Постанова 4804 № 266/3511/19

22-ц/804/1057/21 266/3511/19 Головуючий у 1-й інстанції Федотова В.М. Суддя-доповідач: Попова С.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 травня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Попової С.А., суддів Биліна Т.І., Лопатіної М.Ю., за участю секретаря Сидельнікової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 січня 2021 року, ухвалене у складі судді Федотової В.М., повний текст якого складено 04 лютого 2021 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області про часткове визнання незаконним та скасування додатку до рішення Маріупольської міської ради Донецької області, скасування запису про право власності, третя особа - Комунальний комплексний позашкільний навчальний заклад Маріупольський міський палац естетичного виховання, В С Т А Н О В И В:

1. Описова частина Короткий зміст позовних вимог У червні 2019 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулась до суду із даним позовом до Маріупольської міської ради Донецької області, посилаючись на наступні обставини. Позивачка ОСОБА_1 19.05.2017 за договорами купівлі-продажу №№ 725, 720 придбала у ТОВ Морське сервісне агентство Шокк нежитлову будівлю літ. В-1, приміщення № 3, кімнати: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 загальною площею 48,2кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 по ? частині за цими двома договорами. Рішенням Маріупольської міської ради Донецької області № 5/41-6431 від 23.02.2010 підприємству попередньому власнику цієї будівлі- ТОВ Морське сервісне агентство Шокк (власник на підставі договору купівлі-продажу від 06.11.2008 № 6719), було надано дозвіл на розробку містобудівного обґрунтування об`єкту містобудування-реконструкції нежитлового приміщення під бізнес-центр на земельній ділянці площею 0,1000га по АДРЕСА_1 . У вказаному містобудівному обґрунтуванні зазначено, що запропонована земельна ділянка є резервною територією, виявленою після перепрофілювання дитячого садка площею ділянки 4502кв.м під КЗ Будинок творчості дітей та юнацтва Приморського району будинку творчості (далі за текстом - Будинок творчості), є колишньою господарською зоною дитячого садка, необхідність в якій у Будинку творчості відпала, для нього залишається земельна ділянка площею 3502кв.м. (4502кв.м - 1000кв.м). Містобудівне обґрунтування 2010 року погоджено управлінням містобудування та архітектури Маріупольської міської ради, управлінням Держкомзему в м. Маріуполі, управлінням культури та туризму Маріупольської міської ради, державною екологічною інспекцією Азовського моря і державним санітарним лікарем м. Маріуполя та надано висновки про можливість надання ТОВ Морське сервісне агентство Шокк земельної ділянки 0,1000га із земель житлової та громадської забудови, які відносяться до земель запасу, під обслуговування нерухомого майна літ. В-1, а Будинку творчості дітей та юнацтва залишено земельну ділянку у розмірі 3502кв.м. У зв`язку із набуттям у травні 2017 року права власності на вищевказаний об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю літ. В-1, приміщення № 3 на підставі ч. 2 ст. 120 ЗК України до позивачки перейшло право користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений - земельною ділянкою площею 0,1000га для будівництва та обслуговування житлового будинку, будівель та споруд - на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що були у попереднього землекористувача. 24.01.2018 вказана нежитлова будівля В-1 було реконструйоване в житловий будинок (без змін геометричних параметрів фундаментів - загальна площа 49,6кв.м, житлова площа 24,0кв.м, 1 жила кімната), про що свідчить декларація про готовність до експлуатації об`єкта за № ДЦ141180241343. На підставі декларації будинок був зареєстрований як житловий. 15.06.2018 ОСОБА_1 звернулась із заявою до Маріупольської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 0,1000га. Рішенням Маріупольської міської ради від 26.04.2019 № 7/41-3966 їй було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку із зауваженням Головного управління містобудування і архітектури міської ради від 24.09.2018 № 30.5/29207 з тих підстав, що частина запитуваної земельної ділянки надана у користування Будинку творчості дітей та юнацтва (нині - реорганізований шляхом приєднання до ККПНЗ Маріупольський міський Палац естетичного виховання) на підставі рішення Маріупольської міської ради від 21.03.2018 № 7/29-2612, яким у пункті 36 додатку затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий № 1412337200:01:010:0119 площею 0,4247га для будівництва та обслуговування будівлі цього закладу освіти. Позивачка вважає, що рішення Маріупольської міської ради прийнято з порушенням земельного законодавства, бо вона має право на користування земельною