Постанова 4813 № 522/14301/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.06.2021 року м. Одеса Єдиний унікальний номер справи № 522/14301/19 Апеляційне провадження № 22-ц/813/2602/21 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого- Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач), суддів - Ващенко Л.Г., Сєвєрової Є.С., за участю секретаря - Кузьмук А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 в інтересах Міністерства юстиції України на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 19 лютого 2020 року, постановлене під головуваннямсудді Абухіна Р.Д., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та відзиву на позов У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до Міністерства юстиції України, кооперативу «Оленька» з позовом про визнання незаконним та скасування наказу та відновлення становища, що існувало (т.1 а.с.2-8). Позов обґрунтований тим, що 13 грудня 2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції Одеської області Приваловою Є.Є. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером: 9035377 та зареєстровано право власності за індексним номером: 3840123 на нежитлове приміщення кафе, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за кооперативом «Оленька». 24 вересня 2015 року між кооперативом «Оленька» та нею ( ОСОБА_2 ) укладено договори купівлі-продажу зазначеного кафе та приватним нотаріусом ОМНО Зілковською К.Л. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексними номерами: 24720776, 24719274 за нею ( ОСОБА_2 ). 30 травня 2016 року Одеським міським головою ОСОБА_3 направлена скарга до Міністерства юстиції України про скасування зазначених рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вказаний об`єкт. Зазначена скарга була задоволена наказом Міністерства юстиції України №1658/5 від 10 червня 2016 року. Не погоджуючись з наказом Міністерства юстиції України, вона ( ОСОБА_2 ) оскаржила його до Одеського окружного адміністративного суду. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 10 червня 2016 року (справа № 815/3656/16). Однак, постановою Верховного Суду від 31 липня 2019 року зазначені судові рішення скасовані та провадження у справі закрито, оскільки спір в цій справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Позивачка вважає протиправним наказ Міністерства юстиції України від 10 червня 2016 року, у зв`язку з тим, що: -інститут оскарження рішень державних реєстраторів шляхом подачі скарги до Міністерства юстиції України було запроваджено тільки з 01 січня 2016 року, отже у міністерства наявні повноваження щодо скасування рішень державних реєстраторів, прийнятих виключно з 01 січня 2016 року. Міністерство зобов`язано було відмовити у задоволенні скарги; -Міністерством юстиції України порушено порядок розгляду скарги, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25 грудня 2015 року. Зокрема, завчасно не повідомлено її ( ОСОБА_2 ) про дату, час та місце розгляду скарги, чим позбавлено її можливості бути присутньою під час розгляду скарги. На підставі наведеного, позивачка просила суд: - визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1658/5 від 10 червня 2016 року «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав і обтяжень»; - відновити становище, що існувало до прийняття Міністерством юстиції України наказу №1658/5 від 10 червня 2016 року шляхом поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів №9035377, №24720776, №24719274 про право власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення кафе, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Міністерство юстиції України позовні вимоги не визнало, посилаючись на їх необґрунтованість та законність оскаржуваного наказу. Зазначало, що державна реєстрація права власності за кооперативом «Оленька» була здійснена державним реєстратором Приваловою Є.Є. за відсутності витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що є протиправним та є підставою для скасування рішення про державну реєстрацію та запису про право власності. Міністерство юстиції під час розгляду скарги Одеського міського голови діяло відповідно до Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який набрав чинності з 01 січня 2016 року, а скарга подана 06 червня 2016 року, тобто після набрання чинності законом. ОСОБА_2 була повідомлена про розгляд скарги, а щодо строків повідомлення - то порядком, у редакції чинній на час розгляду скарги, не встановлено конкретного строку для належного повідомлення заінтересованих осіб про дату, час і місце розгляду скарги (т.1 а.с.80-87). Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 19 лютого 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1658/5 від 10 червня 2016 року «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав і обтяжень». Відновлено становище, що існувало до прийняття Міністерством юстиції України наказу №1658/5 від 10 червня 2016 року, шляхом поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів № 9035377, № 24720776, № 24719274 про право власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення кафе, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.118-123). