Постанова 4856 № 240/4832/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/4832/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова Оксана Гнатівна Суддя-доповідач - Іваненко Т.В. 03 червня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іваненко Т.В. суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. , за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В., позивача, представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : в березні 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати в повному розмірі видані Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Житомирській області податкові повідомлення-рішення: - від 13.11.2019 р. №0005933305 про визначення додаткового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 148487,11 грн та застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 37121,78 грн, разом - 185608,89 грн; - від 13.11.2019 р. №0005943305 про визначення додаткового зобов`язання з військового збору - 12373,93 грн та застосування штрафної (фінансової) санкції - 3093,48 грн, разом - 15467,41 грн; - від 13.11.2019 р. №0005953305 про застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 510 грн за незабезпечення зберігання документів в межах нормативного строку. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що перевіряючими пояснення позивача, надані у його відповідях на запити за вих. № 34 від 19.09.2019 р. та вих. №35 від 02.10.2019 р., не було взято до уваги, та, як зазначено в акті перевірки, було складено акт про ненадання документів. Висновки акту про ненадання копій документів є безпідставними та не можуть підтверджувати факт ненадання оригіналів первинних документів щодо придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) у попередніх періодах. Також, апелянт звертає увагу суду на те, що при оформленні результатів документальних перевірок посадові особи контролюючих органів порушили норми Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, що був затверджений наказом Мінфіну України від 20.08.2015 р. №727. На думку позивача, працівниками відповідача було порушено процедуру складання акту перевірки, оскільки в такому акті не було зазначено перелік первинних документів, оригінали яких, за їх твердженням, не були надані для перевірки. Представник відповідача надіслав до суду відзив, у якому вказав на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та прийнятим у урахуванням усіх обставин справи. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її. Представник відповідача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. З обставин справи встановлено, що працівниками ГУ ДФС у Житомирській області проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності суб`єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валюті та іншого законодавства, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018. Відповідно до висновків акту перевірки встановлено такі порушення: - пп.16.1.2, п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п. 177.10 ст. 177 ПКУ п.6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.10.2013 за №1686/24218, а саме ФОП ОСОБА_1 вів Книгу обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, яка зареєстрована в Житомирській ОДПІ за №13-02/Н-40 від 15.07.2016, за номером №6 від 05.01.2018 із порушенням встановленого порядку ведення; - пп.16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 44.1 ст.44, п. 177.2, пп. 177.4.4 п. 177.4, п. 177.10 ст.177 ПКУ. завищено витрати безпосередньо пов`язані з отриманим доходом, на загальну суму 824 928,40 грн, в тому числі: за 2017 рік - 641698,13 грн, за 2018 рік - 183230,27 грн, що призвело до заниження в даному періоді чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 824 928,40 грн, в тому числі: за 2017 рік - 641698,13 грн, за 2018 рік - 183230,27 грн, в результаті чого було занижено податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 148 487,11 грн, в тому числі: за 2017 рік - 115 505,67 грн, за 2018 рік - 32 981,44 грн; - п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-УІ із змінами та доповненнями встановлено заниження за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у розмірі 22,00% з урахуванням максимальної величини, 114 418,51 грн, в тому числі по періодах за 2017 рік - 74 107,85 грн, за 2018 рік - 40 310,66 грн; - п.п.185.1. ст. 185, п.187.1. ст.187, п.192.1 ст.192, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст. 201 ПКУ занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість в лютому 2017 року в сумі 372 грн; - п. 201.10 ст. 201 ПКУ порушено терміни реєстрації розрахунку коригування за лютий 2017 року в сумі 372 грн; - пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, пп.1.1 та пп.1.2 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, ФОП ОСОБА_1 в періоді з 01.01.2017 по 31.12.2018 занижено чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 824 928,40 грн, в тому числі: за 2017 рік - 641698,13 грн, за 2018 рік - 183230,27 грн, що призвело до заниження в даному періоді військового збору в загальній сумі 12 373,93 грн, в тому числі по періодах 2017 рік -9625,48 грн, 2018 рік - 2748,45 грн; - пп.16.1.7 п.16.1 ст.16, ст.63 ПКУ, п. 8.4 розділу VIII Наказу Міністерства Фінансів України «Про затвердження порядку обліку платників податків і зборів» від 09.12.2011 №1588 (із змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 29.12.2011 №1562/20300, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не подано до Житомирської ОДПІ «Повідомлення про об`єкти оподаткування» форми №20-ОПП з відображенням в ньому об`єктів рухомого на нерухомого майна, що використовувалися в господарській діяльності; - п.177.10 ст.177, п.44.3 та п.44.5 ст.44, п.85.2 ст. 85 ПКУ, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 для проведення документальної перевірки не надано документи, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 13 листопада 2019 року прийнято податкові повідомлення рішення: - №0005933305 про визначення додаткового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 148487,11 грн та застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 37121,78 грн, разом - 185608,89 грн; - №0005943305 про визначення додаткового зобов`язання з військового збору - 12373,93 грн та застосування штрафної (фінансової) санкції - 3093,48 грн, разом - 15467,41 грн; - №0005953305 про застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 510 грн за незабезпечення зберігання документів в межах нормативного строку. Вважаючи, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваних податкових рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне. Відповідно до пункту 162.1. статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент. Пунктом 164.1 ст. 164 ПК України передбачено, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу. Згідно з п. 177.1. ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Відповідно до п. 177.2. ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. При цьому, пунктом 177.4. ст. 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: - витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; - витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); - обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; - суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; - інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Водночас, згідно зі ст.1, ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та ін..). Пунктом 177.10. ст. 177 ПК України визначено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Пунктом 1 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 №481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1686/24218 (далі - Порядок № 481) передбачено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати. Згідно з п. 5 Порядку № 481 записи у книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід. Пунктом 6 Порядку № 481 визначено, що самозайняті особи заносять до книги відомості в такому порядку: 1) у графі 1 зазначається дата запису; 2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); 3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати; 4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3); 5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг; 6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня; 7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці; 8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв`язку, орендних та комунальних платежів тощо; 9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8). Так, в акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_1 не надано пояснення щодо структури витрат за період 2017-2018 роки; підтверджуючі первинні документи щодо ТМЦ за попередні періоди за 2012 рік, за 2014 рік, за 2015 рік, за 2016 рік, які зазначені у книзі обліку доходів і витрат за 2017 рік, за 2018 рік, що підтверджують витрати на придбання ТМЦ гр.6 Книги обліку доходів і витрат. Відповідно до акту перевірки позивачем в порушення вимог пп. 16.1.2., п. 16.1 ст. 16, п. 44.1, п.44.3 ст. 44, п.177.2, п.177.4, п.177.10 ст.177 ПКУ включено до складу витрат у 2017-2018 роках витрати не підтверджені первинними документами, які придбані у попередніх періодах (2012 рік, 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік) на загальну суму 423 124,81 грн, в тому числі за 2017 рік - 372 590,82 грн, за 2018 рік - 50 533,99грн. В порушення пп. 16.1.2., п. 16.1 ст.16, п.177.2, п.177.4, п.177.10 ст.177 ПКУ до валових витрат на придбання ТМЦ не правомірно віднесено витрати не пов`язані з безпосередньо отриманим доходом та не підтверджені документально, на загальну суму 377 798,30 грн, в тому числі за 2017 рік -306 505,19 грн, за 2018 рік - 71 293,11 грн. З досліджених матеріалів справи судами встановлено наявність первинних документів понесених витрат за 2018, 2017, 2016 рр. та частково 2015 р., однак відсутні підтверджуючі первинні документи щодо віднесення до валових витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей за 2012-2015 рр. Твердження позивача про надання до податкового органу всіх необхідних документів разом з заперечення на рішення контролюючого органу та поясненнями не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій. Крім того, надані апелянтом переліки витрат та первинних документів у вигляді таблиць не є первинними документами, в законодавчому розумінні, які фіксують факти здійснення господарських операцій та не дають змогу встановити зв`язок витрат з отриманим доходом 2017-2018 років. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 13.11.2019 №0005933305 про визначення додаткового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 148487,11 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 37121,78 грн. Як вірно зазначено у рішенні суду першої інстанції, з 03.08.2014 року набрав чинності Закон України від 31.07.2014 №1621-VІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України", яким на період до 01 січня 2015 року запроваджено військовий збір. Законом України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015 року, до Кодексу внесено зміни в частині оподаткування військовим збором. Так, відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Кодексу, а саме: фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізичні особи - нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні, а також податкові агенти (пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу). Відповідно до пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу, зокрема: для резидента - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування та іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Отже, з 1 січня 2015 року військовий збір сплачується з усіх доходів, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу). Згідно п.п. 1.4 п. 16-1 Підрозділу

10. Інші перехідні положення Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету із чистого доходу приватного підприємця здійснюється у порядку, встановленому Розділом IV Податкового кодексу України. Відповідно до пп. 1.6. п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 Кодексу. Оскільки, перевіркою встановлено, що позивачем занижено суму чистого оподаткованого доходу на загальну суму 824 928,40 грн., то позивачем у періоді, що перевірявся занижено податкових зобов`язань зі сплати військового збору в сумі 12373,93 грн, чим порушено вимоги статей 162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст. 163, пп. 164.1.3. п. 164.1. ст. 164, пп.1.1 та пп.1.2 п. 164 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України. На підставі зазначеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення від 13.11.2019 р. №0005943305 про визначення додаткового зобов`язання з військового збору - 12373,93 грн та застосування штрафної (фінансової) санкції - 3093,48 грн, разом - 15467,41 грн є правомірним. Підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів. Відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести книгу обліку доходів та витрат та мати підтверджуючі документи щодо проходження товару. Форма книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органам державної податкової служби. Враховуючи відсутність всіх необхідних документів та встановлення під час перевірки порушення позивачем підпунктів 16.1.2, 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.3 статті 44, пункту 177.10 статті 177 ПКУ, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 13.11.2019 №0005953305 про застосування штрафних санкцій на суму 510 грн. Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Незважаючи на обов`язок, встановлений частиною 2 статті 77 КАС України щодо доказування суб`єктом владних повноважень правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, процесуальне законодавство не звільняє позивача від обов`язку доказувати ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Тож, враховуючи, що під час проведення планової документальної перевірки, а також в ході розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій не надано первинних документів щодо залишків ТМЦ, які відображені у гр.5, 6 книзі обліку доходів і витрат (з зазначенням реквізитів первинних документів), які стосуються залишків ТМЦ 2012 року, за 2014 року, за 2015 року, та 2016 року (попередніх періодів), що не дає змогу встановити зв`язок витрат з отриманим доходом за період 2017-2018 років, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду. Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 03 червня 2021 року. Головуючий Іваненко Т.В. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.