Постанова Житомирський апеляційний суд № 288/218/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №288/218/21 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І. Категорія 82 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Трояновської Г.С. суддів Миніч Т.І., Шевчук А.М. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Житомирі цивільну справу №288/218/21 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача шляхом стягнення коштів та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Рудника М.І. у смт Попільня, в с т а н о в и в : У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом та просила стягнути на свою користь 2323.20 гривень пенсійних коштів, 5000 гривень моральної шкоди та 61262.80 гривень пені. В обгрунтування позовних вимог вказала, що вона є пенсіонером та отримує військову пенсію за втратою годувальника, у зв`язку із чим для отримання пенсії їй було відкрито, відповідно до стандартного договору про приєднання, спеціальний рахунок НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», наразі це номер рахунку НОМЕР_2 , на який Позивач періодично отримувала пенсію. Вказала, що 05 вересня 2018 року їй надійшла пенсія, але в той же день, згідно наданої виписки, банк списав пенсійні кошти в розмірі 2323.20 гривень з її рахунку, чим порушив її права споживача, позбавивши засобів до існування. Посилаючись на вказані обставини зазначила, що зазнала моральних страждань та побутових труднощів, у зв`язку із чим змушена була оформити отримання пенсії через поштове відділення, що також завдало їй регулярних, тривалих у часі труднощів, через потребу відвідувати конкретне поштове відділення та стояти в чергах, а тому в умовах пандемії, виникли додаткові загрози для її здоров`я. Також вказала, що зверталася до Пенсійного фонду України з проханням отримувати пенсію в іншому банку, проте отримала відмову в зв`язку з тим, що Законом визначено конкретну фінансову установу для обслуговування спеціальних цільових рахунків для зарахування пенсії зазначеним в Законі особам та встановлює правовий статус таких рахунків, що свідчить про те, що саме відповідач володіє інформацією про цільове призначення рахунку, джерело отримання і цільове призначення коштів та зобов`язаний відмовити в зверненні стягнення на пенсійні кошти, так як це прямо заборонено законом. Крім того, посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів» вказала, що за неналежне виконання фінансових послуг має право на сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення у розмірі 61262.80 гривень. На підставі вищевикладеного, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не враховано, що обмеження у користуванні пенсійним рахунком для неї є надмірним тягарем. Отримання нею пенсії через банківський рахунок не порушує права стягувачів за виконавчими провадженнями, оскільки належна їм сума 20% стягується із джерела виплати. Наголошує, що пенсія є її майном, на яке заборонено накладати стягнення, а арешту підлягають саме кошти на рахунку, а не рахунок. Вказує, що арештовані кошти є залишком її пенсії після відповідного утримання частини у 20%. Зазначає, що судом не враховані обмеження на арешт коштів, встановлені ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження». Вважає, що дії банку, як постачальника послуг, призвели до виникнення спору у цій справі. Вважає, що суд неправильно застосував правові позиції Верховного Суду. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що твердження позивача про стовідсоткове списання коштів з її рахунку спростовуються матеріалами справи. Вказані кошти були зараховані на рахунок позивача 05 вересня 2018 року, тобто вже після накладення банком арешту на кошти боржника. Оскільки Банк не отримував платіжної вимоги органу ДВС про списання коштів з рахунку боржника, то до теперішнього часу звернення стягнення на грошові кошти, що перебувають на рахунку Позивача в банку, не відбулося. Також, до банку не надходила постанова про зняття арешту з рахунку Позивача. Крім того вказує, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 наводиться низка необгрунтованих висновків про необхідність залишення Банком без виконання постанови про арешт коштів позивача, про здійснення моніторингу належних їй коштів, про накладення арешту на рахунок, а не на кошти - що суперечить главі 72 ЦК України, ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Наголошує, що банк не має права контролювати напрями використання грошових коштів клієнта, а примусове списання коштів із рахунку клієнта на підставі рішення суду та виконавчих документів визначає обов`язок банку виконати судове рішення, незалежно від волевиявлення володільця рахунку. Вважає, що судом першої інстанції обгрунтовано застосовано ряд правових позицій. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Звертаючись із позовом, ОСОБА_1 вказала, що банк списав пенсійні кошти в розмірі 2323,20 гривень з її рахунку, чим порушив її права споживача, позбавивши її засобів до існування, а тому з Відповідача підлягають стягненню вказані кошти, пеня та моральна шкода. Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та правильно застосував норми матеріального права. Так, статтею 1 Закону України «Про захист прав споживача» визначено: - послуга, це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); - споживач, це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22). Відносини між банком та клієнтом (володільцем банківського рахунку) щодо укладення договору банківського рахунку та здійснення операцій за рахунком клієнта урегульовано положеннями глави 72 ЦК України. Відповідно до частини першої, третьої статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Частиною другою статті 1071 ЦК України визначено, що грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Згідно пункту 1.39 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»: - списання примусове, це списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом. Судом під час розгляду справи встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 05 липня 2013 року в Попільнянському ТВБВ 10005/075 філії Житомирського ОУ АТ «Ощадбанк» відкрито поточний пенсійний рахунок НОМЕР_1 МФО 311647, інн. клієнта НОМЕР_3 . Заблокована сума по даному рахунку складає 2323.20 гривень, що підтверджується довідкою ПАТ «Державний ощадний банк України» від 11 жовтня 2018 року за вих.