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 завчасно не повідомлено про дату, час і місце розгляду скарги, чим фактично позбавили її права на захист. Крім того, судом враховано ненадання відповідачем належних доказів на підтвердження факту відсутності на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права власності 13 грудня 2013 року документу, що посвідчує речове право кооперативу на земельну ділянку, оскільки з декларації про готовність об`єкта до експлуатації вбачається наявність у кооперативу «Оленька» договору оренди землі від 27 вересня 2004 року, зареєстрованого в реєстрі за № 0404450500213. Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на неї В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 в інтересах Міністерства юстиції України, посилаючись на порушення норм процесуального права та не вірне застосування норм матеріального права, просить скасувати судове рішення та ухвалите нове, яким відмовити у задоволенні позову (т.1 а.с.125-135). Апеляційна скарга мотивована тим, що: - Міністерство юстиції України правомірно розглянуло подану Одеським міським головою скаргу в порядку, передбаченому законодавством, чинним на час її подачі; - Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації було виявлено порушення, допущені при проведені державної реєстрації права власності за кооперативом «Оленька», а саме: відсутність витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, тобто документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку; - суд першої інстанції у рішенні зазначив: «Державний реєстратором на порушення вимог Порядку та Закону, було проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень за відсутністю документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку», чим підтвердив, що державна реєстрація прав здійснювалась з порушенням законодавства у сфері державної реєстрації; - Міністерство юстиції України у межах своїх повноважень повідомляло осіб про час та місце розгляду скарги (зокрема ОСОБА_2 була повідомлена), а неприбуття таких осіб та неотримання ними повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду. При цьому, зазначено, що Порядком, у чинній на час розгляду скарги редакції, не встановлено конкретного строку для належного повідомлення заінтересованих осіб про дату, час і місце розгляду справи. Зазначене не спростовує факту вчинення порушень діючого законодавства під час проведення державної реєстрації прав та не впливає на законність прийнятого рішення Міністерством юстиції України; - суд не врахував сповіщення про засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації шляхом завчасного розміщення оголошення на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України; - суд першої інстанції не взяв до уваги той безспірний факт, що Міністерство юстиції України, приймаючи оскаржуваний наказ №1658/5, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені цілою низкою чинного законодавства України в сфері державної реєстрації, а аргументи з приводу неотримання позивачем завчасно повідомлення про розгляд скарги, не можуть тлумачитись як такими, що є належними та достатніми для скасування наказу №1658/5; - наявність порушень вимог чинного законодавства у сфері державної реєстрації судом першої інстанції взагалі не досліджено; - скасовуючи наказ Міністерства юстиції України з причин завчасного неповідомлення позивачки про розгляд скарги, суд припустився надмірного формалізму. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Приморського районного суду м.Одеси від 19 лютого 2020 року без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції рішення постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Суд врахував наявність у кооперативу «Оленька» договору оренди землі від 27 вересня 2004 року, що підтверджено декларацією, зареєстрованою Інспекцією ДАБК. Зазначив, що оголошення на вебсайті не може бути визнано належним повідомленням про розгляд скарги, що підтверджується позицією Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі № 826/9046/16 та крім іншого в оголошенні зазначена дата проведення розгляду скарги 20 липня 2016 року, в той час як 10 червня 2016 року вона вже була розглянута. Факт того, що оскаржений наказ є потиправним вже не підлягає доказуванню, оскільки дана обставина набула преюцидального характеру під час розгляду справи №815/3656/16 в адміністративному провадженні. Твердження апелянта про допущення судом надмірного формалізму є помилковим, оскільки поняття надмірного формалізму може розглядатися під час вирішення питання про відкриття провадження, але не під час розгляду справи по суті (т.2 а.