Постанова 4857 № 380/4746/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/4746/20 пров. № А/857/5226/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Носа С. П., суддів Онишкевича Т. В., Шевчук С. М.; розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2021 року у справі № 380/4746/20 (головуючий суддя Гавдик З. В., м. Львів, повне судове рішення складено 26 січня 2021 року) за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ: 19 червня 2020 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу в розмірі 54233,02 грн. В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що відповідно до положень статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємців у 2019 році встановлено певний норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, який ФОП ОСОБА_1 не виконано. Враховуючи виявлені в ФОП ОСОБА_1 порушення, остання згідно з статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» зобов`язана сплатити на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незабезпечення встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в сумі 53887,50 грн. Останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій з невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році було 15 квітня 2020 року. Сума пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2020 по 07.05.2020 року складає 355,52 грн. Оскільки ФОП ОСОБА_1 у встановлений термін не сплатила вищевказані суми, заборгованість перед Фондом соціального захисту інвалідів у 2019 році становить 54233,02 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2021 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заборгованість в сумі 54233,02 грн. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що відповідно до статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. На підставі наведеної норми права апелянт робить висновок, що він повинен бути звільнений від відповідальності за вчинене правопорушення, адже ним доведено вжиття всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Так, апелянт неодноразово подавала оголошення про вакансії для інвалідів, своєчасно звітувала до державної служби зайнятості про наявність вакансії для працевлаштування особи з інвалідністю. Крім того, ФОП ОСОБА_1 не відмовляла особам з інвалідністю в працевлаштуванні. Позивачем в суді апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлено прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зробила висновок, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Судом першої інстанції встановлено, що згідно зі звітом ФОП ОСОБА_1 форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік - середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві становить 16 осіб, з них інвалідів 0 осіб. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для підприємства становив 1 особу. У зв`язку з невиконанням ФОП ОСОБА_1 встановленого нормативу робочих місць для інвалідів на 2019 рік Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів визначено їй суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2019 році. Згідно розрахунку заборгованості по сплаті адміністративно господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік, сума коштів до сплати за 1 незайняте особами з інвалідністю робоче місце становить 53887,50 грн. Розрахунок пені визначено за ставкою НБУ станом на 07.05.2020 - 8%; кількість днів у поточному році - 366; відсотки від ставки НБУ, законодавчо встановлені для розрахунку розміру пені - 120%; розрахунковий розмір пені (8*120:100:366) - 0,03%; сума пені за один день прострочення: 53887,50*0,03% = 16,16 грн; кількість днів існування боргу: з 16.04.2020 до 07.05.2020 включно = 22 дні; сума пені, що необхідно сплатити 16,16 * 22 = 355,52 грн. Загальна сума боргу: 54233,02 грн (53887,50 + 355,52 = 54233,02). Вказана сума адміністративно-господарських санкцій та пені не сплачена Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в добровільному порядку. Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне. Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129, передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. При цьому, ч. 2 ст. 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Так, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення. Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка подається місцевому відділенню центру зайнятості за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу. Подання у встановлені терміни контролюючим органам звітності є обов`язком роботодавця та не звільняє від накладення адміністративно-господарських санкцій. Судом апеляційної інстанції встановлено, що середньооблікова чисельність працівників в ФОП ОСОБА_1 у 2019 році складала 16 осіб, а тому відповідачу необхідно було виконати норматив щодо працевлаштування однієї особи з інвалідністю. ФОП ОСОБА_1 не було виконано обов`язку з працевлаштування однієї особи з інвалідністю у 2019 році. Відповідач стверджує, що у 2019 році нею було неодноразово подано оголошення про вакансії для інвалідів, однак не надано доказів на підтвердження наведеного. Крім того, ФОП ОСОБА_1 стверджує, що не відмовляла особам з інвалідністю в працевлаштуванні у 2019 році та своєчасно звітувала до державної служби зайнятості про наявність вакансії для працевлаштування особи з інвалідністю. Жодних доказів вжиття ФОП ОСОБА_1 усіх залежних від неї заходів, спрямованих на працевлаштування особи з інвалідністю відповідачем не подано. Факт вчасного подання до контролюючих органів звітності не може слугувати підставою для звільнення від встановленої законом відповідальності за не працевлаштування особи з інвалідністю. З штатного розпису працівників ФОП ОСОБА_1 на 02.01.2019 видно, що відповідачем не створено спеціальне робоче місце для особи з інвалідністю. З наведеного слідує, що ФОП ОСОБА_1 не могла працевлаштувати особу з інвалідністю у 2019 році без внесення змін до штатного розпису, адже працевлаштування особи з інвалідністю передбачає створення штатної одиниці з полегшеними умовами праці. Оскільки, ФОП ОСОБА_1 не було сплачено в добровільному порядку адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу чисельності працюючих осіб з інвалідністю, позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1 боргу в розмірі 54233,02 грн. підлягають задоволенню. В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. За таких обставин, колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування. Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2021 року у справі № 380/4746/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя С. П. Нос судді Т. В. Онишкевич С. М. Шевчук