Постанова 4857 № 464/1769/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 464/1769/21 пров. № А/857/10219/21 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М. при секретарі судового засідання: Волошин М.М. представника позивача Стаценка М.Ф. представника відповідача Борщ Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 29.04.2021 року (рішення ухвалене у м. Львові суддею Борачок М.В., повне судове рішення складено 29.04.2021) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- ВСТАНОВИЛА: У березні 2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 , Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 05.03.2021 року № 3, винесеної головним спеціалістом відділу державного нагляду Департаменту державного нагляду Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації Борщ Н.В. Позивач позовні вимоги мотивував тим, що строк притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення у формі неподання звітності сплив 26.09.2020 року та 26.12.2020 року, а оскаржувана постанова винесена 05.03.2021 року, тобто після спливу строку притягнення його до адміністративної відповідальності, що свідчить про її протиправність та наявність підстав для її скасування. Просив позов задоволити. Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 29.04.2021 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1 . Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задовольнити з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду щодо дотримання суб`єктом ринку телекомунікацій - ТОВ «Укрпромтелеком» вимог законодавства у сфері телекомунікацій, який проводився з 17.02.2021 року по 18.02.2021 року, складено акт №44/ТК/1 від 18.02.2021, відповідно до якого встановлено порушення, яке полягало у тому, що ТОВ «Укрпромтелеком» не надало на адресу НКРЗІ звіти за формами 3-К та 4-К за 6 та за 9 місяців 2020 року в обсягах, порядку і строки, визначені законодавством. 19.02.2021 року головним спеціалістом відділу державного нагляду по Північно-західному регіону управління державного нагляду Департаменту державного нагляду Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації ОСОБА_3 складено протокол про те, що в ході позапланового заходу державного нагляду щодо дотримання вимог законодавства у сфері телекомунікацій ТзОВ «Укрпромтелеком» було виявлено, що ТзОВ «Укрпромтелеком» в особі генерального директора ОСОБА_1 вчинено порушення чинного законодавства, а саме, ТзОВ «Укрпромтелеком» своєчасно не подало до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації звіти за формами 3-К та 4-К за 6-9 місяців 2020 року, що є порушенням вимог пункту 13 частини 1 ст.39 Закону України «Про телекомунікації», пункту 5 розділу І, пунктів 1, 2 розділу ІІ Порядку надання операторами, провайдерами телекомунікацій звітності та інформації, затвердженого рішення НКРЗІ від 05.04.2016 №180, підпункту 10 пункту 2 розділу ІІ Правил здійснення діяльності у сфер телекомунікацій, затверджених рішенням НКРЗІ від 19.11.2019 № 541, за що передбачена відповідальність відповідно до частини 1 статті 145 КУпАП. Постановою від 05 березня 2021 року №3 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.145 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8670 грн. Підпунктом 10 пункту 2 розділу ІІ Правил здійснення діяльності у сфері телекомунікацій, затверджених Рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації від 19 листопада 2019 року №541 (далі Правила), передбачено, що при здійсненні діяльності оператори, провайдери зобов`язані, зокрема, надавати НКРЗІ та ЦОВЗ звіти. Розділом II Порядку надання операторами, провайдерами телекомунікацій звітності та інформації, затвердженого рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації 05.04.2016 № 180 (далі Порядок № 180), встановлена процедура надання операторами, провайдерами телекомунікацій звітності та інформації, а саме: оператори, провайдери телекомунікацій зобов`язані надавати НКРЗІ звітність в обсягах, формах та строки, визначені цим Порядком; оператори, провайдери телекомунікацій зобов`язані надавати звітність та інформацію НКРЗІ в такі строки: квартальну звітність - не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом (періодом). Пунктом 13 ч.1 ст.39 Закону України «Про телекомунікації» передбачено, що оператори телекомунікацій зобов`язані своєчасно надавати ЦОВЗ та національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (НКРЗІ), звіти та інформацію в обсягах, порядку і строки, визначені законодавством. Згідно із вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як слідує з матеріалів справи, в ході проведення відповідачем перевірки встановлено факт неподання ТзОВ «Укрпромтелеком» в особі генерального директора ОСОБА_1 на адресу НКРЗІ звітів за 6 та за 9 місяців 2020 року в обсягах, порядку і строки, визначені законодавством, що не заперечується позивачем. Щодо дотримання відповідачем строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Так, враховуючи вимоги статті 38 КУпАП, адміністративні правопорушення поділяють на: триваючі правопорушення та правопорушення, що мають разовий характер. Обчислення строків адміністративного стягнення залежить від його виду. При цьому статтею 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень. За цих обставин не може бути розпочато провадження в справі, а розпочате - підлягає закриттю. Так, згідно матеріалів справи, ТзОВ «Укрпромтелеком» в особі генерального директора ОСОБА_1 допустило порушення законодавства щодо подання звітності, а саме, своєчасно не подало до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації звіти за формами 3-К та 4-К за 6-9 місяців 2020 року,. Як зазначалось вище, пунктом 2 Розділу II Порядку № 180 встановлена процедура надання операторами, провайдерами телекомунікацій звітності та інформації, а саме: оператори, провайдери телекомунікацій зобов`язані надавати НКРЗІ звітність в обсягах, формах та строки, визначені цим Порядком; оператори, провайдери телекомунікацій зобов`язані надавати звітність та інформацію НКРЗІ в такі строки: квартальну звітність - не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом (періодом). Згідно з пунктом 6 вказаного Порядку оператори, провайдери телекомунікацій надають звітність та інформацію в паперовій формі з одночасним надсиланням копії в електронній формі. Аналіз вищенаведеної норми дає підстави для висновку, що неподання оператором звітності та інформації у встановлені строки НКРЗІ виявила не пізніше 26 липня 2020 року та 26 жовтня 2020 року відповідно, тобто, коли звітність не надійшла на електронну пошту відповідача. Так, підставою для проведення позапланового заходу було неподання оператором звітності за два звітні періоди підряд, а в момент проведення позапланового заходу відбувалася лише фіксація раніше виявленого правопорушення. З урахуванням ч.1 ст.38 КУпАП відлік строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності розпочинається щодо неподання звітів за 6 місяців - 26 липня 2020 року та спливає 26 вересня 2020 року, щодо неподання звітів за 9 місяців - 26 жовтня 2020 та спливає 26 грудня 2020 року. Таким чином, оскільки з моменту виявлення відповідачем вчиненого позивачем правопорушення до моменту притягнення його до адміністративної відповідальності оскарженою постановою пройшло більше ніж 2 місяці, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що така постанова є протиправною та підлягає скасуванню. Згідно з частиною третьою статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про протиправність оскаржуваної постанови та наявність підстав для задоволення позовних вимог. Щодо заявленого представником позивача клопотання про відшкодування судових витрат, понесених позивачем в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд зазначає наступне. Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом першим частини третьої вказаної статті передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, витрати сторін, їх представників, що пов`язані з прибуттям до суду. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат. Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. При цьому, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною п`ятою цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Як слідує з матеріалів справи, позивачем заявлені до відшкодування витрати щодо оплати гонорару за представництво його інтересів при розгляді справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 1500 грн, а також понесені додаткові витрати в сумі 410 грн, пов`язані з прибуттям представника з м.Києва до м.Львова для участі в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції. На підтвердження факту надання правової допомоги позивачем представлено: договір про надання правової допомоги від 05.03.2021р., згідно з яким адвокат Стаценко М.Ф. зобов`язується надати ОСОБА_1 (клієнт) правову допомогу, а клієнт оплатити її; платіжне доручення № Р24АР24А1241902355С7337 від 31.05.2021р, яким підтверджується перерахування ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_4 коштів у розмірі 1500 грн; залізничний квиток Дарниця Львів, вартістю 410 грн. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позивачем доведено фактичне понесення ним витрат на правову допомогу у зв`язку з судовим розглядом справи в суді апеляційної інстанції, зокрема, на професійну правову допомогу у розмірі 1500 грн та пов`язаних з прибуттям до суду, у розмірі 410 грн. З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню. Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 29.04.2021 року у справі № 464/1769/21 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 05.03.2021 року № 3, винесену головним спеціалістом відділу державного нагляду по Північно-західному регіону управління державного нагляду Департаменту державного нагляду Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації Борщ Н.В, та закрити справу про адміністративне правопорушення. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (код ЄДРПОУ 37994258) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1910 (одна тисяча дев`ятсот десять) грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена. Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 02.06.2021.