Постанова 4824 № 369/16289/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 червня 2021 року м. Київ Унікальний номер справи № 369/1689/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/6165/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 квітня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Дубас Т.В., по справі за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в : У грудні 2019 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ДП МОУ «Укрвійськбуд» заборгованість у розмірі 98 510,15 грн. та судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 13 червня 2019 року між ДП МОУ «Укрвійськбуд» та ОСОБА_1 , який на той момент був директором філії «135 Домобудівельний комбінат» ДП МОУ «Укрвійськбуд», було укладено договір № 13/06-19 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги. За умовами договору позикодавець зобов`язався надати позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 80 000,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути її позикодавцю у строк до 30 вересня 2019 року. Свої зобов`язання ДП МОУ «Укрвійськбуд» виконало в повному обсязі, перерахувавши 80 000,00 грн. на особисту банківську картку відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 642 від 13 червня 2019 року. Станом на 06 грудня 2019 року відповідач не повернув кошти, уникає спілкування, листи від позивача не отримує та після звільнення з роботи не виходить на зв`язок. Відповідач не виконав зобов`язань за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, у зв`язку з чим за період з 30 вересня 2019 року по 11 грудня 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 98 510,15 грн., яка складається з пені у розмірі 5 069,59 грн., 30 % річних - 4 800 грн., інфляційних нарахувань на суму боргу - 640,56 грн., штрафу у розмірі 10 % - 8 000 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача (а.с. 1-4). Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 квітня 2020 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ДП МОУ «Укрвійськбуд» заборгованість у розмірі 98 510,15 грн. Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (а.с. 76-79). Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2020 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 квітня 2020 року у справі за позовом Державного підприємства Міністерства Оборони України «Укрвійськбуд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення (а.с. 108-112). Не погодившись з заочним рішенням суду, 06 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати заочне рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с. 127-138). Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, розглянувши справу у відсутності відповідача, який не був повідомлений про розгляд справи та не отримував копію ухвали про відкриття провадження та позовну заяву. Зазначав, що повернення коштів за укладеним між сторонами договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги мало здійснюватися на поточний рахунок позивача, вказаний у договорі, а саме № НОМЕР_1 у ПАТ «Банк Софійський» м. Київ. Проте станом на останній день для повернення коштів 30 вересня 2019 року зазначеного у договорі банківського поточного рахунку позивача ДП МОУ «Укрвійськбуд» не існувало, оскільки ще 18 вересня 2019 року ПАТ «Банк Софійський» припинив своє існування та був ліквідований як юридична особа. Позивач направив йому додаткову угоду про внесення змін до договору, проте, не вказав на який поточний рахунок слід перераховувати кошти, адже договором не передбачена передача готівкових коштів. Таким чином, позивач не повідомив відповідачу нового поточного рахунку для перерахування коштів та своєчасного виконання зобов`язання, тому має місце прострочення самого кредитора, що передбачено ст. 613 ЦК України. Також посилався на те, що позивач не дотримався умов договору та не надіслав претензію на відповідачу з метою досудового врегулювання спору. У відзиві на апеляційну скаргу директор ДП МОУ «Укрвійськбуд» Романовська О.І. просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 квітня 2020 року залишити без змін (а.с. 156-164). За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 квітня 2020 року розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні). Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково враховуючи наступне. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконував передбачених договором обов`язків по поверненню позики шляхом погашення суми фінансової допомоги, має прострочену заборгованість, що у свою чергу порушує права ДП МОУ «Укрвійськбуд». Колегія суддів не в повній мірі погодилась з таким висновком суду виходячи з наступного. Судом встановлено, що 13 червня 2019 року між ДП МОУ «Укрвійськбуд» та ОСОБА_1 , який на той момент був директором філії «135 Домобудівельний комбінат» ДП МОУ «Укрвійськбуд», було укладено договір № 13/06-19 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (а.