Постанова 4855 № 620/3851/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3851/20 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грибан І.О., судді: Беспалов О.О., Ключкович В.Ю., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Чернігівській області, в якому просив: - визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 11.08.2020 №219 о/с; - поновити позивача на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Борзнянського відділення поліції Бахмацького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з 13.08.2020. Позов обґрунтовано тим, що переміщення на іншу посаду та в іншу місцевість відбулось незаконно, з порушенням положень Кодексу законів про працю України (далі -КЗпП України), без його згоди. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 11.08.2020 №219о/с. Поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Борзнянського відділення поліції Бахмацького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з 13.08.2020. В частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Борзнянського відділення поліції Бахмацького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з 13.08.2020 рішення суду звернуто до негайного виконання. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління Національної поліції в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що підставою видання оскаржуваного наказу слугувало подання ГУНП від 11.08.2020 про необхідність переміщення поліцейського ГУНП в Чернігівській області на рівнозначну посаду в порядку ст.65 Закону №580 для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби. Апелянт вказує, що посади, з якої позивача було переведено на іншу посаду, є рівнозначними, оскільки спеціальне звання займаною посадою відповідає спеціальному званню посади, на яку він переміщується. Зазначає, що проходження служби в поліції є службою особливого порядку та покладає на поліцейського додаткові обов`язки, у тому числі обов`язок проходити службу у місці визначеному керівником виходячи з інтересів служби, відтак оскаржуваний наказ є правомірним. Звертає увагу, що судом першої інстанції не враховано, що порядок переміщення поліцейських по службі врегульовано спеціальним Законом України «Про Національну поліцію», який є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, а відтак у даному спорі норми КЗпП України застосуванню не підлягають. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року. Рішенням Вищої ради правосуддя від 01.03.2021 №503/2дп/15-21 ОСОБА_2 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади. Рішенням зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2021 було вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл адміністративних справ, які перебували у провадженні судді ОСОБА_2 Згідно, розпорядження керівника апарату Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 №1204 «Щодо повторного автоматизованого розподілу судових справ» здійснено повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебували у провадженні судді ОСОБА_2, в тому числі справи №620/3851/20. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2021, справа передана для розгляду колегії суддів під головуванням судді Грибан І.О. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року прийнято до провадження апеляційну скаргу Головного упраління Національної поліції в Чернігівській області за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02 червня 2021 року. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначав, що Законом України «Про Національну поліцію» не врегульовано випадки, коли переведення відбувається або в межах однієї місцевості або до іншої місцевості, лише стаття 32 Кодексу законів про працю України встановлює можливість для такого переведення лише за згодою працівника. У судове засідання учасники судового процесу не з`явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином. З огляду на зазначене та керуючись приписами ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на таке. Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив службу в органах Національної поліції. З 01.03.2019 року обіймав посаду оперуповноваженого сектору на посаді оперуповноваженого кримінальної поліції Борзнянського відділення поліції Бахмацького відділу поліції Головного управління Національної поліції. Наказом начальника ГУНП в Чернігівській області від 11.08.2020 №219 о/с позивача звільнено з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Борзнянського відділення поліції Бахмацького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області та призначено дільничним офіцером поліції сектору превенції Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області. Підставою для видачі вказаного наказу слугувало подання ГУНП від 11.08.2020 про необхідність переміщення поліцейського ГУНП в Чернігівській області на рівнозначну посаду в порядку ст.65 (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) Закону України «Про Національну поліцію» та рапорт ОСОБА_3 . Не погоджуючись з вказаним наказом ГУНП в Чернігівській області № 219 о/с від 11.08.2020 позивач оскаржив його до суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваним наказом позивача фактично переведено не на рівнозначну посаду в іншу місцевість без його згоди, тому дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу з необхідністю його скасування та поновлення позивача на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Борзнянського відділення поліції Бахмацького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Надаючи правову оцінку законності та обґрунтованості ухваленого судом першої інстанції рішення, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (надалі - в редакції, на час виникнення спірних правовідносин). Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Згідно частини першої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Частиною 3 ст.59 Закон України «Про Національну поліцію» встановлено, що рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. У силу вимог частини четвертої вказаної статті, видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України. Відповідно до п.8 ч.10 ст. 62 Закону№580-VIII поліцейський може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов`язків та своїх професійних, особистих якостей. Порядок переміщення та переведення поліцейського визначено ст.65 Закону №580. Так, відповідно до вимог ч.1 цієї статті, переміщення поліцейських здійснюється: 1) на вищу посаду - у порядку просування по службі; 2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до ст.87 цього Закону; 3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до ст.87 цього Закону; 4) у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на денну форму навчання, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання. Відповідно до ч.2 статті 65 Закону №580-VIII посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції. Згідно ч.7 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію» №580 переведення поліцейських здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників. Частинами 8, 9 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію» №580 встановлено, що переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський. Як зазначалося, підставою для переміщення позивача слугувало подання ГУНП в Чернігівській області від 13.08.2020, в якому вказується про необхідність переміщення поліцейського ГУНП в Чернігівській області на рівнозначну посаду в порядку ст.65 ( для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) Закону України «Про Національну поліцію». Оскаржуваним наказом від 11.08.2020 №219 о/с позивача призначено дільничним офіцером поліції сектору превенції Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області. Разом з тим, позивач проходив службу на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Борзнянського відділення поліції Бахмацького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області. Відтак, переміщення позивача до Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, яке розташоване в смт. Срібне є переведенням особи до іншої місцевості. Колегія суддів звертає увагу, що спеціальним Законом України «Про Національну поліцію» встановлено лише підстави переміщення, які зазначені у частині першій статті 65 Закону № 580-VIII та порядок переміщення, який визначає за чиєю ініціативою таке переміщення відбувається, втім не врегульовано випадки, коли переведення відбувається або в межах однієї місцевості або переведення до іншої місцевості. Крім того, Закон України «Про Національну поліцію» не розмежовує поняття «переміщення» та «переведення», як це врегульовано у Кодексі законів про працю України. Так, у силу вимог частини першої статті 32 Кодексу законів про працю України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Частиною другою вказаної статті визначено, що не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я. Тобто, переведення відрізняється від переміщення тим, що при переведенні працівнику доручається та ж сама або інша робота на іншому підприємстві, або робота на цьому ж підприємстві, але в іншій місцевості. Водночас, при переміщенні працівник залишається на тому ж підприємстві, в установі, організації, але на іншому робочому місці, в іншому структурному підрозділі у тій же місцевості. Таким чином, стаття 32 КЗпП України встановлює можливість переведення в іншу місцевість тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року по справі № 420/5192/18 та від 11 серпня 2020 року по справі №620/2624/19 який відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. З огляду на вказане, переміщення позивача з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Борзнянського відділення поліції Бахмацького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, що знаходиться в м. Борзна до Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, є фактично переведенням особи до іншої місцевості. Тобто, позивача перевели на іншу посаду в іншій місцевості хоча і в межах однієї області (одного підпорядкування - Головного управління Національної поліції в Чернігівській області), втім без його згоди. Доводи апелянта щодо необхідності врахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 820/6677/16 та від 16 квітня 2020 року у справі № 825/896/18 колегією суддів відхиляється з наступних підстав. Так, зі змісту вказаних постанов слідує, що в тих правовідносинах позивачі, звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою вказували на не застосування до спірних правовідносин приписів статті 43, 83 Закону України «Про державну службу», які на думку скаржників підлягали застосуванню у даному випадку, як пріоритетні перед нормами ст.65,77 77 Закону № 580-VIII. Верховним Судом було надано оцінку про можливість застосування до спірних правовідносин у цих справах приписів статей 77 Закону № 580-VIII та статті 43, 83 Закону України «Про державну службу», тоді як висновок Верховного Суду про необхідність застосування до спірних правовідносин норм статті 32 КЗпП України у даних справах відсутній. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для врахування висновків Верховного Суду, викладених у вказаних постановах. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, ґрунтуватися на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд з прав людини вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі "Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" Європейський суд з прав людини зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Як зазначено в рішенні по справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть. Сутність принципу правової визначеності Європейський суд з прав людини визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії» і «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер`їлдіз проти Туреччини»). Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного наказу від 11.08.2020 №219 о/с. Відповідно до частини першої ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В даному випадку, відповідачем не надано належних та обґрунтованих доводів переміщення позивача на рівнозначну посаду, зокрема не надано доказів, що за штатним розписом за цими посадами виплачується однаковий розмір грошового забезпечення, суттєво не змінюється обсяг та характер обов`язків тощо. Не надано доказів отримання згоди позивача на переведення в іншу місцевість. Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, та не вбачає підстав для його скасування. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: І.О. Грибан Судді: О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович (повний текст постанови складено 03.06.2021р.)