Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/184/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/184/21 пров. № А/857/8240/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Шевчук С.М., суддів Кухтея Р.В., Іщук Л.П., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року (рішення ухвалене в м. Рівне в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін, судом під головуванням судді Махаринця Д.Є., повний текст рішення суду складено 01 квітня 2021 року) у справі № 460/184/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій, суд- ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА В січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, якою просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обмеження йому при проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії в розмірі 60% від середнього заробітку і максимальним розміром пенсії десятьма прожитковими мінімумами встановлених для осіб, які втратили працездатність; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Рівненської області перерахувати та виплачувати йому пенсію з 01 жовтня 2020 року згідно з документами пенсійної справи та довідкою Рівненської обласної прокуратури №21-531 від 15.10.2020 із розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати та без обмеження її максимального розміру з урахуванням раніше проведених виплат. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. На обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при винесенні рішення судом не взято до уваги той факт, що Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України не прийнято нормативно-правового акту, який би регламентував підстави, зміст та механізм проведення перерахунків пенсій такій категорії пенсіонерів, а також норми ст. 86 Закону України «Про прокуратуру». Судом також не враховано норми ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, відповідно до якої пенсія прокурорам призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та норми абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», згідно якого максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав. У зв`язку з критичною ситуацією, що склалася із фінансовим забезпеченням діяльності судів, зокрема, відсутністю асигнувань на оплату послуг з пересилання поштової кореспонденції, копії ухвали суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення справи до апеляційного розгляду скеровано за допомогою електронних засобів зв`язку на електронну адресу відповідача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Позивач повідомлений шляхом надіслання вказаних вище ухвал засобами поштового зв`язку, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Рівненській області та з 2005 року отримує пенсію за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону України Про прокуратуру від 05.11.1991 №1789-ХІІ, яка призначена в розмірі 90% місячної заробітної плати. Вказані факти не заперечуються обома сторонами. Як свідчать матеріали справи, 15.10.2020 Рівненською обласною прокуратурою позивачу видано довідку №21-531 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій станом на 11.09.2020. Довідка видана відповідно до статті 81 Закону України Про прокуратуру та рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 (а.с.24). 15.10.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії на підставі зазначеної довідки. З 01.10.2020 на підставі заяви позивача відповідачем здійснено позивачу перерахунок пенсії за вислугою років, виходячи з розміру 60% від середнього заробітку та обмеживши її максимальним розмір з 01.10.2020 по 30.11.2020 в сумі 17120 грн, а з 01.12.2020 в сумі 17690 грн (а.с.22-23). Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження у перерахунку пенсії за вислугу років у розмірі 60% від середнього заробітку і максимальним розміром пенсії десятьма прожитковими мінімумами, позивач звернувся до суду з даним позовом. ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що пенсія позивачеві призначена з 02.11.2005 в розмірі 90 відсотків місячної заробітної плати, тобто в максимальному розмірі, встановленому статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ. У зв`язку з прийняттям Закону №1697-VII розмір пенсії прокурорів становить 60 відсотків місячної заробітної плати та обмежується максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Разом з тим, на переконання суду, вказані положення статті 86 Закону №1697-VII не можуть застосовуватись при перерахунку пенсій, призначених відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ. Так, у Рішенні №3-рп/2001 від 05.04.2001 Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Обмеження максимального розміру пенсій десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, стосовно пенсій, призначених, зокрема, відповідно Закону України Про прокуратуру, було введено Законом України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 №3668-VІ (далі - Закон №3668-VІ), який набув чинності 01.10.2011. Водночас пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №3668-VІ визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Вказане свідчить, що застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить конституційним принципам, зокрема, вимогам частини першої статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії згідно з довідкою Рівненської обласної прокуратури від 15.10.2020 за №21-531 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати та без обмеження граничного розміру пенсії. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15.07.2015 визначалися Законом №1789-ХІІ. Відповідно до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Частиною дванадцятою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ передбачено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Згідно ч.17 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. Отже, положення вказаної статті передбачали виплату пенсії в максимальному розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, а також можливість її перерахунку, зокрема, у зв`язку зі збільшенням розміру місячного заробітку (працюючого прокурора) за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію. 01.01.2015 набрав чинності Закон України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України №76-VIII від 28.12.2014 (далі - Закон України №76-VIII), яким частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону №1789-ХІІ викладено у такій редакції : Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. У подальшому, з 15.07.2015 набрав чинності Закон України Про прокуратуру №1697-VII, відповідно до п.