Постанова 4854 № 400/1017/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/1017/20 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Зуєвої Л.Є., суддів: Коваля М.П., Кравця О.О. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИЛА: У березні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та з урахуванням уточнень до позову просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Миколаївського Управління ГУ ДПС у Миколаївській області №0146438-5006-1404 від 23.05.2019 на суму 1167,64 грн., №0146439-5006-1404 від 23.05.2019 на суму 1284,78 грн., №0146440-5006-1404 від 23.05.2019 на суму 2078,47 грн., №0194971-5006-1404 від 05.06.2019 на суму 18750,00 грн., №0206863-5006-1404 від 17.12.2019 на суму 4166,67 грн. про нарахування до сплати ОСОБА_1 податків з нерухомості та транспортного податку та зобов`язати Головне управління ДПС в Миколаївській області виключити з податкових інформаційних баз відомості про податкові повідомлення-рішення №0146438-5006- 1404 від 23.05.2019, №0146439-5006-1404 від 23.05.2019, №0146440-5006-1404 від 23.05.2019, №0194971-5006-1404 від 05.06.2019, №0206863-5006-1404 від 17.12.2019 про нарахування до сплати ОСОБА_1 податків з нерухомості та транспортного податку, а також зобов`язати відповідача повернути на особовий рахунок ОСОБА_1 13026,84 грн. В обґрунтування позову зазначалось, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення протирічать вимогам чинного податкового законодавства. Факт реєстрації позивача як платника податків в м.Харкові підтверджується інформацією з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків. Таким чином винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення не відповідають дійсності, тому підлягають скасуванню. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року, ухваленого в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Миколаєві позов задоволено. Не погоджуючись з таким рішенням, Головне управління ДПС у Миколаївській області надало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23.05.2019р. направлялись на адресу позивача вказану в базі даних державного реєстру фізичних осіб-платників податків. Чинною на той час податковою адресою ОСОБА_1 була адреса: АДРЕСА_1 . Відповідач вважає, що винесені податкові повідомлення рішення відносно позивача щодо несплати останнім податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, транспортного податку з фізичних осіб є правомірними та такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, тому рішення суду підлягає скасуванню. У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначається про обґрунтованість висновків суду першої інстанції, позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Позиавч зазначає, що відповідач не мав повноважень формувати податкові повідомлення-рішення позивачу в силу вимог ст.266 ПК України та ст.. 267 ПУ України, оскільки податковою адресою на час формування таких рішень була адреса: АДРЕСА_2 , що підтверджується даними паспорту позивача, копіями податкових повідомлень-рішень за 2019 рік винесених на ім`я ОСОБА_1 ГУ ДФС у Харківській області Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду выд 13.04.2021 р. замінено відповідача - Головне управління ДПС у Миколаївській області (54001, м.Миколаїв, вул. Лягіна, 6, ЄДРПОУ 43144729) у справі №400/1017/20 його правонаступником Головним управлінням ДПС у Миколаївській області (54001, м.Миколаїв, вул. Лягіна, 6, ЄДРПОУ 44104027). Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що у жовтні 2019р. позивач дізнався з електронного кабінету платника податків про наявність податкового боргу з податку на нерухомість 2868,53 грн. та транспортного податку 5723,16 грн. та звернувся з відповідним запитом про роз`яснення до ГУ ДПС в Харківській області, оскільки з травня 2014 року він зареєстрований та мешкає в м. Харкові та перебуває на обліку в Центральній ОДПІ у м.Харкові. На запит адвоката позивача від 22.10.2019р. надійшли відповіді ГУ ДПС в Харківській області № 3543/ФОП/20-40-56-06-26 АДВ від 28.10.2019 та №5645/ФОП/20-40-56-06-26 від 25.11.2019р., в яких повідомляється про те, що ОСОБА_1 «начеб-то» перебуває на обліку в ДПС у Миколаївської області, донарахування податку на нерухоме майно та транспортного податку відповідно податкових повідомлень-рішень №0146438-5006-1404 від 23.05.2019 на суму 1167,64 грн., №0146439- 5006-1404 від 23.05.2019 на суму 1284,78 грн., №0146440-5006-1404 від 23.05.2019 на суму 2078,47 грн. №0194971-5006-1505 від 05 06.2019 на суму 18750 грн. здійснило ГУ ДПС у Миколаївській області, а податкові повідомлення-рішення надіслані позивачу за адресою: АДРЕСА_1 . 