с. 6-7). Відповідно до п. 1.1. договору позикодавець зобов`язується надати позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі, визначеному у п. 2.1. цього договору, а позичальник зобов`язується повернути її позикодавцю у визначений даним договором строк. Згідно з п. 2.1. договору позикодавець надає позичальнику фінансову допомогу у розмірі 80 000,00 грн. Відсотки на фінансову допомогу не нараховуються. Пунктом 4.3. даного договору встановлено, що строк повного повернення фінансової допомоги становить 3 (три) календарних місяці з моменту надання суми фінансової допомоги, але не пізніше ніж 30 вересня 2019 року. При порушенні позичальником строку повернення поворотної фінансової допомоги, передбаченого п. 4.3. цього договору, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючу на момент прострочення, від суми фінансової допомоги, неповернутої в строку, за весь період прострочення повернення фінансової допомоги за кожен день прострочення (п. 5.2. договору). У разі порушення позичальником строку повернення поворотної фінансової допомоги, передбаченого п. 4.3. цього договору, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції, діючого у країні на період прострочення, а також сплатити позикодавцю 30 % річних за весь період прострочення повернення фінансової допомоги від суми неповернутої допомоги неповернутої в строк (п. 5.3. договору). У разі порушення позичальником строку повернення фінансової допомоги, передбаченого п. 4.3. цього договору, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю відсотки (проценти) за неправомірне користування чужими коштами по день сплати суми цих коштів позикодавцю у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент сплати цих коштів за кожен день користування (п. 5.4. договору). У разі порушення позичальником строку повернення фінансової допомоги, передбаченого п. 4.3. цього договору, більше ніж на 30 календарних днів позичальник зобов`язаний додатково сплатити позикодавцю, крім коштів, визначених у п.п. 5.2.-5.4. цього договору, штраф у розмірі 10 % відсотків від суми фінансової допомоги, неповернутої в строк (п. 5.5. договору). З листа АТ «Європейський промисловий банк» від 15 листопада 2019 року № 005/2062 вбачається, що 13 червня 2019 року з рахунку філії «135 Домобудівельний комбінат» ДП МОУ «Укрвійськбуд» було здійснено платіж з перерахування фінансової допомоги за договором № 13/06-19 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 13 червня 2019 року для поповнення картки ОСОБА_1 (а.с. 9). Перерахування коштів на особисту банківську картку ОСОБА_1 підтверджується платіжним дорученням № 642 від 13 червня 2019 року, яке міститься у матеріалах справи (а.с. 10). 02 жовтня 2019 року ДП МОУ «Укрвійськбуд» на адресу ОСОБА_1 було направлено вимогу в порядку ст. 530 ЦК України про повернення суми заборгованості у розмірі 80 298,08 грн. станом на 02 жовтня 2019 року (а.с. 11). Поштова кореспонденція з досудовою вимогою повернулася від ОСОБА_1 без вручення за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 12). Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за період з 30 вересня 2019 року по 11 грудня 2019 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 98 510,15 грн., яка складається з пені у розмірі 5 069,59 грн., 30 % річних - 4 800 грн., інфляційних нарахувань на суму боргу - 640,56 грн., штрафу у розмірі 10 % - 8 000 грн. (а.с. 42-44). Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Позивач, пред`являючи вимоги про погашення наданої поворотної безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 80 000,00 грн., просив у тому числі стягнути пеню, 30 % річних, інфляційні втрати і штраф за несвоєчасну сплату коштів. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Позивачем підтверджено належними та допустимими доказами надання відповідачу поворотної безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 80 000,00 грн. за договором від 13 червня 2019 року, що підтверджується платіжним дорученням № 642 від 13 червня 2019 року, яке міститься у матеріалах справи (а.с. 10). Відповідач, в свою чергу, не надав до суду доказів повернення 80 000,00 грн. на виконання умов договору № 13/06-19 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 13 червня 2019 року у строк, визначений п. 4.3. договору, тобто до 30 вересня 2019 року. Разом з тим, відповідач в апеляційній скарзі посилався на те, що не мав можливості належним чином виконати умови договору в строк, оскільки станом на 30 вересня 2019 року вказаного у договорі банківського поточного рахунку позивача ДП МОУ «Укрвійськбуд» не існувало, оскільки ще 18 вересня 2019 року ПАТ «Банк Софійський» припинив своє існування та був ліквідований як юридична особа. Згідно з п. 4.4. договору позичальник зобов`язується повернути позикодавцю фінансову допомогу не пізніше 30 вересня 2019 року шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок позикодавця грошових коштів у розмірі отриманої фінансової допомоги. З матеріалів справи вбачається, що у розділі 9 договору зазначено юридичні адреси, банківські реквізити та підписи сторін. Зокрема, вказано такі банківські реквізити ДП МОУ «Укрвійськбуд»: р/р НОМЕР_1 у ПАТ «Банк «Софійський» (а.с. 7). 16 вересня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис № 10731110022022984 про проведення державної реєстрації припинення ПАТ «Банк «Софійський», як юридичної особи, а, отже, ліквідація банку вважається завершеною, а сам банк ліквідованим. Тобто до настання строку повернення фінансової допомоги поточний банківський рахунок позивача було змінено на новий, що не заперечує позивач у відзиві на апеляційну скаргу. Доказів повідомлення позивачем ОСОБА_1 про зміну поточного банківського рахунку до суду не надано. Враховуючи вказане, відповідач був позбавлений можливості належним чином у строк виконати умови договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги шляхом перерахування коштів у безготівковій формі на поточний рахунок позивача, оскільки відомий рахунок відповідачу станом на 30 вересня 2019 року був недійсним. Отже, за вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з відповідача штрафу та пені, які передбачені договором за порушення позичальником строку повернення поворотної фінансової допомоги, враховуючи відсутність доказів повідомлення відповідачу реквізитів для повернення коштів у безготівковій формі. При цьому, колегія суддів відхилила доводи апелянта щодо обов`язкового застосування до спірних правовідносин ст. 613 ЦК України, оскільки відповідачем не доведено, що він у строк до 30 вересня 2019 року звертався до позивача з метою повернення фінансової допомоги у розмірі 80 000,00 грн., а позивач відмовився прийняти належне виконання умов договору. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку ДП МОУ «Укрвійськбуд» не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 5.3 вищевказаного Договору. сторони погодили інший розмір процентів (30% річних) ніж визначений ч. 2 ст. 625 ЦК України. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18. Тому колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача 4734 грн. 25 коп. (30 % річних на підставі п. 5.3 Договору) та 640,56 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 01 жовтня 2019 року по 11 грудня 2019 року (період прострочення грошового зобов`язання 72 дні) виходячи з суми заборгованості та в межах заявлених позивачем вимог. При цьому, суд апеляційної інстанції навів наступний розрахунок. Інфляційне збільшення: 80 000,00 x 1.00800700 - 80 000,00 = 640,56 грн. Проценти річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України: з 01/10/2019 до 11/12/2019 80 000,00 грн. заборгованості x 30 % (ставка передбачена п. 5.3 Договору) x 72 днів прострочення : 365 : 100 = 4 734, 25 грн. Поряд з цим відповідачем до суду не надано власного розрахунку заборгованості по договору або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності. Крім того, в апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , як на підставу для скасування заочного рішення суду, посилався і на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, тому не приймав участі у її розгляді. Згідно з ч. 4 ст. 128 ЦПК України судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. З матеріалів справи вбачається, що конверт разом з копією ухвали про відкриття провадження, копією позовної заяви та судовою повісткою з викликом в судове засідання, призначене на 11 березня 2019 року, повернувся до суду першої інстанції від ОСОБА_1 «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с. 74). При цьому, поштову кореспонденцію відповідачу було направлено на невірну адресу, а саме замість АДРЕСА_1 , було вказано АДРЕСА_1 . Положення ЦПК України не передбачають повернення рекомендованих листів з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», така відмітка не передбачена як причина невручення судового повідомлення. Ця відмітка не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист. Отже, у сукупності із недотриманням терміну зберігання подібна відмітка не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення сторони у судовій справі, зокрема не визначає, чи адресат відмовився від отримання судового повідомлення, чи адресат відсутній, чи особу, якій адресовано судове рішення, не виявлено за місцем проживання. За даними Єдиного державного реєстру підприємств і організацій, відповідач має зареєстроване місце перебування (знаходження) (а.с. 77). Про судове засідання 06 квітня 2020 року відповідач не був належним чином повідомлений, оскільки у матеріалах справи відсутня судова повістка про виклик учасників справи на цю дату та відповідно докази належного повідомлення. Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Враховуючи те, що відповідач не був повідомлений про розгляд справи, тому підстави для ухвалення заочного рішення у районного суду були відсутні. З огляду на п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Отже, судом порушено норми процесуального права, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в повному обсязі з цих підстав із ухваленням нового по суті заявлених вимог. Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 квітня 2020 року скасувати, ухвалити нове. Позов Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» (код ЄДРПОУ - 24308300) - 80 000,00 грн. поворотної фінансової допомоги, 4 734 грн. 25 коп. процентів річних та 640 грн. 56 коп. інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період прострочення з 01 жовтня 2019 року по 11 грудня 2019 року. В іншій частині позовних вимог Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» - відмовити. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець В.М. Ратнікова О.В. Борисова