ділянкою площею 0,1000га в межах тих прав, які були визначені попередньому користувачу ТОВ Морське сервісне агентство Шокк. Таке рішення прийнято з порушенням процедури: з нею, як суміжним землекористувачем, не було погоджено меж земельної ділянки, що виділялася у постійне користування Будинку творчості в натурі (на місцевості). З урахуванням наведеного просила: - визнати незаконним і скасувати в частині - п. 36 додатку рішення Маріупольської міської ради № 7/29-2612 від 21.03.2018 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок навчальним закладам Маріупольської міської ради в частині затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки КЗ Будинок творчості дітей та юнацтва Приморського району для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти загальною площею 0,4247га по АДРЕСА_1 ; - скасувати запис про право в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, здійснений 18.04.2018 за № 25808761, щодо реєстрації за КЗ Будинок творчості дітей та юнацтва Приморського району права постійного користування на земельну ділянку, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,4247га. Відповідачем Маріупольською міською радою подано відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 137-139), в якому висловлено думку про юридичну неспроможність вимоги про скасування рішення ради, бо таке рішення було реалізоване у повному обсязі і на його підставі внесено запис у державному реєстрі речових прав, тобто дія рішення вичерпана. Територія Будинку творчості постійно використовується гуртками для проведення різноманітних заходів та для прогулянок дітей. Проект землеустрою КЗ Будинок творчості дітей та юнацтва розроблено та узгоджено у відповідності до вимог діючого законодавства. Міською радою не було допущено порушень прав позивачки. На доводи позивачки щодо непогодження меж земельних ділянок відповідач наводить правовий висновок Верховного Суду в постанові 20.03.2019 у справі № 350/67/15-ц, де вказано, що непогодження меж ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації. У додаткових письмових поясненнях представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (т.1 а.с.240-242) зазначила, що органи містобудування та архітектури повинні враховувати, що при наданні особам згоди на забудову території треба планувати і розмір земельної ділянки під таку забудову. У Будинку творчості дітей та юнацтва відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно по АДРЕСА_1 . А оскільки земельні ділянки надаються у користування відповідним особам для обслуговування тих об`єктів, які їм належать, то оскаржене рішення ради є незаконним і необґрунтованим. Натомість позивачка, що є добросовісним набувачем майна літ. В-1, має право на отримання земельної ділянки для обслуговування своєї нерухомості у розмірах, передбачених ст.ст. 120, 121 ЗК України. Відсутність формулювання передачі земельної ділянки Будинку творчості дітей і юнацтва в оскарженому рішенні з використанням ключового слова «передача» також є підставою для його скасування. Каже, що кращим сусідством Будинку творчості є наявність біля них житлового будинку багатодітної родини позивачки аніж наявність бізнес -центру, запланованого раніше. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 січня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що у позивачки в користуванні або у власності спірна земельна ділянка не знаходилась, а тому це фактично нівелює та унеможливлює застосування до спірних правовідносин ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України. Також з долучених стороною позивача технічної документації та матеріалів вбачається, що з 1956 року будівля за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка використовувались під заклади освіти та культурного розвитку дітей, на спірній земельній ділянці розташовані об`єкти, що належать третій особі, а тому твердження позивачки та її представника, що земельна ділянка не є необхідною для будинку творчості є неспроможними. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга (т. 2 а.с. 158-170) вмотивована наступними доводами. Суд не взяв до уваги та не надав відповідної правової оцінки доводам та доказам позивача, зокрема, нормам ДБН Б.2.2-12 пункті 6.1.32 розділу 6, в якому передбачено, що граничний розмір площі земельних ділянок, які надаються громадянам для нового житлового будівництва, має становити не менше 150кв.м для блокованої забудови і не менше 500 кв.м для індивідуальної житлової забудови. Позивачу навколо її житлового будинку залишено земельну ділянку лише 1 метр, що становить 109 кв.м з них 68 кв.