Постанова Черкаський апеляційний суд № 2-275-07

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/107/21Головуючий по 1 інстанції Справа №2-275-07 Категорія: на ухвалу Годік Л. С. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2021 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів : Вініченка Б.Б., Новікова О.М., Фетісової Т.Л., за участю секретаря Чуйко А.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 листопада 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 до Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) про захист цивільних прав та інтересів, визнання дій Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі начальника відділу Кольцової О.В. та головного державного виконавця Рибак Л.В. незаконними та зобов`язати їх виконати певні дії по виконанню рішення суду, - в с т а н о в и в : У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою до Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про захист цивільних прав та інтересів, визнання дій Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі начальника відділу Кольцової О.В. та головного державного виконавця Рибак Л.В. незаконними та зобов`язати їх виконати певні дії по виконанню рішення суду. Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2020 року скаргу ОСОБА_1 до Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про захист цивільних прав та інтересів, визнання дій Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі начальника відділу Кольцової О.В. та головного державного виконавця Рибак Л.В. незаконними та зобов`язати їх виконати певні дії по виконанню рішення суду залишено без руху і надано строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали і роз`яснено, що в разі невиконання вимог ухвали скарга буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню особі, яка її подала. Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 листопад 2020 року скаргу ОСОБА_1 до Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про захист цивільних прав та інтересів, визнання дій Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі начальника відділу Кольцової О.В. та головного державного виконавця Рибак Л.В. незаконними та зобов`язати їх виконати певні дії по виконанню рішення суду повернуто ОСОБА_1 . Ухвала суду мотивована тим, що скаржником не було усунуто недоліки вказані в ухвалі суду від 11 листопада 2020 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати як помилкову, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що на виконання ухвали про залишення скарги без руху від 11 листопада 2020 року ним було направлено на адресу суду заяву про усунення недоліків та збільшено вимоги , а також відізвав вимоги в частині захисту цивільних прав та інтересів. Вказує, що суд помилково посилався на постанову Пленуму Верховного Суду України № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення дії або бездіяльність державного виконавця», оскільки вказану постанову не можна використовувати в даному випадку так як і ЦПК і Закон України «Про виконавче провадження» діють у нових редакціях, де зазначено про інше, в новій редакції ЦПК України не передбачена форма та зміст скарги. Також вказує, що в даному випадку права та обов`язки боржника про скасування не правомірної постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, визнання дій та бездіяльність державного виконавця неправомірними та зобов`язання його вчинити певні дії не порушує його (боржника) ні права, ні обов`язки. Якщо судом буде вирішуватися питання про його права та інтереси, тоді суд чи відповідач вправі залучити до розгляду справи заінтересовану особу (боржника). Тому твердження суду, що не усунені недоліки відповідно до п. 17 постанови безпідставні та помилкові так, як при винесенні судового рішення про права чи інтереси, суд не позбавлений права залучити до справи заінтересовану особу. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить наступних висновків. Судом встановлено, що ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2020 року скаргу ОСОБА_1 залишено без руху і надано строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали. На виконання вказаної ухвали суду ОСОБА_1 16 листопада 2020 року подав в суд скаргу на виконання ухвали від 11 листопада 2020 року, в якій , крім того збільшив об`єм вимог в скарзі відповідно предмету спору та просив скасувати постанову головного державного виконавця Уманського РВ ДВС МРУМЮ ( м. Київ) Рибак Л.В. від 29.10.2020 року «Про повернення виконавчого документа стягувачу» як неправомірну та зобов`язати головного державного виконавця Рибак Л.В. здійснити примусове виконання рішення Уманського міськрайонного суду від 23 березня 2007 року у справі № 2-275/07 відповідно Закону «Про виконавче провадження»; визнати дії та бездіяльність Уманського РВДВС ЦМРУ МУЮ ( м. Київ) в особі начальника відділу Кольцової О.В. та головного державного виконавця Рибак Л.В. неправомірними; зобов`язати начальника Уманського РВДВС ЦМРУ МУЮ ( м. Київ) Кольцову О.В. та головного державного виконавця Рибак Л.В. підготувати необхідні документи для продажу частини будинку, що належить боржнику на праві часткової сумісної власності та земельної ділянки 0.17 га для обслуговування житлового будинку відповідно документів на право власності будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 листопада 2020 року скаргу ОСОБА_1 повернуто скаржнику, поскільки скаржник не усунув недоліки викладені в ухвалі від 11 листопада 2020 року про залишення скарги без руху. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист. Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Розділ VII ЦПК України«Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення. Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» судам роз`яснено, що скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК України і ГПК України та містити відомості, перелічені у частині четвертій статті 74 Закону «Про виконавче провадження». Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Оскільки, розділом VІІ ЦПК України не встановлено спеціальних вимог до змісту та форми скарги на дії приватного/державного виконавця, тому, застосовуючи аналогію закону, скарга повинна відповідати вимогам, встановленим до позовної заяви у ст. 175 ЦПК України. Отже, у випадку невідповідності указаного документа вимогам, встановленим до нього, застосуванню підлягають положення ст.185 ЦПК України Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. 175, 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Із матеріалів справи вбачається, що 16 листопада 2020 року ОСОБА_1 на електронну адресу місцевого суду надав скаргу на виконання ухвали від 11 листопада 2020 року та збільшив об`єм вимог в скарзі відповідно предмету спору , в якій просив скасувати постанову головного державного виконавця Уманського РВ ДВС МРУМЮ (м. Київ) Рибак Л.В. від 29.10.2020 року «Про повернення виконавчого документа стягувачу» як неправомірну та зобов`язати головного державного виконавця Рибак Л.В. здійснити примусове виконання рішення Уманського міськрайонного суду від 23 березня 2007 року у справі № 2-275/07 відповідно Закону «Про виконавче провадження»; визнати дії та бездіяльність Уманського РВДВС ЦМРУ МУЮ ( м. Київ) в особі начальника відділу Кольцової О.В. та головного державного виконавця Рибак Л.В. неправомірними; зобов`язати начальника Уманського РВДВС ЦМРУ МУЮ ( м. Київ) Кольцову О.В. та головного державного виконавця Рибак Л.В. підготувати необхідні документи для продажу частини будинку, що належить боржнику на праві часткової сумісної власності та земельної ділянки 0.17 га для обслуговування житлового будинку відповідно документів на право власності будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Суд першої інстанції безпідставно зазначив в оскаржуваній ухвалі, що скаржнику необхідно уточнити свої вимоги врахувавши також положення ч. 2 ст. 451 ЦПК України, оскільки у поданій 16 листопада 2020 року скарзі ОСОБА_1 уточнив вимоги скарги , а зміст скарги відповідає вимогам цивільно-процесуального Кодексу. Крім того, суд першої інстанції також вказав, що скаржником не усунуто недоліки скарги, але не вказано які саме недоліки не було усунуто. Повертаючи скаргу, суд першої інстанції , відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України, зобов`язаний був вказати, які конкретно вимоги ухвали про залишення скарги без руху не виконав скаржник. Проте суд першої інстанції в ухвалі про повернення скарги це не вказав. На підставі вищенаведеного, колегія судді вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, повернувши скаржнику ОСОБА_1 його скаргу на дії та бездіяльність Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), оскільки скарга містить зміст вимог, норму закону, яку порушено на думку скаржника, а також обставини , якими заявник обґрунтовує свої вимоги. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Проте суд першої інстанції не звернув на це увагу і постановив ухвалу, яка не відповідає нормам процесуального права і перешкоджає розгляду справи. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин ухвала суду підлягає до скасування і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Керуючись ст.ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити. Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 листопада 2020 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 03 червня 2021 року. Судді: