Постанова 4803 № 201/4909/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2209/21 Справа № 201/4909/20 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Свистунової О.В. суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А. за участю секретаря Гулієва М.І.о., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Господар», третя особа Приватне акціонерне товариство «Український Страховий Стандарт» про відшкодування шкоди, В С Т А Н О В И Л А: У травні 2020 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Господар», третя особа ПрАТ «Український Страховий Стандарт» про відшкодування шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.12.2018 у м. Дніпрі на перехресті вул. Василя Жуковського та вул. Чернишевського сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Тойота», державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Крайслер», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням позивача, внаслідок чого обидва транспортних засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.04.2019 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Власником автомобіля «Тойота», державний номер НОМЕР_1 є ТОВ «Господар». Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу була застрахована у ПрАТ «Український Страховий Стандарт». Відповідно до висновку № 12-08-19Р по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ вартість відновлювального ремонту автомобіля «Крайслер», державний номер НОМЕР_2 , складає 272238,79 грн., та 2000 грн. вартість евакуації автомобіля. В свою чергу ПрАТ «Український Страховий Стандарт» сплатило на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 90 000 грн. та позивач отримала 30 000 грн. за залишки її автомобіля, а відтак не відшкодована частина завданого збитку становить 152 238,79 грн. Крім того, позивач змушена була витрачати кошти на зняття та встановлення деталей для доступу експерта на суму 2 490,08 грн., на оплату послуг оцінювача у розмірі 1 800 грн. та поштові витрати 72,60 грн. та 66,80 грн. У зв`язку із викладеним позивач просила стягнути солідарно з відповідачів суму матеріального збитку у розмірі 158 668,27 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2020 року задоволено частково позовні вимоги. Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок . Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір в сумі 20 (двадцять) гривень 00 копійок. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам. У відзиві відповідач ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. У судовому засіданні встановлено, що 17.12.2018 у м. Дніпрі на перехресті вул. Василя Жуковського та вул. Чернишевського сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Тойота», державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Крайслер», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням позивача, внаслідок чого обидва транспортних засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.04.2019 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. № 9-10). Відповідно до приписів ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, а тому фактичні обставини встановлені постановою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02.04.2019 є преюдиційними і доведенню не підлягають. Як вбачається із наданого позивачем свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля «Крайслер», державний номер НОМЕР_2 , є позивач ОСОБА_1 (а.с. 42). Згідно наданого позивачем звіту № 12-08-19Р по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ вартість відновлювального ремонту автомобіля «Крайслер», державний номер НОМЕР_2 , складає 272 238,79 грн. (а.с.22-39). Вартість автотоварознавчого експертного дослідження складає 1 800 грн. (а.с. № 47). Також судом встановлено, що позивач двічі користувалась послугами евакуатора для евакуації пошкодженого автомобіля на загальну суму 2 000 грн., що підтверджується відповідними актами (а.с. 48-49) Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ТОВ «Господар» була застрахована у ПрАТ «Український Страховий Стандарт». На підставі заяви потерпілої сторони ПрАТ «Український Страховий Стандарт» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 90 000 грн., частково відшкодувавши суму збитку (а.с. №41). Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є зокрема діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Приписами ст. 1188 ЦК України визначений порядок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки, відповідно до якого шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Пунктами 5, 6 указаної постанови Пленуму визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України). Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред`явити майнові вимоги до страхової компанії (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-2808 цс15 від 20 січня 2016 року). Під реальними збитками відповідно до ст. 22 ЦК України є витрати, яких особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Таким чином, неправомірними діями ОСОБА_2 пов`язаними з використанням джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу) ОСОБА_1 було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв`язку зі вказаними діями ОСОБА_2 і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи. Проте, Верховний Суд у складі суддів судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові № 643/4161/15-ц від 19.09.2018 застосував аналогію положень статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування» та вказав, що зазначена стаття може бути застосована і у спорах між потерпілими та винуватцями. Таким чином, якщо потерпілий звертається з позовом до винної особи про стягнення страхового відшкодування межах вартості залишків знищеного автомобіля, то суди повинні по аналогії закону відмовляти в задоволенні позовних вимог. Зазначена правова позиція була зазначена і в попередніх постановах Верховного Суду: № 444/577/16-ц від 13.06.2018, № 570/2461/16-ц від 20.03.2018, № 564/2464/14-ц від 15.03.2018. Зазначене підтверджується п.15 роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у Постанові від 01.03.2013 №4 відповідно до якого: «Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентований статтею 30 Закону №1961-IV, який згідно зі ст.8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду». Згідно з роз`ясненням Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювана шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Відповідно до статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 Закону № 1961-IV. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Ухвалою суду Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2021 року по справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС (49033 м.Дніпро,тупик Будівельний, 1). На вирішення експертизи були поставлені наступні питання: 1.Яка середня ринкова вартість легкового автомобілю Chrysler Sebring, реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування фактичного технічного стану, величини пробігу, умов у яких він експлуатувався (зберігався) станом на момент дорожньо-транспортної пригоди, а саме на 17.12.2018 року? 2.Визначити ринкову вартість легкового автомобілю Chrysler Sebring, реєстраційний номер НОМЕР_2 у пошкодженому стані після дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 17 грудня 2018 року.

