Постанова 4854 № 540/3921/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/3921/20 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О. суддів: Єщенка О.В. , Танасогло Т.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 року по справі № 540/3921/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошових коштів та моральної шкоди В С Т А Н О В И В : У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на рахунок необхідної суми грошового забезпечення починаючи з 27.05.2016 року по теперішній час, не здійснення її індексації, не розрахування та сплати компенсації втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат, середнього заробітку за час затримки розрахунків, моральної шкоди у розмірі 1 500 000грн.; - стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 визначені судом необхідні суми грошового забезпечення починаючи з 27.05.2016 року по теперішній час, здійснити її індексацію, розрахувати та сплатити компенсацію втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат, середній заробіток за час затримки розрахунків; - стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1500000грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з органів внутрішніх справ його звільнено 05.08.2016р. Період вимушеного прогулу ОСОБА_1 тривав з 05.08.2016р. по 25.04.2017р. Також, позивач зазначав, що 27.05.2016р. набрав чинності наказ Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» від 06.04.2016р. №

260. Отже, на думку ОСОБА_1 , саме вказаний нормативно-правовий акт підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а не Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100. Як стверджував позивач, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області повинно було здійснити розрахунок грошового забезпечення за вимушений прогул з урахуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015р. №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». До того ж, ОСОБА_1 вказував на завдання йому матеріальної шкоди. Не погоджуючись з позовними вимогами відповідачем до суду першої інстанції подано відзив на позовну заяву в якому зазначено про відсутність вини УМВС України в Херсонській області щодо недопущення ОСОБА_1 до проходження служби та його перебування у вимушеному прогулі, оскільки УМВС України в Херсонській області припинено свою діяльність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №730 від 16.09.2015р., якою ліквідовано територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, зокрема, УМВС України в Херсонській області. Також, відповідач наголошував, що на виконання постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 22.06.2019р. у справі №540/379/19, ліквідаційною комісією УМВС України в Херсонській області 13.05.2019р. видано наказ №6 о/с, яким ОСОБА_1 поновлено в органах внутрішніх справ. Водночас, наказ про призначення на штатну посаду із установленням конкретного розміру окладу ліквідаційною комісією УМВС України в Херсонській області відносно ОСОБА_1 не виносився та не міг виноситись в силу того, що наказом УМВС України №1388 від 06.11.2015р. скасовано усі штати УМВС України в Херсонській області. Між тим, поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу №1 управління протидії злочинності у сфері економіки УМВС України в Херсонській області не передбачає поновлення такої штатної посади, оскільки прийняття такого рішення виходить за межі повноважень ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області. Отже, у ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області об`єктивно відсутній обов`язок та можливість виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення як працівнику міліції, з огляду на перебування останнього у вимушеному прогулі, як і відсутні підстави для виплати винагороди у зв`язку з невиконанням будь-якої роботи. ОСОБА_1 до роботи не допущено у зв`язку з ліквідацією УМВС України в Херсонській області та втратою чинності Закону України «Про міліцію». Крім того, на думку відповідача, до спірних правовідносин слід застосовувати положення Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100. До того ж, відповідач зазначав, що індексації не підлягають грошові кошти, які мають одноразовий характер, зокрема, виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати. У позивача не виникає права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку на підставі ст.117 КЗпП України, оскільки трудові відносини з позивачем не припинено. Між тим, ОСОБА_1 не доведено факту заподіяння моральних страждань (втрат немайнового характеру) внаслідок протиправності дій УМВС України в Херсонській області. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2021р., у справі №540/3921/20 закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області в частині позовних вимог про: - визнання протиправною бездіяльності Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на рахунок необхідної суми грошового забезпечення починаючи з 27.05.2016 року по 07.12.2020 року, не здійснення її індексації, не розрахування та сплати компенсації втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат, середнього заробітку за час затримки розрахунків; - нарахування та виплати необхідної суми грошового забезпечення за період з 27.05.2016 року по 07.12.2020 року; - здійснення індексації грошового забезпечення за період з 27.05.2016 року по 07.12.2020 року; - нарахування та сплату компенсації втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат за період з 27.05.2016 року по 07.12.2020 року; - стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунків за період з 27.05.2016 р. по 07.12.2020 року. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 10.02.2021р. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 08.12.2020 року по 10.02.2021 року, невиплати компенсації втрати частини доходів через порушення встановлених строків їх виплати з 08.12.2020 року. Присуджено до стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.12.2020 року по 10.02.2021 року в сумі 1799,60 грн. з відрахуванням обов`язкових платежів. Визнано протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області щодо не розрахування та не сплати компенсації втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат за період з 08.12.2021 року по 10.02.2021 року. Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати у відповідності до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159 за період з 08.12.2021 року по 10.02.2021 року. Присуджено до стягнення з УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 5000 грн. у якості відшкодування заподіяної моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 01.03.2021р. у справі №540/3921/20 внесено виправлення в резолютивну частину рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме: в абз. 3, 4 та 5: замість ".. за період з 08 грудня 2021 року по 10 лютого 2021 року", зазначено "за період з 08 грудня 2020 року по 10 лютого 2021 року". Задовольняючи позов ОСОБА_1 частково суд першої інстанції вказав на наявність бездіяльності Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в тому числі у період з 08.12.2020 року по день винесення рішення суду. При цьому, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100. Також, окружним адміністративним содом зазначено, що УМВС України в Херсонській області не ліквідовано, не виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, а тому не позбавлено правосуб`єктності (правоздатності та дієздатності) вчиняти дії, спрямовані на забезпечення прав та інтересів своїх працівників. Внаслідок бездіяльності відповідача щодо створення умов для виконання позивачем його посадових обов`язків відповідно до посади, на яку було поновлено ОСОБА_1 , відсутня вина позивача у фактичному не виконанні посадових обов`язків, а тому такий період перебування позивача у трудових правовідносинах з УМВС України в Херсонській області прирівнюється до вимушеного прогулу працівника. До того ж, суд першої інстанції дійшов висновку стосовно наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності УМВС України в Херсонській області щодо невиплати компенсації втрати частини доходів через порушення встановлених строків їх виплати за період з 08.12.2020 року. Також, у позивача не виникає права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки трудові відносини із відповідачем не припинено, та позивачу повинно нараховуватися грошове забезпечення як найманому працівнику. На думку окружного адміністративного суду, позивач також зазнав моральних страждань та має право на отримання відшкодування моральної шкоди, яку судом оцінено в 5000 грн. При цьому, оскільки середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу не є заробітною платою, тобто оплатою його праці, а є компенсацією за час вимушеного прогулу, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності УМВС України в Херсонській області щодо не нарахування та невиплати індексації сум грошового забезпечення. Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення компенсації втрати частини доходів у сумі визначеній судом, окружний адміністративний суд вказав на те, що суд не наділений повноваженнями самостійно нараховувати належні до сплати суми, а лише перевіряє правильність зазначених у позовних вимогах позивачем конкретних сум.. Не погоджуючись із рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 року по справі №540/3921/20 в частині задоволених позовних вимог Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, а тому відповідач просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги УМВС України в Херсонській області зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що грошове забезпечення виплачується за несення служби (виконання роботи), а підставою для його виплати є призначення такої особи на штатну посаду в структурі Міністерства внутрішніх справ України та/або його територіальних органів, а також наявність наказу про призначення на штатну посаду із встановленням конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо. Решта обґрунтувань апеляційної скарги УМВС України в Херсонській області дублюють доводи відзиву на позовну заяву. Не погоджуючись із рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 року по справі №540/3921/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосувано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим позивач просить оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги у вказаній частині задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016р. №260, а не Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100. В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з урахуванням наступного. Зокрема, колегією суддів установлено, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 22.04.2019р. по справі №540/379/19 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України в Херсонській області № 3 о/с від 29.01.2019 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу № 1 управління протидії злочинності у сфері економіки УМВС в Херсонській області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу № 1 управління протидії злочинності у сфері економіки УМВС в Херсонській області. Присуджено до стягнення з УМВС в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.03.2018 р. по 22.04.2019 р. включно в сумі 11700,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2019р. по справі №540/379/19 апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області - задоволено частково. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 року змінено, виклавши четвертий абзац резолютивної частини в наступній редакції: "Зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.01.2019 року по 22.04.2019 року включно, виходячи із розміру посадового окладу - 900 грн., з відрахуванням обов`язкових платежів, з урахуванням раніш виплачених сум.". В іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 .04.2019 року залишено без змін. На виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 року по справі №540/379/19, УМВС у Херсонській області винесено наказ "Про особовий склад" від 13.05.2019 року №6 о/с, яким скасовано пункт наказу УМВС України в Херсонській області від 29.01.2019 року №3 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 /М-182548/ та поновлено його на посаді старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу №1 управління протидії злочинності у сфері економіки УМВС. 03.