м під забудовою. Земельну ділянку, яку залишили позивачці неможливо використовувати для обслуговування її житлового будинку. Позивачка реконструювала нежитлову будівлю в житловий будинок і 24.01.2018 підрозділом Маріупольської міської ради (управлінням державного архітектурно-будівельного контролю) затверджено Декларацію про готовність і експлуатацію об`єкта, зареєстровано та внесено відомості про право власності в реєстр речових прав на нерухоме майно. Тобто відповідачу було відомо, що об`єкт буде використовуватись за цільовим призначенням - житловий будинок, для обслуговування якого потрібна земельна ділянка не менше 500кв.м. Однак, незважаючи на це, земельну ділянку надали третій особі. Земельну ділянку третій особі відведено більше ніж знаходилось в користуванні Будинку творчості, це збільшення здійснено за рахунок земельної ділянки, яка проектувалась для обслуговування будівлі літ. В-1, що належить позивачці. Судом не було враховано факту наявності вільної земельної ділянки орієнтовно площею 1000кв.м. На підставі клопотання попереднього власника - ТОВ Морське сервісне агентство Шокк рішенням Маріупольської міської ради № 5/41-64-31 від 23.02.2010 цьому підприємству надано дозвіл на розробку містобудівного обґрунтування об`єкту містобудування-реконструкції нежитлового приміщення під бізнес-центр на земельній ділянці площею 0,1000га по АДРЕСА_1 . Для бізнес-центра пропонується земельна ділянка, яка є резервною територією, виявленою після перепрофілювання дитячого садка під Будинок творчості. Запитувана земельна ділянка здебільшого колишня господарська зона дитячого садка (загальною площею 4502кв.м), необхідність в якій для будинку творчості відпала. Після переходу права власності на будівлю літ В-1 до позивачки перейшло право на земельну ділянку, яка знаходилась у користуванні попереднього власника. Зважаючи, що право на земельну ділянку у ТОВ Морське агентство Шокк юридично не виникло, але воно знаходилось в його користуванні, то право оформлення земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування, як вважає - площею 1000кв.м, в подальшому переходить до наступного власника нерухомого майна. Не погоджується з твердженням суду, що спирався на технічний паспорт 1956 і 1975 року, що будівлі по АДРЕСА_1 і земельна ділянка використовувались під заклади освіти та культурного розвитку дітей та належать третій особі. Вважає неправильним відхилення доводів позивачки, що відшукувана земельна ділянка площею 1000кв.м не є необхідною для будинку творчості. Паспорт БТІ 1956 не був документом, який входив до складу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки третьої особи. В проект відведення земельної ділянки покладено технічний паспорт БТІ 1975 року. Проте, на підставі проекту відведення прийнято оскаржуване рішення Маріупольської міської ради. Крім того, при розробці в 2010 році ТОВ Морське сервісне агентство Шокк містобудівного обґрунтування, погодженого підрозділами відповідача, отримано висновок Управління держкомзему у м. Маріуполі Донецької області від 17.12.2009 № 930 про те, що частина земельної ділянки, яка перебувала у користуванні дитячого садка у розмірі 1000кв.м передана до земель запасу. Після відчуження Маріупольською міською радою об`єкту літ. В-1 підприємству ТОВ Морське сервісне агентство Шокк, генеральним планом земельну ділянку із земель запасу 1000кв.м було запроектовано за вказаним підприємством. Доказом зазначеного слугує містобудівне обґрунтування та технічний паспорт БТІ складений пізніше в 1975 році. Технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності об`єктів, розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_1 . Техпаспорт суттєво відрізняється від фактичної наявності будівель на зазначеній земельній ділянці. Техпаспорт 1956 року втратив чинність після отримання техпаспорту 1975 року. Рішення Маріупольської міської ради від 21.03.2018 № 7/29-2612 прийнято з порушенням ст. 123 ЗК України. Так, відповідач не розпорядився земельною ділянкою, не зазначив на яких підставах передано третій особі, зокрема відсутня вказівка «Передати земельну ділянку у постійне користування…». Відведення земельної ділянки третій особі відбувалось за проектом відведення земельної ділянки такої, що є несформованою. В разі відведення земельної ділянки в тих розмірах, в яких вона знаходилась у користуванні третьої особи за технічним паспортом БТІ 1975 року, проектною організацією розроблялась би технічна документація з землеустрою. У зв`язку із збільшенням земельної ділянки за рахунок земель запасу, така земельна ділянка є новоствореною та її відведення відбувається на підставі проекту землеустрою. Судом не взято до уваги практику щодо погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами, згідно ст. 198 ЗК України. З позивачкою взагалі не намагались погодити межі земельної ділянки. Відповідач фактично не планував погоджувати суміжні земельні ділянки з позивачем, про що й не заперечував в судовому засіданні. В інвентарній справі на об`єкти по АДРЕСА_1 в наявності був технічний паспорт БТІ 1997року. Де були відображені навіси, які передано відповідачем на баланс третій особі та їх місцерозташування. Однак цей техпаспорт не було покладено в основу проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 було розроблено на підставі матеріалів, які втратили чинність. Рішенням Виконкому Маріупольської міської ради від 17.03.2004 № 113 передбачено отримання правовстановлюючого документу на комунальне майно, розташоване по АДРЕСА_1 . З інвентарної справи вбачається, що правовстановлюючі документи у відповідача відсутні. У відзиві на апеляційну скаргу представника позивача Маріупольска міська рада (т. 2 а.