Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 923/1493/15

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/1493/15 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Аленіна О.Ю. суддів: Лавриненко Л.В., Мишкіної М.А. секретар судового засідання Герасименко Ю.С. За участю представників учасників справи: арбітражний керуючий - Бєлоусов Ігор Валентинович особисто в режимі відеоконференції розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 09.03.2021 у справі №923/1493/15 за заявою Херсонської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області до Приватної фірми "Тавріда" про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 14.09.2015 порушено провадження у справі про банкрутство Приватної фірми "Тавріда" (далі ПФ "Тавріда"), визнано вимоги кредитора Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області до боржника в сумі 556001,43 грн, у тому числі 407854,74 грн основний борг, 148146,69 грн штрафні санкції, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича, встановлено арбітражному керуючому Бєлоусову І.В. оплату послуг (грошову винагороду) за виконання повноважень розпорядника майна в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання повноважень, яка сплачується шляхом авансування коштів заявником (кредитором) відповідно до законодавства. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 12.11.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів до ПФ "Тавріда" відповідно до якого вимоги Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області 556001,43 грн, з яких 407854,74 грн 3 черга, 148146,69 грн 6 черга. Постановою Господарського суду Херсонської області від 01.12.2015 припинено процедуру розпорядження майном та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича, визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 03.05.2019 задоволено клопотання Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про заміну кредитора, здійснено заміну первісного кредитора Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області на процесуального правонаступника Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 14.11.2019 задоволено клопотання Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про заміну кредитора, здійснено заміну кредитора Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на процесуального правонаступника Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 26.03.2020 задоволено клопотання про відсторонення ліквідатора ПФ "Тавріда" арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. та призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Косенка С.Г., відсторонено арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. від виконання повноважень ліквідатора Приватної фірми "Тавріда" та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Косенка Сергія Георгійовича. У лютому 2021 арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про покладення обов`язку сплати грошової винагороди та здійснення витрат арбітражного керуючого на кредитора боржника в якому останній просив стягнути на користь арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. за здійснення повноважень ліквідатора боржника з кредитора ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі грошову винагороду за період з 27.12.2019 по 25.03.2020 в розмірі 39 037,29 грн та понесені витрати в розмірі 52,46 грн. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 09.03.2021 задоволено клопотання арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. про покладення обов`язку оплати грошової винагороди та здійснення витрат арбітражного керуючого на кредитора боржника за виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство Приватної фірми "Тавріда", стягнуто з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі на користь арбітражного Бєлоусова І.В. 39037 грн 29 коп грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора Приватної фірми "Тавріда" за період роботи з 27.12.2019 по 25.03.2020 та 52 грн 46 коп понесених в ліквідаційній процедурі витрат. В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції пославшись на приписи ст.ст. 9, 30 Кодексу України з процедур банкрутства, висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №910/32824/15, 10.07.2019 року у справі №15/60-б, від 04.10.2018 року у справі №916/1503/17, від 15.10.2019 у справі №5021/1493/12 зазначив, що у зв`язку з відсутністю у банкрута будь-яких майнових активів, станом на час подання арбітражним керуючим заяви про стягнення сум грошової винагороди та здійснення витрат ліквідатора, є правомірним покладення оплати грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора у справі на єдиного кредитора у справі. Суд першої інстанції відзначив, що той факт, що ліквідатором не виявлено майна, а також, що кредитором Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі не створено відповідного грошового фонду, право на утворення якого було передбачено попередніми законодавчими актами, що регулювали процедуру ліквідації банкрута, так і чинним Кодексом України з процедур банкрутства, не звільняє кредитора від обов`язку платити ліквідатору за виконання роботи. Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Херсонської області 09.03.2021 по справі №923/1493/15 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання про покладення обов`язку оплати грошової винагороди та здійснення витрата арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. на кредитора боржника у справі про банкрутство за виконання повноважень ліквідатора за період з 27.12.2019 по 25.03.2020 у розмірі 39 037,29 грн та понесені витрати в розмірі 52,46 грн та видачі судового наказу. За твердженням апелянта, звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений комітетом кредиторів, однак, на розгляд комітету кредиторів не виносилось питання грошової винагороди, звіт ліквідатора про нарахування грошової винагороди не погоджувався. Скаржник вважає, що згідно з ст. 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства у кредитора не існують грошові зобов`язання перед ліквідатором на стадії проведення ліквідаційної процедури щодо оплати його грошової винагороди та відшкодування витрат. Відшкодування основної грошової винагороди арбітражного керуючого у ліквідаційній процедурі за рахунок кредитора, за твердженням апелянта, не регламентується і положеннями Бюджетного кодексу України, адже поняття грошової винагороди ліквідатора не є тотожним поняттю заробітна плата, яка гарантована працівнику Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України «Про оплату праці». Враховуючи відсутність законодавчо визначеного обов`язку здійснення оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора по справі за рахунок кредитора, апелянт вважає, що клопотання ліквідатора арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. про покладення обов`язку оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора не підлягає задоволенню. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №923/1493/15 за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 09.03.2021 та призначено справу до розгляду на 27.05.2021. Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. В обґрунтування своїх заперечень арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. зазначає, що є необґрунтованими твердження апелянта з приводу того, що на розгляд комітету кредиторів не виносилося питання схвалення грошової винагороди арбітражного керуючого, оскільки таке спростовується наявними матеріалами справи. Зокрема, як стверджує арбітражний керуючий Бєлоусов І.