3. Яка вартість відновлювального ремонту, матеріального збитку легкового автомобілю Chrysler Sebring, реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 17.12.2018 року станом на час проведення судової експертизи? На виконання вказаної експертизи судовим експертом було надано висновок № СЕ-19/104-21/9233АВ від 29.04.2021 року, згідно якого були надані наступні відповіді:

1. Середня ринкова вартість легкового автомобілю Chrysler Sebring, реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування фактичного технічного стану, величини пробігу, умов у яких він експлуатувався (зберігався) станом на момент дорожньо-транспортної пригоди, а саме на 17.12.2018 року складає 282 994, 97 грн. Крім того, експерт зазначив, що не має можливості надати відповідь на запитання №2 та №3, оскільки неможливо оглянути та дослідити легковий автомобіль Chrysler Sebring, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Судом апеляційної інстанції роз`яснювалось сторонам право заявити повторне клопотання щодо призначення судової автотоварознавчої експертизи, проте, сторони не скористались своїм правом та просили розглянути справу за наявними матеріалами. Представник позивача зазначила, що не підтримує клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, оскільки на сьогоднішній день не можливо бути встановити вартість транспортного засобу після ДТП та вартість відновлювального ремонту у звязку з відсутністю транспортного засобу, який її довірителем було відчужено, а витрати які необхідно буде сплатити позивачу за проведення експертизи є значними для неї. Колегія суддів враховує положення вищезазначених правових норм та звіту № 12-08-19Р, згідно з яким розмір відшкодування майнової шкоди становить 272 238,79 грн. та дорівнює його ринковій вартості, а вартість відновлювального ремонту 353 193 ,31 грн. Таким чином, виходячи з положень пункту 30.1 статті 30 Закону № 1961-IV, атранспортний засіб «Крайслер», державний номер НОМЕР_2 , є технічно знищеним, оскільки вартість відновлювального ремонту цього транспортного засобу перевищує його ринкову вартість, про що зазначено у вищевказаному звіті. Представник позивача під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, погодився із таким висновком та не заперечував факту, що атранспортний засіб «Крайслер», державний номер НОМЕР_2 , є технічно знищеним. Позивач зазначила у своєму позові та її представник підтвердив у судовому засіданні той факт, що залишки належного їй автомобіля були нею продані за 1 200 доларів США, що еквівалентно 30 000 грн. на час продажу, проте жодних доказів на підтвердження вказаному не надала ні суду першої, ні апеляційної інстанції. Крім того, позивач не здійснила оцінку вартості залишків автотранспортного засобу, оскільки вони були передані сторонній особі та надати їх відповідачу ОСОБА_2 вона не може із вказаних причин. Враховуючи, що позивач залишки належного їй автомобіля продала, страхова компанія виплатила їй страхове відшкодування, визначеному на підставі вищенаведених положень статей 30, 36 Закону № 1961-ІV, тобто у повному обсязі відшкодувало заподіяну майнову шкоду в межах ліміту, встановленого пунктом 9.2 статті 9 Закону № 1961-ІV. Представник позивача у суді апеляційної інстанції підтвердив, що позивач погодився із таким розміром відшкодування, оскільки не оскаржував його. Враховуючи, що позивач визнала свій автомобіль фізично знищеним у результаті ДТП та залишила його собі, а в подальшому його продала отримавши від продажу суму у розмірі 1200 доларів США, що еквівалентно 30 000 грн., страхова компанія виплатила їй страхове відшкодування в узгодженому з потерпілим розмірі, визначеному на підставі вищенаведених положень статей 30, 36 Закону № 1961-ІV, тобто у повному обсязі відшкодувало заподіяну майнову шкоду в межах ліміту, встановленого пунктом 9.2 статті 9 Закону № 1961-ІV. Тому відсутні правові підстави для застосування статті 1194 ЦК України та стягнення відшкодування шкоди з винної у ДТП особи ОСОБА_2 , у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив у позові. Також колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги в частині відшкодування шкоди ТОВ «Господар», зважаючи на наступне. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК). Вставновлено, що на підставі договору позички від 01.03.2018 року ОСОБА_2 було передано ТОВ «Господар» у користування автомобіль «Тойота», державний номер НОМЕР_1 (а.с.98-103). Крім того, встановлено, що ОСОБА_2 не перебував у трудових відносинах з ТОВ «Господар» на момент скоєння ДТП 17.12.2018 року, що підтверджується штатним розкладом працівників ТОВ «Господар» за 2018 рік (а.с.104). Зважаючи на викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив в частині солідарного відшкодування шкоди з ТОВ «Господар». Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України). Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П. Красвітна І.А. Єлізаренко