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся до УМВС України в Херсонській області зі скаргою, в якій просив протягом 3 діб, з моменту отримання даної скарги: - здійснити нарахування та виплату на рахунок необхідної суми грошових коштів згідно рішень судів по справах №540/2289/19 та №540/329/20; - здійснити нарахування та виплату суми грошового забезпечення, здійснення її індексації, розрахувати та сплатити компенсацію втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунків, у порядку визначеному постановою Верховного Суду від 24.07.2019р. по справі №815/6557/16, а також моральної шкоди у розмірі 1500000грн. (за період з 27.05.2016р. по теперішній час або станом на теперішній час з обґрунтуванням своєї правової позиції); - запропонувати конкретні посади в органах Національної поліції України, які є рівнозначними його посаді в органах МВС України та, у разі згоди, вчинити відповідні дії з переведення на таку посаду. За наслідками розгляду вищевказаної скарги УМВС України у Херсонській області на ім`я ОСОБА_2 надіслано лист №677/04/25-2020 від 30.11.2020р., яким адресата повідомлено, що cуми середнього заробітку за часи вимушеного прогулу були предметом судового розгляду у справах № 821/2082/17; №540/2520/18; №540/379/19; №540/2289/19, рішення за якими прийняті судами на сьогодні виконані, кошти перераховані на картковий рахунок. Стягнення індексації сум грошового забезпечення, середнього заробітку за час затримки розрахунку у вигляді грошового забезпечення, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, були предметом розгляду у справах №540/2655/18; №540/1527/19; №540/1973/19 та №540/329/20, №821/2082/16 та №540/2520/18; №540/1973/19. Щодо виплати грошового забезпечення на підставі Порядку і умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС України із специфічними умовами навчання № 260, затвердженого наказом МВС України №260 від 06.04.2016, скаржнику повідомлено, що у вищезазначених рішеннях період з 13.05.2019 (день видання УМВС України в Херсонській області наказу №6о/с "Про поновлення ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ") прирівняний судами до вимушеного прогулу, у зв`язку з чим грошове забезпечення стягнуте в розмірі згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати №100, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995. З питання виконання рішень, ухвалених судами на користь ОСОБА_1 , повідомили, що рішення у справі №540/329/20 в частині виплати компенсації втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати у відповідності до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 за період з 20.02.2019 по 13.04.2020 виконане УМВС України в Херсонській області, кошти в розмірі 165,44 грн. згідно платіжного доручення №13 від 28.10.2020 перераховані на картковий рахунок. Рішення у справі №540/2289/19 у частині стягнення моральної шкоди буде виконане після надходження коштів на рахунки УМВС України в Херсонській області. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Структура, умови та порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ встановлені постановою Кабінету Міністрів від 07.11.2007 року №1294 та Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 року №499, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 року за № 205/14896, яка втратила чинність до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Натомість, вказаними нормативно-правовими актами не врегульовано порядку визначення грошового забезпечення особам, яких поновлено на роботі, однак вони не працювали з незалежних від них причин. Загальні економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці врегульовано Законом України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року №108/95-ВР (зі змінами та доповненнями) відповідно до ч. 1 ст. 21 якого працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Гарантії дотримання прав працівників щодо оплати праці визначено статтею 22 Закону України "Про оплату праці", згідно із якою суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами врегульовано приписами Кодексу законів про працю України, згідно із ч. 5 ст. 97 якого оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст. 115 КЗпП України). Як установлено колегією суддів, у період з 08.12.2020 року ОСОБА_1 не нараховувалось та не виплачувалось грошове забезпечення, оскільки наказом голови ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області від 13.05.2019 року №6 о/с його поновлено на посаді старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу №1 управління протидії злочинності у сфері економіки УМВС без встановлення розміру окладу, надбавок, доплат у зв`язку зі скороченням даної посади зі штатного розпису. Водночас, відповідно до ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Частиною 2 стаььі 65 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про поновлення особи на роботі вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача. Право громадян на заробітну плату захищене законом. Закріплюючи право кожного на винагороду за працю, держава забороняє будь-яку дискримінацію в оплаті праці. Роботодавець не повинен встановлювати оплату праці, яка погіршує стан працівника в порівнянні з попереднім розміром грошового забезпечення, тим паче в сфері державного регулювання оплати праці. Якщо після виконання роботодавцем рішення про поновлення працівника на роботі (тобто після видання відповідного наказу) працівник фактично не приступив до роботи з вини роботодавця (наприклад, роботодавець не забезпечив робочим місцем, не створив належних умов праці тощо), працівник має право вимагати виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня, коли він фактично приступить до роботи. Таку вимогу роботодавець може виконати добровільно, протабелювавши працівника як такого, що приступив до роботи, або видавши відповідний наказ про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у якому має зазначити причини, через які поновлений працівник не міг фактично приступити до роботи, тривалість вимушеного прогулу та розмір належної йому виплати. Відтак, у межах спірних правовідносин, має місце бездіяльність УМВС України в Херсонській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 08.12.2020 року по день винесення рішення суду. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необгрунтовнаими твердження відповідача про те, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу не здійснювалися у зв`язку із відсутністю бюджетних асигнувань та кошторису, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин та вирішення спору УМВС України в Херсонській області не ліквідовано, не виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, а тому не позбавлено правосуб`єктності (правоздатності та дієздатності) вчиняти дії, спрямовані на забезпечення прав та інтересів ОСОБА_1 . З огляду на бездіяльність УМВС України в Херсонській області щодо створення умов для виконання ОСОБА_1 посадових обов`язків відповідно до посади, на яку його було поновлено, колегія суддів вказує на відсутніст вини позивача у фактичному невиконанні посадових обов`язків, у зв`язку з чим період перебування позивача у трудових правовідносинах з УМВС України в Херсонській області прирівнюється до його вимушеного прогулу. Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений змоги працювати. Вимушений прогул працівника має місце при незаконній відмові у прийнятті його на роботу або при несвоєчасному укладенні трудового договору, незаконному відстороненні від роботи, незаконному звільненні або незаконному переведенні на іншу роботу, затримці видачі трудової книжки, неправильному формулюванні в трудовій книжці причини звільнення, якщо воно перешкоджало працевлаштуванню його. Абзацом 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, передбачено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Згідно із п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. З урахуванням того, що ОСОБА_1 не виконував своїх посадових обов`язків з незалежних від нього причин, невиплачене грошове забезпечення підлягає розрахунку, виходячи з установленого йому посадового окладу. При цьому, застосуванню до спірних правовідносин підлягає Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, оскільки позивач не набув статусу поліцейського Національної поліції. Згідно із судовими рішеннями, які набрали чинності у справах №821/2082/17, №540/379/19, 540/2289/19, виходячи з установленого, відповідно до наказу УМВС №182 о/с від 10.06.2015 року, посадового окладу 900 грн., сума грошового забезпечення ОСОБА_1 становить 900 грн. на місяць. Періодом, який підлягає включенню до розрахунку спірної суми грошового забезпечення позивача є проміжок часу з 08.12.2020 року по день винесення судом рішення. Таким чином, розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 за період з 08.12.2020р. по 10.02.2021р. становить 1799,60грн., з яких 44 робочі дні вимушеного прогулу, 900грн. посадовий оклад. Що стосується індексації грошового забезпечення з 08.12.2020 року, суд апеляційної інстанції вказує на таке. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначено Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року №1282-XII, статтею 1 якого передбачено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті. Статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Наведені положення Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" кореспондуються із приписами Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, пунктом 2 якого передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей. Відповідно до п. 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, до об`єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати. Отже, системний аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що індексації не підлягають грошові кошти, які мають одноразовий характер, зокрема, виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати, а відтак, виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу носить разовий характер, не є оплатою праці ОСОБА_1 та не є виплатою, яка йому була нарахована, але не виплачена в установленому порядку. У зв`язку з чим, позовна вимога ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності УМВС України в Херсонській області щодо не нарахування та невиплати індексації сум грошового забезпечення задоволенню не підлягає. Розглядаючи позовну вимогу ОСОБА_1 про не проведення УМВС України в Херсонській області розрахунку та виплати компенсації втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат з 08.12.2020 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159. Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Отже, дія означених законодавчих приписів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати"). Пунктом 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, визначено, що його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно із п.п. 2, 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Пунктом 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За вказаним регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків виплачено нарахований дохід, чи виплаченого його взагалі та коли такий платіж здійснено, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме вказане є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Наведене у ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Отже, основною умовою для виплати громадянину, передбаченої Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення). Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень ст.