Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/805/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 травня 2021 року м. Дніпросправа № 160/805/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 ( суддя першої інстанції Рябчук О.С.) в адміністративній справі №160/805/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови та стягнення грошової компенсації,- ВСТАНОВИВ: 19.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просив: визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо виплати при звільненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки за 2019 рік; стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області суму компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки в розмірі 22108 грн. 50 коп. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до наказу МВС України №35 від 25.12.1990 р. позивач прийнятий на службу, де до 06.11.2015 р. проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 р. згідно із наказом ГУНП №1 о/с від 07.11.2015 р., був прийнятий на службу до Національної поліції України. Згідно із згідно наказом ГУНП в Дніпропетровській області № 216 о/с від 11.08.2020 р. позивач був звільнений з посади заступника начальника слідчого відділу Павлоградського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області в спеціальному званні підполковника поліції на підставі п.7 ч.1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України "Про Національну поліцію". З витягу наказу №216 о/с від 11.08.2020 р. Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області визначено дні невикористаної відпустки (основної та додаткової) тільки за 2020 рік, без зазначення невикористаної відпустки за 2019 рік тривалістю 45 діб. 27.08.2020 р. позивач звернувся до начальника ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про нарахування та виплати грошової компенсації за невикористану відпустку за 2019 рік тривалістю 45 діб. Проте, листом від 25.09.2020 р. за вих.№1/Ш-6260/103/05-2020 відповідач повідомив про те, що грошова компенсація за невикористану в році звільнення відпустку була нарахована. Позивач зазначає, що такого нарахування не отримував, заява була формально розглянута, чим допущена протиправна бездіяльність відповідача. Наведені обставини зумовили звернення до суду із даними позовними вимогами, у зв`язку з чим просить задовольнити позов в повному обсязі. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані щорічну основну та додаткову оплачувані відпустки за 2019 рік. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області грошову компенсацію за невикористані щорічну основну та додаткову оплачувані відпустки за 2019 рік в розмірі 22 714,65грн. (двадцять дві тисячі сімсот чотирнадцять гривень 65 копійок). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що підстав для нарахування і виплати позивачу компенсації за невикористану відпустку за 2019 рік не має, оскільки нормами спеціального законодавства врегульовано питання щодо виплати компенсації поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за невикористану саме в році звільнення відпустку, тому позовні вимоги про визнання протиправними дій ГУНП щодо відмови в нарахуванні грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2019 рік є безпідставними та необґрунтованими. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті. Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Переглянувши судове рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Під час апеляційного перегляд справи встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на підставі наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 10.08.2020 р. №216 о/с був звільнений за п. 7 ч.1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України "Про Національну поліцію". Згідно із Довідкою Павлоградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 21.08.20 р. за вих.№51-85н1 за обліковими документами ОСОБА_1 перебував у відпустках, а саме: за 2017 рік: на підставі наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 11.09.2017 р. № 286 о/с була надана відпустка терміном на 45 діб: 30 діб основної оплачуваної відпустки з 05 вересня по 04 жовтня 2017 року, з виплатою матеріальної допомоги для оздоровлення; 16 діб (з урахуванням 1 святкового дня) додаткової оплачуваної відпустки з 05 по 20 жовтня 2017 року; за 2018 рік: на підставі наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 25.06.2018 р. № 173 о/с була надана частина щорічної основної оплачуваної відпустки на 15 діб з 05 по 19 липня 2018 року, з виплатою матеріальної допомоги для оздоровлення; на підставі наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 30.09.2019 № 301 о/с була надана невикористана частина основної оплачуваної відпустки на 16 діб (з урахуванням 1 святкового дня) з 08 по 23 жовтня 2018 року; 15 діб додаткової оплачуваної відпустки з 24 жовтня по 07 листопада 2018 року; за 2019 рік - щорічна відпустка не використовувалась. 27.08.2020 р. позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив надати грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2019 рік тривалістю 45 діб. Листом від 25.09.2020 р. за вих.№1/Ш-6260/103/05-2020 відповідач повідомив позивачу, що відповідно до наказу МВС України від 06.04.2016 №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має поліцейський відповідно до чинного законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Відповідно до наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 10.08.2020 № 216 о/с була нарахована грошова компенсація за невикористану в році звільнення відпустку в кількості 27 діб. Згідно із довідкою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №1085 від 04.03.2021 р. при звільненні з органів Національної поліції України заступнику начальника слідчого відділу Павлоградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області підполковнику поліції ОСОБА_1 згідно наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 10.08.2020 р. №216о/с у серпні 2020 року виплачено грошову компенсацію за невикористані 18 діб основної та 9 діб додаткової щорічної відпустки за 2020 рік. Відповідно до довідки від 01.03.2021 р. №20/10-979 ОСОБА_1 , колишній заступник начальника слідчого відділу Павлоградського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області щорічну основну та додаткову оплачувані відпустки за 2019 рік не використав, залишок складає: основної - 30 діб, додаткової 15 діб (а.с.30). Не погодившись із вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. За приписами статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом. Законом України від 15.11.1996 № 504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон № 504/96-ВР) визначені державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Згідно зі статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР). Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України. Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону № 580-VIII). Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відповідно до частин восьмої, дев`ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Частинами першою та другою статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, (далі - Порядок № 260) визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання). Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону № 580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Аналіз вказаних норм свідчить, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України. З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР. Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач при звільненні з органів Національної поліції не використав щорічну основну та додаткову оплачувані відпустки за 2019 рік, залишок складає: основна - 30 діб, додаткова - 15 діб, тобто загалом 45 діб (а.с.30). Отже, позивач при звільненні зі служби в поліції має право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні відпусток за 2019 рік. Доказів нарахування і виплати позивачу такої компенсації за 45 діб відпусток за 2019 рік матеріали справи не містять. Враховуючи викладене, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової та щорічної відпустки за 2019 рік, протиправні, про що правильно зазначив суд першої інстанції. Щодо позовних вимог про стягнення з Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області суму компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки в розмірі 22108 грн. 50 коп., суд зазначає наступне. У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. За таких обставин, суд вважає, що належним способом захисту для відновлення порушених прав та інтересів позивача буде стягнення з відповідача грошової компенсації за всі невикористані дні основної та додаткової відпустки за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з служби 10.08.2020. Водночас, щодо грошової компенсації у сумі 22108 грн. 50 коп., суд вказує, що розрахунки суми грошової компенсації, а відповідно й загальна сума компенсації обраховані позивачем самостійно. При цьому, позивач не володіє спеціальними знаннями у сфері фінансів та бухгалтерського обліку, з огляду на що суд не може прийняти до уваги вказані розрахунки, відповідно позовні вимоги у частині стягнення грошової компенсації у сумі 22108 грн. 50 коп., яка не нарахована, задоволенню не підлягають. Крім того, суд першої інстанції безпідставно втрутився в дискреційні повноваження відповідача та самостійно здійснив розрахунок та збільшив суму стягнення, ніж заявлена позивачем, при цьому не обґрунтувавши підстав здійсненого розрахунку, внаслідок чого вийшов за межі позовних вимог. Частинами першої та другої статті 308 КАС України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За приписами пункту 4 частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 317, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області - задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 в адміністративній справі №160/805/21 скасувати у справі прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови та стягнення грошової компенсації задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 10.08.2020. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпустки за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 10.08.2020. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України. Повне судове рішення складено 31 травня 2021 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя С.В. Білак суддя В.А. Шальєва