Постанова 4854 № 420/398/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/398/21 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П. Дата і місце ухвалення 18.03.2021р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотор-Авто Тракс" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотор-Авто Тракс" звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 26.11.2020р. № 2174062/43694412, прийнятого Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головним управлінням ДПС в Одеській області; зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 41 від 31.10.2020р., яка подана товариством з обмеженою відповідальністю МОТОР-АВТО ТРАКС датою її подання. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2021р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про реєстрацію /відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 2174062/43694412 від 26.11.2020р., прийнятого Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 41 від 31.10.2020р., яка подана товариством з обмеженою відповідальністю МОТОР-АВТО ТРАКС за датою її подання. Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мотор-Авто Тракс» судовий збір у розмірі 2270,00 грн. 09.03.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5890 грн. Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 року стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мотор-авто Тракс» витрати на правничу допомогу у розмірі 3900,00 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 02.03.2021 року та від 18.03.2021 року Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційні скарги. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 року повернуто апелянту. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 року та від 11.05.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 року та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. В поданій апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що судом першої інстанції підчас прийняття оскаржуваного додаткового рішення не було враховано, що розмір фактично понесених судових витрат повинен бути доведеним, документально обґрунтованим та відповідати критерію розумності та необхідності таких витрат. Апелянт вважає, що розмір гонорару адвоката з урахуванням категорії справи та витраченого часу адвокатом є завищеним і не відповідає ринковим цінам на адвокатські послуги. Також апелянт посилається на те, що з наданих позивачем документів не зрозуміло, як представники позивача обраховували суми судових витрат, враховуючи витрачений час, а саме, 3 години 15 хвилин. З огляду на викладене, апелянт просив скасувати додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 року та прийняти нове про відмову у задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Частиною 1 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У ч. 2 ст. 134 КАС України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Склад та обсяг судових витрат визначено у ч. 3 ст. 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем у підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу було подано до суду першої інстанції наступні документи: договір про надання правової допомоги №1/12-20.3 від 01.12.2020 року, акт прийому-передачі послуг від 05.03.2021 року до договору договір про надання правової допомоги №1/12-20.3 від 01.12.2020 року, розрахунок часу адвокатського бюро ОСОБА_1 на правову допомогу, платіжне доручення № 492 від 05.03.2021 року. Судом першої інстанції встановлено, що згідно укладеного між адвокатським бюро Олександра Полякова та товариством з обмеженою відповідальністю «Мотор-Авто Тракс» договору про надання правової допомоги № 1/12-20.3, адвокатське бюро зобов`язується надавати клієнту правову допомогу з метою захисту прав та інтересів останнього, що полягає у поданні адміністративного позову про визнання протиправним та скасування рішення № 2174062/43694412 від 26.11.2020р., прийнятого Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головним управлінням ДПС в Одеській області, а також представництві інтересів клієнта під час судового розгляду справи за вказаним позовом в Одеському окружному адміністративному суді, а клієнт зобов`язується сплатити за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати, що виникають у адвокатського бюро під час надання правової допомоги у справі, в обсязі та на умовах, визначених договором. Згідно п. 3.1 договору, гонорар встановлено у розрахунку 1200,00 грн. за 1 годину. Крім того згідно договору, у разі задоволення позову, сторони дійшли згоди щодо сплати на користь адвокатського бюро гонорару успіху у розмірі 1990,00 грн. (п. 3.1 договору). Згідно розрахунку витрат часу адвокатського бюро ОСОБА_1 на правову допомогу за договором витрачено 3 години 15 хвилин, вартість склала 3900,00 грн. Всього витрати на правничу допомогу позивача склали 5890 грн. Заперечуючи проти стягнення зазначеної суми витрат на правничу допомогу, відповідач посилався на те, що надані позивачем документи у підтвердження понесених витрат є необґрунтованими. Відповідач зазначив, що вказана справа не потребувала затрат значного часу, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, а тому вважав справедливим призначення позивачеві компенсації витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі прожиткового мінімуму на 2021 рік. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, згідно якої при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суду необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Проаналізувавши надані у підтвердження витрат на професійну правничу допомогу акт прийому-передачі послуг та розрахунок витрат часу на предмет співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлена позивачем до відшкодування сума є завищеною та не відповідає критерію розумності та співмірності. Судом встановлено, що розглядувана справа відноситься до справ незначної складності, має немайновий характер позову. Колегія суддів також враховує, що дана справа, з урахуванням сталої практики Верховного Суду у справах даної категорії, не потребує значного часу для підготовки правової позиції. З огляду на зазначене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що справедливим і співмірним в даному випадку є стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи у розмірі 3900 грн., а не 5890 грн. як просив позивач. В свою чергу, відповідач, заявляючи про те, що розмір гонорару адвоката з урахуванням категорії справи та витраченого часу адвокатом є завищеним і не відповідає ринковим цінам на адвокатські послуги, не надав жодного доказу у підтвердження вказаної позиції та взагалі жодним чином її не обґрунтував. Крім того, безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що заявлені позивачем до відшкодування витрати не підтверджені документально, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивач надав всі необхідні документи для визначення обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару. Вказані документи є належними та допустимими доказами у справі. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги та скасування додаткового рішення суду першої інстанції немає. А відтак, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в касаційному порядку, відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України, не підлягає. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик Суддя: О.А. Шевчук