Залізниць, які регулюють порядок зберігання вантажів та на яку посилається позивач, як на підставу для внесення плати за зберігання вантажу у вагонах, поширюється лише на вантажі, вивантажені в місцях загального користування засобами залізниці або засобами одержувача. І якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування в установлений строк, тільки тоді з нього стягується плата за зберігання вантажу згідно тарифу без встановлення вини. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 20.11.2020р. (суддя Соловйов К.В.) позов задоволено частково - стягнуто з ПрАТ «ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» на користь АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» 179769,60грн. збору за зберігання вантажів у вагонах та 2696,69грн. компенсації по сплаті судового збору; відмовлено у стягненні 12348,36гр. збору за зберігання вантажів у вагонах. Рішення обґрунтоване посиланням на норми ст.ст.11,908 ЦК України, ст.193,307 ГК України, п.3,36,46,64,119 Статуту залізниць України, п.3, 6, 8-10 Правил користування вагонами та контейнерами, п.п.4,5,8, Правил зберігання вантажів, абз.2.1. та абз.2.2 Розділу ІІІ "Збори за роботи та послуги, пов`язані з перевезенням вантажів" Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані із ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до цього Збірника тарифів та вмотивоване тим, що з урахуванням положень п.36 Статуту залізниць України збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки, у разі затримки вагонів з вини вантажоодержувача. Твердження відповідача про інше не узгоджуються з правовою позицією, яку містить постанова від 04.07.2018 Великої Палати Верховного суду по справі №904/5743/16 та яка є обов`язковою для врахування судом при розгляді даної справи, у відповідності до ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України. Факт простою на станційних коліях станції Херсон-Порту в очікуванні подачі на фронт вивантаження відповідача вагонів, що були прийняті позивачем до перевезення відповідно до перевізних накладних з вантажем на адресу одержувача (відповідача), підтверджується матеріалами справи, безпосередньо накладними, актами загальної форми , накопичувальними картками, відомостями плати за користування вагонами, претензією вих.№ ДН5-07/221 з вимогою про сплату відповідачем 192117,96грн збору за зберігання вантажу на користь регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" та відповіддю від 02.04.2020 вих.№ 233/07 відповідача на цю претензію. Відповідачем не доведено при розгляді справи відсутності його вини у простої вказаних вагонів та не надано доказів, якими б було спростовано факт простою на станційних коліях станції Херсон-Порту в очікуванні подачі на фронт вивантаження відповідача цих вагонів у зазначені позивачем відповідні дати. Доводи відповідача про надсилання позивачем відповідачеві у неналежний спосіб телефонограм № 27 від 26.09.2019, № 32 від 05.10.2019, № 37 від 22.10.2019 щодо застосування двократного розміру ставки збору за зберігання вантажу згідно з оперативними наказами директора регіональної філії "Одеська залізниця" АТ"Укрзалізниця" не прийняті судом до уваги та відхилені, оскільки вказані накази було надіслані позивачем відповідачеві разом з претензією вих.№ ДН5-07/221 та отримані відповідачем не пізніше 02.04.2020 (дата надання відповіді на претензію). У відповіді на претензію не вказано про відсутність таких наказів серед додатків до претензії. За таких обставин встановлення того факту, чи було надіслано позивачем відповідачеві телефонограми № 27 від 26.09.2019, № 32 від 05.10.2019, № 37 від 22.10.2019 у належний чи-то неналежний спосіб не має значення для розгляду справи. З урахуванням вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм, у зв`язку з невиконанням відповідачем грошових зобов`язань зі сплати збору за зберігання вантажу перед позивачем, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 179769,60грн. У стягненні 12348,36грн заборгованості має бути відмовлено, оскільки акт загальної форми № 1356 від 13.12.2019 до накопичувальної картки № 16120562 від 16.12.2019 не містить підпису представника відповідача. 