Постанова 4873 № 910/11889/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" травня 2021 р. Справа№ 910/11889/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Андрієнка В.В. суддів: Буравльова С.І. Пашкіної С.А. за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С. учасники справи згідно протоколу судового засідання розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прима Солар Енерджі" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 (повний текст рішення складений 22.02.2021) у справі №910/11889/20 (суддя Босий В.П.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прима Солар Енерджі" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 1 261 489,97 грн УСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Прима Солар Енерджі" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 1 261 489,97 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №910/11889/20 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Прима Солар Енерджі" про поновлення строку для подання додаткових доказів відмовлено. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прима Солар Енерджі" задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прима Солар Енерджі" заборгованість у розмірі 1 165 392 (один мільйон сто шістдесят п`ять тисяч триста дев`яносто дві) грн 82 коп., пеню у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн 00 коп., штраф у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 18 922 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот двадцять дві) грн 35 коп. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Рішення обґрунтовано тим, що відповідач взяв на себе обов`язок купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого Постановою НКЕКП від 26.04.2019 №641. При цьому недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника без підтвердження цього належними доказами, яких відповідачем надано не було, не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу виробництва електричної енергії за "зеленим тарифом". Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прима Солар Енерджі" подало апеляційну скаргу, у якій просило суд поновити строк на апеляційне оскарження. Прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №910/11889/20 у частині стягнення 1000 грн пені та 1000 грн штрафу 7% та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прима Солар Енерджі" про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" заборгованості за поставлену електричну енергію у розмірі 1 165 392,82 грн, 14 519,65 грн пені та 81 577,50 штрафу 7% та судового збору у розмірі 18 922, 35 грн. Покласти судові витрати за подання цієї апеляційної скарги на відповідача. Апеляційна скарга обґрунтована наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині пені та штраф, апелянта не погоджується з висновком суду про зменшення сум вказаних штрафних санкцій. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Прима Солар Енерджі" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №910/11889/20 задоволено, поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №910/11889/20, відкрито апеляційне провадження у справі №910/11889/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прима Солар Енерджі" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прима Солар Енерджі" призначено на 13.04.2021. Також не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Гарантований покупець" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №910/11889/20 про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прима Солар Енерджі" заборгованості за електричну енергію у розмірі 1 165 392,82 грн, пені у розмірі 1 000,00 грн, штрафу у розмірі 1 000,00 грн та судового збору у розмірі 18 922, 35 грн повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. Зокрема апелянт стверджує, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/11889/20 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021; об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прима Солар Енерджі" та Державного підприємства "Гарантований покупець", призначено справу №910/11889/20 до розгляду на 13.04.2021. У судовому засіданні 13.04.2021 у розгляді справи №910/11889/20 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Прима Солар Енерджі" та Державного підприємства "Гарантований покупець" оголошено перерву до 28.04.2021, у судовому засідання 28.04.2021 - до 19.05.2021. 13.04.2021 ДП "Гарантований покупець" було подано письмову заяву про зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України справи № 1-18/2020(332/20). Розглянувши указану заяву, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення. При цьому суд виходить з наступного. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи. Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за укладеними між сторонами господарським договором. Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених законом підстав для зупинення провадження у даній справі. 13.04.2021 ДП "Гарантований покупець" були подані клопотання про залучення Кабінету Міністрів України та ПАТ «Укренерго» до участі у даній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Розглянувши указані клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення. При цьому суд виходить з наступного. В силу ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Матеріали даної справи не містять доказів звернення із відповідними клопотаннями у строки, визначеними у ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, а також обґрунтувань того, як рішення у даній справі може вплинути на його права та обов`язки. Крім того, з оскаржуваного судового рішення не убачається, що воно стосується прав та обов`язків Кабінету Міністрів України та ПАТ «Укренерго». За таких обставин у задоволенні клопотань ДП "Гарантований покупець" про залучення Кабінету Міністрів України та ПАТ «Укренерго» до участі у даній справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, належить відмовити. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом установлено, що 14.05.2020 між ДП "Гарантований покупець" та ТОВ "Прима Солар Енерджі" (продавець за "зеленим" тарифом) був укладений договір №1439/01/20. Згідно із п. 1.1 даного договору продавець за "зеленим" тарифом зобов`язався продавати, а гарантований покупець зобов`язався купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у т.ч. в Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, або в Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за "зеленим" тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця (п. 2.2 Договору). Відповідно до п. 2.3 Договору продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. За змістом п. 2.4 Договору продавець за "зеленим" тарифом продаж гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачам, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України. Згідно п. 2.5 Договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до гл. 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці. Відповідно до п. 3.1 Договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень гл. 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до гл.7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 Договору). За змістом п. 3.3 Договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень гл. 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. На виконання умов Договору між позивачем та відповідачем був підписаний акт купівлі-продажу електроенергії за травень 2020 року, відповідно до якого позивач продав відповідачу електричну енергію на суму 1165392,82 грн. Указана обставина підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 31.05.2020, який підписаний між сторонами та скріплений печатками останніх. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що на думку позивача наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за придбану електричну енергію у розмірі 1165392,82 грн. Відповідач проти цього заперечує. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. За правовою природою укладений між сторонами у справі договір є договором поставки. Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не установлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, установленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України. Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2802 від 13.12.2019 в Порядок купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затверджений постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (нова назва - Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії) внесені зміни, які набрали чинності з 28.12.2019. Відповідно до п. 10.1 Порядку у новій редакції до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. Згідно з п. 10.4 Порядку в новій редакції після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами. Акт купівлі-продажу електроенергії за травень 2020 року із визначенням обсягів виробленої позивачем електричної енергії підписаний сторонами 31.05.2020. Розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець" у травні 2020 року, затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1211 від 24.06.2020 на рівні 4 337 390 779,22 грн (без ПДВ). Отже, у відповідності до положень Договору та законодавства, остаточний розрахунок за отриману у спірному періоді електричну енергію відповідач повинен був здійснити у строк до 26.06.2020 (після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці), а прострочення платежу виникло з 27.06.2020 відповідно. Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 1 165 392,82 грн на підставі Договору за поставлену електричну енергію. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Суд відзначає, що апелянтом не доведено суду належними засобами доказування наявність обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов`язань. За Договором саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого Постановою НКЕКП від 26.04.2019 №641. Посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника без підтвердження цього належними доказами, яких відповідачем надано не було, не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу виробництва електричної енергії за "зеленим тарифом". Судом також відхиляються твердження апелянта про те, що виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Таким, чином, наразі відсутній будь-який нормативний акт, який би на законодавчому рівні установлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань ДП "Гарантований покупець" перед позивачем, ніж передбачено Договором. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги ТОВ "Прима Солар Енерджі" про стягнення з ДП "Гарантований покупець" заборгованості у розмірі 1 165 392,82 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 14 519,65 грн. та штрафу у розмірі 81 577,50 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання у період з 27.06.2020 по 05.08.2020, колегія суддів відзначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України). Пунктом 4.6 Договору передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку, гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачам суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за "земельним" тарифом. Наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення пені та штрафу є обґрунтованим. Щодо посилання апелянта на незадоволення заявленого ним клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій колегія суддів зазначає наступне. Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності. За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України). За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції, що установлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу. Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може установлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (установленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Ураховуючи вищенаведене, а також звужуючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, а також специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені та штрафу до 1 000,00 грн. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", у якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Ураховуючи викладене колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів установила, що обставини, на які посилається скаржник - ДП "Гарантований покупець", у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №910/11889/20, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Так само не підлягає задоволення апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Прима Солар Енерджі" з підстав, що зазначених вище. Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №910/11889/20 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні. Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прима Солар Енерджі" на рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.2021 у справі №910/11889/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.2021 у справі №910/11889/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.2021 у справі №910/11889/20.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 02.06.2021. Головуючий суддя В.В.Андрієнко Судді С.І. Буравльов С.А. Пашкіна