Постанова 4856 № 686/16040/18

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 686/16040/18 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бондарчук В.В. Суддя-доповідач - Франовська К.С. 03 червня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Матохнюка Д.Б. Іваненко Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась в суд із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії НК №719984 від 2 липня 2018 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст.140 ч.1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 1020 грн., якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що будучи посадовою особою секретарем Гвардійської сільської ради, порушила вимоги п.3.1.1 3.1.2 ДСТУ 3587-97 щодо забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні АДРЕСА_1 , а саме: не вжила заходів щодо ліквідації вибоїни, гранична глибина якої перевищує допустиму та не вжила заходів щодо відновлення безпечних умов для руху, чим порушила вимоги п.1.5 ПДР України. Позов мотивований порушенням порядку встановлення обставин правопорушення та недоведеністю вини у його вчиненні. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії НК №719984 від 2 липня 2018 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.140 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1020 грн. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.140 КУпАП закрито на підставі п.1 ст.247 цього Кодексу у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Не погодившись з судовим рішенням, його оскаржив Департамент патрульної поліції Національної поліції України. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам та доказам наданим Департаментом патрульної поліції, які підтверджують правомірність прийняття відповідачем рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 02 липня 2018 року інспектором роти №4 БУПП в Хмельницькій області молодшим лейтенантом поліції Тимчишиним А.О. винесено постанову серії НК № 719984 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на ОСОБА_1 за ч.1 ст.140 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн. Відповідно до змісту вказаної постанови, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою (секретарем сільської ради) порушила вимоги п.3.1.1- 3.1.2 ДСТУ3587-97 що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні АДРЕСА_2 та не вжила заходів для ліквідації вибоїни, гранична глибина якої перевищує допустиму, не вжила заходів для відновлення безпечних умов руху, чим порушила вимоги п.1.5 Правил дорожнього руху України. Не погоджуючись з прийнятою постановою серії НК № 719984, позивач звернувся з позовом до суду. Задовольняючи даний позов, суд першої інстанції мотивував це тим, що оскаржувана постанова винесена без врахування та належної перевірки всіх обставин справи щодо наявності чи відсутності в діях позивача ознак правопорушення, за яке законом передбачено адміністративну відповідальність, не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення правопорушення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Законом України «Про автомобільні дороги» встановлено правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг. За змістом статті 8 Закону України «Про автомобільні дороги» автомобільні дороги загального користування поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення. Приписами статті 16 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про автомобільні дороги» управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться. Частиною 1 статті 140 Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху. Об`єктом правопорушень, передбачених даною статтею, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об`єктивна сторона цих правопорушень полягає у недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт. Суб`єктивна сторона правопорушень, передбачених коментованою статтею, характеризується наявністю як умислу, так і необережності. Суб`єктом правопорушень, передбачених частиною 1 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення є посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів. За приписами статті 14 Кодексу України про адміністративне правопорушення посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків. З аналізу наведених норм права слідує, що суб`єкт правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 140 Кодексу України про адміністративне правопорушення спеціальний, а саме - посадова особа, відповідальна за додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів. Отже, для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 140 КУпАП встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об`єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, та чи є особа, виходячи із норми зазначеної статті, суб`єктом даного правопорушення. У даному випадку адміністративне правопорушення полягає у тому, що позивач, будучи секретарем сільської ради та відповідальною за експлуатаційний стан та утримання доріг, не вжила своєчасних заходів щодо заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху при утриманні АДРЕСА_2 та не вжила заходів для ліквідації вибоїни, гранична глибина якої перевищує допустиму, не вжила заходів для відновлення безпечних умов руху, чим порушила вимоги п.1.5 Правил дорожнього руху та ДСТУ3587-97. Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією відповідача, що автомобільні дороги повинні утримуватися у належному стані, відповідно до вимог ПДР та ДСТУ. В той же час, у межах цієї справи вирішується питання щодо правомірності та обґрунтованості притягнення позивача до адміністративної відповідальності. З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що статтею 280 КУпАП встановлено, що посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зміст постанови повинен відповідати вимогам статей 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення. Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно зі статтею 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Таким чином, відповідач, під час розгляду справи, був зобов`язаний з`ясувати, чи є особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, винною у вчиненні адміністративного правопорушення (проступка). В ході судового розгляду встановлено, що відповідачем, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, не з`ясовано, чи належить до компетенції саме позивача, як посадової особи, обов`язок щодо додержання правил, норм і стандартів утримання зазначеної в оскаржуваній постанові дороги. Згідно матеріалів справи, позивач на час винесення оскарженої постанови перебувала на посаді секретаря Гвардійської сільської ради, а на підставі Рішення Тринадцятої позачергової сесії Гвардійської сільської ради 7 скликання від 15.06.2018 року №7 на неї покладено виконання обов`язків голови сільської ради з 02.07.18 по 31.07.18 на період відпустки голови сільської ради ОСОБА_2 (а.с.16 ). Статтею 8, 10 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV (далі - Закон № 2862-IV) визначено, що автомобільні дороги загального користування поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення. Відповідно до ч. 10 Закону № 2862-IV, органами, що здійснюють управління автомобільними дорогами загального користування, є: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Севастопольська міська державні адміністрації. Положенням ст. 16 Закону № 2862-IV встановлено, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Статтею ст. 17 Закону № 2862-IV зазначено, що управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться. Статтею 21 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за: 1) стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; 2) якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; 3) розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об`єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв; 4) відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом. Пунктом 1 ч. 3 ст. 12 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) встановлено обов`язок забезпечувати утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, покладено на посадових осіб, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування таких. Статтею 24 Закону № 3353-XII визначено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України "Про дорожній рух" посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, крім іншого зобов`язані: забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху; своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості - невідкладно позначати дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами. Розділом 1 ДСТУ 3587-97 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану" встановлено, що цей стандарт поширюється на автомобільні дороги, вулиці і дороги міст та населених пунктів та установлює вимоги до експлуатаційного стану автомобільних доріг, вулиць населених пунктів та технічних засобів організації дорожнього руху. Згідно п. 1.3 вимоги ДСТУ 3587-97 є обов`язковими. Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 розділу 3 ДСТУ 3587-97 встановлено, що покриття проїзної частини не повинно мати осідань, вибоїн, напливів чи інших деформацій, що утруднюють рух транспортних засобів. Стан покриття проїзної частини та інших елементів дороги повинні перевірятися організаціями, які їх експлуатують, - щодекадно. Стан покриття проїзної частини та інших елементів дороги повинні перевірятися організаціями, які їх експлуатують, - щодекадно. Гранична глибина окремих осідань, вибоїн не повинна перевищувати 4 см для доріг І-ІІІ категорій і груп А, Б вулиць і доріг населених пунктів; 6 см - для решти інших категорій і груп (пп.3.1.2 п.3.1 розділу 3 ДСТУ 3587-97). Згідно з п. 5.1. Правил дорожнього руху України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган. За приписами статті 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків. Наказом Міністерства Внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі відповідно до пункту 3 розділу ІІ якої при складанні постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч. 1-3 ст. 140 КУпАП (коли протокол не складається), до них необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (додаток 2) з відповідними замірами та схемою про: 1) пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, трамвайних колій чи технічних засобів регулювання дорожнього руху; 2) самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху; 3) перешкоду для дорожнього руху, у тому числі забруднення шляхового покриття; 4) пошкодження асфальтобетонного покриття доріг унаслідок руху машин на гусеничному ходу; 5) умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху; 6) порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць проведення ремонтних робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій; 7) порушення або невиконання правил на підприємствах, в установах та організаціях під час розроблення та виготовлення транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання, під час проектування, реконструкції та ремонту шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд. Колегія суддів зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення. У справах про адміністративні правопорушення судом перевіряється правомірність рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким було здійснено притягнення особи до адміністративної відповідальності, та приймається відповідне рішення щодо правомірності/протиправності таких дій (бездіяльності) та наявності правових підстав для скасування вказаного рішення. У справі, що переглядається, судовим розглядом встановлено, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності слугував висновок відповідача про те, що секретар Гвардійської сільської ради ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, порушила вимоги п.3.1.1- 3.1.2 ДСТУ3587-97 що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні АДРЕСА_2 та не вжила заходів для ліквідації вибоїни, гранична глибина якої перевищує допустиму, не вжила заходів для відновлення безпечних умов руху, чим порушила вимоги п.1.5 Правил дорожнього руху України. Як на докази порушення позивачем ПДР та ДСТУ та бездіяльності щодо ліквідації вибоїни на АДРЕСА_2 , відповідач посилався на дані, зафіксовані на відео та відео з місця обстеження вулиці Вишневої, яке було долучено до матеріалів справи, акт огляду ділянки дороги (вулиці) від 02.07.2018 р., акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 02.07.18.(а.с.6-7) та рішення сесії сільської ради від 15.06.18 р. про покладення на позивача обов`язків голови сільської ради (а.с.16). Перевіряючи доводи відповідача, що позивач, з огляду на посаду яку вона обіймає, є суб`єктом правопорушення у даній справі, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Як зазначалось, Положеннями ст. 14 КУпАП передбачено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків. При цьому, частиною 1 ст. 140 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням є порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху. Отже, з урахуванням норм ст. 14, ст. 140 КУпАП, суб`єктами даного правопорушення є посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць проведення робіт. Водночас, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 12 Закону України «Про дорожній рух» посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов`язані забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Між тим, відповідачем не надано ні суду першої інстанції ні до апеляційного суду доказів того, що:

1. АДРЕСА_2 , перебуває на балансі Гвардійської сільської ради; 2. до функціональних обов`язків ОСОБА_1 за посадою віднесено обов`язки вжиття заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні сільських доріг та вулиць. При цьому, згідно оскаржуваної постанови, позивач притягнута до адміністративної відповідальності, як посадова особа - секретар сільської ради, яка порушила вимоги п.3.1.1- 3.1.2 ДСТУ3587-97 що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні АДРЕСА_2 та не вжила заходів для ліквідації вибоїни, гранична глибина якої перевищує допустиму, не вжила заходів для відновлення безпечних умов руху, чим порушила вимоги п.1.5 Правил дорожнього руху України. У відзиві на позов, відповідач вказує на те, що позивач є суб`єктом правопорушення, як особа, на яку покладено виконання обов`язків голови сільської ради (а.с.13). Таким чином, відповідач так і не встановив, до компетенції якої з посадових осіб органу місцевого самоврядування віднесено обов`язок щодо забезпечення утримання доріг та вулиць сільської ради в належному стані. Не встановив відповідач, чи розроблена та затверджена Гвардійською сільською радою Програма утримання та ремонту автомобільних доріг загального користування, у тому числі місцевого значення та вулиць і доріг комунальної власності і хто є відповідальним виконавцем даної Програми. Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до Положення Департамент патрульної поліції, зокрема, надає у межах своєї компетенції посадовим і службовим особам та громадянам обов`язкові до виконання приписи про усунення порушень законодавства, в тому числі правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а у разі невиконання таких приписів - притягує винних осіб до передбаченої законодавством відповідальності. Зазначаючи, що АДРЕСА_2 має неналежний стан дорожнього покриття, що створює загрозу безпеки руху протягом тривалого часу, відповідач не зазначив, чи видавався ним припис про усунення порушень законодавства. За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів звертає увагу і на наступне. З акту обстеження ділянки вулиці Вишневої від 02.07.2018 року не вбачається, чи повідомлялись про обстеження відповідальні за забезпечення безпечного експлуатаційного стану ділянки дороги, у змісті акту відсутні відповідні заміри вибоїни, а вказівка про невідповідність стану технічних засобів організації дорожнього руху (відсутність дорожніх знаків та розмітки) відсилає до ДСТУ 3308-96 Знаки маршрутні для міського електротранспорту. Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять пояснення особи, яку притягнуто до відповідальності, щодо обставин правопорушення. Таким чином, вказане свідчить про те, що відповідачем прийнято оскаржувану постанову без врахування всіх обставин справи, що свідчить про її протиправність. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на викладене, зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність вини позивача у вчиненому адміністративному правопорушенні, за викладених в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення обставин, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є необґрунтованою, винесеною без достатніх доказів, які б підтверджували її вину за ч. 1 ст. 140 КУпАП, а тому підлягає скасуванню. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 вересня 2018 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 03 червня 2021 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Матохнюк Д.Б. Іваненко Т.В.