08.02.2021р. безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» на рішення від 20.11.2020р. (надіслана поштою 04.02.2021р.), в якій скаржник просить суд скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що: - при винесенні рішення суд керувався лише підзаконними актами: статтею 46 Статуту залізниць України, яку невірно застосував, та Правилами зберігання вантажів, залишаючи поза увагою те, що правила - це підзаконні нормативні акти, які розробляються для конкретизації положень відповідних статей Закону чи Статуту і не повинні розширювати ці положення (виходити за рамки цих положень) та не піддаючи правовому аналізу, на скільки окремі положення підзаконних актів відповідають вимогам законодавства України; - суд посилається на положення загального законодавства, а саме на ч.1 ст.193 ГК України, згідно якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться - натомість, коли існує спеціальне законодавство, яким передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання (ст. 9 ЦК України); - спеціальними нормативними актами, що регламентують особливості відносин Залізниці з відповідачем є Закон України (прямої дії) «Про залізничний транспорт», Статут залізниць України та Правила перевезення вантажів; - між сторонами 16.02.2018р. укладено Договір № 10614/ОД-2018 про надання послуг ( організація перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги). Цим Договором також не передбачена окрема плата за зберігання вантажу у вагонах, і також вона відсутня у пункті 2.1.7, на який посилається позивач та суд першої інстанції як на підставу для стягнення плати за зберігання вантажів у вагонах; - окремого договору між сторонами про зберігання вантажу у вагонах, передбаченого пунктом 7 Правил зберігання вантажів не існує; - до фактичної видачі вантажу, тобто до подавання вагонів на під`їзну колію в місце, указане в пункті 6 Договору № ДН-5-5/14, і засвідчення дати подачі підписами представників сторін в пам`ятці про користування вагонами, Залізниця несе відповідальність за його зберігання відповідно до ст.23 ЗУ «Про залізничний транспорт» - без будь-яких додаткових оплат; - положення статті 46 Статуту залізниць України, що регулюють порядок зберігання вантажів та на яку посилається Позивач та суд першої інстанції, як на підставу для внесення плати за зберігання вантажу у вагонах, поширюється лише на вантажі, вивантажені в місцях загального користування засобами Залізниці або засобами Одержувача. І якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування в установлений строк, тільки тоді з нього стягується плата за зберігання вантажу згідно тарифу без встановлення вини; - ані ні стаття 12, ані стаття 46 Статуту залізниць України не передбачають зберігання вантажів у вагонах; - стаття 46 Статуту залізниць України не передбачає складання актів загальної форми взагалі, в тому числі на час затримки вагонів на станції і на підходах до неї в очікуванні подачі і:Х під вивантаження та не передбачає плати за зберігання вантажу у вагонах за час затримки на станції і на підходах до неї в очікуванні подачі і:Х під вивантаження; - суд помилково вважає, що підставою плати за зберігання вантажу у вагонах є наявність вини Одержувача в затримці вагонів на станції в очікуванні подачі їх під вивантаження на під`їзну колію, проте стаття 46 Статуту залізниць України не відноситься до розділу VII Статуту залізниць України, яка має назву і відповідно регулює «Відповідальність залізниці, вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів .... », а відноситься до розділу ІІІ Статуту залізниць У країни «Планування та організація перевезення вантажів», який починається словами: Перевезення вантажів залізничним транспортом організовується на договірних засадах, форма договору встановлюється Правилами і не встановлює відповідальність, а встановлює плату, визначену тарифом за зберігання вантажів понад добу, вивантажених на місцях загального користування засобами залізниці або засобами одержувача, без встановлення вини і без складання актів загальної форми; - стаття 46 Статуту залізниць України, на яку посилаються Позивач та суд першої інстанції, як на обrрунтування плати за зберігання вантажів у вагонах, регулює правовідносини по зберіганню вантажу вивантаженого саме в місцях загального користування або засобами Залізниці, або засобами Одержувача; - позивач, як на підставу законності своєї правової позиції, а в подальшому і суд першої інстанції при винесенні рішення, посилаються на Постанову Великої Палати Верховного Суду України по справі № 904/5743/16 від 04.07.2018р. Проте, Позивачем та судом проігноровано ту обставину, що в даній справі судами розглядалося питання щодо строку позовної давності та стягнення збору за зберігання вантажу, де збір (плата) за зберігання вантажу передбачений умовами Договору №ПР/М-12-2/1-3490/Нюдч про експлуатацію залізничної під`їзної колії між Сторонами справи. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 09.02.2021р. (головуючий суддя М.А.Мишкіна, судді О.Ю.Аленін, В.В.Бєляновський) витребувано від Господарського суду Херсонської області матеріали справи №923/419/20; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» на рішення Господарського суду Херсонської області від 20 листопада 2020 року у справі №923/419/20 до надходження матеріалів даної справи з господарського суду Херсонської області. 23.02.2021р. матеріали справи №923/419/20 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду. У зв`язку тимчасовою непрацездатністю з 23.02.2021р. судді В.В.Бєляновського розпорядженням керівника апарату суду №15 від 24.02.2021р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №923/419/20. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2021р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - М.А.Мишкіна, судді: О.Ю. Аленін, Л.В. Лавриненко. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2021р. (головуючий суддя М.А.Мишкіна, судді О.Ю. Аленін, Л.В. Лавриненко) поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Херсонської області від 20 листопада 2020 року у справі №923/419/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» на рішення Господарського суду Херсонської області від 20.11.2020р. у справі №923/419/20; постановлено розгляд апеляційної скарги ПрАТ «ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» на рішення Господарського суду Херсонської області від 20.11.2020р. у справі №923/419/20 здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, будь-яких клопотань з процесуальних питань до 16.03.2021р.; зупинено дію рішення Господарського суду Херсонської області від 20 листопада 2020 року у справі №923/419/20. 15.03.2021р. позивач подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та зазначив (крім доводів, наведених під час розгляду справи в суді першої інстанції), що права і обов`язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках. Припис ст.23 ЗУ «Про залізничний транспорт», який кореспондується зі статтею 110 Статуту, щодо обов`язку залізниці забезпечити збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а у разі незбереження вантажу - відшкодувати вартість за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, не звільняє вантажоодержувача від сплати збору за зберігання вантажів понад нормативний безоплатний термін зберігання. Підпункт 2.8 пункту 2 розділу 2 Тарифного керівництва №1 прямо визначає, що збір за зберігання справляється незалежно від плати за користування вагонами (контейнерами). Збір за зберігання вантажів, навіть якщо він збільшений начальником залізниці до двократного розміру, не є санкцією мірою відповідальності за порушення зобов`язання. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2021р. постановлено призначити справу №923/419/20 до розгляду у судовому засіданні на 13.05.2021р., 11.00год. з повідомленням учасників справи. 25.05.2021р. від АТ «Українська залізниця» в особі РВ «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зазначає, що невиконання відповідачем норм вивантаження вагонів призвела до накопичення вагонів на станції призначення та призвело до ускладнень роботи стації з обслуговування усіх вантажоодержувачів. Факт простою вагонів на коліях станції Херсон-Порт в очікуванні подачі на фронт вивантаження (під`їзну колію) ПрАТ «ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» через невиконання технологічної норми вантаження вантажів засвідчений актами загальної форми, складеними за участю представників ПрАТ «ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» . Накази про збільшення розміру збору за зберігання вантажу були видані у зв`язку з виникненням ускладнень виконання маневрової та експлуатаційної роботи на станції Херсон-Порт у вересні-грудні 2019 року внаслідок несвоєчасного прийняття скаржником вагонів та для їх подальшого вивантаження на власній під`їзній колії. 31.05.2021р. від ПрАТ «ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване участю представника відповідача Черноуза Б.І. в якості представника ТОВ «Трейдфілд Україна» у судовому засіданні 01.06.2021р. о 12:00 у справі №925/1770/15, яка розглядається в Господарському суді Черкаської області. У задоволенні вищезазначеного клопотання відмовлено ухвалою суду від 01.06.2021р. (яка занесена до протоколу судового засідання) з огляду тієї обставини, що явка представника відповідача у судове засідання 01.06.2021р. не визнавалась колегією суддів обов`язковою, а його клопотання визнано необґрунтованим. Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги. Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги виходячи із наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 16.02.2018р. між ПАТ "Українська залізниця" (перевізник) та ПрАТ"ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ" ( замовник) укладено договір № 10614/ОД-2018 про надання послуг, відповідно до п. 1.1. якого предметом договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниці інших держав та/або вагонах замовника (вантажних вагонах, якими замовник володіє на праві власності або іншій правовій підставі) і проведення розрахунків за ці послуги. Згідно з п. 1.3. договору № 10614/ОД-2018 надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами. Відповідно до п. 2.1.7 договору № 10614/ОД-2018 замовник перевезень зобов`язаний відшкодовувати перевізнику (позивачу) витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов`язаних з цими затримками, при цьому, оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника. В силу пункту 12.1. договору № 10614/ОД-2018 договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ" або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 20.02.18 до 31.12.18. Якщо жодна з сторін договору не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення дії договору, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги . Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору. 01.02.2019р. АТ "Українська залізниця" та ПрАТ "ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ" уклали договір № ДН-5-5/14 про експлуатацію залізничної під`їзної колії ПрАТ "ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ" при станції Херсон-Порт регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця". Відповідно до п. 1 договору № ДН-5-5/14 згідно зі Статутом залізниць України та Правил перевезень вантажів, на умовах цього договору експлуатується залізнична під`їзна колія, яка частково належить відповідачу та частково залізниці і примикає стрілочним переводом № 22 до парної горловини станції Херсон-Порт . Межею - під`їзної є знак "Межа під`їзної колії" встановлений в створі з граничним стовпчиком стрілочного переводу №

22. Відповідно до п. 4 договору № ДН-5-5/14 рух поїздів на під`їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та сигналізації, Інструкції з руху поїздів та маневрової роботи залізниць України та Статуту залізниць України. Згідно п. 5 договору № ДН-5-5/14 повідомлення про подачу вагонів на залізничну під`їзну колію передається агентом комерційним або маневровим диспетчером станції Херсон-Порт по телефону черговому працівнику підприємства за 2 години до подачі вагонів з записом до книги повідомлень. Відповідно до п. 6 договору № ДН-5-5/14 повідомлення про подачу вагонів на залізничну під`їзну колію передається агентом комерційним або маневровим диспетчером станції по телефону черговому працівнику підприємства за 2 години до подачі вагонів, з записом до книги повідомлень Максимальна переробна спроможність вантажних фронтів та терміни їх виконання по вивантаженню: колія №1 (зерно та продукти переробки зерна) фронт одночасного вивантаження - 1 вагон за 1год. 00хв; колія № 3 (зерно та продукти переробки зерна) - фронт одночасного вивантаження 3 вагона за 3год. 00хв., з максимальною переробною спроможністю вантажних фронтів Підприємства - 76 вагонів за добу. Час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів Залізницею Підприємству до моменту закінчення передавальних операцій при поверненні вагонів Залізниці. Передача вагонів на під`їзній колії та їх повернення залізниці засвідчується підписом відповідальних осіб залізниці та підприємства у пам`ятці про подавання/забирання вагонів, форма якої та сам порядок встановлено «Правилами користування вагонами та контейнерами». Уразі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від Підприємства або Залізниці складається акт загальної форми. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів та їх номери. На виконання умов договору про надання послуг у період з 02.10.2019 по 12.12.2019 на адресу станції Херсон-Порт прибували вагони для ПрАТ "ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ" №/№ 44036457, 44002046, 44002061, 40372294, 47729397, 47733548, 47707633, 47707641, 47707609, 47707617, 47798806, 47770318, 47759642, 44090629, 44089894, 36076537, 46981148, 46944880, 47067186, 47103031, 32080814, 32059883, 32099897, 46981130, 32196743, 32080491, 32194029, 32158636, 36049146, 32253668, 32302283, 44152569, 44129914, 44129898, 44129856, 44129823, 44130136, 44191658, 32196941, 32178139, 32124968, 32118176, 32093270, 32187924, 32255390, 32151300, 46729315, 46754875, 44722312, 44722940. Про прибуття вантажу на адресу відповідача останнього було повідомлено станцією Херсон-Порт, що підтверджується відмітками у графі № 49 вказаних накладних (містить інформацію про дату і час повідомлення про прибуття вагонів, прізвище, ініціали працівника станції, який передав повідомлення, його електронно-цифровий підпис (ЕЦП). Одержання цих вантажів відповідачем підтверджується відмітками у графі № 53 вказаних накладних "Підтвердження одержання вантажу вантажоодержувачем" (містить відмітки, що зроблені уповноваженими працівниками відповідача про підтвердження одержання вантажу: їхні ЕЦП). Для засвідчення факту простою вагонів на станційних коліях в очікуванні подачі на фронт вивантаження із-за невиконання технологічної норми вантаження були складені акти загальної форми № 1046 від 05.10.2019, № 1047 від 06.10.2019, № 1048, 1049 від 07.10.2019, № 1024, 1025 від 01.10.2019, № 1080 від 12.10.2019, № 1081 від 13.10.2019, № 1096, 1099 від 15.10.2019, № 1132, 1133 від 23.10.2019, № 1122 від 20.10.2019, № 1134 від 23.10.2019, № 1119 від 27.10.2019, № 1367 від 15.12.2019, № 1356 від 13.12.2019. Після вивантаження вагонів станцією Херсон-Порт були складені накопичувальні картки № 08100362 від 08.10.2019, № 09100364 від 09.10.2019, №09100367 від 09.10.2019, № 10100369 від 10.10.2019, № 11100376 від 11.10.2019, №11100377 від 11.10.2019, № 15100385 від 15.10.2019, № 16100388 від 16.10.2019, №17100394 від 17.10.2019, № 21100400 від 21.10.2019, № 26100409 від 26.10.2019, №27100411 від 27.10.2019, № 31100424 від 31.10.2019, №16120562 від 16.12.2019, №19120566 від 19.12.2019, за якими відповідачеві нараховані 192117,96грн плати за зберігання вантажів у вагонах. 02.03.2020 позивач надіслав на адресу відповідача претензію вих.№ ДН5-07/221 з вимогою про сплату на користь Залізниці 192117,96грн заборгованості за зберігання вантажу у вагонах. У відповідь на претензію відповідач листом від 02.04.2020 № 233/07 вказав, що вважає претензію позивача безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, зокрема, оскільки її вимоги не відповідають приписам та положенням нормативно-правових актів законодавства України у сфері вантажних перевезень залізничним транспортом. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Частиною 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Згідно з частинами 1 та 3 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Положеннями частини п`ятої статті 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами. Так, статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України. Отже, правовідносини з перевезення вантажів залізничним транспортом на підставі договорів про надання послуг перевезення, укладених із суб`єктами господарювання-замовниками, регулюються в порядку, визначеному Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншим галузевим законодавством, що застосовується під час надання залізницею послуг з перевезення. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України, положення якого згідно з пунктом 2 Статуту визначають обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Пунктом 3 Статуту залізниць України передбачено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування. Відповідно до пункту 119 Статуту залізниць України, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам-суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтранспорту України №113 від 25.02.1999, пунктами 3, 6, 8-10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів. Господарським судом встановлено, що факт простою на станційних коліях станції Херсон-Порту в очікуванні подачі на фронт вивантаження відповідача вагонів, що були прийняті позивачем до перевезення відповідно до перевізних накладних №/№ 44036457, 44002046, 44002061, 40372294, 47729397, 47733548, 47707633, 47707641, 47707609, 47707617, 47798806, 47770318, 47759642, 44090629, 44089894, 36076537, 46981148, 46944880, 47067186, 47103031, 32080814, 32059883, 32099897, 46981130, 32196743, 32080491, 32194029, 32158636, 36049146, 32127649, 32253668, 32302283, 44152569, 44129914, 44129898, 44129856, 44129823, 44130136, 44191658, 32196941, 32178139, 32124968, 32118176, 32093270, 32187924, 32255390, 32151300, 46729315, 46754875, 44722312, 44722940 з вантажем на адресу одержувача (відповідача), підтверджується вказаними накладними, актами загальної форми №/№ 1024 та 1025 від 01.10.2019, № 1046 від 05.10.2019, №1047 від 06.10.2019, №/№ 1048 та 1049 від 07.10.2019, № 1080 від 12.10.2019, № 1081 від 13.10.2019, №/№ 1096 та 1099 від 15.10.2019, № 1122 від 20.10.2019, №/№ 1132, 1133, 1134 від 23.10.2019, № 1119 від 27.10.2019, № 1367 від 15.12.2019, а також актами загальної форми № 1 від 08.10.2019, №/№ 2 та 3 від 09.10.2019, № 4 від 10.10.2019, № 6 від 11.10.2019 (дві одиниці), № 7 від 15.10.2019, № 8 від 16.10.2019, № 9 від 17.10.2019, № 10 від 21.10.2019, № 11 від 26.10.2019, № 12 від 27.10.2019, № 13 від 31.10.2019, № 1369 від 15.12.2019, №1390 від 18.12.2019, накопичувальними картками №/№ 08100362, 09100364, 09100367, 10100369, 11100376, 11100377, 15100385, 16100388, 17100394, 21100400, 26100409, 27100411, 31100424, 19120566, 16120562, відомостями плати за користування вагонами №/№ 30090285, 01100287, 06100297, 07100299, 08100301, 08109913р, 09109917р, 09109918р, 09109919р, 11109920р, 11109921р, 13100311, 14100313, 151009924р, 16100317, 16109927р, 17100319, 17109928р, 18100321, 19100323, 20100325, 21100327, 21109930р, 25100332, 26109931р, 26109932р, 30109933р. Вказані акти загальної форми складені за участю повноважних представників відповідача (повноваження згідно з довіреностями відповідача від 30.05.2019 №/№ 419/07, 420/07, 421/07, 422/07, 423/07), що свідчить про згоду з фактами викладеними у актах загальної форми. Як виняток, акт загальної форми № 1356 від 13.12.2019 (т.1 а.с.172) до накопичувальної картки № 16120562 від 16.12.2019, не містить підпису працівника відповідача Валах Ю.Л., у зв`язку із чим нарахована позивачем плата у сумі 12348,36грн. визнана судом необґрунтованою. Слід зазначити, що апеляційна скарга не містить мотивованих заперечень, щодо висновків суду про затримку вагонів на станції з вини відповідача чи щодо отримання відповідачем повідомлень про прибуття вантажу. Аргументи апеляційної скарги ПрАТ "ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ" зводяться до заперечень як наявності підстав для нарахування плати за затримку вагонів в очікуванні подачі під вивантаження, так і взагалі можливості нарахування такої плати в подвійному розмірі та окремо від плати за користування вагонами. Абзацом 2 пункту 64 Статуту залізниць України визначено, що для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під`їзні колії. Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів) (абзаци 1, 4 пункту 71 Статуту залізниць). Зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку Укрзалізниці і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з відповідачем, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції. Пунктом 46 Статуту залізниць України на одержувача покладено обов`язок прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом. Тобто, у розумінні пункту 46 Статуту залізниць України терміни "безоплатного зберігання вантажів у вагонах, що надійшли на адресу одержувача, на коліях залізниці" та "безоплатного користування місцем загального користування на залізниці" охоплюються періодом у часі з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв`язку із цим відповідного збору визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Мінтранспорту України від 21.11.2000 №644. Пунктами 4, 5 зазначених Правил передбачено, що термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені пунктом 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу. Згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) сплачується після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Зважаючи на зазначене, обов`язок щодо сплати збору за зберігання вантажів покладається на одержувача (вантажоодержувача, вантажовласника) у разі, якщо ним було допущено прострочення у вивезенні вантажу з місця загального користування в межах терміну безоплатного користування (пункт 5 Правил зберігання вантажів), та у разі затримки залізницею вантажів у вагонах з вини одержувача незалежно від місця затримки зі спливом терміну безоплатного зберігання (пункту 8 Правил зберігання вантажів). Судом апеляційної інстанції відхиляються аргументи скаржника з приводу того, що стаття 46 Статуту залізниць України не регулює правовідносини по зберіганню вантажу за час затримки цих вагонів на станції в очікуванні подачі їх під вивантаження , оскільки загальні норми пункту 46 Статуту залізниць України та пункту 8 Правил зберігання вантажів, що передбачають право залізниці на нарахування одержувачу збору за зберігання вантажу за регульованим тарифом, застосовуються незалежно від місця затримки вантажу, за умов доведення вини одержувача у такій затримці. Пунктом 36 Статуту