№ 43 /а.с.8/ Згідно виписки по картковому рахунку ГУ з обслуговування клієнтів за період з 01/08/2018 - 28/01/2021, рахунок № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , на дату 25 січня 2021 року доступна сума: - 4253234.94 гривень, 05 вересня 2018 року - кошти направлені на погашення арештованої суми - 2323.20 гривень. /а.с.9/ Також в матеріалах справи міститься виписка по рахунку клієнта - ОСОБА_1 за період з 22 квітня 2018 року по 16 лютого 2021 року, що додана філією Житомирського обласного управління АТ «Ощадбанк» /а.с.53-63/ З результатів пошуку виконавчих проваджень в АСВП станом на 04 березня 2021 року вбачається, що наявні виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 . /а.с.51/ Згідно Постанови про арешт майна (коштів) боржника серії № ВП № 53229083 від 14 серпня 2018 року, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Дідківським Андрієм Савелійовичем, при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження 53229083, встановлено, що боржником відкрито рахунки в банківських установах, укладено договори про зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком, рішення боржником не виконано, постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку (ах) в установах: - публічне акціонерне товариство «Ощадбанк», МФО 300465, філія - Житомирське обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО 311647, в тому числі на рахунку № НОМЕР_1 , всіх інших відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 4255579.86 гривень та належать боржнику: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. /а.с.49-50/ Акціонерним товариством «Ощадбанк» було направлено 24 серпня 2018 року за вих. № 46-07/7183/7236 БТ до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області повідомлення про те, що на виконання постанови про арешт коштів за ВП № 53229083 від 14 серпня 2018 року публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , залишок коштів на рахунках № НОМЕР_4 - 21.72 гривень. /а.с.52/ Законом України «Про виконавче провадження» визначено загальні положення, порядок, умови примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) як завершальної стадії судового провадження. Зокрема пунктом 8 ст. 18, ст. 56 Закону передбачено право виконавця накладати/знімати арешт на кошти та інші цінності боржника, за винятком випадків, що передбачені Законом. Так, положеннями п. 2 ст. 48, ч. 3 ст. 52 зазначеного Закону визначено перелік видів рахунків, на яких перебувають кошти боржника, на які заборонено звертати стягнення та накладати арешт. Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону, підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти боржника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено. Таким чином, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII. До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй у постанові від 19.05.2020 у справі № 905/361/19, яку обґрунтовано застосував суд першої інстанції при вирішенні даного спору. З встановлених судом обставин вбачається, що рахунок боржника, на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, який використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати пенсії. На цьому рахунку зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для виплати пенсії. Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено. Крім того, Банк, на який нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку виконав. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. Виходячи із аналізу зазначених положень Закону вбачається, що рахунок Позивача не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено. Таким чином, встановивши, що вказаний рахунок Позивача не належить до рахунків із спеціальним режимом використання, обмеження щодо звернення стягнення та накладення арешту на кошти на даному рахунку відсутні, а тому у Відповідача були відсутні законні підстави для повернення постанови без виконання, тобто банк мав обов`язок виконати постанову про арешт коштів, а тому накладення арешту на грошові кошти, що знаходились на рахунках Позивача в АТ «Ощадбанк» та мали статус вкладу, а не пенсії, було здійснено банком (Відповідачем) в порядку виконання вимог постанови державного виконавця, тобто у відповідності до норм чинного законодавства, якими регулюються дані правовідносини, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги про стягнення пені, ОСОБА_1 вказала, що на момент подання позову, прострочення банком з повернення незаконно списаних коштів складає 879 днів, пеня складає 61262.80 гривень. Зазначена сума пені не є надмірною. Як вбачається з проміжного скороченого консолідованого звіту про прибутки і збитки та інший сукупний дохід банківської групи за дев`ять місяців, що закінчилися 30 вересня 2020 року, чистий прибуток Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за дев`ять місяців, що закінчилися 30 вересня 2020 року, становить - 4736926 тисяч гривень. /а.с.15-17/ Відповідно до розрахунку пені за період з 05 вересня 2018 року по 01 січня 2021 року становить: 2323.20 х (879 х 3 %) = 61262.8 гривень. /а.с.18/ Разом із тим, оскільки доводи позивача, що Відповідач незаконно списав кошти з її рахунку не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що заявлена вимога про стягнення з Відповідача пені є безпідставною та задоволенню не підлягає. А у зв`язку із недоведеністю наявності порушення прав позивача діями Відповідача, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги про те, що пенсія є її майном, на яке заборонено накладати стягнення, а арешту підлягають саме кошти на рахунку, а не рахунок, не заслуговують на увагу з наведених вище мотивів. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з частиною 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Повний текст постанови складено 07.06.2021. Головуючий Судді