п.1 п.3 розділу ХІІ Прикінцеві положення якого визнано таким, що втратив чинність Закон №1789-ХІІ, крім п.8 ч.1 ст.15, ч.4 ст.16, абз.1 ч.2 ст.462, ст.47, ч.1 ст.49, ч.5 ст.50, ч.3, 4, 6, 11 ст.50-1, ч.3 ст.512, ст.53 щодо класних чинів. Отже, на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність. Відтак, оскільки зазначена норма з 01.01.2015 є нечинною, то у таких випадках слід керуватись саме діючим законодавством, зокрема ст.86 Закону №1697-VII. Відповідно до ч.20 ст.86 Закону №1697-VII, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 положення ч.20 ст.86 Закону №1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). У вказаному рішенні Конституційним Судом України встановлено такий порядок виконання цього рішення : - частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції : Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки. Таким чином, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р (ІІ)/2019 повернуто працівникам прокуратури право на перерахунок пенсій за Законом №1697-VІІ. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №334/3092/16-а, яка в силу положень ч.5 ст.242 КАС України має бути врахована при розгляді цієї справи. Частиною другою статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019 впливає на правовідносини, пов`язані з розглядом заяви позивача про перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугою років на підставі виданої йому обласною прокуратурою довідки. Отже, позивач має право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, відповідно до положень ч.20 ст.86 Закону №1697-VII. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 у зразковій справі №560/2120/20, яку слід застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами про перерахунок пенсії відповідно до ст.501 Закону №1789-ХІІ та ст.86 Закону №1697-VII після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019. Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, відповідач не заперечує обставин щодо наявності права у позивача на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII. Відповідач на підставі відповідної довідки прокуратури здійснив перерахунок пенсії позивача, виходячи з 60% грошового забезпечення, визначеного вказаною довідкою та з урахуванням обмеження пенсії десятьма розмірами прожиткового мінімуму. Пенсія позивача після вказаного перерахунку складає з 01.10.2020 по 30.11.2020 в сумі 17120 грн, а з 01.12.2020 в сумі 17690 грн. При цьому, колегія суддів зазначає, що ч.2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII визначає, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що розмір пенсії у відсотках стосується порядку призначення пенсії, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. В свою чергу, ч.20 статті 86 Закону № 1697-VII, яка регулює порядок перерахунку пенсії, не містить жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку. Таким чином, при перерахунку пенсії позивача відповідно до ч.20 статті 86 Закону № 1697-VII відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч.2 статті 86 Закону № 1697-VII, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Колегія суддів звертає увагу, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках, у редакції, що діяла на момент призначення пенсії, тобто у даному випадку з розрахунку 90 % складових заробітної плати. Додатково суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що Верховний Суд у рішенні від 04.02.2019 по зразковій справі №№240/5401/18, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 дійшов висновку, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Вказаний правовий висновок, на думку колегії в контексті положень ч.5 ст.242 КАС України слід враховувати при розгляді цієї справи. За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку. З урахуванням наведеного суд вірно зазначив про наявність у позивача права на перерахунок та отримання пенсії на підставі ч.20 статті 86 Закону № 1697-VII з урахуванням її розміру визначеного як 90 відсотків місячної заробітної плати. Стосовно позовних вимог про здійснення перерахунку пенсії без обмеження її граничного розміру, колегія суддів зазначає наступне. Згідно абз.6 ч.15 ст.86 Закону №1697-VII, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень. Вказану норму введено Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України №911-VIII від 24.12.2015, пунктом другим Прикінцевих положень якого передбачено, що визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016. Верховний Суд у постанові від 12.11.2019 по справі №360/1428/17 зазначив, що дія положень Закону №911-VIII щодо значення максимального граничного розміру пенсії (обмеження) застосовуються до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016 (п.2 Прикінцевих положень цього Закону). Вказану позицію суду касаційної інстанції в контексті положень ч.5 ст.242 КАС України слід враховувати при розгляді цієї справи. Враховуючи, що позивачу пенсія була призначена у 2005 році, дія положень Закону №911-VIII щодо визначення максимального розміру пенсії до нього не застосовується. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром. Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів №11 та №14 (04 листопада 1950 року), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі Суханов та Ільченко проти України (заяви № 68385/10 та № 71378/10) зазначено, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 52). Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі Федоренко проти України (заява №25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію про те, що право власності може бути існуючим майном або виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи законними сподіваннями отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. TheUnitedKingdom № 44277/98). Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011). Таким чином, відмова у проведенні перерахунку пенсії позивача у розмірі 90% від розміру заробітної плати із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії на підставі та у порядку, визначеному законом, чинним на момент призначення йому пенсії, є втручанням у майнові права позивача у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року у справі № 460/184/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей Л. П. Іщук Повне судове рішення складено 03 червня 2021 року.