06.12.2019р. адвокатом позивача Куденко Д. було направлено адвокатський запит до Миколаївського управління ГУ ДПС у Миколаївській області щодо роз`яснення підстав прийняття саме цим органом податкових повідомлень-рішень та надання копій податкових повідомлень рішень, на підставі яких донараховано податок на нерухоме майно та транспортний податок. Як вказав позивач в позові, відповіді на вказаний вище адвокатський запит від 06.12.2019 р. станом на час звернення до суду з даним позовом , він не отримував.. Про наявність податкових повідомлень-рішень №0146438-5006-1404 від 23.05.2019 на суму 1167,64 грн. №0146439-5006-1404 від 23.05.2019 на суму 1284,78 грн. №0146440-5006-1404 від 23.05.2019 на суму 2078,47 грн. №0194971-5006-1505 від 05.06.2019 на суму 18750 грн. винесених ГУ ДПС у Миколаївській області позивачу стало відомо 26.11.2019р. 09.12.2019 року на адресу реєстрації позивача - АДРЕСА_2 надійшов лист з податковою вимогою №168301-58 від 25.09.2019 р. керівника Головного управління ДПС в Харківській області про наявність у позивача податкового боргу в сумі 8591,69 грн., який складається з 2868,53 грн. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та 5723,16 грн. транспортного податку з фізичних осіб. Відповідно цієї ж податковій вимозі на все майно позивача розповсюджується право податкової застави з 24 вересня 2019 р. Податкову вимогу було оскаржено позивачем до Харківського окружного адміністративного суду (справа №520/14124/19). Судом першої інстанції встановлено, що під час судового засідання в Харківському окружному адміністративному суді 06.02.2020 року по справі №520/14124/19 за позовом ОСОБА_1 про скасування податкової вимоги №168301-58 від 25.09.2019 р. керівника Головного управління ДПС в Харківській області про наявність у позивача податкового боргу в сумі 8591,69 грн. представником відповідача - ГУ ДПС в Харківській області були надані письмові пояснення, надані позивачем до справи. Відповідно до зазначених пояснень податкова вимога, що оскаржується, була винесена Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі повідомлень рішень ГУ ДПС у Миколаївській області -№0146438-5006-1404 від 23.05.2019 на суму 1167.64 грн. -№0146439-5006-1404 від 23.05.2019 на суму 1284.78 грн. -№0146440-5006-1404 від 23.05.2019 на суму 2078.47 грн. -№0194971-5006-1404 від 05.06.2019 з транспортного податку. Згідно письмових пояснень, інформацію про винесені податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області отримало з податкових інформаційних баз. Крім того, 12,03.2020 року співробітниками Центрального управління ГУ ДПС в Харківській області позивача в телефонній розмові повідомлено про наявність ще одного податкового повідомлення-рішення винесеного Миколаївським управлінням ГУ ДПС у Миколаївській області від 17.12.2019 р. про донарахування позивачу транспортного податку за 2019 рік в сумі 4166,67 грн. Суд встановив, що жодне з вказаних вище винесених відповідачем по справі №400/1017/20 податкових повідомлень-рішень за 2019 рік відповідачем позивачу не вручалось. Відповідно даних електронного кабінету платника податків ОСОБА_1 станом на 12.03.2020 р. з`явилися відомості (до 12.03.2020 р таких даних не було) про винесене 17.12.2019 р. податкове повідомлення-рішення №020686-5006-1404 на суму транспортного податку 4166,67 грн. Позивач вважає, що винесені податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївської області, які фактично не направлялися позивачу за адресою його реєстрації (м.Харків) та не вручені позивачу, суперечить чинному законодавству, тому звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні повноваження щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки позивачем змінено в 2014 році адресу реєстрації місця проживання. Також, щодо самих податкових повідомлень-рішень суд дійшв висновку про їх протиправність. Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Щодо повноважень Головного управління ДПС у Миколаївській області на винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про нарахування податків позивачу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань» існує державний реєстр фізичних осіб -підприємців. Відповідно до п. 70.1 ст. 70 розділу II Податкового кодексу України та пункту 3 розділу IV Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017р. № 822 (далі - Положення), центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків. Облік фізичних осіб - платників податків ведеться у Державному реєстрі за уеєстраиійними номерами облікової картки платника податків. Пунктом 2 розділу 1 Положення визначено, що Державний реєстр створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов`язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Кодексом та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, Головне управління ДПС у Миколаївській області маючи доступ до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, створеного для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов`язані сплачувати податки, збори знав про те, що платник податків ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 з 2014 року має адресу реєстрації: АДРЕСА_2 та знаходиться на обліку в Шевченківській ДПІ ГУ ДПС у Харківській області. Колегією суддів встановлено, що згідно копії паспорта ОСОБА_1 , останній з 21.05.2014 р. зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . Разом з тим, встановлено, що протягом 2016-2018 років іншим податковим органом - ГУ ДФС у Харківській області за податковою адресою позивача АДРЕСА_3 виносились податкові повідомлення-рішень та які сплачені позивачем, що підтверджується копіями корінців податкових повідомлень-рішень форми «Ф» на ім`я ОСОБА_1 . Також, в матеріалах справи наявні копії податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги за 2016 р., 2019 р. винесенні за податковою адресою позивача АДРЕСА_3 . Тобто, суд апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем докази свідчать про те, що з травня 2014 року та до теперешнього часу безперервно податковою адресою та адресою постійної реєстрації позивача є адреса АДРЕСА_3 . Суд встановив, що протягом 2014-2019 років позивач не подавав до контролюючих органів згідно п.70.7 ПК України заяву про зміну своєї адреси реєстрації (податкової адреси) в м.Харкові на адресу в місті Миколаєві, апелянт не надав суду доказів, що спростовують зазначені твердження. Разом з тим, відповідно ст.. 266 ПКУ обчислення суми податку на нерухоме майно з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється фіскальним органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. Відповідно до ст. 267.6.1. ПКУ обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. П.п. 267.6.2. ст. 267 ПКУ визначає, що податкове/податкові повідомлення- рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Судом встановлено, що в якості реквізитів сплати нарахованих відповідачем податків в оскаржуваних повідомленнях-рішеннях вказано ГУ ДКСУ у Шевченківському районі м.Харкова, що підтверджує дійсну адресу реєстрації та знаходження на податковому обліку платника податків ОСОБА_1 в АДРЕСА_3 . Отже, в порушення ст.267 ПКУ оскаржуванні податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області про нарахування до сплати ОСОБА_1 податків з нерухомості та транспортного податку винесені відповідачем протиправно. Щодо податкових повідомлень-рішень про нарахування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно ст.266 ПК України обчислення суми податку на нерухоме майно з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється фіскальним органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. Ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Фізичні особи у 2019 році сплачують податок на нерухоме майно за 2018 рік із застосуванням минулорічних ставок і пільг. У 2019 році податок нараховується з урахуванням мінімальної зарплати у розмірі 3723 грн., встановленої на 2018 рік. Для фізичних осіб база оподаткування об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності, зменшується: - для квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; - для житлових будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності квартир та будинків) - на 180 кв. метрів. Податкові повідомлення-рішення про сплату податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) фізичній особі фіскальним органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) роком, тобто до 1 липня 2019 року. Податок сплачується за місцем розташування об`єкта нерухомості протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Крім того, згідно п.п. 266.1.2. ст.266 ПКУ повинно бути визначено платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку: б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб- власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом: в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку. Згідно п.п.266.2.1. ст. 266 ПКУ об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Згідно п.п. 266.3.2. ст. 266 ПКУ база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Згідно п.п. 266.7.1. ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку: б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку: в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4. і пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації; платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Згідно п.п. 266.7.4. ст.266 ПКУ органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов`язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об`єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного квартал- в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Як встановлено з матеріалів справи, позивач має у спільній сумісній та часткові власності разом з дружиною ОСОБА_2 наступне нерухоме майно на території Харкова та Харківської області, а саме: житловий будинок АДРЕСА_4 загальною площею 138.4 кв.м., що підтверджується свідоцтвом на право власності від 01.10.2015р. та Витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 44910647 від 01.10.2015р.; 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 загальною площею 171.1 кв.м (що підтверджується договором дарування квартири від 30.05.2014 р. та Витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 22403982 від 30.05.2014 р.); 1/2 частину квартири АДРЕСА_6 загальною площею 155,5 кв.м (що підтверджується договором дарування квартири від 29.04.2014р. та Витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 21116089 від 29.04.2014р. (що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 11.12.2019р.). Позивач з 2014 року зареєстрований за місцем проживання (реєстрації) АДРЕСА_2 та перебуває на обліку в Центральна ОДПІ ГУ ДПС в м.