Постанова 4813 № 522/10706/18

Номер провадження: 22-ц/813/5894/21 Номер справи місцевого суду: 522/10706/18 Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я. Доповідач Дришлюк А. І. Категорія: 37 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., при секретарі судового засідання Фабіжевській Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2020 року про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_2 , Державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко Сергія Олександрович про знесення об`єкта самочинного будівництва та скасування рішення державного реєстратора, ВСТАНОВИВ: 19 серпня 2018 року представник ОМР- Поповська І.П. звернулась до суду із позовом про знесення об`єкта самочинного будівництва та скасування рішення державного реєстратора до ОСОБА_2 та Державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко Сергія Олександровича (в.м.2-13). 17.11.2020 року представник ОМР- Старостін О.С. звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з заявою вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав Одеської міської ради, а виконання рішення неможливим. Вказує, що ОСОБА_3 представила контролюючому органу реконструкцію існуючого нежитлового приміщення, хоча насправді відбулося нове будівництво на землях комунальної власності. З метою запобігання подальшого здійснення самочинного будівництва та відчуження спірного нерухомого майна, необхідно накласти арешт на таке майно. Вказує, що застосування зустрічного забезпечення не потрібно, оскільки права Одеської міської ради як власника земельної ділянки і так тривалий час порушені самовільним заняттям земельної ділянки та заявник не має нести додаткових витрат, пов`язаних з відновленням порушеного права (в.м.38-42). Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 18 листопада 2020 року (головуючий суддя Бондар В.Я.) заяву Одеської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову по цивільній справі № 522/10706/18, шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1148666151101). 23 грудня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила апеляційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2020 року. На думку апелянта, рішення у даній справі може вплинути на її права та обов`язки пов`язані із спірним об`єктом нерухомості, який перебуває у її власності, а отже розгляд справи за її відсутності є неприпустимим. Апелянт зазначає, що об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є власністю з 04.07.2018 року на підставі укладеного та нотаріального засвідченого договору купівлі-продажу, який у встановленому законом порядку оспорено не було, про що не міг не знати суд і позивач, адже реєстраційні служби знаходяться у його безпосередньому підпорядкуванні. Також ОСОБА_1 зазначає, що у оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не зазначив ні докази, ні обставини з якими суд зв`язав необхідність вжиття заходів забезпечення позову та не зазначив як невжиття відповідних заходів утрудніть чи зробить неможливим виконання судового рішення у майбутньому. На підставі викладеного та посилаючись на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати оскаржувану ухвалу (в.м.50-55). 12.03.2021 року представник Одеської міської ради подав до апеляційного суду пояснення на апеляційну скаргу, в яких зазначив, що апеляційна скарга не містить достатнього обґрунтування необхідності скасування оскаржуваної ухвали та вжитого на підставі такої ухвали заходу забезпечення позову. При цьому позивач звертає увагу на те, що скасування заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав третіх осіб, на корить сяких може бути відчужено спірну квартиру. Позивач зауважує, що забезпечення позову в даній справі спрямовано на те, щоб особи, за якими зареєстровано право власності на спірну квартиру до ухвалення остаточного рішення та набрання ним законної сили були одними й тими самими. Тому позивач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржувану ухвалу суду першої без змін. В судовому засіданні 20.05.2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просив задовольнити апеляційну скаргу, представник ОМР Балюк Б.О. просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову є знесення об`єкта самочинного будівництва та скасування рішення державного реєстратора. Виходячи із пов`язаності заходів забезпечення позову з його предметом, а також враховуючи, що відповідач може в будь-який момент відчужити спірний об`єкт, є всі підстави вважати, що невжиття цих заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, а тому суд вирішив за можливе забезпечити позов, шляхом накладення арешту. Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за необхідне зазначити наступне. Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Пленум Верховного Суду України в своїй постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, а саме п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Інститут забезпечення позову, за своєю суттю, повинен слугувати гарантією для забезпечення виконання судового рішення, у випадку задоволення позову, в майбутньому, та, усунення можливих майбутніх перешкод його виконання. При цьому необхідно враховувати, що ухвалення відповідного рішення, серед іншого, повинно мати законну та виправдану мету. Вказане означає, що застосування відповідного заходу забезпечення позову має бути належним чином вмотивовано та підтверджено відповідними доказами. Приймаючи ухвалу про задоволення вимог заявника та вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд повинен повно та всебічно дослідити матеріали справи, встановити всі обставини, які мають значення для вирішення відповідного питання, навести обґрунтовані мотиви, які можуть свідчити про існування загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду в майбутньому. При цьому, суд повинен керуватися реальними, а не уявними мотивами формуючи відповідні висновки щодо суті вимог заявника та приймаючи ухвалу щодо застосування/відмови в застосуванні відповідного заходу забезпечення позову. Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко Сергія Олександрович, предметом якого є знесення об`єкта самочинного будівництва та скасування рішення державного реєстратора. В процесі розгляду справи Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 18.11.2020 року задовольнив заяву позивача та вирішив накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1148666151101). ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою та просить суд скасувати вище зазначену ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, мотивуючи це, зокрема, тим, що вона не була стороною в справі. З матеріалів справи вбачається, що спірне нерухоме майно - приміщення АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04.07.2018 року, що також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З позовом Одеська міська рада звернулась 19.06.2018 року. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Тобто, вказане положення передбачає право накладення арешту на майно, яке належить відповідачу, а тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем в справі. Разом з тим, за обставинами даної справи на момент перегляду оскаржуваної ухвали про вжиття заходів забезпечення позову в даній справі 28.04.2021 року Приморським районним судом м. Одеси було ухвалено рішення, яким були задоволені позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційний суд звертає увагу на те, що в процесі розгляду справи в суді першої інстанції в підготовчому засіданні 25.01.2021 року було залучено до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_1 . Отже, на даний момент обставини, на які посилається апелянт в своїй скарзі відпали, оскільки судом першої інстанції в процесі розгляду справи було усунуто процесуальний недолік та залучено до участі в справі в якості співвідповідача апелянта - ОСОБА_1 . В зв`язку з наведеним, оскільки на момент перевірки оскаржуваної ухвали посилання апелянта не відповідають фактичному стану розгляду справи, а наступні дії суду першої інстанції щодо визначення кола особі, які повинні приймати участь в розгляді справи в зв`язку з можливим порушенням їх прав, були вчиненні відповідно до процесуального закону, апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апелянта. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що ч. 3 ст. 150 ЦПК України встановлено вимогу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Як було вище зазначено, предметом розгляду даної справи є знесення об`єкта самочинного будівництва (добудови до існуючого об`єкту) та скасування рішення державного реєстратора. Звертаючись до суду з завою про забезпечення позову, позивач посилався на потенційну можливість відчуження спірного майна як на підставу, що унеможливить чи ускладнить виконання рішення суду у майбутньому. Суд першої інстанції задовольнив подану заяву про забезпечення позову, однак, не врахував критерій співмірності заходів забезпечення позову у співвідношенні з заявленими позовними вимогами та дійшов помилкового висновку в частині обрання арешту на майно як заходу забезпечення позову. Апеляційний суд зауважує, що заборона відчуження майна, на відміну від його арешту, забезпечує як можливість виконання рішення по справі, так і зберігає можливість володільцю майна продовжувати використовувати обтяжене майно за призначенням, тому саме такий вид забезпечення позову є законним і пропорційним способом ефективного захисту прав як позивача, так і власника нерухомого майна. З огляду на вказане апеляційний суд приймає до уваги доводи апелянта у відповідній частині. В зв`язку з наведеним, з урахуванням предмету спору, апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення заяви позивача про забезпечення позову, однак не погоджується з обраним судом видом забезпечення позову арештом нерухомого майна, оскільки у зазначеній справі доцільним буде забезпечення позовних вимог шляхом заборони відчуження приміщення АДРЕСА_2 . Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу та змінює ухвалу суду першої інстанції в частині заходу забезпечення позову. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2020 року про забезпечення позову змінити, застосувавши захід забезпечення позову «заборона відчудження майна» замість «арешту майна». В іншій частині ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький Повний текст цієї постанови складено 03 червня 2021 року Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк 20.05.2021 року м. Одеса