Постанова 4813 № 522/4066/20

Номер провадження: 22-ц/813/3953/21 Номер справи місцевого суду: 522/4066/20 Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.05.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Гірняк Л.А., Комлевої О.С., за участю: секретаря Хухрова С.В., апелянта ОСОБА_1 представника апелянта ОСОБА_1 - адвоката Пеленгян М.А., позивачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , представника позивачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 - адвоката Гайдай Я.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданніапеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 18 вересня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, бабусею, дідусем та про встановлення графіку побачень з дитиною, встановив: 11.03.2020 року позивачі звернулися до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, бабусею, дідусем та про встановлення графіку побачень з дитиною (т.1, а.с. 1-6). Заява обґрунтована тим, що 10 вересня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 . Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2019 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано. З початку 2020 року відповідачка чинить перешкоди у спілкуванні та вихованні сина та онука, провокує конфліктні ситуації, вчинила насилля відносно ОСОБА_3 , у зв`язку з чим позивачі вимушені були звернутися до суду. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2020 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, бабусею, дідусем та про встановлення графіку побачень з дитиною задоволений частково (т.2, а.с. 157-162). Зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати зустрічам і спілкуванню ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 у спілкуванні з малолітнім ОСОБА_4 . Визначено способи участі ОСОБА_2 , з малолітнім сином ОСОБА_4 шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною кожного тижня з четверга з 9:00 години до неділі 9:00 години, без присутності матері, а також дні народження, святкові дні та канікули за попередньою домовленістю батьків. Визначено способи участі ОСОБА_3 , ОСОБА_3 з малолітнім онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення систематичних зустрічей бабусі і дідуся з онуком кожного тижня з п`ятниці з 20:00 годині до неділі до 12:00 години, без присутності матері, а також дні народження, святкові дні та канікули за попередньою домовленістю з ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2020 рокута постановлення нового, яким позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, бабусею, дідусем та про встановлення графіку побачень з дитиною залишити без задоволення (т.2, а.с 168-175). Звертаючись до суду з позовом, позивачі зазначали, що 10 вересня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 . Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2019 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано. З початку 2020 року відповідачка чинить перешкоди у спілкуванні та вихованні сина та онука, провокує конфліктні ситуації, вчинила насилля відносно ОСОБА_3 , у зв`язку із чим, позивачі вимушені були звернутися до суду. Вирішуючи даний спір, суд виходив із того, що відповідно до висновку органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 20 березня 2020 року ОСОБА_1 було зобов`язано не чинити перешкоди зустрічам і спілкуванню батька ОСОБА_2 з сином ОСОБА_4 . Визначено способи участі батька ОСОБА_2 з сином ОСОБА_4 , шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з сином, щосереди та щоп`ятниці з 16:00 до 20:00 год., щосуботи з 10:00 до 13:00 години у присутності матері, а також дні народження, канікули та святкові дні за попередньою домовленістю з матір`ю ОСОБА_1 . Крім того, згідно висновку органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 04 лютого 2020 року ОСОБА_1 було зобов`язано не чинити перешкоди зустрічам і спілкуванню бабусі та дідусю ОСОБА_3 та ОСОБА_3 з онуком ОСОБА_4 . Визначено способи участі бабусі та дідуся ОСОБА_3 та ОСОБА_3 з онуком ОСОБА_4 , шляхом встановлення систематичних зустрічей баби та діда з онуком, один раз на тиждень, у п`ятницю з 16:30 до 20:00 год. у присутності матері, а також дні народження, канікули та святкові дні за попередньою домовленістю з матір`ю ОСОБА_1 . Разом з тим, матеріали справи містять неодноразові звернення ОСОБА_2 до органу опіки та піклування із заявами про невиконання з боку ОСОБА_1 висновку про спосіб участі у вихованні з дитиною. Згідно постанови Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2020 року провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (т.2, а.с.147-149). Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2020 року провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрито за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (т.2, а.с.144-146). З мотивувальної частини вказаної постанови вбачається, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, а саме вчинення насильства по відношенню до ОСОБА_2 . Із довідки, виданої 16 січня 2020 року ПП «Альфа-Україна Плюс», ОСОБА_2 працює охоронником і відповідно до характеристики з місця роботи характеризується позитивно (т.1, а.с.32). Крім того, із заяви сусідів ОСОБА_3 та ОСОБА_3 вбачається, що вони характеризують родину з позитивної сторони, вказують на те, що вони бачили бабусю та дідуся постійно з онуком та просять відновити їх відносини з онуком (т.1, а.с.33). Згідно з актом обстеження побутових умов квартири АДРЕСА_1 , яка належить позивачам, встановлено, що квартира в задовільному стані, охайна, чиста, світла. В квартирі є дитяче ліжко та стілець. Суд також взяв до уваги пояснення позивачки ОСОБА_3 , яка суду пояснила, що з самого народження онука ОСОБА_4 , вона постійно доглядала та допомагала у догляді за дитиною. Залишалася з ним, годувала його, здійснювала догляд. Дитина дуже прив`язана до неї та її чоловіка ОСОБА_3 . Вони дуже люблять свого онука та сумують за ним, так само, як і онук. Під час зустрічі з онуком на вулиці неподалік із їх будинком, а саме 14 лютого 2020 року, ОСОБА_7 повів її до будинку де вона мешкає. Вона, онук та відповідачка прийшли до неї додому. Вона тримала онука на руках і в цей час, ОСОБА_1 почала провокувати скандал, в результаті якого нанесла їй тілесні ушкодження. З приводу даних тілесних ушкоджень вона звернулася за медичною допомогою та перебувала на лікарняному, після чого було порушено кримінальну справу за ч. 1 ст.125 КК України відносно ОСОБА_1 . Вирішуючи даний спір, суд виходив із того, що відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, у томі числі і спілкуватися зі своїм батьком, бабусею та дідусем. Суд зазначив, що відповідно до ст.ст. 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом буде визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі, коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Такі правові позиції викладені також і в Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року. Суд також правильно вказав, що згідно вимог ст.ст. 141, 151, 153, 157, 158 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини. У випадку вчинення перешкод того із батьків, з ким проживає дитина, тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. При встановленні судом перешкод з боку того з батьків з ким проживає дитина, тому з батьків, який проживає окремо, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини. При цьому, суд при встановленні способу спілкування, має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини. Таким чином, враховуючи, що мати неповнолітнього сина ОСОБА_4 - ОСОБА_1 , чинить позивачам перешкоди у спілкуванні з дитиною, ухиляючись від виконання рішення органу опіки та піклування, яким визначено способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо усунення перешкод батьку, бабусі та дідусю у спілкуванні з малолітнім, шляхом зобов`язання відповідача не чинити перешкоди позивачам у спілкуванні з дитиною, визначивши дні побачень. При цьому суд правильно вказав, що згідно прецедентної практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) , статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, об`єктом ст. 8 указаної Конвенції є захист людини від будь-якого втручання з боку державних органів. Однак це положення не просто змушує державу утримуватись від такого втручання. Крім цього, насамперед поряд з існуванням негативних зобов`язань, існують позитивні зобов`язання, пов`язані з ефективною повагою до приватного або сімейної життя. Ці зобов`язання можуть включати в себе вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин між окремими особами (рішення ЄСПЛ у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13). Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому, ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків. За загальним правилом, за відсутності визначених законом винятків, права батьків між собою на виховання та спілкування з дітьми є рівними і той з батьків, з ким проживає дитина не може обмежувати відповідні права на спілкування та виховання дітей того з батьків, хто проживає окремо. Орган опіки та піклування, надаючи висновки щодо визначення часу спілкування дитини з батьком, бабусею і дідусем, не визначив необхідності присутності матері під час зустрічей батька з малолітніми дітьми (т.1, а.с.55, 114-116). Разом з тим у матеріалах справи відсутні дані щодо негативного впливу батька, бабусі та дідуся на розвиток дитини, наявність такого впливу не підтверджено відповідними доказами. З матеріалів справи вбачається наявність непорозуміння сторін щодо участі у вихованні дитини. Проте, національні і європейські норми права визначають право дитини, яка розлучається з одним із батьків, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного і обгрунтованого висновку про те, що визначені органом опіки і піклування зустрічі лише по декілька години щонеділі кожного місяця за постійної присутності матері ОСОБА_1 , з врахуванням того, що між сторонами склалися неприязні стосунки, не призведе до відновлення теплих батьківських стосунків, а також не забезпечить дитині нормального психологічного стану під час таких зустрічей. Негативний вплив на психоемоційний стан малолітнього та його розвиток спричиняють конфлікти, які виникають між матір`ю та батьком, бабусею і дідусем на ґрунті неприязних стосунків, мимовільним свідком яких є діти. Виходячи з викладеного, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що уникнути впливу на малолітнього ОСОБА_4 указаних психотравмуючих факторів можливо шляхом установлення побачень батька з сином та бабусі і дідуся з онуком без присутності матері. При цьому судом врахованого вік дитини, який свідчить про досягнення ним певного ступеня розвитку, який, дозволяє йому перебувати окремо від матері, але під наглядом дорослої людини певний проміжок часу, що не може завдати дитині істотної шкоди. Крім того, судом також враховано, що позивачі мають постійне місце роботи, забезпечені житлом, позитивно характеризуються як за місцем роботи, так і за місцем проживання. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що необхідно визначити наступний спосіб участі позивачів з малолітнім ОСОБА_4 , шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з сином кожного тижня з четверга з 9:00 год. до неділі 9:00 год., та систематичних зустрічей бабусі та дідуся з онуком ОСОБА_4 кожного тижня з п`ятниці з 20:00 год. до неділі до 12:00 год. Такого висновку колегія суддів дійшла виходячи з того, що малолітній ОСОБА_4 за оскаржуваним рішенням суду має систематично зустрічатися з батьком три доби підряд кожного тижня, тобто з четверга з 9:00 год. до неділі 9:00 год. При цьому судом не було враховано, що малолітній ОСОБА_4 частково в цей час має відвідувати дитячий садок, потім - школу і не зможе перебувати з батьком кожного тижня, з четверга з 9:00 год. до неділі 9:00 год. Також судом не було враховано, що в період з п`ятниці з 20:00 год. до неділі до 09:00 год. малолітній ОСОБА_4 крім батька, також має систематично зустрічатись з бабусею та дідусем, що є неможливим, за винятком тих випадків, коли батько, бабуся і дідусь будуть зустрічатись з малолітнім ОСОБА_4 сумісно, про що в рішенні суду не зазначено. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його частково спростовують. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає за необхіднеапеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Приморського районного суду м.Одеси від 18 вересня 2020 року скасувати, в частині визначення способу участі ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_4 та визначення способу участі ОСОБА_3 та ОСОБА_3 з малолітнім онуком ОСОБА_4 . Колегія суддів вважає за необхідне прийняти в цій частині постанову, якою визначити способи участі ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_4 , шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною кожного тижня з п`ятниці 19.00 год. до неділі 09.00 год., без присутності матері, а також дні народження, святкові дні та канікули за попередньою домовленістю батьків. Також слід визначити способи участі ОСОБА_3 та ОСОБА_3 з малолітнім онуком ОСОБА_4 , шляхом встановлення систематичних зустрічей бабусі і дідуся з онуком кожного тижня в п`ятницю, з 17.00 год. до 19.00 год., без присутності матері, а також дні народження, святкові дні та канікули за попередньою домовленістю з ОСОБА_1 . В решті рішення Приморського районного суду м.Одеси від 18 вересня 2020 року слід залишити без змін. При цьому колегія суддів виходить із того, що суд апеляційної інстанції не виходить за межі позовних вимог, про що зазначено в апеляційній скарзі, а встановлює новий порядок зустрічей і спілкування малолітнього ОСОБА_4 зі своїм батьком ОСОБА_2 , бабусею ОСОБА_3 і дідусем ОСОБА_3 , у тому числі - святкові дні та канікули дитини за попередньою домовленістю з його матір`ю - ОСОБА_1 . Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 18 вересня 2020 року скасувати в частині: визначення способу участі ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_4 та визначення способу участі ОСОБА_3 та ОСОБА_3 з малолітнім онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Прийняти в цій частині постанову, якою визначити способи участі ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною кожного тижня з п`ятниці 19.00 годин до неділі 09.00 годин, без присутності матері, а також дні народження, святкові дні та канікули за попередньою домовленістю батьків. Визначити способи участі ОСОБА_3 та ОСОБА_3 з малолітнім онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення систематичних зустрічей бабусі і дідуся з онуком кожного тижня в п`ятницю, з 17.00 годин до 19.00 годин, без присутності матері, а також дні народження, святкові дні та канікули за попередньою домовленістю з ОСОБА_1 . В решті рішення Приморського районного суду м.Одеси від 18 вересня 2020 року залишити без змін. Повне судове рішення складено 31.05.2021 року. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Л.А. Гірняк О.С. Комлева