Постанова 4856 № 560/8886/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/8886/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 03 червня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в грудні 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до відповідача, в якому просила: 1) визнати дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправними щодо несвоєчасного надання та ненадання позивачу повної інформації за пунктами 1 і 4 інформаційного запиту від 11 червня 2020 року: - про складові пенсійної виплати позивача у розрізі місяців за період з жовтня 2017 року по травень 2020 року включно з наведенням розрахунку кожної складової пенсійної виплати (основний розмір пенсії за віком, за понаднормативний стаж, за особливі заслуги, а також з наведенням окремо сум доплати у розрізі місяців за особливі заслуги, що були виплачені на виконання рішення суду № 560/1622/19); - повний розрахунок отримання суми 652,35 грн., у розрізі місяців за період з 12.04.2004 року по 30.09.2017 року з наведенням усіх складових розрахунку за формулою пенсії за віком за статтею 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до і після перерахунку за новим індивідуальним коефіцієнтом зарплати (ІКЗ) 4,19679 та визначенням різниці (доплати) між сумою після перерахунку та до перерахунку з ІКЗ 3,71608; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надати позивачу повну та достовірну інформацію згідно із інформаційним запитом позивача від 11 червня 2020 року, що необхідні позивачу для захисту її прав і свобод, законних інтересів: - про складові пенсійної виплати позивача у розрізі місяців за період з жовтня 2017 року по травень 2020 року включно з наведенням розрахунку кожної складової пенсійної виплати (основний розмір пенсії за віком, за понаднормативний стаж, за особливі заслуги, а також з наведенням окремо сум доплати у розрізі місяців за особливі заслуги, що були виплачені на виконання рішення суду № 560/1622/19); - повний розрахунок отримання суми 652,35 грн., у розрізі місяців за період з 12.04.2004 року по 30.09.2017 року з наведенням усіх складових розрахунку за формулою пенсії за віком за статтею 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до і після перерахунку за новим індивідуальним коефіцієнтом зарплати (ІКЗ) 4,19679 та визначенням різниці (доплати) між сумою після перерахунку та до перерахунку з ІКЗ 3,71608; 3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відшкодувати позивачу моральну шкоду у розмірі 300000 грн., заподіяну позивачу протиправними діями та бездіяльністю, грубими порушеннями її прав на отримання інформації, що необхідна позивачу для захисту її прав і свобод, через душевні страждання позивача внаслідок її порушеного права на інформацію. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.02.2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що 12.06.2020 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надійшов інформаційний запит Зінчук М.З., від 11.06.2020 року про надання розрахунку кожної складової пенсійної виплати на виконання судових рішень за період з 12.04.2004 року по 30.09.2017 року та з 01.10.2017 року по 31.05.2020 року, також з питань надходження коштів на картковий рахунок в квітні 2020 року. В зв`язку із тим, що порушені позивачем питання потребували додаткового часу для підготовки відповіді, розгляд запиту, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було продовжено, про що позивач повідомлена листом від 18.06.2020 року № 2200-0301-8/25265. Листом від 12.07.2020 року № 2200-0301-8/30899 позивачу надана відповідь на її запит від 11.06.2020 року. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, отже задоволенню не підлягають. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес регулюються, крім вищенаведених положень Конституції України, також Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI). Відповідно до статті 5 Закону № 2939-VI доступ до публічної інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію. Згідно з частинами 1- 2 статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 13.01.2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон №2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. За частиною другою статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2939-VI метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадку коли інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону. Згідно з частиною п`ятою статті 22 Закону №2939-VI відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі. Відповідно до частин першої, четвертої статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Згідно ст. 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитуючі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядник інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації, розпорядник інформації. Частиною 1 статті 13 цього Закону встановлено, що розпорядником інформації для цілей цього закону визначається: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. Встановлено, що 12.06.2020 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надійшов інформаційний запит ОСОБА_1 , від 11.06.2020 року про надання розрахунку кожної складової пенсійної виплати на виконання судових рішень за період з 12.04.2004 року по 30.09.2017 року та з 01.10.2017 року по 31.05.2020 року, також з питань надходження коштів на картковий рахунок в квітні 2020 року. Згідно з положеннями частини першої, четвертої статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Судом встановлено, оскільки порушені позивачем в інформаційному запиті від 11.06.2020 року питання потребували додаткового часу для підготовки відповіді, розгляд запиту, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було продовжено відповідно до вимог Закону №2939-VI, про що було повідомлено позивача листом від 18.06.2020 року № 2200-0301-8/25265. В подальшому, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 12.07.2020 року № 2200-0301-8/30899 надано відповідь позивачу на її запит від 11.06.2020 року. З вищевказаного листа Головного управління від 12.07.2020 року №2200-0301-8/30899 вбачається, що останній містить інформацію про складові пенсійної виплати ОСОБА_1 у розрізі місяців за період з жовтня 2017 року по травень 2020 року включно з наведенням розрахунку кожної складової пенсійної виплати (основний розмір пенсії за віком, за понаднормативний стаж, за особливі заслуги, а також з наведенням окремої суми доплати у розрізі місяців за особливі заслуги, що були виплачені на виконання рішення суду). Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон України № 1058-IV), розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону. Так, відповідачем надано повний розрахунок суми 652,35 грн у розрізі місяців за період з 12.04.2004 року по 30.09.2017 року з наведенням усіх складових розрахунку за формулою пенсії за віком за ст. 27 Закону України № 1058-IV до і після перерахунку за новим індивідуальним коефіцієнтом зарплати (ІКЗ) 4,19679 та визначенням різниці (доплати) між сумою після перерахунку та до перерахунку з ІКЗ 3,71608 відповідно до пункту 4 інформаційного запиту від 11.06.2020 року. З аналізу відповіді Головного управління на інформаційний запит позивача вбачається, що відповідач надав достовірну і повну інформацію на всі запитання які містить вказаний запит і відповідає змісту частини 1 статті 27 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тобто містить всі показники які застосувалися при проведенні перерахунку розміру пенсії позивача за запитувані нею періоди із посиланням на обставини які стали підставою для проведення таких перерахунків. Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надало позивачу достовірну і повну інформацію на її інформаційний запит, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для того щоб визнати дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправними щодо несвоєчасного надання та ненадання позивачу повної інформації за пунктами 1 і 4 інформаційного запиту від 11.06.2020 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надати позивачу повну та достовірну інформацію згідно із інформаційним запитом позивача від 11.06.2020 року Стосовно позовних вимог в частині стягнення на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 300000 грн внаслідок неправомірних дій відповідача, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. У постанові Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду №5 від 25.05.2001 та від 27.02.2009 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Так, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. З матеріалів справи вбачається, що підставою для відшкодування моральної шкоди позивачем зазначено стреси та переживання, які вона зазнала внаслідок неправомірних дій відповідача, оскільки відповідач позбавив її можливості реалізувати свої права щодо обізнаності про стан її пенсійних виплат. Водночас, судовим розглядом встановлено, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області були законними, крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, моральних або фізичних страждань внаслідок поведінки відповідача, яку позивач вважає протиправною, не зазначено, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується; не підтвердила наявність причинного зв`язку між моральною шкодою і діями відповідача. Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, задоволенню не підлягають. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, отже задоволенню не підлягають. Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.02.2021 року відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Боровицький О. А. Судді Матохнюк Д.Б. Шидловський В.Б.