Постанова 4815 № 562/2293/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 червня 2021 року м. Рівне Справа № 562/2293/20 Провадження № 22-ц/4815/641/21 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шимківа С.С., суддів: - Гордійчук С.О., Хилевича С.В., учасники справи: позивач - Сумський національний аграрний університет, відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Саленка Володимира Юрійовича на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 січня 2021 року (ухвалене у складі судді Ковалика Ю.А.) у справі за позовом Сумського національного аграрного університету до ОСОБА_1 про відшкодування понесених витрат,- в с т а н о в и в : У вересні 2020 року Сумський національний аграрний університет звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування понесених витрат. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05 жовтня 2018 року між сторонами був укладений договір №18 про підготовку аспіранта. Згідно з умовами договору навчальний заклад взяв на себе зобов`язання забезпечити якісну підготовку на третьому освітньо-науковому рівні за рахунок коштів держаного бюджету за спеціальністю ветеринарна медицина на кафедрі вірусології, патанатомії та хвороб птиці ім. професора І.І. Панікара. Наказом від 10 вересня 2018 року за № 2684-н відповідач була зарахована в аспірантуру Сумського національного аграрного університету. Наказом ректора Сумського національного аграрного університету № 3277-н від 11.10.2018 року призначено аспірантам денної форми навчання стипендії з 01.10.2018 року в наступному розмірі: ОСОБА_1 (221-Ветеринарпеа медицина) - 4425 грн. 00 коп.. Наказом ректора Сумського національного аграрного університету № 169-н від 22.01.2020 року встановлено стипендії докторантам та аспірантам денної форми навчання з 01.10.2019 року в наступному розмірі: ОСОБА_1 - 5 279 грн. 00 коп.. Вартість підготовки на час навчання згідно з Паспортом бюджетної програми університету аспіранта ОСОБА_1 в університеті за 3 місяці 2018 року склала 30 297 грн. 77 коп., за 2019 рік - 150 652 грн. 86 коп., за 8 місяців 2020 року - 69 400 грн. 80 коп., а всього на загальну суму 250 351 грн. 43 коп.. Вченою радою Сумського національного аграрного університету відповідно до протоколу №1 від 31 серпня 2020 прийнято рішення про відрахування аспіранта ІІ року денної форми навчання кафедри вірусології, патанатомії та хвороб птиці ОСОБА_1 за невиконання індивідуального плану підготовки аспіранта з відшкодування аспірантом вартості навчання. Просить стягнути з відповідача витрати за угодою №18 від 05.10.2018 року про підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення у розмірі 250 351 грн. 43 коп. та понесені судових витрат по справі. Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 січня 2021 року позов Сумського національного аграрного університету до ОСОБА_1 про відшкодування понесених витрат - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Сумського національного аграрного університету витрати за угодою №18 від 05.10.2018 року про підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення у розмірі 136 580 грн. 17 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 2 048 грн. 70 коп.. У решті позовних вимог відмовити. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач всупереч укладеній між сторонами угоди про підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення не виконала індивідуального плану без поважних причин, у результаті чого її було відраховано. Рішення позивача, яким було вирішено питання про відрахування відповідача у встановленому порядку вона не оскаржила, а тому місцевий суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню витрати за навчання у розмірі 136 580 грн. 17 коп.. Не погоджуючись із рішенням місцевого суду в частині задоволених позовних вимог, представник ОСОБА_1 - адвокат Саленко В.Ю. оскаржив його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що судове рішення та позовна заява грунтуються на нормах постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року № 309, якою затверджено Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, яке регламентує діяльність у галузі підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів і є обов`язковим для всіх вищих навчальних закладів та наукових установ України незалежно від їх підпорядкованості та форми власності, яке втратило чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року №

