Ухвала КЦС ВС № 296/5116/19

Ухвала 02 червня 2021 року м. Київ справа № 296/5116/19 провадження № 61-8160ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 21 січня 2020 року, додаткове рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 березня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 21 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Додатковим рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 10 березня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про стягнення судових витрат відмовлено. Постановою Житомирського апеляційного суду від 09 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 21 січня 2020 року без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Додаткове рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. Додатковою постановою Житомирського апеляційного суду від 01 липня 2020 року заяву ОСОБА_3 про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. У липні 2020 року ОСОБА_1 вперше звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 21 січня 2020 року, додаткове рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 березня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 червня 2020 рок. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 ухвали Верховного Суду від 22 липня 2020 року про залишення касаційної скарги без руху, ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала. У березні 2021 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , вдруге звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 21 січня 2020 року, додаткове рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 березня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 червня 2020 року. Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , повернуто заявникові. Підставою для повернення касаційної скарги стала відсутність повноважень представника ОСОБА_2 , як адвоката. У травні 2021 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , втретє звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 21 січня 2020 року, додаткове рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 березня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 червня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Разом з цим, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки, як убачається з поштового конверту, касаційну скаргу здано на пошту 07 травня 2021 року, тобто з пропущенням строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України. Заява ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , про поновлення строку на касаційне оскарження не підлягає задоволенню, оскільки обґрунтовуючи наявність підстав для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, представник ОСОБА_2 вказує на свої хвороби, що пов`язані з неможливістю працювати з документами, які вважає поважними для поновлення процесуального строку для оскарження судових рішень, позивачем яких є ОСОБА_1 . При цьому доказів наявності обставин, які б об`єктивно завадили позивачу ОСОБА_1 вчасно звернутися до суду з касаційною скаргою, представником заявника не надано. За таких умов Верховний Суд вважає, що зазначені доводи представника заявника не обумовлюють наявності поважних підстав пропуску строку на касаційне оскарження та можуть призвести до порушення прав іншої сторони і викликати сумніви в об`єктивності суду. За наведених обставин клопотання представника заявника ОСОБА_2 , про поновлення строку на касаційне оскарження не підлягає задоволенню. Заявник протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху має право звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку та наданням відповідних доказів. Крім того, у відповідності до частини третьої статті 392 ЦПК України касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника (підписанта). Представник ОСОБА_2 додав до касаційної скарги довіреність на представництво інтересів ОСОБА_1 від 14 грудня 2018 року, в той же час документів, що посвідчують повноваження ОСОБА_2 , як адвоката, до касаційної скарги не надано. Відповідно до частин першої, другої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу. Частиною четвертою статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Таким чином, заявнику необхідно надати суду документ, який підтверджує повноваження представника ОСОБА_2 , як адвоката. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України. У зв`язку з цим заявнику необхідно усунути вказані вище недоліки касаційної скарги та відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України надати касаційну скаргу (у новій редакції) та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Враховуючи наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , не відповідає зазначеним вище вимогам закону, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Згідно із частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 21 січня 2020 року, додаткове рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 березня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 червня 2020 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 02 липня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Якщо заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, з наданням відповідних доказів, не буде подано особою у зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Ю. В. Черняк