В., питання грошової винагороди та здійснення витрат були предметом розгляду на засіданнях комітету кредиторів. Арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. у відзиві на апеляційну скаргу також посилається на висновки Верховного Суду в аналогічних, на його думку, справах, в яких суд касаційної інстанції дійшов висновку з приводу обґрунтованості стягнення з кредитора винагороди та відшкодування витрат ліквідатора. Під час судового засідання від 27.05.2021 арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржувану ухвалу без змін. Інші представники учасників справи у судове засідання не з`явились, про причини нез`явлення суд не повідомили. Враховуючи законодавчо визначений строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у справах про банкрутство, а також те, що явка сторін судом не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає, що нез`явлення у судове засідання інших представників учасників справи, не перешкоджає розгляду справи по суті. Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Херсонської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з наявних матеріалів оскарження ухвали, у жовтні 2020 арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. звернувся до суду першої інстанції із клопотанням в якому просив затвердити грошову винагороду та здійснення витрат арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ПФ "Тавріда" за період роботи з 27.12.2019 по 26.03.2020 в розмірі 41 348,43 грн винагороди та 52,46 грн витрат. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 08.12.2020 клопотання арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. про затвердження грошової винагороди та здійснення витрат за виконання повноважень ліквідатора у справі №923/1493/15 задоволено частково, затверджено грошову винагороду арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. у справі №923/1493/15 за виконання повноважень ліквідатора ПФ "Тавріда" в період з 27.12.2019 по 25.03.2020 в розмірі 39037,29 грн та понесені витрати в розмірі 52,46 грн, у задоволенні решти клопотання відмовлено. У лютому 2021 арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про покладення обов`язку сплати грошової винагороди та здійснення витрат арбітражного керуючого на кредитора боржника в якому останній просив стягнути на користь арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. за здійснення повноважень ліквідатора боржника з кредитора ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі грошову винагороду за період з 27.12.2019 по 25.03.2020 в розмірі 39 037,29 грн та понесені витрати в розмірі 52,46 грн. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявленого арбітражним керуючим Бєлоусовим І.В. клопотання та задовольнив його у повному обсязі. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 30 КУзПБ, арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі. Витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг. Згідно з частинами 1, 4, 7 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Європейський Суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 за заявою №31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя. Кодексом України з процедур банкрутства передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого/розпорядника майна, керуючого санацією ліквідатора, разом з тим Кодекс не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів. При цьому, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 р. про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 р. ратифіковану Україною 10.08.1956 р., Конвенції Міжнародної організації праці № 105 про скасування примусової праці 1957 р. ратифіковану Україною 05.10.2000 р.), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 р. тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України. Таким чином, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 по справі №918/454/18). Виходячи з аналізу наведених норм, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв`язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/32824/15). Також суд зазначає, що законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого/розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора в залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Кодексу України з процедур банкрутства), від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство. Тобто, не виявлення ліквідатором в процедурі ліквідації боржника його майна, інших активів та грошових коштів, за умови встановленого судом факту повноти та належності виконання ним своїх обов`язків у цій процедурі, жодним чином не впливає на оплату його послуг. Отже, у зв`язку з відсутністю у банкрута будь-яких майнових активів, покладення оплати грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора у справі на кредиторів, є правомірним. Судова колегія також відзначає, що Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі є ініціюючим та єдиним кредитором у даній справі. Так, ініціюючи провадження у справі про банкрутство кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак не знайшовши майна, як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника (правова позиція Верховного суду, викладена в постанові від 30.01.2019 по справі №910/32824/15). Встановивши факт невиконання кредиторами у добровільному порядку обов`язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого, господарський суд приймає рішення про примусове стягнення з таких кредиторів відповідних грошових сум шляхом винесення ухвали та видачі судового наказу. Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16 та від 04.10.2018 у справі №916/1503/17. Як вже було зазначено вище, ухвалою Господарського суду Херсонської області від 08.12.2020 затверджено грошову винагороду арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. за виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ПФ "Тавріда" за період з 27.12.2019 по 25.03.2020 в сумі 39037,29 грн та понесені витрати в сумі 52 грн 46 коп. Дана ухвала є чинною та учасниками справи, у тому числі ініціюючим кредитором, не оскаржувалась. З огляду на вищевикладене колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок місцевого господарського суду щодо стягнення грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. за виконання обов`язків ліквідатора боржника з єдиного кредитора у справі Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта з приводу того, що на розгляд комітету кредиторів не виносилось питання грошової винагороди, звіт ліквідатора про нарахування грошової винагороди не погоджувався, оскільки як вбачаться з наявних матеріалів оскарження ухвали 02.07.2020 було проведено засідання комітету кредиторів, що оформлено протоколом. До порядку денного було включено, зокрема розгляд заяви арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. щодо схвалення грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора боржника, однак, комітетом кредиторів одноголосно прийнято рішення відмовити арбітражному керуючому Бєлоусову І.В. у схваленні грошової винагороди. У зв`язку із відмовою комітетом кредиторів у погоджені грошової винагороди та витрат, арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. звернувся до суду першої інстанції із клопотання про затвердження грошової винагороди та здійснення витрат. Судом першої інстанції таке клопотання розглянуто та за результатами розгляду прийнято ухвалу від 08.12.2020, якою затверджено грошову винагороду арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. за виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ПФ "Тавріда" та понесені витрати. З приводу тверджень апелянта щодо відсутності законодавчо визначеного обов`язку здійснення оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора по справі за рахунок кредитора, колегія суддів зазначає, що у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв`язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/32824/15). Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок. Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Херсонської області від 09.03.2021 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 09.03.2021 у справі №923/1493/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови складено та підписано 01.06.2021. Головуючий суддя Аленін О.Ю. Суддя Лавриненко Л.В. Суддя Мишкіна М.А.