261. Зауважує, що вона була відрахована у 2020 році, тобто відсутні будь-які підстави застосовувати Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 309, яке втратило чинність. Судом першої інстанції застосовані норми матеріального права, які втратили чинність та не мають застосовуватися до спірних правовідносин. Покликаючись на п. 10 Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 р. № 261, зазначає, що позивач у позовній заяві не зазначив ні порядок, за яким здійснюється відшкодування витрат на навчання, ні підстави для такого відшкодування, оскільки вона не здійснює повторний вступ до аспірантури за державним (регіональним) замовленням. Вважає, що відсутні правові підстави для стягнення вартості навчання, які визначені Законом України "Про вищу освіту" та іншими нормативно-правовими актами для відшкодування витрат на навчання, тим паче, що порядок такого відшкодування не передбачений ні умовами договору, ні чинним законодавством. Умовами договору передбачається відшкодування витрат на навчання згідно законодавством України на підставі рішення вченої ради Університету за невиконання індивідуального плану без поважних причин. Наголошує, що вона переїхала на нове місце проживання, про що у телефонному режимі повідомила наукового керівника, а з запровадженням в Україні карантинних заходів взагалі не мала можливості навесні прибути до університету, коли на вчених нарадах вирішувалося питання відповідача про відрахування та/або про виконання індивідуального плану. Вважає, що переїзд на нове місце проживання та запровадження карантинних заходів через пандемію є поважними причинами порушень щодо строків виконання індивідуального плану та неможливості прибуття з міста Києва до міста Суми, зокрема, 23 березня 2020 року. Крім того, звертає увагу, що позовна заява не містить будь-якого розрахунку витрат або збитків, що заподіяні позивачу у зв`язку з порушенням умов угоди. Додана до позову службова записка з розрахунком витрат стосується "середніх" витрат на навчання одного аспіранта, який навчається з відривом від виробництва за управлінським обліком Міністерством освіти і науки України відповідно до паспорту бюджетної програми, що не містить будь-яких даних щодо хоча б середніх витрат, не кажучи вже про конкретні збитки позивача. Стверджує, що у розрахунку вказано лише бюджетні асигнування Міністерства освіти і науки України згідно з паспортом бюджетної програми на відповідний рік, який взагалі не містить конкретизації щодо витрат позивача, що не дозволяє достеменно віднести їх до понесених університетом витрат, а також перевірити правильність нарахованої позивачем суми. Тому вважає, що наданий позивачем до суду розрахунок витрат на підготовку аспірантки, що підлягають відшкодуванню, не доводить факт їх наявності, оскільки не містить будь-яких конкретних відомостей щодо їх понесення позивачем у зв`язку з її відрахуванням з аспірантури. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. У поданому на апеляційну скаргу відзиві позивач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення місцевого суду - без змін. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на те, що відповідачем фактично оскаржуються рішення суду в частині задоволених позовних вимог, то враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, апеляційний суд не перевіряє законність рішення у частині, яка не оскаржується. Судом встановлено, що 05 жовтня 2018 року між Сумським національним аграрним університетом та ОСОБА_1 був укладений договір №18 про підготовку аспіранта. Згідно витягу з наказу Сумського національного аграрного університету від 10 вересня 2018 року за № 2684-н ОСОБА_1 була зарахована до аспірантури за рахунок бюджетного фінансування за спеціальністю 211 - Ветеринарна медицина, на денну форму навчання, з 01 жовтня 2018 року до 30 вересня 2022 року. Відповідно до витягу з протоколу №1 засідання вченої ради Сумського національного аграрного університету від 31 серпня 2020 року відраховано аспірантку 2 року денної форми навчання кафедри вірусології, патанатомії та хвороб птиці ОСОБА_1 за невиконання індивідуального плану підготовки аспіранта з відшкодуванням аспірантом вартості навчання. Згідно розрахунку суми збитків позивача, з урахуванням встановлених витрат на навчання з відривом від виробництва аспірантки ОСОБА_1 , передбачених паспортами бюджетної програми на кожен рік, зокрема, витрати за три місяці 2018 року у розмірі 30 297 грн. 77 коп., з яких витрати на навчання 17 022 грн. 77 коп., нарахована стипендія 13 275 грн. 00 коп.; витрати за 2019 рік у розмірі 150 652 грн. 86 коп., з яких витрати на навчання 92 388 грн. 60 коп., нарахована стипендія 58 264 грн. 26 коп.; витрати за вісім місяців 2020 року у розмірі 69 400 грн. 80 коп., з яких витрати на навчання 27 168 грн. 80 коп., нарахована стипендія 42 232 грн. 00 коп., всього на загальну суму 250 351 грн. 43 коп. з яких витрати на навчання 136 580 грн. 17 коп., нарахована стипендія 113 771 грн. 26 коп. Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, встановлених частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною першої статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно з частиною першою статті 46 Закону України від 01 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту» (далі - Закон № 1556-VII) в редакції, чинній на час відрахування відповідачки, підставами для відрахування здобувача вищої освіти є: завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою; власне бажання; переведення до іншого навчального закладу; невиконання навчального плану; порушення умов договору (контракту), укладеного між вищим навчальним закладом та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання; інші випадки, передбачені законом. На виконання пункту 17 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року № 309 (далі - Положення), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, 05 жовтня 2018 року між відповідачкою та Університетом укладено угоду про підготовку аспіранта, який навчається в аспірантурі з відривом від виробництва за рахунок державного замовлення. Підготовка в аспірантурі і докторантурі здійснюється за рахунок, зокрема, коштів Державного бюджету України - за державним замовленням для роботи у державному секторі народного господарства (підпункт 1 пункту 4 Положення). Відповідно до підпункту 4 пункту 16 Положення аспіранти і докторанти зобов`язані виконувати індивідуальний план роботи над дисертацією. Індивідуальний план роботи аспіранта передбачає складання кандидатських іспитів із спеціальності, іноземної мови та філософії, а у разі необхідності - додаткового іспиту, визначеного рішенням спеціалізованої вченої ради закладу, установи, де передбачається захист дисертації, і заліків з дисциплін, визначених рішенням вченої ради вищого навчального закладу, наукової установи з урахуванням профілю підготовки, а також педагогічна практика. За змістом пункту 22 цього Положення аспірант або докторант може бути відрахованим з аспірантури або докторантури за грубе порушення правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу, наукової установи, за вчинення протиправних дій, а також за невиконання індивідуального плану роботи без поважних причин, передбачених пунктом 19 цього Положення. Рішення про відрахування аспіранта або докторанта приймає вчена рада вищого навчального закладу, наукової установи. На підставі рішення вченої ради аспірант або докторант відраховується з аспірантури або докторантури наказом керівника вищого навчального закладу, наукової установи. Аспірант або докторант, який був зарахований до аспірантури або докторантури за державним замовленням і відрахований через зазначені причини, відшкодовує вартість навчання згідно із законодавством України. Відповідач всупереч укладеній між сторонами угоди про підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення не виконала індивідуального плану без поважних причин, у результаті чого останню відраховано з аспірантури Університету. Рішення позивача, яким вирішено питання про відрахування ОСОБА_1 з аспірантури є чинним, в установленому порядку останньою не оскаржено. Тому, вірним є висновок суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрат на її навчання у розмірі 136 580 грн. 17 коп. Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 755/7554/18, провадження № 14-135цс19. Покликання в апеляційній скарзі, зокрема, на те, що місцевим судом безпідставно застосовано Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року № 309, є необґрунтованими, оскільки вказане положення було дійсним на час укладання договору про підготовку аспіранта та було чинним до 01.01.2019 року (пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 року №261). Установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Висновки місцевого суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду щодо даних правовідносин, а доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи, по своїй суті зводяться до незгоди скаржника із прийнятим судом рішенням та ґрунтуються на власному тлумаченні норм матеріального права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Заразом, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судовим рішенням на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (Hirvisaari v. Finland ("Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні. За таких обставин, підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують. Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Саленка Володимира Юрійовича залишити без задоволення, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 січня 2021 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Шимків С.С. Судді: Гордійчук С.О. Хилевич С.В.