Постанова 4812 № 478/152/21

02.06.21 22-ц/812/1054/21 Справа №478/152/21 Головуючий у 1-й інстанції Іщенко Х. В. Провадження № 22ц/812/1054/21 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О. О. П О С Т А Н О В А Іменем України 2 червня 2021 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючої: Ямкової О. О., суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю., із секретарем: Біляєвою В. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (далі АТ «ОГРС «Миколаївгаз») на ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 6 квітня 2021 року, постановлену під головуванням судді Іщенко Х. В. у с.м.т. Казанка Миколаївської області зі складенням її повного тексту, по справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу у цивільній справі за заявою АТ «ОГРС «Миколаївгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу, В С Т А Н О В И Л А: Судовим наказом, виданим 19 лютого 2021 року Казанківським районним судом Миколаївської області, з ОСОБА_1 на користь АТ «ОГРС «Миколаївгаз» стягнуто заборгованість за послуги з розподілу природного газу за період з 1 січня 2020 року по 1 січня 2021 року на суму 1 978 грн 36 коп., 3% річних в розмірі 32 грн 61 коп., збитки від інфляції в сумі 7 грн 76 коп., та 227 грн судових витрат. 5 квітня 2021 року ОСОБА_1 подана заява про скасування судового наказу, здійснення повороту виконання за ним та стягнення на її користь судових витрат з АТ «ОГРС «Миколаївгаз» за подачу такої заяви. Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 6 квітня 2021 року за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу поновлено строк, постановлено про скасування судового наказу від 19 лютого 2021 року та з АТ «ОГРС «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_1 стягнуто 113 грн 50 коп. судового збору. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поворот виконання відмовлено. Постановляючи ухвалу в частині стягнення судового збору, суд першої інстанції виходив з того, що такі витрати, які понесені боржником та підтверджені належними доказами повинні розподілятися на підставі статті 141 ЦПК України. Не погодившись з цією ухвалою в частині розподілу судових витрат, стягувач АТ «ОГРС «Миколаївгаз» просив її скасувати, виходячи з того, що нормами процесуального права не передбачено стягнення зі стягувача витрат, понесених боржником, при скасуванні судового наказу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного. Так, за змістом статті 160 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, яке може видаватися на підставі заяви особи за результатами розгляду її вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Після видачі судом судового наказу боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення наказу та доданих до нього документів подати заяву до суду, який його видав, про скасування судового наказу (частина 1 статті 170 ЦПК України) При подачі заяви про скасування судового наказу, боржник у відповідності до пункту 1 частини 5 статті 170 ЦПК України зобов`язаний додати до заяви документ, що підтверджує сплату ним судового збору. Якщо у суду відсутні підстави для повернення заяви про скасування судового наказу, суд постановляє ухвалу про скасування судового наказу, у якій може вирішити питання про поворот виконання судового наказу ( частина 3 статті 171 ЦПК України). Частиною 2 статті 164 ЦПК України регулюється, що в разі скасування судового наказу, внесена сума судового збору стягувачу не повертається, так як при пред`явленні стягувачем позову, ця сума зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви. Одночасно питання з повернення боржнику судового збору, внесеного ним за подачу заяви про скасування судового наказу, у випадку пред`явлення чи не пред`явлення стягувачем відповідного позову, цією нормою процесуального права окремо не вирішено. Відтак, вимоги, що пов`язуються з розподілом судових витрат, понесених боржником у випадку задоволення його заяви про скасування судового наказу, вирішується у відповідності до статей 133, 141 ЦПК України. Зазначені норми процесуального права мають загальний характер, і тому підлягають застосуванню в порядку цивільного судочинства, яке здійснюється за правилами передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного, позовного (загального або спрощеного), та окремого провадження (частина 2 статті 19 ЦПК України), у випадку відсутності особливостей розподілу витрат, що визначаються окремо у цих провадженнях, та у разі прийняття остаточного рішення у справі. Як слідує з матеріалів справи наказного провадження, ухвала суду першої інстанції від 6 квітня 2021 року є остаточним рішенням при розгляді справи у цьому провадженні, та не передбачає розподілу судових витрат, або їх зарахування, у випадку вірогідності звернення стягувача до суду у позовному провадженні. За змістом частини 1 статті 141 ЦПК України убачається, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторонам сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, квитанцій, рахунків тощо). Відповідно до положень статті 42 ЦПК України та частини 9 статті 10 ЦПК України, сторонами, які понесли судові витрати, у справах наказного провадження є боржник та стягувач. При цьому витрати, які поніс стягувач за подачу заяви про видачу судового наказу врегульовано спеціальною нормою процесуального права, а витрати, які поніс боржник при подачі заяви про скасування судового наказу, спеціальними нормами не врегульовано, а отже до цих витрат, можуть бути застосовані загальні норми процесуального права, якою є стаття 141 ЦПК України. За таких обставин, та на підставі наведеного, стягнення з АТ «ОГРС «Миколаївгаз» на користь боржника ОСОБА_1 , понесених нею судових витрат, у вигляді судового збору, сплаченого за подачу заяви про скасування судового наказу, що підтверджено нею відповідною квитанцією, вірно вирішено судом першої інстанції при постановлені ухвали, що оскаржується. За такого аргументи стягувача в апеляційній скарзі про безпідставність застосування статті 141 ЦПК України до порядку розгляду справ в наказному провадженні, та можливість застосування цієї норми лише в справах позовного провадження, є помилковими. На підставі викладеного, колегія суддів не знаходить підстав для скасування ухвали суду в частині розподілу судових витрат. Ухвалу суду першої інстанції у відповідності до статті 375 ЦПК України слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись статтями 367, 368, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів ПО С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» залишити без задоволення, ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 6 квітня 2021 року залишити без змін. В іншій частині ухвалу залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі тридцяті днів, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуюча О. О. Ямкова Судді С. Ю. Колосовський О. В. Локтіонова