Постанова 4807 № 334/8001/17

Дата документу 04.06.2021 Справа № 334/8001/17 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №334/8001/17 Головуючий у 1 інстанції Турбіна Т.Ф. Провадження № 22-ц/807/2142/21 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Гончар М.С. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И ЛА: У грудні 2017 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 17.08.2011 ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, станом на 30.09.2017р. обсяг невиконаних зобов`язань відповідача складає 98391,63 грн., в тому числі борг за кредитом 2806,99 грн., борг за нарахованими процентами 85537,34 грн., заборгованість за пенею та комісією 4885,79 грн.; а також штрафи відповідно до умов договору: 500,00 грн. - фіксована частина, 4661,51 грн. процентна складова, які позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати, які поніс позивач при зверненні до суду. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено у зв`язку із пропуском строку позовної давності. Не погоджуючись з рішенням суду АТ КБ «ПРИВАТАБНК» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Згідно із частинами 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Так, вбачається, що між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 укладений кредитний договір без номера від 17.08.2011. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 17.08.2011 вбачається, що станом 30.09.2017р. у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 98391,63 грн., в тому числі борг за кредитом 2806,99 грн., борг за нарахованими процентами 85537,34 грн., заборгованість за пенею та комісією 4885,79 грн.; а також штрафи відповідно до умов договору: 500,00 грн. - фіксована частина, 4661,51 грн. процентна складова, які позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати, які поніс позивач при зверненні до суду. Відповідач був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку і погодився з тим, що вказана заява разом із Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно посилання позивачем на відсутність заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків. Так, на підтвердження свої вимог, Банком до позовної заяви додано розрахунок заборгованості за договором № б/н від 17.08.2011 року, копію анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, довідку про умови кредитування, витяг з умов та правил надання банківських послуг та кіпою паспорту відповідача (а.с. 4-33). Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» строк щомісячного платежу встановлено до 25 числа місяця наступного за звітнім (а.с. 6). За приписами ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Разом з тим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. За ст. 257 ЦПК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Судом першої інстанції вірно зазначено, що, виходячи з вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу. Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-116цс13 від 06.11.2013 року. Окрім цього, згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). З матеріалів справи вбачається, що відповідач скориставшись своїм правом передбаченим вимогами ст. 267 ЦК України подав до суду заяву про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності. (а.с. 88-89). Таким чином, колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо спливу строку позовної давності, оскільки з письмових пояснень представника позивача встановлено, що строк дії картки останній день жовтня 2013 року. З виписки про рух коштів за кредитною карткою вбачається, що починаючи з травня 2013 року ОСОБА_1 не користувався кредитною карткою, строк дії картки скінчився в останній день жовтня 2013 року. Остання дія з кредитною карткою відповідачем була вчинена 25.04.2013 року. Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний та обґрунтований висновок про те, що в силу приписів ст.ст. 256, 261 ЦК України, банк міг звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права до 01.11.2016 року. Проте, Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 04.12.2017 року, тобто поза межами строку позовної давності, встановленого законом, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. З урахуванням викладеного, інші вимоги позову про стягнення процентів, пені та штрафних санкцій також задоволенню не підлягають. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 року по справі №638/10895/14-ц. З огляду на те, що закінчення строку позовної давності є підставою для відмови в задоволені позову та відповідач звернувся до суду із такою заявою, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в задоволені позову ПАТ КБ «ПриватБанк» слід відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Відповідно до п. 1 ст. 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою №14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства). З огляду на викладене, та враховуючи заявлене відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову в зв`язку з пропуском строку позовної давності. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 04 червня 2021 року. Головуючий Судді: