Постанова 4803 № 201/503/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/320/21 Справа № 201/503/20 Головуючий у першій інстанції: Демидова С. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2021 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2020 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИЛА: У січні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 24 липня 2006 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк») із метою отримання банківських послуг і отримав кредит у розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Зобов`язання за договором про надання банківських послуг позивач виконав у повному обсязі та надав ОСОБА_2 кошти та можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах та в межах встановленого кредитного ліміту. ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором не виконав і не повернув грошові кошти вчасно. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 . У зв`язку з неналежним виконанням умов договору б/н від 24 липня 2006 року утворилась заборгованість, яка становить 7696,35 грн. заборгованість за тілом кредиту. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача як спадкоємця позичальника заборгованість у розмірі 7696,35 грн., а також судові витрати у розмірі 1921,00 грн. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову в розмірі 7696,35 грн., розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування заочного рішення місцевого суду, виходячи з наступного. Встановлено, що на підтвердження позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано копію заяви позичальника ОСОБА_3 (позичальник) від 24.07.2006 року, за змістом якої відповідач отримав банківську платіжну (кредитну) карту зі встановленим кредитним лімітом 2500,00 грн., базовою процентною ставкою 36% річних на залишок заборгованості з розрахунку 360 днів у році, строком дії до 02.2008 року (а.с. 19). Ні місцевому, ні апеляційному судам позивачем не надано доказів щодо пролонгації строку дії вказаного вище кредитного договору. Долучені до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, якими передбачено, зокрема, права та обов`язки сторін договору, відповідальність сторін, зокрема штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких, зокрема, визначено дію договору 12 місяців з моменту підписання (п. 9.12) та інші умови, - відповідачем не підписані (а.с. 93-98). Заява позичальника містить текст про погодження споживача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, але не конкретизовано яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг погоджена споживачем. Встановлено, що позичальник ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Жовтневим відділом ДРАЦС Дніпропетровського МУЮ 01.02.2016 року (а.с. 41). На підтвердження свого позову банком представлено розрахунок заборгованості за кредитним договором №б/н від 24.07.2006 року, згідно якого, станом на 11.11.2019 року банком нарахована заборгованістьза тілом кредиту в сумі 7696,35 грн. Згідно змісту позовної заяви, банк стверджує, що на час смерті позичальника, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, борг за договором становить 7696,35 грн., що є тілом кредиту. Однак, вказані доводи банку спростовуються наданим ним розрахунком заборгованості на а.с. 18; зазначена у позовній заяві сума боргу сформувалась станом на 11.11.2019 року. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно ч. 1 ст. 1281 ЦК України, в редакції, чинній на час відкриття спадщини, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги (ч. 2 ст. 1281 ЦК України, в редакції, чинній на час спірних правовідносин). Відповідно до частини 3 ст. 1281 ЦК України, в редакції, чинній на час відкриття спадщини, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право предявити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Відповідно до ч. 4 ст. 1281 ЦК України, в редакції, чинній на час спірних правовідносин, кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Статтею 1282 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України. При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, встановити дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №640/6274/16-ц (№61-25487св18). Позивач 28 січня 2019 року направив на адресу Першої дніпровської державної нотаріальної контори претензію кредитора, що підтверджується також копією реєстру згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів (а.с. 42, 43). Згідно листа Першої дніпровської державної нотаріальної контори від 16.02.2019 року №662/02-14 повідомлено, що кредиторські вимоги АТ КБ «ПриватБанк» включені в спадкову масу; в разі звернення спадкоємців померлого до нотаріальної контори, вони будуть ознайомлені про наявність заборгованості перед банком у розмірі 7696,35 грн. (а.с. 44). Отже, банк пред`явив свої вимоги до спадкоємців 28 січня 2019 року, звернувшись до нотаріальної контори зі спливом одного року після відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто за межами строку, передбаченого ч. 3 ст. 1281 ЦК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. При цьому, позивачем не наведено жодних обґрунтувань того, з якого часу банку стало відомо про відкриття спадщини після смерті позичальника ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; приймаючи до уваги, що судом встановлено порушення банком річного строку, який передбачений ч. 3 ст. 1281 ЦК України, в редакції, що діяла на час відкриття спадщини, - колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Клопотань про надання доказів чи про витребування відповідних доказів судом учасниками справи не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З урахування наведеного вище, колегія приходить до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Судді