с.117-124). Позивач ОСОБА_2 та представник кооперативу «Оленька» в судове засідання, призначене на 01 червня 2021 року, не з`явились. Від представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника (т.2 а.с.217-218). Кооператив «Оленька» сповіщений про розгляд справи належним чином з огляду на вимоги п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України (т.2 а.с. 211-213). Тому в силу положень ч.2 ст.372 ЦПК України перешкод для розгляду справи за відсутністю зазначених сторін немає. Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, представника Міністерства юстиції України Чітака Б.В., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. Встановлені судами фактичні обставини справи 10 грудня 2013 року кооператив «Оленька» звернувся до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області (далі РС ОМУЮ) із заявою про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер:4439514). 13 грудня 2013 року державним реєстратором речових прав на нерухоме майно РС ОМУЮ Приваловою Є.Є. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером: 9035377 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності кооперативу «Оленька» на нежитлове приміщення кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 3840123) т.1 а.с.18. 24 вересня 2015 року між кооперативом «Оленька» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 укладено два договори купівлі-продажу, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Зілковською К.Л. (реєстраційні номери: 1636, 1640), на підставі яких ОСОБА_2 придбала у власність нежитлове приміщення кафе, площею 160,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Предметом кожного договору була Ѕ частка нежитлового приміщення зазначеного кафе (т.1 а.с.10-17). 24 вересня 2015 року на підставі вищезазначених договорів купівлі-продажу приватним нотаріусом Зілковською К.Л., як державним реєстратором, прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексні номери: 24719274, 24720776 та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідні записи про право власності позивача на зазначене нерухоме майно за номерами: 11314771,11315606 (т.1 а.с.19,20). 30 травня 2016 року Одеським міським головою ОСОБА_3 направлено до Міністерства юстиції України скаргу за № 02.02-14/1478, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 06 червня 2016 року за № 16513-0-33-16, щодо скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексними номерами: 9035377, 24719274, 24720776. Незаконність рішення номер 9035377, скаржник обґрунтував тим, що державним реєстратором Приваловою Є.Є. в порушення вимог ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за відсутності у кооперативу «Оленька» документа, що посвідчував би право власності (користування) на земельну ділянку. Відтак, вказане кафе є самочинним будівництвом, незважаючи на наявність декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 31 жовтня 2013 року. Наступні рішення приватного нотаріуса Зілковської К.Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 вересня 2015 року за №№ 24719274 та 24720776 є похідними, тому є незаконними та підлягають скасуванню. Про зазначені порушення міському голові стало відомо 25 травня 2016 року (т.1 а.с.22-24). Листом від 08 червня 2016 року вих.№ 5/15613-0-33-16/19К Міністерство юстиції України повідомило ОСОБА_2 про розгляд скарги Одеського міського голови, який відбудеться 10 червня 2016 року о 12.00 год. за адресою: АДРЕСА_2 та направило копію скарги (т.1 а.с.21). Лист направлений засобами поштового зв`язку. ОСОБА_2 визнала, що отримала його 10 червня 2016 року, матеріали справи не містять інших доказів дати отримання. 10 червня 2016 року на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 10 червня 2016 року за результатами розгляду скарги Одеського міського голови, Міністерство юстиції України видало наказ за № 1658/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», яким скарга Одеського міського голови від 30 травня 216 року задоволена та зобов`язано Департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції: -скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 13 грудня 2013 року № 9035377, прийняте державним реєстратором РС ОМУЮ Приваловою Є.Є. та внести запис про скасування запису про державну реєстрацію прав № 3840123, яку проведено на підставі цього рішення; -скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 вересня 2015 року № 24720776, прийняте приватним нотаріусом Зілковською К.Л. та внести запис про скасування запису про державну реєстрацію прав № 11315606, яку проведено на підставі цього рішення; -скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 вересня 2015 року № 24719274, прийняте приватним нотаріусом Зілковською К.Л. та внести запис про скасування запису про державну реєстрацію прав № 11314771, яку проведено на підставі цього рішення (т.1 а.с.26). Листом від 22 червня 2016 року копія зазначеного наказу направлена ОСОБА_2 (т.1 а.