Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/518/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/518/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л. Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 03 червня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Капустинського М.М. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила прийняти рішення щодо перегляду відповідачем розміру її пенсії із застосуванням показника розміру середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 2016-2018 роки, в розмірі 6188,89 грн, та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії із застосуванням показника розміру середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 2016-2018 роки, в розмірі 6188,89 грн. Обґрунтовуючи вимоги, позивачка зазначила, що їй вперше призначена пенсія відповідно до Закону України 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Закон №1058-IV), тому у відповідача відсутні підстави для застосовування показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки. ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, за 2016-2018 роки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.03.2019 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, за 2016-2018 роки. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та з 01.03.2019 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV. На звернення позивачки листом від 27.10.2020 №5393-4801/А-03/8-2200/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило про те, що остання переведена з пенсії по інвалідності відповідно до Закону №3723-ХІІ на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV з врахування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014-2016 роки. Підстав для застосування середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016-2018 роки при переведенні з одного виду пенсії на інший немає. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2018 роки, позивачка звернулась до суду з цим позовом. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у здійсненні позивачці перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2018 роки. Такий висновок мотивовано тим, що призначення пенсії відповідно до Закону №1058-ІV в березні 2019 року відбулося вперше, тому при обчисленні пенсії по інвалідності вперше відповідно до Закону №1058-ІV слід застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23лютого 2021 року та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-ІV середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення застосовується лише при призначенні пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, лише при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 Закону для призначення пенсії. Показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2016-2018 роки застосовується лише при призначенні вперше пенсії або при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за нормами ч. 3 статті 45 Закону при умові, якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менше як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Зважаючи на те, що до 01.03.2019 позивачка отримувала пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу", а з 01.03.2019 року позивачку переведено на пенсію по інвалідності за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", підстави для врахування показника середньої заробітної плати в галузях економіки України за 2016-2018 роки відсутні. Крім того скаржник вказує, що позивачем пропущено строк звернення до суду із цим позовом. Позивачка не скористалася правом подання відзиву на апеляційну скаргу. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно зі статтею 1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Згідно ч.2 ст.40 Закону №1058-IV, (заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою : Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Таким чином, при переведенні з одного виду пенсії на інший особам враховується заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), як при первинному призначенні пенсії, а за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій ст.40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Виходячи з аналізу вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника), на інший. Тобто вказана норма застосовується до тих видів пенсій, які визначені саме Законом №1058-IV. Позивачка до 01.03.2019 отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону №3723-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж ті, що визначені Законом №1058-IV. Отже, в даній адміністративній справі має місце призначення пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший вид в межах одного закону. Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що застосування в спірних правовідносинах норм ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є безпідставним. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2018 у справі № 565/645/17, від 23.10.2018 у справі № 317/4184/16, від 31.05.2019 у справі № 344/7053/17, від 17.01.2020 у справі № 591/5266/16-а. Правова позиція щодо необхідності пенсійного органу діяти в подібних обставинах як при призначенні пенсії, а не переведенні на іншу пенсію, викладена й в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 по справі №876/5312/17, яку правильно застосував суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору. Таким чином, застосування при розрахунку позивачці пенсії за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за її заявою від 01.03.2019 показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні за 2014-2016 роки є безпідставним, оскільки такий показник мав бути врахований за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії у 2019 році, тобто за 2016-2018 роки. Отже, виходячи з аналізу вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки позивачка звернулась із заявою про призначення пенсії за віком 01.03.2019 вперше, то пенсію останньої слід нараховувати із застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за 2016-2018 роки, починаючи з 01.03.2019, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Щодо доводів апелянта про пропущення строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає наступне. Норми КАС України в частині визначення строків звернення до суду не містять особливостей стосовно спорів у сфері соціального захисту, зокрема, тих, що стосуються регулярних (щомісячних тощо) виплат, які держава в особі її уповноважених суб`єктів владних повноважень з власної вини протягом тривалого часу не виплачувала такій фізичній особі пенсію або виплачувала у неповному розмірі. Водночас, право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України. Протиправна невиплата пенсії або протиправне невідновлення виплати пенсії, яке сталося з вини держави в особі її компетентних органів (зокрема, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, Пенсійного фонду України) може бути віднесене до триваючих правопорушень, оскільки суб`єкт владних повноважень - відповідний орган Пенсійного фонду України - протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно пенсіонера, чим порушує його/її право на соціальних захист - пенсійне забезпечення. Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції. Таким чином, норми статті 122 КАС України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв`язку виплатою недоплаченої суми пенсії. Зважаючи на те, що не проведення виплати належної суми пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, виплати недоплаченої суми пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком. Аналогічний правовий висновок щодо статей 122 та 123 КАС України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 та у постанові Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 815/460/18. При цьому, інші аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Отже, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи. VII. ВИСНОВКИ СУДУ Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 03 червня 2021 року. Головуючий Моніч Б.С. Судді Капустинський М.М. Шидловський В.Б.