с. 190-194) вказує на неможливість поширення на спірні правовідносини положень ч. 2 ст. 120 ЗК України і ст. 377 ЦК України, оскільки у позивачки зазначена земельна ділянка 0,1000га не була ані в користуванні, ані у власності, як і у попереднього власника придбаної ОСОБА_1 будівлі літ. В-1. Положення ДБН, на які посилається позивачка, визначають граничний розмір земельної ділянки, які надаються громадянам для нового житлового будівництва, а не як у даному випадку - внаслідок реконструкції без зміни геометричних розмірів і переведення статусу вже існуючого приміщення в інший статус. Тому ці положення ДБН не підлягають застосуванню, незважаючи на декларацію про готовність до експлуатації будівлі як жилого приміщення. Непогодження меж земельної ділянки із власником або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови ради у затвердженні технічної документації, як на тому наголошує Верховний Суд у постановах від 23.01.2019 у справі № 580/168/16-ц, від 03.07.2019 від № 467/1637/16-ц. Об`єкт нерухомості АДРЕСА_1 належить територіальній громаді і перебуває в комунальній власності, переданий в оперативне управління Комунальному комплексному позашкільному навчальному закладу Маріупольський міський палац естетичного виховання (далі за текстом - Палац естетичного виховання) згідно із інвентарними картками. Підстав для скасування рішення ради і учиненої на його підставі державної реєстрації права власності немає. Процедура розгляду справи апеляційним судом Справа розглядається за участі позивачки ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 , які підтримали доводи апеляційної скарги, представника відповідача Маріупольської міської ради - Зінов`єва І.Г. - представника третьої особи - ККПНЗ Маріупольський міський палац естетичного виховання - Вікатто Г.М., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги. Фактичні обставини справи, встановлені судом Як встановлено судом, на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , розташовані об`єкти, а саме, нежитлові будівлі літ. А-2, В-1, сараї літ. Г, Б, що підтверджено даними МКП БТІ № 75/33071 від 07.08.2019. Право власності на нежитлову будівлю літ. В-1, нежитловою площею 48,2 кв.м. (площа збільшена за рахунок зносу пічного вогнища, згідно інвентаризації від 18.07.2013) станом на 31.12.2012, зареєстровано за ТОВ Морське сервісне агентство Шокк на підставі договору купівлі-продажу № 67/19 від 06.11.2008 (т. 1. а.с. 140). Рішенням Маріупольської міської ради № 5/41-6431 від 23.02.2010 дана згода на розробку містобудівного обґрунтування розміщення об`єкта містобудівної реконструкції нежитлової будівлі під бізнес-центр на земельній ділянці орієнтовною площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 - ТОВ Морське сервісне агентство Шокк; надано висновки про можливість розміщення об`єкта і надання земельної ділянки у користування, попереднє погодження Державної екологічної інспекції Азовського моря місця розташування земельної ділянки, погодження санепідемстанції на реконструкцію нежитлової будівлі (т. 1 а.с.62-75). Рішення власника земельної ділянки - територіальної громади в особі Маріупольської міської ради з приводу передання у власність/користування підприємству Морське сервісне агентство Шокк земельної ділянки (зокрема площею 1000кв.м, на яку претендує у даному спорі позивачка) не приймалося. Згідно договору купівлі-продажу від 18.05.2017 ТОВ Морське сервісне агентство Шокк продало ОСОБА_1 ? частину нежитлової будівлі літ. В-1, приміщення №3, кімнати: 1,2,3,4,5,6,7, загальною площею - 48,2 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в договорі визначено, що об`єкт знаходиться на земельній ділянці, що належить Маріупольській міській раді. Аналогічний договір купівлі-продажу решти ? частини цієї нежитлової будівлі літ В-1 приміщення № 3 укладений між тими самими на наступний день 19.05.2017 (т. 1 а.с. 16-19). Згідно Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків належить до об`єктів з незначними наслідками, яка зареєстрована Управлінням Держаного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради 24.01.2018 № ДЦ 141180241343, об`єкт по АДРЕСА_1 загальною площею 49,6кв.м, житловою площею 24,0кв.м, внаслідок реконструкції нежитлового приміщення в житловий будинок, вважається закінченим та готовим до експлуатації (т. 1 а.с 20-23). Право власності позивачки на вказаний об`єкт нерухомості реєстраційний №1251154414123 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 24-25). Будівля за адресою АДРЕСА_1 (інші нежитлові будівлі, в тому числі, літ. А-2 та ін.), в якій розташовано КЗ Приморський районний будинок дитячої та юнацької творчості (згодом - це правонаступник КЗ Будинок творчості та юнацтва Приморського району, а нині в результаті реорганізації - ККПНЗ Маріупольський міський палац естетичного виховання), є об`єктом власності територіальної громади м. Маріуполя в особі Маріупольської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 113 від 17.03.2004, що підтверджено інформацією Департаменту міського майна № 36-26253-36.1 від 26.10.2017 (т. 1 а.с. 37-52, 119). Майно КЗ Будинок творчості дітей та юнацтва Приморського району - будівля по АДРЕСА_1 (інвентарний номер 101310002), навіси (інвентарні №№ 101310004, 101310003) та інші основні та нематеріальні активи передані на праві оперативного управління правонаступнику - ККПНЗ Маріупольській міській Палац естетичного виховання за рішенням виконкому Маріупольської міської ради від 23.12.2019 № 529 (т. 2 а.с. 39-42, 61-63). Рішенням Маріупольської міської ради від 21.03.2018 №7/29-2612 «Про затвердження проектів землеустрою (дозвіл на розробку проекту землеустрою надано КЗ Будинок творчості дітей та юнацтва Приморського району за рішенням Маріупольської міської ради від 27.09.2017 № 7/21-2046 із змінами від 27.12.2017 № 7/25-2362) щодо відведення земельних ділянок навчальним закладам Маріупольської міської ради» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти комунальним навчальним закладам Маріупольської міської ради, зокрема за п. 36 Додатку до цього рішення КЗ Будинок творчості та юнацтва Приморського району за адресою: АДРЕСА_1 - затверджено проект землеустрою з відведення земельної ділянки у постійне користування для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти кадастровий номер 1412337200:01:010:0119, площею 0,4247 га, (т. 1 а.с. 26-37). Право постійного користування виділеною Будинку творчості земельною ділянкою кадастровий номер 1412337200:01:010:0119, площею 0,4247га, піддано державній реєстрації в Державному земельному кадастрі, внесено вдповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 18.04.2018 № 25808761 (т. 1 а.с. 59-61). Рішенням Маріупольської міської ради №7/41-3966 від 26.04.2019 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 за наявності зауважень до проекту рішення Головного управління містобудування і архітектури міської ради №30.5/29207 від 24.09.2018, наданих графічних матеріалів, якими визначено, що значна частина запитуваної земельної ділянки розташована на території КЗ Будинок творчості дітей і юнацтва Приморського району. Позивачу рекомендовано врахувати законні інтереси та вимоги власників чи користувачів суміжних земельних ділянок (т. 1 а.с. 56-61). 2.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вивчивши доводи апеляційної скарги і відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права За змістом ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Згідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. За положеннями ст. 12, ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законодавством у галузі земельних відносин і на підставі ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування. Земельні ділянки із земель запасу (ч. 2 ст. 19 ЗК) можуть бути передані у власність або постійне користування громадянам, сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям. Відповідно до п.п. а, ґ ч. 2 ст. 92 ЗК України, що діє на момент прийняття оскаржуваного рішення ради, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності, а також заклади освіти незалежно від форми власності. Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав (абзац перший частини першої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень). Запис про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вноситься до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, скасування записів про проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - на підставі ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Як встановлено, будівля за адресою АДРЕСА_1 , в якій розташовувався КЗ Приморський районний будинок дитячої та юнацької творчості, згодом - КЗ Будинок творчості та юнацтва Приморського району, а нині - ККПНЗ Маріупольський міський палац естетичного виховання - є об`єктом власності територіальної громади міста Маріуполя в особі Маріупольської міської ради та враховується на балансі КЗ Департаменту освіти міської ради «Централізована бухгалтерія департаменту освіти» (т. 1 а.с. 37). Вказана будівля розташована на земельній ділянці комунальної форми власності - належить територіальній громаді міста Маріуполя в особі Маріупольської міської ради, кадастровий номер 1412337200:01:010:0119, що за оспорюваним у даній справі рішенням № 7/29-2612 від 21.03.2018 відведена у постійне користування Будинку творчості в обсязі площі 0,4247га. За технічною документацією земельна ділянка має обмеження у використанні, охоронна зона мереж водопостачання і каналізації, теплопостачання і телекомунікаційних мереж (т. 1 а.с. 32зв., 59-61). Встановлено, що вказана частина цієї земельної ділянки площею 0,1га, що перебуває у комунальній власності, на яку претендує позивачка, знаходиться в зоні суспільного значення (т. 1 а.с. 57), є виначально територією екологічної інспекції і Будинку творчості дітей та юнацтва (т. 1 а.с. 65зв.), її цільове призначення під кодом 03.02 - для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти (т. 2 а.с. 53). У зв`язку із прийнятим у березні 2018 року рішенням про передання земельної ділянки Будинку творчості у користування за заявою ОСОБА_1 . Маріупольською міською радою у рішенні від 26.04.2019 № 7/41-3966 (т. 1 а.с. 56) позивачці пропонувалося врахувати законі інтереси та вимоги користувачів суміжних земельних ділянок та виключити із прошеної земельної ділянки територію, яка знаходиться у користуванні (де-юре з січня 2018 року) комунального закладу Будинок творчості дітей та юнацтва Приморського району. Суд вважав доведеними обставини і, беручи до уваги зібрані по справі докази, колегія суддів з цим погоджується, що з 1956року вказана будівля по АДРЕСА_1 та земельна ділянка - первісно площею 0,4502га, огорожена парканом, використовувались під заклади освіти та культурного розвитку дітей - будинок дитячої творчості, в тому числі і після перепрофілювання дитячого садка, на спірній земельній ділянці загальною площею 0,4247га, відведеній за рішенням Маріупольської міської ради від 21.03.2018р. № 7/29-2612 у постійне користування КЗ Будинок творчості дітей та юнацтва Приморського району розташовані об`єкти, що і на даний час належать закладу освіти (зокрема, навіси і інші технічні будівлі), територія постійно використовується різноманітними гуртками для проведення заходів та прогулянок дітей на свіжому повітрі. Оспорюване у даній справі рішення Маріупольської міської ради від 21.03.2018, як пересвідчилася колегія суддів, ухвалено без порушень прав позивачки ОСОБА_1 , ґрунтується на вимогах законодавства, що регулює питання отримання земельних ділянок у власність/користування. Натомість, встановлено, що у позивачки в користуванні або у власності спірна земельна ділянка площею 1000кв.м, не знаходилась, рівно як і не виділялася і не належала на будь-яких правових підставах попередньому власнику будівлі літ. В-1 - ТОВ Морське сервісне агентство Шокк. Так, погодження відповідних органів на відведення у користування цієї ділянки Товариству Шокк впродовж грудня 2009-2010 років, що міститься у містобудівному обґрунтуванні та технічному паспорті БТІ, складеному в 1975 році (т. 2 а.с. 77-96) - не призвело до ухвалення відповідного рішення органу місцевого самоврядування з передання цієї ділянки у користування цього товариства. Таким чином, оскільки відшукана земельна ділянка площею 1000кв.м ніколи не належала юридично на праві користування/власності ТОВ Морське сервісне агентство Шокк, то ОСОБА_1 і не стала правонаступником цієї земельної ділянки з набуттям права власності на будівлю літ. В-1 у травні 2017 року. Дані обставини виключають можливість застосування унормованого ч. 2 ст. 120 ЗК України і ст. 377 ЦК України принципу автоматичного переходу права власності або користування на земельну ділянку при придбанні нерухомого майна, на ній розташованого, на тих же підставах і в тому ж обсязі, що вони належали попередньому власникові, як помилково вважає позивачка і її представник. Принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою (або інакше - єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруд), втілений у вказаних положеннях ст. 377 ЦК України і ст. 120 ЗК України, на чому наголошується і в усталеній практиці Верховного Суду, в т.ч. постанові від 13.04.2016 у справі № 6-253цс16, на яку посилається позивачка в апеляційній скарзі, стосується випадку, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, яка переходить у право користування набувачу цього нерухомого майна. В іншому випадку, як наголошено в цій же постанові, якщо договором відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не було визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. Як вбачається з договору купівлі позивачкою у травні 2017 року нежитлової будівлі літ. В-1, його умовами не визначалося будь-якого способу набуття земельної ділянки площею 1000кв.