залізниць України визначено, що у разі виникнення ускладнень на станції у зв`язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру. Застосування залізницею до одержувача вантажу двократного розміру збору за зберігання вантажу, в порядку пункту 36 Статуту залізниць України, допускається у разі виникнення ускладнень на станції, що зумовлені несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів зі станції, якщо такі ускладнення у роботі залізниці перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з бездіяльністю одержувача у вивезенні вантажу та звільненні під`їзних колій від вагонів, що надійшли на його адресу. Матеріалами справи підтверджується, що на підставі наказів начальника залізниці від 05.10.2019р. № М-05/Н-1213, від 26.09.2019 №М-05/Н-1171, від 22.10.2019 № М-05/ Н-1273 з посиланням на ст. 36 Статуту залізниць України, ускладнення в роботі станції Херсон-Порт, пов`язані із несвоєчасним вивантаженням вагонів з вантажем ПрАТ "ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ", які прибули раніше, розмір збору за зберігання вантажу у вагонах було збільшено до двократного розміру (розрахунок збору доданий до позовної заяви, сума склала 192 117,96грн. з ПДВ). Пункт 36 Статуту залізниць України, як спеціальна норма, що визначає підвищену санкцію (можливість двократного нарахування збору за зберігання вантажу) за окреме порушення, допущене вантажоодержувачем (створення вантажоодержувачем ускладнень на станції призначення з його вини), не містить виключення із загального правила щодо можливості її застосування незалежно від місця затримки вагонів (на станції призначення чи на станціях, які є під`їзними по маршруту слідування вагонів). Правовий аналіз наведених приписів пункту 36 Статуту залізниць України та пункту 8 Правил зберігання вантажів дозволяє дійти висновку про те, що збір за зберігання вантажів, у тому числі й збільшений до двократного розміру, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), коли доставка вантажу на станцію призначення є ускладненою з вини одержувача (відправника), і така правова позиція узгоджується з висновками Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19, у постанові Верховного суду від 07.12.2020р. у справі № 908/1771/19. Аргументи скаржника, щодо неврахування судом встановлення судами різних інстанцій під час розгляду в 2004-2007 рр. справ за участю Залізниці та ПрАТ "ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ" неправомірності дій Залізниці брати окремо плату за зберігання вантажів у вагонах, що затримуються на станції в очікуванні подачі їх під вивантаження при наявності вини Одержувача колегія суддів відхиляє. По-перше, відповідно до частини сьомої статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду; по-друге, відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому, Верховний Суд неодноразово зазначав, що під час вирішення подібних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду . За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками господарського суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь Залізниці 179769,60грн., позаяк аргументи позивача та надані на їх підтвердження докази свідчать та підтверджують наявність підстав для стягнення з ПрАТ "ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ" плати за зберігання вантажів у вагонах у подвійному розмірі. Решта доводів апеляційної скарги таких висновків місцевого господарського суду не спростовують та на результати перегляду справи апеляційним господарським судом вплинути не спроможні. Доводи апелянта не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи як такі, що у сукупності свідчать про наявність підстав для скасування чи зміни рішення господарського суду від 20.11.2020р. Підстав для виходу судом апеляційної інстанції за межі доводів апелянта не убачається, оскільки при апеляційному розгляді справи не встановлено порушення норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права. За таких обставин рішення господарського суду Херсонської області від 20.11.2020р. залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Відповідно до п.в ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі. Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Херсонської області від 20.11.2020р. у справі №923/419/20 залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ПрАТ «ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України. Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 07.06.2021р. Головуючий суддя М.А. Мишкіна Суддя О.Ю. Аленін Суддя Л.В. Лавриненко