с.25). Не погоджуючись з наказом Міністерства юстиції України від 10 червня 2016 року, ОСОБА_2 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа кооператив «Оленька» про визнання протиправним та скасування наказу (справа № 815/3656/16). Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, у справі № 815/3656/16 задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 . Визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства юстиції України №1658/5 від 10 червня 2016 року (т.1 а.с.46-59). Постановою Верховного Суду від 31 липня 2019 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року у справі № 815/3656/16 скасовано, провадження у справі закрито. Під час розгляду справи судом касаційної інстанції встановлено, що позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права власності на об`єкт нерухомого майна, тому спір в цій справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а залежно від суб`єктивного складу учасників справи може бути розглянутий в порядку господарського чи цивільного судочинства (т.1 а.с.61-64). У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Приморського районного суду м.Одеси з цим позовом. Позовні вимоги заявлено ОСОБА_2 на поновлення її порушеного цивільного (майнового) права. Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, предметом спору у цій справі є оцінка правомірності спірного наказу за результатами розгляду скарги міського голови. Спірні правовідносини врегульовані положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року за №1952-IV (далі - Закон №1952, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року (далі - Порядок №1128), який визначає процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту (суб`єкт оскарження), що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами (суб`єкт розгляду скарги). Відповідно до ч.ч.1,2 ст.37 Закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю (ч.3 ст.37 Закону №1952-IV). За положеннями ч.6 ст.37 Закону №1952-IV за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України. Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" та "д" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України. Частиною 9 ст.37 Закону №1952-IV передбачено, що порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України. Пунктом 2 Порядку №1128 встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом. До повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до п.п.3, 4 Порядку №1128 розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у п.10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд. Така скарга у день її надходження реєструється суб`єктом розгляду скарги відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах. Відсутність у скарзі обов`язкових відомостей, передбачених Законами, не є підставою для відмови у її реєстрації. Розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян" з урахуванням особливостей, передбачених Законами, які обраховуються з моменту реєстрації її суб`єктом розгляду скарги. Згідно з п.8 Порядку №1128 під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує: чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження; чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах; чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню. При цьому за правилами п.9 Порядку №1128 під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду. Способи повідомлення визначені у п.10 Порядку №1128, відповідно до якого суб`єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Мін`юсту; засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги). Вказаний Порядок не визначає вимог щодо змісту повідомлення, але презюмує, що воно повинно містити інформацію щонайменше про скаржника, суб`єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються), суть скарги, час та місце розгляду скарги. Зміст повідомлення повинен бути достатнім для того, щоб зацікавлені особи могли зрозуміти, що скарга стосується реєстраційних дій, до яких вони мають стосунок, і суть цієї скарги. Копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду (п.11 Порядку №1128). Аналіз наведених норм свідчить, що копії скарги та доданих до неї документів надаються суб`єкту оскарження та заінтересованим особам, зазначеним у скарзі або встановленим відповідно до відомостей реєстрів, не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду. Неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи. Якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги. Верховний Суд у постановах від 30 січня 2020 року у справі №140/167/19, від 11 листопада 2020 року у справі №140/168/19 дійшов висновку, що використання у п.9 Порядку прислівника «обов`язково» свідчить про істотність вимоги запрошення скаржника, суб`єкта оскарження та заінтересованих осіб для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані. З огляду на це, неповідомлення скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням. Неприбуття осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду. Отже, неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи. Відтак, якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги. Ці обставини повинні з`ясовуватися до початку розгляду скарги секретарем комісії відповідно до п.3 розділу ІІІ Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2016 року №37/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2016 року за №42/28172). Задовольняючи доводи позивачки щодо несвоєчасного повідомлення її про засідання Комісії, на якому здійснювався розгляд скарги Одеського міського голови, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідачем такий порядок не дотримано. Так, в матеріалах справи наявний лист-повідомлення Міністерства юстиції України від 08 червня 2016 року вих.№ 5/15613-0-33-16/19К на ім`я ОСОБА_2 , яким повідомлено останню про розгляд скарги Одеського міського голови -10 червня 2016 року о 12.00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , додаток до листа копія скарга (т.1 а.с.21). Лист направлений засобами поштового зв`язку, який ОСОБА_2 отримала 10 червня 2016 року (тобто в день розгляду скарги). ОСОБА_2 визнала зазначені обставини. Матеріали справи не містять доказів направлення та вручення вказаного листа позивачці. З огляду на дату складання листа (08 червня 2016 року), час його пересилки засобами поштовою зв`язку та дату отримання 10 червня 2016 року, неможливо визнати повідомлення заінтересованої особи ОСОБА_2 належним, оскільки не дотримано вимоги щодо своєчасності, передбачені п.10 Порядку №1128. Дійсно у Порядку №1128 (в редакції на час виникнення правовідносин) не встановлено конкретного строку для належного повідомлення заінтересованих осіб про дату, час і місце розгляду скарги, але ж з аналізу п.п.9-11 Порядку можливо дійти висновку, що суб`єкт розгляду скарги зобов`язаний повідомити заінтересованих осіб своєчасно, що найменше не пізніше дня, що передує розгляду скарги по суті. Апелянт стверджує, що неповідомлення завчасно заінтересованих осіб про розгляд скарги не спростовує факт вчинення порушень діючого законодавства під час проведення державної реєстрації прав та не впливає на законність прийнятого рішення Міністерством юстиції України. Оцінюючи такий довід, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що участь позивачки на засіданні комісії не є церемоніальною, а спрямована на забезпечення права особи почути інформацію, яка розглядається стосовно неї і впливає на результати прийнятого рішення, та висловити свої аргументи. Особа, щодо якої приймається рішення, яке стосується її прав та інтересів, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на підтвердження своїх аргументів. Резолюцією (77) 31 Про захист особи відносно актів адміністративних органів, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 28 вересня 1977 року, було визначено п`ять основних принципів, у тому числі серед них й право бути вислуханим. Право бути вислуханим є одним із фундаментальних принципів справедливої процедури й означає забезпечення особі можливості надавати адміністративному органу факти й аргументи у справі. Право бути вислуханим має бути забезпечене насамперед у справах, де передбачається прийняття несприятливих адміністративних актів, тобто таких, які негативно впливають на права, свободи та законні інтереси відповідної особи. Посилання в апеляційній скарзі на сповіщення про розгляд скарги на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України неможливо визнати належним сповіщенням з огляду на те, що в оголошенні зазначено про розгляд скарги 20 липня 2016 року об 11:00год., в той час як скарга була розглянута 10 червня 2016 року (т.2 а.с.147-148). Наведене свідчить про те, що відповідач діяв необґрунтовано, з порушенням принципів рівності та змагальності, без врахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, оскільки позивачка, яка є заінтересованою особою, була несвоєчасно сповіщена про розгляд справи, але зазначене сповіщення, з урахуванням встановленого, не можна визнати належним. Вказані обставини позбавили позивачку права на прийняття участі у розгляді скарги, надання пояснень (заперечень) та доказів на їх обґрунтування з метою їх повного та об`єктивного розгляду і прийняття законного, обґрунтованого рішення. За таких обставин суд вважає, що спірне рішення прийнято без дотримання потрібного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, та без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення. Колегія суддів дійшла висновку, що зазначені процедурні порушення розгляду скарги Одеського міського голови нівелюють відповідні наслідки та обумовлюють наявність достатніх і необхідних правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №1658/5 від 10 червня 2016 року, прийнятого на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 10 червня 2016 року. Враховуючи, що зазначені процедурні порушення передували розгляду Комісією скарги Одеського міського голови по суті