м, що відшукує у даному позові ОСОБА_1 . Відтак, до набувача ОСОБА_1 переходило право користування тією частиною земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою (48,2кв.м), та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування згідно із державно-будівельними нормами (для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту не менше 1м). Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 305/946/18 (провадження № 61-19883св19) та ін. Зважаючи на вищезазначене, доводи апеляційної скарги про те, що необхідність спірної земельної ділянки після перепрофілювання дитсадка для будинку творчості відпала і така ділянка не є необхідною для відповідача, як не підтверджені жодними документами, є юридично неспроможними. Цим доводам суд першої інстанції надав належну оцінку. Відзначений у змісті апеляційної скарги представника позивачки факт наявності вільної земельної ділянки, що історично належала спочатку території дитячого садка, а згодом Будинку творчості, орієнтовно площею 1000кв.м спростовується матеріалами справи, оскільки власник земельної ділянки - територіальна громада в особі ради розпорядилася цією земельною ділянкою. Так, 27.09.2017 було надано Будинку творчості дозвіл на розробку проектної документації з відведення земельної ділянки, а рішенням Маріупольської міської ради від 21.03.2018 № 7/29-2612, затверджено проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки закладу освіти - КЗ Будинок творчості дітей та юнацтва Приморського району. Такі юридично значимі дії відбулись тоді, коли позивачці належала нежитлова будівля літ. В-1 і до виникнення у неї ініціативи 15.06.2018 з відведення їй спірної земельної ділянки площею 1000кв.м, для чого вона штучно створила умови шляхом зміни статусу придбаної нею нежитлової будівлі в житлове приміщення. Таким чином, на момент виникнення у позивачки ініціативи з відведення земельної ділянки, така земельна ділянка вже була розподілена у постійне користування закладу освіти. Тож, зважаючи на положення ч. 2 ст. 92 ЗК України, Маріупольська міська рада розпорядилася спірною земельною ділянкою, надавши її в постійне користування Буднику творчості, як закладу, що належить до комунальної власності. Для цього в п. 4 оскарженого рішення ради від 21.03.2018 приписано управлінню земельних відносин міської ради вжити заходів щодо отримання документів комунальними навчальними закладами згідно додатку, включаючи п. 36 - КЗ Будинок творчості дітей та юнацтва Приморського району, документів на право постійного користування земельними ділянками (т. 1 а.с. 26-29). Тож, доводи апеляційної скарги з приводу не зазначення в прийнятому радою рішенні підстав передання спірної земельної ділянки відповідачеві - не створює правової невизначеності підстав користування цієї земельною ділянкою відповідачем. Тим більше, такі доводи ніяк не впливають на суб`єктивні права позивачки. Посилання позивачки на те, що технічний паспорт суттєво відрізняється від фактичної наявності будівель на зазначеній земельній ділянці, а також посилання суду в змісті рішення на технічний паспорт 1956 року і 1975 року, що втратили свою чинність, не впливають на обсяг прав позивачки, яка не набула права на вказану земельну ділянку в порядку ст. 120 ЗК України і ст. 377 ЦК України. Такі доводи не спростовують правильності висновків суду. Порушень прав позивачки судовим розглядом не встановлено, в чому пересвідчився і суд апеляційної інстанції. Не є переконливими доводи апеляційної скарги з приводу безпідставності відведення третій особі спірної земельної ділянки з огляду на відсутність у цього закладу освіти правовстановлюючих документів на нерухоме майно. Так, рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 113 від 17.03.2004 в п. 273 Додатку затверджено належність на праві комунальної власності нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , таке рішення не оспорене і є чинним. А за рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 23.12.2019 № 529 ця будівля та всі основні та нематеріальні активи передані з балансу КЗ Будинок творчості дітей та юнацтва Приморського району до ККПНЗ Маріупольський міський Палац естетичного виховання на праві оперативного управління, що підтверджено відповідними інвентарними картками (т. 2 а.с. 39-52). Посилання сторони позивача на норми ДБН Б.2.2-12 в пункті 6.1.32 розділу 6, як обов`язкової підстави для власника земельної ділянки - територіальної громади в особі Ради надати їй не менше 500кв.м, що передбачені для індивідуальної житлової забудови - є юридично неспроможними, оскільки вказане положення регулює граничний розмір площі земельних ділянок, які надаються громадянам для нового житлового будівництва, а не для будівлі, що у статусі нежитлової була вже збудована на земельній ділянці ради і набута позивачкою у травні 2017 року та ця будівля змінила своє функціональне призначення в ході проведення реконструкції. Зміна функціонального призначення будівлі і отримання декларації про готовність об`єкта до експлуатації у січні 2018 року, як з`ясовано, не супроводжувалося ініціативою позивачки з приводу виділу їй земельної ділянки. В-решті, зміна статусу нежитлової будівлі на житлову не змінює унормування у наведеній частині. Доводи апеляційної скарги щодо неузгодження із ОСОБА_1 , як із суміжним землекористувачем, меж земельної ділянки при ухваленні оскарженого рішення ради про відведення земельної ділянки згідно із п. б ч. 2 ст. 198 ЗК України, не є підставою для скасування оспорюваного рішення ради, зважаючи на: по-перше, запроектована спірна земельна ділянка з усіх боків межує із землями Маріупольської міської ради (т. 1 а.с. 32зв., 36зв.); по-друге, право позивачки на обслуговування тієї частини земельної ділянки, що необхідна для обслуговування і здійснення поточного ремонту її будівлі В-1 забезпечено державно-будівельними нормами щодо відстані від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку не менше ніж 1,0м і до теперішнього часу відсутні факти порушення відповідачем цього права позивачки, не встановлено заперечення/оспорення закладом освіти цих меж ділянки для обслуговування будівлі ОСОБА_1 ; по-третє, усталена судова практика Верховного Суду, зокрема в постанові 20.03.2019 у справі № 350/67/15-ц, на яку посилаються обидві сторони, та аналогічні постанови від 23.01.2019 у справі № 580/168/16-ц, від 03.07.2019 у справі № 467/1637/16-ц - не ув`язує обставину неузгодження меж із суміжними землекористувачами і відсутність акту погодження в землевпорядній документації як підставу для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації або підстави для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку. Отже, заявлена у даній справі обставина неузгодження меж земельної ділянки із позивачкою не має враховуватись як обов`язкова і самостійна підставу для скасування оспорюваного у даній справі рішення органу місцевого самоврядування від 21.03.2018. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що зображене на представленій нею фототаблиці (т. 2 а.с. 165, 167, 170) замощення понад будинком, що виступає на відстань понад 1 метр, фактично використовуються її сім`єю і з приводу цього замощення претензій з боку Будинку творчості або Палацу естетичного виховання не пред`являлося. А озвучені в суді апеляційної інстанції доводи сторони позивачки з приводу можливих негативних наслідків для щодо перекриття попадання світла у вікна її будівлі літ. В-1, неможливості відчинити вхідні двері більше ніж на 1 метр у випадку вірогідного встановлення закладом освіти паркану (т. 2 а.с. 168, 170) не є предметом розгляду даної справи, вимоги по якій не стосуються усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою для обслуговування будівлі літ. В-1. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_1 , відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон, вимоги ст.ст. 89, 263-264 ЦПК України, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо дотримання Маріупольською міською радою вимог законодавства при ухваленні оспорюваного рішення № 7/29-2612 від 21.03.2018 в частині - п. 36 додатку щодо відведення земельної ділянки площею 0,4247га по АДРЕСА_1 Комунальному закладу Будинок творчості дітей та юнацтва Приморського району, яким не було порушено прав позивачки ОСОБА_1 . Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про скасування вказаного рішення. У зв`язку із цим, як правильно визначився суд першої інстанції, відсутні підстави і для задоволення супутньої вимоги - скасування запису про державну реєстрацію права постійного користування зазначеною земельною ділянкою за КЗ Будинок творчості дітей та юнацтва Приморського району за № 25808761 від 18.04.2018, правонаступником якого є Комунальний комплексний позашкільний навчальний заклад Маріупольський міський палац естетичного виховання, як за необґрунтованості по суті заявленої позовної вимоги, так і внаслідок недотримання процесуального порядку залучення цього закладу освіти у якості відповідача (в даній частині вимог, що зводяться по суті до анулювання права, пов`язаного із майновим). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду позивачкою і його представником не надано і в суді апеляційної інстанції. Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. За таких обставин, на підставі ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 04 червня 2021 року. Судді: С.А.Попова Т.І.Биліна М.Ю.Лопатіна