Постанова 4856 № 560/2041/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2041/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 31 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Курка О. П. , за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В., представників позивача - Підлісного О., Шпака А.П. представника відповідача - Калужської Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного Управління ДПС у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги, В С Т А Н О В И В : В квітні 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просив скасувати: - податкове повідомлення - рішення №0005413303 від 18.02.2020 по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 44 656,77 грн (в т.ч. 29711,18 грн. - за податковим зобов`язанням, 14885,59 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями); - податкове повідомлення - рішення №0005433303 від 18.02.2020 по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 3721,38 грн (в т.ч. 2480,92 грн - за податковим зобов`язанням, 1240,46 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями); - податкове повідомлення - рішення №0005393303 від 18.02.2020 по податку та зборам, в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в сумі 2319,36 грн (в т.ч. 1242,00 грн - за податковим зобов`язанням, 891,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями), 186,36 грн - пеня); - податкове повідомлення - рішення №0005423303 від 18.02.2020 по податку та зборам, в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в сумі 192,77 грн (в т.ч. 103,50 грн - за податковим зобов`язанням, 74,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями), 15,02 грн - пеня); - податкове повідомлення - рішення №0005463303 від 18.02.2020 по податку на додану вартість в сумі 5449,50 грн (в т.ч. 3633,00 грн - за податковим зобов`язанням, 1816,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями); - податкове повідомлення - рішення №0005443303 від 18.02.2020 по податку на додану вартість в сумі 2917,00 грн. відповідно до якого встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; - податкове повідомлення - рішення №0005453303 від 18.02.2020 по податку на додану вартість в сумі 2941,17 грн (штраф); - податкове повідомлення - рішення №0005483303 від 18.02.2020 на суму 170,00 грн. (штраф за не подання повідомлення за формою №20 ОПП по об`єктах, оподаткування); - податкове повідомлення - рішення №0005403303 від 18.02.2020 по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 510,00 грн (штраф за не подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ); - рішення №0005493303 від 18.02.2020 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 38891,78 грн, в тому числі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 31 347,92 грн, штрафні санкції в сумі 7543,86 грн; - вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0005373303 від 18.02.2020 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 31 347,92 грн. Разом з позовною заявою позивачем було подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яке мотивовано недостатністю наданого 10-денного строку для підготовки позовної заяви у даній справі з огляду на необхідність зібрання великого обсягу доказів, що потребує затрати значного періоду часу. Серед іншого, відзначив, що здійснює підприємницьку діяльність у м. Києві, де фактично і проживає, і тому оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення та вимогу фактично отримав лише 01.04.2020. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року позовну заяву в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення №0005493303 від 18.02.2020 про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 7543,86 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0005373303 від 18.02.2020 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 31 347,92 грн. залишено без розгляду. Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, оскаржив її в апеляційному порядку. Так, зокрема, позивач, не заперечуючи факт пропуску встановленого 10-денного строку, відзначає про поважність причин, які цьому сприяли, та невеликий період часу, що був пропущений. Також, позивач відзначив про безпідставність надання судом першої інстанції переваги доводам відповідача, оскільки останнім в підтвердження власної позиції не було надано жодних судових рішень апеляційної чи касаційної інстанцій, які б були тотожними до ситуації щодо пропуску строку, що виникла у даній справі. Відповідачем подано письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому викладені заперечення проти доводів апелянта та відзначено, що позивачем не доведено факт існування обставин, які дійсно були об`єктивною перешкодою для вчасного звернення до суду. Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну Головного управління ДПС в Хмельницькій області його правонаступником. Відповідно до ч.1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. За приписами ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" (далі - Постанова № 893) вирішено ліквідувати, як юридичні особи публічного права, територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, до якого у тому числі, включено Головне управління ДПС у Вінницькій області. Абзацом 3 п. 2 Постанови №893 установлено, що територіальні органи ДПС України, що ліквідуються відповідно до п.1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення ДПС України територіальних органів згідно з абз. 4 п. 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається ДПС України після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи ДПС України, що будуть утворені згідно з абз. 4 п. 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, та заповненням 30% вакансій. В абзаці 4 п. 2 Постанови №893 закріплено, що права та обов`язки територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 цієї постанови, переходять до ДПС України та її територіальних органів. Наказом ДПС України від 30.09.2020 року №529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" вирішено утворити як відокремлені підрозділи ДПС України територіальні органи за переліком згідно з додатком, до якого, зокрема, включено Головне управління ДПС у Вінницькій області. Наказом ДПС України від 24.12.2020 року №755 "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій" розпочато з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС України, утвореними як її відокремлені підрозділи, повноважень і функцій територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 Постанови №893. Таким чином, з 01.01.2021 року всі права та обов`язки Головного управління ДПС в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 43142957) перейшли до його правонаступника - Головного управління ДПС в Хмельницькій області, як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44070171). Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та замінити Головне управління ДПС в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 43142957) його правонаступником - Головним управлінням ДПС в Хмельницькій області, відокремленим підрозділом ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44070171). В судовому засіданні представники позивача вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити. Представник відповідача заперечив доводи апелянта та просив залишити без змін ухвалу суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та в призмі наданих учасниками справи пояснень, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, звернувшись до суду з вимогами щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0005493303 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0005373303 24.02.2020 із порушенням 10-денного строку, встановленого нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", не надав належного обґрунтування підстав для поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду. Вимогами частини 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. При цьому, «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність того, що особа могла дізнатися про порушення своїх прав, зокрема, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається приписами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI). Вимогами статті 25 Закону № 2464-VI, зокрема, передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. У даній категорії справ законодавець визнав строк в десять днів достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку для звернення з адміністративним позовом щодо оскарження податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску та за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності застосовується строк визначений приписами статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - протягом десяти календарних днів. Згідно матеріалів справи, предметом оскарження у даній адміністративній справі, окрім інших, є винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення №0005493303 від 18.02.2020 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 38891,78 грн., в тому числі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 31 347,92 грн., штрафні санкції в сумі 7543,86 грн. та вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0005373303 від 18.02.2020 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 31 347,92 грн. З матеріалів справи встановлено, що оскаржувані в межах даної справи податкове повідомлення - рішення №0005493303 від 18.02.2020 та вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0005373303 18.02.2020 отримано позивачем - 24.02.2020, граничний строк подання позову до суду - 09.03.2020 року, в той час як позов подано до суду - 10.04.2020, тобто зі значним пропуском процесуального строку встановленого Кодексом адміністративного судочинства України (ст.122). Суд першої інстанції вірно вважав, що звернувшись до суду лише 10.04.2020, позивач пропустив 10-денний строк звернення до суду, який встановлений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та ним не доведено об`єктивність обставин, які б вказували на поважність причин пропуску строку. Посилання апелянта на значний обсяг роботи, яку необхідно провести задля зібрання необхідної доказової бази у даній справі не є вагомою підставою подання позовної заяви поза межами встановленого строку. В даному випадку, позиція апелянта грунтується виключно на суб`єктивних факторах, які не можуть впливати на загальну процедуру оскарження в судовому порядку податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання. До того ж, судова колегія зауважує, що рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Відповідно до процесуальних норм сторони повинні дотримуватися норм процесуального закону, а суд не вправі надавати перевагу в їх користуванні одній зі сторін. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Таким чином, судова колегія доходить висновку, що належних доводів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не наведено. Подане клопотання про поновлення строків містить лише виклад обставин, які стосуються процесу підготовки позивачем позовної заяви, при цьому грунтується на вільному та помилковому трактуванні позивачем норм чинного процесуального законодавства. Щодо доводів позивача про свідоме надіслання податковим органом оскаржуваних рішень за адресою реєстрації позивача, а не за адресою його фактичного проживання та здійснення підприємницької діяльності, судова колегія відзначає наступне. Відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Згідно з приписами статті 45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Отже, законом встановлено обов`язок платника податків повідомляти контролюючий орган про зміну податкової адреси протягом місяця з дня, коли така зміна відбулася. Вимогами п. 59.1. ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Пунктом 58.3 статті 58 ПК України встановлено порядок надіслання податкового повідомлення-рішення, яке вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі, коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. З огляду на викладене, виходячи з системного аналізу правових норм та використовуючи логічно-змістовне тлумачення пункту 56.18 статті 56, пункту 58.3 статті 58 ПК України, колегія суддів доходить висновку, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що правове поняття «отримання» у розумінні пункту 56.18 статті 56 ПК України означає виключно фактичне отримання податкового повідомлення-рішення та не є тотожним поняттю «вважається врученим» в розумінні пункту 58.3 статті 58 ПК України. Строк на оскарження платником податків податкової вимоги, встановлений статті 25 Закону № 2464-VI, обчислюється з моменту отримання ним такого рішення у порядку, встановленому пунктом 58.3 статті 58 ПК України. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 01 жовтня 2019 у справі № 640/21350/18, від 12 лютого 2020 у справі №826/17798/18. Оскільки позивач, як фізична особа-підприємець перебуває на обліку в контролюючому органі за адресою АДРЕСА_1 , то уся податкова документація, в тому числі оскаржувані рішення та вимога, направлялися йому за податковою адресою. Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необхідність залишення без розгляду позовних вимог про скасування рішення №0005493303 від 18.02.2020 про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 7543,86 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0005373303 від 18.02.2020 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 31 347,92 грн. Решта доводів та заперечень позивача, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Колегія суддів зауважує, що практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справи «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»). Застосоване у цій справі обмеження мало законну мету, а співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою апеляційний суд вважає пропорційним. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвали суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 17 травня 2021 року (у зв`язку з перебуванням суддів Білої Л.М. у період з 05.04.2021 року по 23.04.2021 року на лікарняному, а у період з 26.04.2021 по 30.04.2021 у відпустці, ОСОБА_2 у період з 05.05.2021 року по 14.05.2021 року у відпустці). . Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Курко О. П.