Харкові як платник податків та має нерухоме майно, яке розташоване в м.Харкові та Харківської області. Судом встановлено, що податок на нерухоме майно за 2018 рік з 1/2 частини будинку АДРЕСА_4 загальною площею 138.4 кв.м. сплатила дружина позивача ОСОБА_2 , що підтверджується податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС в Харківській області від 24.07.2019 №20-40-57-06-1528 та квитанцією АТ КБ «Приватбанк» від 16.09.2019 про оплату податку на нерухомість. Загальна площа нерухомого майна, яке належить позивачу складає 232,47 кв.м. ((138.34+ 171,1 + 155.5) : 2 ). База оподаткування складає 52,5 кв.м (232,47 - 180). Отже, правильно розрахований податок на нерухомість за 2018 рік складає 1954,57 грн, (52,5 х 37,23 грн.). Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що в податкових повідомленнях-рішеннях №0146438-5006-1404, №0146439-5006-1404, №0146440-5006-1404 від 23.05.2019 на загальну суму 4530,89 грн неправильно визначений розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Для встановлення правильності нарахування податку (проведення звірки з контролюючим органом) позивач не мав змоги, оскільки взагалі не отримував від податкового органу податкових повідомлень-рішень про нарахування податку на нерухоме майно та не був ознайомлений з відповідними розрахунками податкового органу. Судом вірно встановлено, що протягом 2019 року за адресою реєстрації позивача - АДРЕСА_3 податковий орган не надсилав жодного податкового повідомлення-рішення про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. З огляду на викладене, колегія суддів вважає про обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 4530,89 грн. №0146438-5006-1404 від 23.05.2019 на суму 1167,64 грн., №0146439-5006-1404 від 23.05.2019 на суму 1284.78 грн., №0146440-5006-1404 від 23.05.2019 на суму 2078,47 грн. Також, щодо податкових повідомлень-рішень про нарахування транспортного податку слід зазначити наступне. Згідно п.267.2.1. об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального". Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип патьного. Згідно п. 267.4 ст.267 ПКУ ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Судом встаовлено, що у власності позивача знаходяться три автомобілі: PORSHE CARRERA реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2017 року випуску, дата першої реєстрації 14.07.2018 р. дата реєстрації придбання позивачем 23.07.2019р.; PORSHE PANAMERA реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2018 року випуску, дата першої реєстрації 01.11.2019р.; VOLVO ХС90 реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2018 року випуску, дата першої реєстрації 25.01.2019 р., дата реєстрації придбання позивачем 25.01.2019 р. Тобто, виходячи з свідоцтв про реєстрацію вказаних транспортних засобів, позивач став власниками таких автомобілів лише в 2019 році. Термін сплати транспортного податку за 2019р. настає в 2020 році відповідно до вимог Податковому кодексу України. Відповідачем податкові повідомлення-рішення №5645/ФОП/20-40-56-06-26 від 25.11.2019 р. та №020686-5006-1404 від 17.12.2019 р. винесені в листопаді та грудні 2019 року, тобто передчасно. Також, слід зазначити щодо транспортного податку за автомобіль PORSHE CARRERA реєстраиійний номер НОМЕР_2 , 2017 року випуску згідно податкового повідомлення-рішення №019491- 5006-1404 від 05.06.2019 на суму 18750,00 грн. Відповідно наданим позивачем до суду письмовим доказам копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу PORSHE CARRERA реєстраиійний номер НОМЕР_2 , 2017 року випуску, датою першої реєстрації автомобіля є 14.07.2018 р., а датою реєстрації придбання автомобіля позивачем є 23.07.2019 р. Тобто, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 став власником автомобіля 23.07.2019 р., а не 17.04.2019. як стверджує в апеляційній скарзі відповідач, тому у 2019 році позивач володів цим автомобілем лише 6 місяців, тому транспортний податок за 2019 рік повинен складати 25000:12 х 6 = 12 500 грн. В апеляційній скарзі відповідач безпідставно вказує, що позивач володіє вказаним автомобілем з 17.04.2019 р., тому відповідачем неправильно розраховано розмір транспортного податку - за 9 місяців користування в 2019 році - 18750 грн., тому судом першої інстанції вірно скасовано податкове повідомлення- рішення №0194971-5006-1404 від 05.06.2019 р. Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем зазначене податкове повідомлення-рішення винесено в той момент, коли позивач ще не був власником автомобіля. Таким чином, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що з урахуванням наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії відповідача щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому такі рішення складені протиправно, оскільки винесені не за місцем реєстрації (податкової адреси) платника податків, тому рішення суду першої інстанції скасуванню не підлягає. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року залишити без змін. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва Суддя: М.П. Коваль Суддя: О.О. Кравець