Постанова 4855 № 640/24409/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24409/20 Головуючий у І інстанції - Шейко Т.І. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року у справі за позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - В С Т А Н О В И Л А: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулось до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про: - стягнення коштів платника податків Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 47329,62 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за Відповідачем обліковується податковий борг зі сплати єдиного податку за 3 (третій) квартал 2019 року у розмірі 47296,00 грн., який у добровільному порядку останнім не сплачено. Рішенням Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто кошти платника податків Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 47329,62 грн. Не погоджуючись з таким судовим рішенням Фізична особа-підприємць ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В апеляційній скарзі Відповідач, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована також тим, що Відповідачем своєчасно (у встановлені законодавством України строки) та в повному обсязі сплачено до УК у Шевченківському районі єдиний податок за 3 (третій) квартал 2019 року, а саме у розмірі 47296,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням та банківською випискою. Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві, як платник податків. За Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 обліковується податкова заборгованість у розмірі 47329,62 грн. зі сплати єдиного податку, яка підставі самостійно поданої податкової декларації № 247871 від 08.11.2019 року зі сплати єдиного податку за 3 (третій) квартал 2019 року Для стягнення суми податкового боргу з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Позивач, відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, звернувся до адміністративного суду з адміністративним позовом. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що за Відповідачем обліковується сума узгоджених та несплачених податкових зобов`язань зі сплати єдиного податку в сумі 47329,62 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. За приписами пп. 75.1.1 п. 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Пунктом 38.1 статті 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. За приписами п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2. ст. 203 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п. 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. При цьому, відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Щодо своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов`язань зі сплати єдиного податку відповідно до податкової декларації № 247871 від 08.11.2019 року, колегія суддів зазначає таке. 21 лютого 2021 року Позивач отримав лист Головного управління ДПС у м. Києві від 16 лютого 2021 року №15621/6/26-15-24-17-15, яким повідомлено, що заборгованість по єдиному податку виникла у зв`язку із відсутністю інформації в інтегрованій картці платника про сплату податкових зобов`язань по єдиному податку, визначених в податковій декларації за третій квартал 2019 року в сумі 47296,00 грн. До вказаного листа було додано Акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування №1291/26-15-33-17-17-11/ НОМЕР_1 від 17 червня 2020 року, в якому зазначено, що станом на 01 червня 2020 року борг по сплаті єдиного податку з фізичних осіб складав в сумі 47 329,62 грн. Тобто, підставою для прийняття рішення про виключення Апелянта з реєстру платників єдиного податку є несплата Відповідачем єдиного податку за 3 (третій) квартал 2019 року у розмірі 47296,00 грн. На підставі п. 299.10, 299.11 ст. 299 ПК України за недотримання платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 вимог п.п. 8 п.п. 298.2.3. п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу ГУ ДПС у м. Києві прийнято рішення № 937/26- 15-33-17-26/ НОМЕР_1 від 30 червня 2020 року про виключення Відповідача з реєстру платників єдиного податку. Відповідач, не погоджуючись із вказаним рішенням звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою. 21 квітня 2021 року Державна податкова служба України прийняла рішення № 8949/6/99-00-04-02-03-06 про результати розгляду скарги, яким скаргу ФОП ОСОБА_1 задовольнила, а рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.06.2020 № 937/26-15-33-17-26/ НОМЕР_1 про виключення Відповідача з реєстру платників єдиного податку - скасувала. Як зазначено у вказаному рішенні Державної податкової служби України, 19.11.2019 платником ініційовано сплату єдиного податку з фізичних осіб, але перерахування коштів здійснено за невірними реквізитами, в результаті чого і виник податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб. До скарги платником податку додано, зокрема, копію платіжного доручення від 19.11.2019 № 38 (сума платежу - 47296,0 грн.), згідно з яким кошти були перераховані на рахунок єдиного податку з юридичних осіб. При прийнятті цього рішення Державна податкова служба України врахувала, що кошти, сплачені ФОП ОСОБА_1 згідно з платіжним дорученням від 19.11.2019 № 38 (сума платежу - 47296,0 грн.), фактично надійшли до місцевого бюджету 19.11.2019, в полі «призначення платежу» зазначено, зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків ФОП ОСОБА_1 та вказано назву податку «єдиний податок ... за III квартал 2019 року». Отже, Державна податкова служба України підтвердила відсутність у Відповідача податкового боргу у розмірі 47329,62 грн. зі сплати єдиного податку за 3 квартал 2019 року. Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи та порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог - відмовити. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко