Постанова 4814 № 554/160/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/160/21 Номер провадження 22-ц/814/1090/21Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А.М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Чумак О.В. суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О. за участю секретаря Яковенко В.С. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2021 року, ухвалене суддею Чувановою А.М., по справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області про скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - В С Т А Н О В И Л А: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області про скасування наказу №1-К від 11.01.2021 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, посилаючись на його незаконність у зв`язку з відсутністю події дисциплінарного проступку, неналежною перевіркою службових записок та акту, що послугували підставою для перевірки. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області про скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення задоволено. Скасовано наказ Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області №1-К від 11.01.2021 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів ОСОБА_1 . Стягнуто з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області на користь держави судовий збір в сумі 908,00 гривень. З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області, оскарживши його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі директор Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області Черчатий О.І., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; неналежну оцінку наданих позивачем доказів, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, прохає скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволені позову. Вказує, що чинним законодавством не передбачено обов`язок роботодавця проводити дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни, якщо працівник відмовився надавати письмові пояснення, а також детально описувати в наказі про застосування дисциплінарного стягнення дисциплінарний проступок працівника. По кожному факту порушення трудової дисципліни від позивачки директором Центру було зажадане письмове пояснення, про що свідчать її підписи на службових записках головного спеціаліста відділу організаційної роботи, юридичного забезпечення та розвитку інфраструктури РЦ Бурби Д.Ю. від 24.11.2020 р. та заступника директора РЦ Клименка І.І. від 02.12.2020 р., які є в справі та не були проаналізовані та досліджені місцевим судом. Підставою для видачі оскаржуваного наказу було недотримання позивачкою ст. 139 КзПП України, п.п. 5,6, 8 Правил етичної поведінки працівників системи надання безоплатної правової допомоги, п.п. 3.1, 3.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку, п. 8 Положення «Про відділ забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів», яке виразилося у невиконанні у листопаді 2020 року доручень директора РЦ від 01.09.2020 р. № 0.1-27/899 та щодо надання пояснень по ситуації, викладеній у зверненні адвоката Мізіна В.М. від 25.11.2020 р. Вказані факти зафіксовані у документах, що стали підставою для видання наказу РЦ від 11.01.2021 р. № 1-К. Вважає, що в діях позивачки мав місце дисциплінарний поступок, за вчинення якого вона притягнута до дисциплінарної відповідальності, а оскаржуваний нею наказ є законним. Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не подавався. 24.05.2021 р. до апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про приєднання письмових доказів, а саме Витягу з ЄРДР та листа управління Держпраці. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 , позивачки ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке. Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що наказом № 64-к від 25.05.2018 р. ОСОБА_1 призначена на посаду начальника відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області з 01.06.2018 року з випробувальним терміном три місяці(а.с.82). Наказом №1-к від 11.01.2021 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », оголошено догану начальнику відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів ОСОБА_1 у зв`язку з недотриманням ст. 139 КЗпП України, п. 3.2 Правил внутрішнього розпорядку працівників Регіонального центру затверджених наказом Регіонального центру № 89 від 28.07.2015 р. та погоджених зборами трудового колективу Регіонального центру, протокол № 2 від 27.07.2015 р., п. 2.3 Посадової інструкції начальника відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів Регіонального центру, затвердженої директором Регіонального центру 01.06.2018 р., наказу Координаційного центру з надання правової допомоги від 29.03.2019 р. № 40 та керуючись статтями 147-149 КЗпП України (а.с.15). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено наявність вини позивача у невиконані покладених на неї посадових обов`язків, а також те, що ним при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності встановлені та враховані всі обставини, з яких вчинено дисциплінарний проступок. У зв`язку з чим місцевий суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний позивачкою наказ винесено з порушенням вимог ст. ст. 147,149 КЗпП України, є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Згідно зі ст. 140 КЗпП України трудова дисциплiна на пiдприємствах, в установах, органiзацiях забезпечується створенням необхiдних органiзацiйних та економiчних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свiдомим ставленням до працi, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлiнну працю. Відповідно до положень статті 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Догана є дисциплінарним заходом особистого немайнового характеру, який полягає у негативній оцінці і засудженні поведінки працівника у трудовому колективі. У трудовому законодавстві немає обмежень щодо підстав та періодичності застосування догани як дисциплінарного стягнення. Згідно з частинами першою та другою статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Відповідно до ч.1 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Разом з тим, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 149 КЗпП України). При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (ч. 3ст. 149 КЗпП України). Таким чином, в силу ст.ст. 147-149 КЗпП України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків. Частиною першою статті 149 КзПП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Якщо працівник відмовився від цього, власник повинен скласти акт про відмову від дачі пояснень і провести дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни. Відмова працівника дати письмові пояснення не перешкоджає накладенню на працівника відповідного стягнення. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 року у справі № 6-2801цс15, згідно якої пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами. Трудові спори з питань накладення дисциплінарних стягнень вирішуються в установленому законодавством порядку. Постановою Пленуму ВСУ від 06.12.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо. Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як убачається зі змісту наказу, оскарженого позивачкою в судовому порядку, догана оголошена за недотримання нею ст. 139 КЗпП, п. 3.2 Правил внутрішнього розпорядку працівників Регіонального центру затверджених наказом Регіонального центру № 89 від 28.07.2015 р. та погоджених зборами трудового колективу Регіонального центру, протокол № 2 від 27.07.2015 р., п. 2.3 Посадової інструкції начальника відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів Регіонального центру, затвердженої директором Регіонального центру 01.06.2018 р., наказу Координаційного центру з надання правової допомоги від 29.03.2019 р. № 40 та керуючись статтями 147-149 КЗпП. Суд першої інстанції надав правильну правову оцінку цьому наказу, вказавши, що у ньому не конкретизовано, який саме дисциплінарний проступок вчинила ОСОБА_1 . Тоді як у наказі зазначені лише загальні посилання на перелік вимог, якими повинна керуватися в своїй роботі позивачка, а також вказано на невиконання нею посадових обов`язків, а не на факт порушення трудової дисципліни. Також місцевий суд правильно зазначив, що при притягненні позивачки до дисциплінарної відповідальності відповідач не встановив, чи мав місце факт порушення трудової дисципліни та в якій формі воно відбулося; не встановив причини, що спонукали працівника вчинити дисциплінарний проступок та обставини, за яких його вчинено. Аналізуючи наказ про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вона безпідставно притягнута до відповідальності, оскільки відсутні конкретні факти порушення позивачкою трудової дисципліни та наслідки цього дисциплінарного порушення. Вищенаведені положення КЗпП України свідчать про те, що у справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності, саме роботодавець повинен довести, що притягнення до дисциплінарної відповідальності відбулося без порушення законодавства про працю. Між тим, відповідачем не доведено наявність вини позивача у невиконані покладених на неї посадових обов`язків, а також те, що ним при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності встановлені та враховані всі обставини, з яких вчинено дисциплінарний проступок. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в період з 25.11.2020 р. по 18.12.2020 р. позивачка перебувала на лікарняному, що фактично унеможливило як підготувати довідку за дорученням директора РЦ, так і надати відповідні пояснення по факту звернення ОСОБА_3 , що не було враховано відповідачем при вирішенні питання про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності. Також суд правильно послався на те, що до відома позивачки не було доведено про необхідність надання нею особистих письмових пояснень. Отже, відповідачем не дотримано процедуру притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності. Крім того, в порушення ст. 149 КЗпП України, оспорюваний наказ не містить посилання на врахування ступеня тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, попередню роботу працівника, а в справі відсутні докази щодо порушення ОСОБА_1 обов`язків працівника, визначених ст. 139 КЗпП України. З урахуванням встановлених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що стягнення у вигляді догани застосоване без дотримання вимог трудового законодавства та скасував як незаконний наказ №1-К від 11.01.2021 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильних висновків місцевого суду. Посилання відповідача на те, що директор Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги пропонував позивачці надати письмові пояснення з приводу порушення трудової дисципліни, та що вона відмовилася від надання цих пояснень, не підтверджені належними і допустимими доказами. Службові записки головного спеціаліста відділу організаційної роботи, юридичного забезпечення та розвитку інфраструктури РЦ Бурби Д.Ю. від 24.11.2020 р. та заступника директора РЦ Клименка І.І. від 02.12.2020 р. (а.с. 9,10), не доводять цю обставину. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що підставою для видачі оскаржуваного наказу було недотримання позивачкою ст. 139 КзПП України, п.п. 5,6, 8 Правил етичної поведінки працівників системи надання безоплатної правової допомоги, п.п. 3.1, 3.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку, п. 8 Положення «Про відділ забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів», яке виразилося у невиконанні у листопаді 2020 року доручень директора РЦ від 01.09.2020 р. № 0.1-27/899 та щодо надання пояснень по ситуації, викладеній у зверненні адвоката Мізіна В.М. від 25.11.2020 р. Вказані факти зафіксовані у документах, що стали підставою для видання наказу РЦ від 11.01.2021 р. № 1-К. Між тим, оскаржуваний позивачкою наказ не містить посилань на вищевказані відповідачем порушення. Твердження відповідача про те, що вказані факти зафіксовані у документах, що стали підставою для видання наказу від 11.01.2021 р. № 1-К, не доводять вчинення позивачкою зафіксованих у них порушень, враховуючи, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що ним проведено службову перевірку по викладеним фактам та встановлено вину позивачки у вчиненні дисциплінарного проступку, враховуючи, що позивачка заперечує його вчинення. Так, як убачається зі змісту службової записки ОСОБА_2 від 02.12.2020 р., на яку посилається відповідач (а.с. 9), ОСОБА_1 , якій було доручено надати пояснення та підготувати проект відповіді для Координаційного центру щодо звернення адвоката ОСОБА_3 у строк до 02.12.2020 р., з 25.11.2020 р. перебувала на лікарняному. Вказане підтверджується копіями листків непрацездатності, наданими нею до позовної заяви, згідно яких дійсно вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 25.11.2020 р. по 18.12.2020 р. включно (а.с. 5-6). Відповідно, вона не мала можливості виконати надане директором РЦ доручення в обумовлені строки. Крім того, згідно вказаної вище службової записки, надати пояснення та підготувати проект відповіді для координаційного центру повинні були також інші працівники, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Проте, ні зі службової записки ОСОБА_2 від 29.12.2020 р., на підставі якої позивачку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, ні з доповідних не вбачається, чи встановлена вина безпосередньо ОСОБА_1 у порушеннях, які, на думку адвоката ОСОБА_3 , мали місце в роботі Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, а вказано лише про ненадання ОСОБА_1 письмових пояснень щодо викладених у зверненні ОСОБА_3 фактах. Що фактично і стало підставою для притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності. Акт № 2 від 24.12.2020 р. про відмову ОСОБА_1 о 10:24 надати письмове пояснення щодо невиконання доручення директора РЦ стосовно невиконання нею у листопаді 2020 року доручення директора РЦ від 01.09.2020 р. № 03.1-27/899 (контрольний термін виконання якого було встановлено до 22.11.2020 р.) та про відмову позивачки надати пояснення, а також акт № 4 від 24.12.2020 р. про відмову ОСОБА_1 надати письмове пояснення щодо невиконання доручення директора РЦ щодо ситуації викладеної у зверненні адвоката Мізіна В.М., складено під час перебування ОСОБА_1 на лікарняному, що підтверджується копією листка непрацездатності серії АДД № 249764 (а.с. 14). Отже, обґрунтовано не взятий до уваги місцевого суду та не приймається судом апеляційної інстанції. За таких обставин, відповідачем не доведено той факт, що в діях позивачки мав місце дисциплінарний поступок, за вчинення якого вона притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, а виданий наказ від 11.01.2021 р. №1-к обґрунтовано визнаний незаконним та скасований місцевим судом. Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, ухвалено на підставі всебічно встановлених обставин та проаналізованих доказів. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає. З огляду на вищенаведене, апеляційна скарга залишається колегією суддів без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргуРегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 04.06.2021 р. Головуючий суддя О.В.Чумак Судді: Ю.В.Дряниця Т.О.Кривчун