Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/11163/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5247/21 Справа № 201/11163/20 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого- судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 березня 2021 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и л а: У листопаді 2020 року акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі АТ КБ ПриватБанк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 07 червня 2011 року було укладено договір б/н, відповідно до умов якого, останній отримав грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Зазначали, що ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява, разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та "Тарифами", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним і банком договір, про що свідчить його підпис у заяві. Вказували, що відповідно до п.п. 2.1.2.3, 2.1.2.4 договору клієнт дає свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку, у зв`язку з чим в подальшому кредитний ліміт було збільшено до 19 000 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 допустив значне порушення взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим станом на 04 жовтня 2020 року виникла заборгованість у загальному розмірі 24 536,02 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 19 202,63 грн.; заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 5 333,39 грн., а тому просили суд ухвалити рішення, яким стягнути заборгованість за кредитним договором без номеру від 07 червня 2011 року, станом на 04 жовтня 2020 року, у загальному розмірі 24 536,02 грн. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 березня 2021 року позов АТ КБ ПриватБанк залишено без задоволення. В апеляційній скарзі АТ КБ ПриватБанк, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов банку задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що підписання заяви без номеру від 07 червня 2011 року, активація відповідачем картки, її перевипуск та користування картковим рахунком свідчать про прийняття пропозиції щодо укладення договору у відповідності до вимог статті 642 ЦК України та про згоду позичальника із усіма умовами цього договору; також, посилаючись на висновки, викладені у постановах Верховного Суду, зазначає, що закон не вимагає наявності підпису відповідача під публічно розміщеними «Умовами та правилами надання банківських послуг», зважаючи на те, що договором, укладеним між сторонами є договір приєднання. Банк зазначає, що крім анкети-заяви, відповідачем було підписано Довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки Універсальна, 55 днів пільгового періоду, яка не була долучена під час розгляду судом першої інстанції та долучається банком до апеляційної скарги, вказана довідка підтверджує обізнаність боржника про умови кредитування та необхідність сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 2,5% на місяць (30% річних), про що міститься відповідний підпис позичальника; також посилаючись на постанову Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року по справі №456/3643/17, зазначає, що факт зарахування коштів на кредитну карту відповідача, користування грошима підтверджується наявною у матеріалах справи випискою з рахунку, яка є належним доказом; позивачем до матеріалів справи було надано конкретну редакцію «Умов та Правил надання банківських послуг» до якої приєднався відповідач при підписанні анкети-заяви та укладенні договору; зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні заборгованості за тілом кредиту, зокрема в стягненні простроченого тіла кредиту, що складає 19 202,63 грн., яке за своє суттю є кредитними коштами, які були надані клієнту та не були повернені у строк, передбачений договором; також, зазначає, що у випадку непогодження судом із розрахунком заборгованості, наданого банком, він повинен самостійно встановити дійсний розмір заборгованості, а не відмовляти в позові взагалі, виклавши при цьому власний розрахунок. Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ ПриватБанк відповідач по справі не скористався. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі 24 536,02 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено, що 07 червня 2011 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву. Відповідно до заяви, позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Пам`яткою клієнта, «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с.12). Станом на 04 жовтня 2020 року банком нарахована заборгованість у загальному розмірі 24 536,02 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 19 202,63 грн. та заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 5 333,39 грн. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ ПриватБанк, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості позовних вимог. Зазначав, що в обґрунтування права вимоги за кредитним договором, зокрема заборгованості за відсотками та простроченої заборгованості за користування кредитними коштами банк посилається на Тарифи з обслуговування кредитних карт Універсальна та Умови та Правила надання банківських послуг, розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms, як невід`ємні частини спірного договору, при цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи, Умови та правила розумів відповідач, з ними ознайомився та їх погодив, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент підписання заяви містили умови, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, оскільки залежить від волевиявлення і дій однієї сторони банку, яка може вносити відповідні зміни. Таким чином, оскільки відповідні Тарифи, Умови та Правила надання банківських послуг не були підписані позичальником, їх не можна розцінювати, як частину договору, укладеного між сторонами 07 червня 2011 року; укладений між сторонами кредитний договір від 07 червня 2011 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту; належних доказів передачі відповідачеві грошових коштів позивачем надано не було, розрахунок заборгованості таким доказом не є, оскільки не підтверджує факт передачі кредитних коштів; роздруківка з власної електронної бази позивача щодо використання відповідачем платіжних карток не доводить факт укладення між сторонами саме цього кредитного договору і саме на цих умовах. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів звертає увагу на те, що АТ КБ «ПриватБанк» не довів існування кредитних правовідносин між сторонами, оскільки на підтвердження цього банком було надано суду тільки розрахунок заборгованості та анкету-заяву, у якій зазначено лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність (а.с.4-9,12). У вказаній анкеті-заяві відсутні дані про те, який тип картки виявив бажання оформити ОСОБА_1 , оскільки відповідні графи анкети-заяви пусті, зокрема строк її дії, розмір процентів за користування кредитом, погоджений сторонами, розмір пені та штрафних санкцій, передбачених за несвоєчасне погашення кредиту, тощо. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та заборгованості за простроченими відсотками, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач ОСОБА_1 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк». Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин (07 червня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (23 листопада 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які надав банк, відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131 цс

19. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що підписуючи анкету-заяву відповідач ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, а отже виявив згоду на укладення кредитного договору, проте Умови та Правила надання банківських послуг, витяг з тарифів банку, не містять підпису ОСОБА_1 тому відсутні підстави вважати, що останній був ознайомлений із ними. Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що банком надано достатньо доказів на підтвердження видачі відповідачу кредитних коштів та користування ними, а саме розрахунок заборгованості за спірним кредитним договором та виписку по рахунку ОСОБА_1 , є безпідставними, оскільки жодних доказів на підтвердження отримання відповідачем картки з кредитним лімітом до суду першої інстанцій АТ КБ «ПриватБанк» не надано, що було його процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України. Довідка про видачу карток та довідка про встановлення на картковий рахунок кредитного ліміту не може бути належним доказом на підтвердження заявлених позивачем вимог, оскільки вони не містить підпису позичальника та в анкеті-заяві не зазначено про видачу даних карток та встановлення на будь-яку з них кредитного ліміту. Доводи АТ КБ ПриватБанк що прострочене тіло кредиту є за своє суттю кредитними коштами, які були надані клієнту та не були повернені у строк, передбачений договором, є безпідставними, оскільки з доводів самого апелянта вбачається, що сума наданого кредитного ліміту складає 19 000 грн., в той час як прострочене тіло кредиту перевищує вказану суму та становить 19 202,63 грн., у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що прострочене тіло кредиту згідно системного аналізу положень Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку та ч.1 ст.1054 ЦК України за своєю суттю є завуальованими відсотками за користування кредитними коштами, адже до нього входить плата за користування кредитом, а не, власне, надані позичальнику в користування кошти, а тому заборгованість за простроченим тілом кредиту та нараховані на зазначену суму відсотки до стягнення не підлягають. Долучена АТ КБ ПриватБанком до апеляційної скарги довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки Універсальна, 55 днів пільгового періоду до договору SAMDN55000045888316 (а.с. 102), яка нібито підписана ОСОБА_1 , та з якої, згідно доводів апелянта, вбачається отримання позичальником кредиту та погодження сторонами відсоткової ставки за користування кредитом, не може бути прийнята до уваги колегією суддів з огляду на наступне. У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № №346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18). Надаючи відповідний доказ суду апеляційної інстанції без попереднього його надання для оцінки судом першої інстанції, апелянт зазначає, що підстави відмови в позові йому стали відомі безпосередньо з рішення суду, надати додаткові докази для повного та всебічного встановлення обставин справи суд не пропонував, в той же час зважаючи, що вказані докази мають значення для повного та всебічного встановлення обставин справи та прийняття об`єктивного рішення, просить їх прийняти та дослідити у встановленому порядку. Разом із тим, такі доводи АТ КБ ПриватБанк колегія суддів вважає неспроможними, доказів поважності причин неподання відповідного доказу до суду першої інстанції апелянтом надано не було. Обґрунтування неможливості подання доказу до суду першої інстанції зводиться до того, що підстави відмови від позову йому стали відомі безпосередньо з рішення суду, додаткові докази суд надати йому не пропонував, в той же час колегія суддів зауважує, що цивільне процесуальне судочинство здійснюється, зокрема, на основі принципів змагальності та диспозитивності, що знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом або витребування відповідних доказів у сторін, які в силу вимог процесуального закону повинні самостійно довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, зокрема шляхом подання відповідних доказів, в той час як суд тільки оцінює надані сторонами матеріали. Таким чином, враховуючи відсутність поважності причин неподання відповідного доказу до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України. Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення і, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк залишити без задоволення. Заочне рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 01 червня 2021 року. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.