Постанова Сумський апеляційний суд № 592/12139/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2021 року м.Суми Справа №592/12139/20 Номер провадження 22-ц/816/833/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І. сторони справи: позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 березня 2021 року в складі судді Хитрова Б.В., ухваленого в м. Суми, в с т а н о в и в: Звернувшись до суду із позовом у жовтні 2020 року, в якому після уточнення, Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 27.05.2011 року в розмірі 15140,23 грн та судові витрати в розмірі 2102,00 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 27.05.2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами якого позивач надав позичальнику кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що може бути змінений банком. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, який є договором приєднання, що підтверджується підписом у заяві. Позичальник взяті на себе кредитні зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на 20.09.2020 року, виникла заборгованість 15140,23 грн, яка складається з: 14195,41 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 944,82 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.

625. Відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, що і стало підставою звернення до суду. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.03.2021 року в задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих позивачем доказів не вбачається про досягнення між сторонами у справі домовленості у належній формі щодо істотних умов кредитного договору, за якими банком було нараховано суми заборгованості до стягнення. Не погоджуючись із вказаним рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. При цьому вказує, що банком надані належні та допустимі докази, які свідчать про те, що він має право на стягнення з відповідача всіх сум, заявлених у позові. Зазначає, що укладаючи кредитний договір, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Тарифами банку складають між ним та банком договір, умови якого він зобов`язується виконувати, що підтверджується підписом у заяві. Крім того, вказує, що отримання кредитних коштів та користування ними, що підтверджується випискою по рахунку та розрахунком заборгованості, свідчить про згоду позичальника з умовами договору. Крім того, відповідачем 27.05.2011 року було підписано довідку, в якій визначені істотні умови кредитування. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Вказує, що судом постановлене законне та обґрунтоване рішення, тому підстав для його скасування немає. Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як вбачається із цивільної справи, що 27.05.2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 відбулось підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 24). Друкованим текстом анкети-заяви передбачено, зокрема, наступне «Я согласен(-на) с тем, что данное заявление вместе с памяткой клиента, Условиями и Правилами предоставления банковских услуг, а также Тарифами составляют между мной и банком договор о предоставлении банковских услуг. Условия и Правилами предоставления банковских услуг размещены на официальном сайте ПриватБанка www.privatbank.ua. Я обязуюсь исполнять требования Условий и Правил предоставления банковских услуг, а также регулярно ознакомляться с их изменениями на сайте Приватбанка www.privatbank.ua». Будь-яких яких інших умов кредитування (розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов`язання, порядок погашення заборгованості, тощо) в анкеті-заяві не зазначено. Крім того, при укладенні кредитного договору 27.05.2011 року ОСОБА_1 було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка містить істотні умови кредитування, а саме: розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами 3 % у місяць або 36 % річних, визначено порядок щомісячної сплати платежів, нарахування та розмір комісії, а також пені, яка обраховується наступним чином: пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = (базова відсоткова ставка за договором) / 30 нараховується за кожен день прострочення кредиту, пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн на місяць, нараховується 1 раз на місяць, при наявності прострочення за кредитом або відсотками 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму більше 50 грн, та штрафу за порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань передбачених договором більше ніж на 30 днів у розмірі 500,00 грн + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісії (а.с. 25). На підставі вказаної анкети-заяви відповідачу було видано кредитні картки, які перевипускались, остання терміном дії до квітня 2022 року (а.с. 23). Додані банком до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які були предметом дослідження в суді першої інстанції, відповідачем не підписані (а.с. 28-52). Користування кредитними коштами ОСОБА_1 підтверджується випискою по картковому рахунку (а.с. 8-14). Також, банком долучено до позову підписаний 17.04.2019 року ОСОБА_1 паспорт споживчого кредиту, який містить різні умови кредитування (розмір кредитного ліміту, розмір пільгової та процентної ставки, поза межами пільгового періоду, реальної відсоткової ставки, та інші умови кредитування) в залежності в типу кредитного продукту: карта універсальна, карта універсальна Gold (а.с. 26-27). Представлений до заяви про зменшення розміру позовних вимог розрахунок кредитної заборгованості за період з 31.01.2012 року по 08.02.2021 року, зокрема, складає 15140,23 грн, з яких: 14195,41 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 944,82 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 (а.с. 86-92). Підставами позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» є неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, який було укладено шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, та стягнення заборгованості, зокрема, по тілу кредиту відповідно до вказаним Умов та правил, а також Тарифів банку, та відсоткам згідно ст. 625 ЦК України, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, в які з 01.03.2019 року було внесено зміни, зокрема п. 2.1.1.2.12 визначено, що в разі порушення зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості у розмірі: 86,4 % - для картки «Універсальна» та 84 % - для картки «Універсальна голд». Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює сторона яка кредитує (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У довідці про умови кредитування від 27.05.2011 року, підписаної відповідачем, розмір відсоткової ставки сторонами кредитного договору визначено на рівні 36 % річних, а з розрахунку заборгованості за прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України вбачається, що банком взято для розрахунку такої заборгованості процентну ставку 84 %, без доведення про узгодження з відповідачем такого розміру процентів. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 27.05.2011 року, посилається на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємну частину договору. При цьому, матеріали справи, які були представлені банком і досліджені судом першої в судовому засідання не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та тарифів розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Крім того, вказані документи позивача належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15) та на що вказує у позові і сам банк із 01.03.2019 року впроваджені зміни Умов та правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків. Тому, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (27.05.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (19.10.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, застосування неустойки, наданий банком витяг з Умов та тарифів не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Також, слід зазначити, що наданий суду витяг з умов містить п. 2.1.1.2.12, яким визначено порядок пролонгації строку дії картки, а не порядок нарахування процентів на прострочену суму заборгованості для різних видів кредитних карт у порядку ст. 625 ЦК України. Розрахунку заборгованості за відсотками, виходячи з трьох процентів річних від простроченої суми (проценти визначені законом) позивачем суду не надано. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги банку про стягнення заборгованості по відсоткам нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з підстав, наведених вище. Що стосується вимог банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту, то слід зазначити, що якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, а також виходячи з вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Тобто, АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Проте, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку боржника ОСОБА_1 , незважаючи про погодження між сторонами у визначеній законом формі істотних умов договору щодо розміру процентів на рівні 36 % річних, починаючи з 01.04.2015 року банком нараховувались відсотки виходячи з відсоткової ставки в розмірі 43,2 % річних та списувались рахунок коштів внесених відповідачем в рахунок погашення заборгованості. Крім того, до суми фактично отриманих відповідачем кредитних коштів відповідач неправомірно нарахував ще й відсотки, хоча докази про погодження з відповідачем на вчинення вказаних дій позивач суду не надав і матеріали справи цього не містять. Вказані відсотки банк самовільно нарахував відповідачу, що відображено у відповідній колонці «Відсотки погашені за рахунок кредиту», додавши їх до суми фактично отриманих відповідачем кредитних коштів, внаслідок чого неправомірно збільшив тіло кредиту за період з 31.01.2012 року по 08.02.2021 року на суму 17191,56 грн. Тому, вимоги банку про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 14195,41 грн, зважаючи, що банком неправомірно було збільшено тіло кредиту на загальну суму 17191,56 грн, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав для задоволення вимог банку щодо стягнення тіла кредиту. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий - С.С. Ткачук Судді: О.Ю. Кононенко В.І. Криворотенко