Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/7317/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7317/20 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Черпіцької Л.Т. та суддів Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної міграційної служби України та Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від "30" листопада 2020 р. у справі за адміністративним позовом громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А: Громадянка Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення №230952000 від 12.09.2019 Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянці Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ № 25 Державної міграційної служби України від 05.02.2020 в частині визнання недійсними та такими, що підлягають вилученню та знищенню, посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 14.01.2002, серії НОМЕР_2 від 14.04.2003, серії НОМЕР_3 від 27.04.2004, що були видані громадянці Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання в Україні громадянці Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову посилається на закони України «Про правовий статус іноземців», «Про імміграцію», Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321, та зазначає про протиправність рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянці Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 та наказ №25 Державної міграційної служби України від 05.02.2020 в частині визнання недійсними та такими, що підлягають вилученню та знищенню, посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 14.01.2002, серії НОМЕР_2 від 14.04.2003, серії НОМЕР_3 від 27.04.2004, що були видані громадянці Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки з моменту документування позивача посвідкою на постійне проживання не виникало нових обставин, які б тягли за собою обґрунтованого скасування дозволу на імміграцію. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від "30" листопада 2020 р. позов задоволено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Державна міграційна служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що прийняття Державною міграційною службою України наказу № 25 від 05.02.2020 в частині визнання недійсними та такими, що підлягають вилученню та знищенню, посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 14.01.2002, серії НОМЕР_2 від 14.04.2003, серії НОМЕР_3 від 27.04.2004, що були видані громадянці Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 правомірно та відповідно до рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянці Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, апеляційну скаргу подано і Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, в якій останній просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. Мотивуючи апеляційну скаргу зазначає про правомірність рішення №230952000 від 12.09.2019 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянці Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки міграційною службою встановлено видачу позивачу попередньої посвідки на постійне проживання в Україні з порушенням вимог Закону. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін. Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційних скарг Державної міграційної служби України та Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області на розумний строк. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою Соціалістичної Республіки В`єтнам. В 1989 році прибула до України в м. Київ з метою навчання (в період з 1989 по 1994 роки навчалась в інституті легкої промисловості, з 1994 по 1999 - в інституті іноземних мов). Після закінчення навчання виїхала до В`єтнаму. В 1992 році уклала шлюб з громадянином В`єтнаму - ОСОБА_3 . В 2001 році громадянка В`єтнаму ОСОБА_1 прибула на постійне проживання в Україну в м. Київ до чоловіка - громадянина В`єтнаму ОСОБА_3 , який отримав посвідку на постійне проживання в Україні та дав згоду на постійне проживання в Україні ОСОБА_1 . 14.01.2002 начальником УГП ІС ГУ МВС України в м. Києві затверджено висновок щодо документування громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 посвідкою на постійне проживання в Україні в м. Києві. Позивачці видані посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 14.01.2002, серії НОМЕР_2 від 14.04.2003, серії НОМЕР_3 від 27.04.2004. У зв`язку з досягнення 45 річного віку позивач звернулася до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області з метою обміну посвідки на постійне місце проживання. За результатами розгляду звернення позивачки, Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на підставі підпункту 3 пункту 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.208 № 321, прийнято рішення № 230952000 від 12.09.2019 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянці Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20.12.2019 начальником Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області затверджено висновок перевірки законності документування громадянки Соціалістичної Республіки В "єтнам ОСОБА_1 посвідкою на постійне проживання, яким рекомендовано надіслати висновок з матеріалами справи до Державної міграційної служби України для підготовки проекту наказу Голови Державної міграційної служби України про скасування рішень щодо видачі посвідок на постійне проживання та визнання їх недійсними. Даний висновок ґрунтується на тих обставинах, що проведеною перевіркою встановлено, що наказом Державної міграційної служби України від 08.06.2017 № 149 «Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання» скасовано повністю рішення Управління АСМ ГУМВС України в м. Києві від 28.09.2001 про документування посвідкою на постійне проживання громадянина Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки наказом ДМС скасовано рішення про документування посвідкою чоловіка громадянки Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 , рішення начальника УГП та ІС ГУ МВС України в м. Києві від 14.01.2002 про документування громадянки Соціалістичної Республіки В "єтнам ОСОБА_1 посвідкою на постійне проживання підлягає скасуванню, а видані посвідки серії НОМЕР_1 від 14.01.2002, серії НОМЕР_2 від 14.04.2003, серії НОМЕР_3 від 27.04.2004 визнані недійсними та такими, що підлягають скасуванню. Пунктом 7 наказу Державної міграційної служби України від 05.02.2020 № 25 визнано недійсними та такими, що підлягають вилученню та знищенню посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 14.01.2002, серії НОМЕР_2 від 14.04.2003, серії НОМЕР_3 від 27.04.2004, що були видані громадянці Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні та порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, визначається та встановлюється Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 № 3773-VI. Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.208 №

321. Згідно з пунктом 1 Порядку № 321 посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні. Пунктом 7 Порядку № 321 встановлено, що обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до посвідки; 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) закінчення строку дії посвідки; 4) непридатності посвідки для подальшого використання; 5) досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія). Відповідно до пункту 40 Порядку № 321 для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи: 1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення); 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, крім випадків, установлених абзацом восьмим цього пункту; 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; 5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником; 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати. Пунктом 41 Порядку визначено, що у разі коли обмін посвідки здійснюється у зв`язку із закінченням строку її дії або оформленням нової посвідки в разі втрати або викрадення, додатково подаються документи, зазначені у підпункті 4 пункту 32, пунктах 33 і 34 цього Порядку. Пунктом 42 Порядку № 321 визначено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 36 і 37 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи. Пунктами 36 і 37 цього Порядку визначено, що після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється посвідка, та перевірку поданих нею документів. Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру, та відомчої інформаційної системи ДМС. Перевірка законності перебування іноземця або особи без громадянства на території України здійснюється з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, "Аркан" або шляхом надсилання запитів до Адміністрації Держприкордонслужби, відповідь на які Адміністрація Держприкордонслужби надає протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту. Чинність дозволу на імміграцію, копія якого надана іноземцем або особою без громадянства, перевіряється шляхом вивчення матеріалів справи про надання такого дозволу. У разі коли дозвіл на імміграцію виданий одним територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, а документи для оформлення посвідки подані до іншого територіального органу/територіального підрозділу ДМС у зв`язку із зміною іноземцем або особою без громадянства місця проживання, чинність дозволу на імміграцію перевіряється шляхом надсилання відповідних запитів до місця видачі дозволу, відповідь на які надається протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту. У разі необхідності підтвердження відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть до Мін`юсту в електронній формі захищеними каналами зв`язку надсилаються відповідні запити, відповідь на які Мін`юст надає протягом трьох робочих днів з дня надходження таких запитів. У разі відсутності можливості надіслання запитів у електронній формі запити надсилаються у паперовій формі. У разі необхідності підтвердження інших відомостей про іноземця або особу без громадянства або дійсності поданих ними документів надсилаються запити до відповідних державних органів або їх територіальних органів (підрозділів), які надають відповідь протягом трьох робочих днів з дня надходження таких запитів. Відповідно до пункту 46 Порядку після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС або уповноважена ним посадова особа приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні. У відповідності до пункту 62 Порядку № 321 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: 1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на тимчасове проживання (крім випадків обміну посвідки або оформлення посвідки іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення; 2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в`їзду; 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію; 4) встановлено належність особи до громадянства України; 5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання; 6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17 і 18 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки; 7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця та особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі або строк його дії закінчився; 9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або встановлено факт скасування наданого їм дозволу на імміграцію; 10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну; 11) в інших випадках, передбачених законом. Згідно з пунктом 64 Порядку № 321 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: 1) скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України "Про імміграцію"; 2) отримання від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до пункту 72 Порядку № 321 посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі: 1) коли вона підлягає обміну у зв`язку із зміною інформації, внесеної до посвідки (крім додаткової змінної інформації); 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) непридатності посвідки для подальшого використання; 4) скасування посвідки; 5) коли вона заявлена як втрачена або викрадена та прийнято рішення про оформлення нової посвідки; 6) смерті особи, якій видано посвідку; 7) закінчення строку її дії або прийняття рішення про обмін такої посвідки до закінчення строку її дії; 8) оформлення посвідки з порушенням вимог законодавства; 9) неотримання посвідки іноземцем або особою без громадянства протягом шести місяців. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови позивачці у видачі посвідки на постійне проживання та визнання недійсними та такими, що підлягають вилученню та знищенню посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 14.01.2002, серії НОМЕР_2 від 14.04.2003, серії НОМЕР_3 від 27.04.2004, що були видані громадянці Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стали обставини скасування рішення ДМС про документування посвідкою чоловіка позивачки. При цьому, позивачка заперечила наявність рішення щодо скасування рішення про документування посвідкою на постійне проживання громадянина Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_7 . Колегія суддів зазначає, що відсутнє рішення Державної міграційної служби України від 08.06.2017 № 149 «Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання», яким скасовано рішення Управління АСМ ГУМВС України в м. Києві від 28.09.2001 про документування посвідкою на постійне проживання громадянина Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, відповідачами протилежного не доведено. Крім того, встановлено, що 19.09.2017 начальником Дніпровського РВ ГУДМС України в м. Києві затверджено висновок за заявою громадянина Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_7 про надання дозволу на імміграцію в Україні та видано дозвіл на імміграцію громадянину Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_7 та його неповнолітнім дітям. В дозволі зазначено, що на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію» йому дозволено постійне проживання в Україні. 29.09.2017 громадянину Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_7 видано посвідку на постійне проживання в Україні. Як зазначила позивачка, на час розгляду справи зазначеною посвідкою документований її чоловік. Колегія суддів вказує, згідно з абзацом 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. На переконання суду апеляційної інстанції, належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити обмін посвідки на постійне проживання в Україні громадянці Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №820/1329/17, від 24.01.2020 у справі №820/1719/18 та від 17.08.2020 у справі №820/1683/18. У контексті оцінки доводів апеляційних скарг апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційні скарги Державної міграційної служби України та Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від "30" листопада 2020 р. - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 02 червня 2021 року. Головуючий суддяЛ.Т.Черпіцька Судді: О.Є. Пилипенко Я.М. Собків