ст. 1-3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", окремих положень Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені. В матеріалах спарви відсутні жодні докази на підтвердження своєчасної виплати ОСОБА_1 належного грошового забезпечення за період з 08.12.2020 року, а тому, на дукму колегії суддів, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності УМВС України в Херсонській області щодо невиплати компенсації втрати частини доходів через порушення встановлених строків їх виплати за період з 08.12.2020 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Стосвоно позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з бездіяльності УМВС України в Херсонській області компенсації втрати частини доходів у сумі визначеній судом, колегія суддів уважає за необхідне відмітити, що з огляду на приписи статтей 1, 2, 4, 7 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" обчислення та здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) належить до компетенції підприємств, установ і організацій всіх форм власності та господарювання, які виплачують доходи. При цьому нарахування і виплата компенсації повинна здійснюватись у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Саме відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. З урахуванням наведених у статтях 5, 245 КАС України способів захисту порушених прав, у межах спірних правовідносин, належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності УМВС України в Херсонській області та зобов`язання його вчинити певні дії, та в жодному разі не визначення конкретної суми, що належить до компетенції суб`єкта владних понвноважень. У даному випадку суд не наділений повноваженнями самостійно нараховувати належні до сплати суми, а лише перевіряє правильність зазначених у позовних вимогах позивачем конкретних сум, про стягнення яких останній просить. Згідно із ст. 3 Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Відтак, у даному випадку, належним способом захисту порушеного права позивача є покладення на відповідача - УМВС України в Херсонській області обов`язку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати у відповідності до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, за період з 08.12.2020 року. Надаючи оцінку позовній вимозі ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунків за період з 08.12.2020 року, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Отже, підставою для притягнення власника або уповноваженого ним органу до відповідальності є не проведення, у визначені трудовим законодавством строки, з їх вини розрахунку з працівником. Вказана відповідальність може настати лише за наявності двох юридичних складових (умов): порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника або уповноваженого ним органу. Як установлено судом апеляційної інстанції, наказом УМВС у Херсонській області "Про особовий склад" від 13.05.2019 р. №6 о/с ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу №1 управління протидії злочинності у сфері економіки УМВС. Жодних доказів на підтвердження того, що у період з 13.05.2019р. по 10.02.2021р. ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах із УМВС у Херсонській області, матеріали справит не містять, у зв`язку з чим у працівника не виникло права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку. Щодо стягнення з УМВС у Херсонській області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, обґрунтовуючи підстави для стягнення моральної шкоди, в результаті неправомірних дій/бездіяльності УМВС у Херсонській області позивач вказує на пригніченість його емоційного та душевного стану, підвищення тиску, погіршення настрою, виникнення депресії, отримання моральних страждань, адже порушились нормальні життєві зв`язки, що вимагає від нього нових додаткових зусиль для організації свого життя, для відстоювання справедливості, для чергового звернення до суду за захистом порушених прав, для пошуку засобів на існування у зв`язку із неотриманням заробітної плати. В очах рідних, близьких людей та колег - поліцейських він відчуває себе пригніченим, адже з листопада 2015 року по теперішній час, вже 5 років, відповідачем порушуються його права. Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно із ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Статтею 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі "Недайборщ проти Російської Федерації" (Скарга № 42255/04) від 1 липня 2010 року зокрема зазначив:

37. Суд нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс (в числі багатьох прикладів, рішення від 15 жовтня 2009 у справі "Антипенко проти Російської Федерації" (Antipenkov v. Russia), скарга № 33470/03, § 82; Постанова Європейського Суду від 14 лютого 2008 у справі "Пшеничний проти Російської Федерації" (Pshenichnyy v. Russia), скарга № 30422 / 03, § 35 1; рішення у справі "Гарабаев проти Російської Федерації (Garabayev v. Russia), скарга № 38411/02, § 113, ECHR 2007-VII (витяги) 2 а також Постанова Європейського Суду від 1 червня 2006 р .) у справі "Грідін проти Російської Федерації" (Gridin v. Russia), скарга № 4171/04, § 20 березня). Таким чином, з огляду на наявність законодавчо передбачених підстав для часткового закдовлення позовних вимог ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з УМВС у Херсонській області моральної шкоди в сумі 5000грн., яка є співимрною та обґрунтованою сатисфакцією в контексті спірних правовідносин. З огляду на правильно установлені окружним адміністративним судом фактичні обставини справи, висновки суду апеляційної інстанції, які у повному обсязі нівелюють, наведенні в апеляційних скаргах твердження позивача та відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність законодавчо передбачених підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 . Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи позивача та відповідача, викладені у скаргох, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги апеляційні скарги ОСОБА_1 , Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 року по справі № 540/3921/20 - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач Димерлій О.О. Судді Єщенко О.В. Танасогло Т.М.