та прийняттю оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що у своїй сукупності встановлені порушення заперечують законність оскаржуваного рішення та є достатньою і беззаперечною підставою для скасування оспорюваного наказу відповідача. Відповідно до п.49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України№868 від 17 жовтня 2013 року, в редакції чинній на час здійснення первісної реєстрації права власності на кафе за кооперативом «Оленька», для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об`єкт нерухомого майна заявник подає: -документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; -документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. -технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; - документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні суду зазначено, що відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження факту відсутності на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права власності № 9035377 від 13 грудня 2013 року документу, що посвідчує право на земельну ділянку та звернута увагу на зареєстровану Інспекцією ДАБК декларацію, з якої вбачається наявність у кооперативу «Оленька» договору оренди землі від 27 вересня 2004 року, зареєстрованого в реєстрі №0404450500213. Так, дійсно з декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що зареєстровано 31 жовтня 2013 року Інспекцією ДАБК в Одеській області за № ОД142133040162 вбачається наявність у кооперативу договору оренди землі від 27 вересня 2004 року, зареєстрованого в реєстрі №0404450500213 (т.1 а.с.76-79). Зазначений об`єкт нерухомості існує та експлуатується тривалий час, про що свідчить таке: - дозвіл на експлуатацію об`єкту торгівлі, закладу (підприємства) ресторанного господарства та сфери послуг, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , виданий виконавчим комітетом Одеської міської ради, строк дії якого з 01 червня 2011 року по 30 серпня 2011 року (т.1 а.с.75); - інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, з якої вбачається, що 27 листопада 2013 року юридичний департамент Одеської міської ради видав кооперативу «Оленька» довідку з адресного реєстру міста Одеси про резервування адреси об`єкта нерухомого майна серії та номер 353520/1; - декларація про готовність об`єкта до експлуатації, що зареєстрована 31 жовтня 2013 року, з якої вбачається період здійснення будівництва з 03 квітня 2007 року по 19 липня 2013 року та наявність договору оренди землі від 27 вересня 2004 року, зареєстрованого в реєстрі за № 040450500213, кадастровий номер відсутній (т.1 а.с.76-79). Крім того, в матеріалах справи наявні ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » із зазначенням місця торгівлі: АДРЕСА_1 від 06 червня 2012 року та від 01 липня 2014 року (т.1 а.с.71-74). Зазначені обставини не були враховані та перевірені Міністерством юстиції України під час розгляду скарги Одеського міського голови та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Окрім викладеного, колегією суддів враховано конституційний принцип непорушності права власності. У скарзі міського голови ставиться питання щодо скасування рішень про державну реєстрацію прав від 24 вересня 2015 року за №№ 24720776 та 24719274, прийнятих приватним нотаріусом Зілковською К.Л., із зазначенням підстави скасування: «похідні рішення» від рішення державного реєстратора Привалової Є.Є. за № 9035377 від 13 грудня 2013 року та без зазначення порушень допущених приватним нотаріусом під час вчинення реєстраційних дій (т.1 а.с.22-24). Скасовуючи рішення державних реєстраторів, Міністерство юстиції України не врахувало, що ОСОБА_2 придбала зазначений об`єкт нерухомості за відплатними договорами купівлі-продажу від 24 вересня 2015 року, які на сьогоднішній день є чинними та ніким не оскаржені. Апелянт в скарзі звертає увагу на зазначення судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, що державним реєстратором на порушення вимог Порядку та Закону, було проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень за відсутності документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку. Однак, апелянтом невірно розтлумачено вказане. Так, дійсно судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення суду зазначене вказане речення у 9 абзаці на другому аркуші рішення, однак зазначене відноситься не до висновків суду, як розтлумачив апелянт, а до висновків комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 10 червня 2016 року, які суд викладає в абзацах 8 та 9 на другій сторінці судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Приморського районного суду м.Одеси від 19 лютого 2020 року без змін. Керуючись ст.ст.368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 в інтересах Міністерства юстиції України залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 19 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 03 червня 2021 року. Головуючий: Судді: