Постанова 4824 № 755/1234/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа 755/1234/20 Головуючий у І-й інстанції - Гаврилова О.В. апеляційне провадження № 22-ц/824/4947/2021 Доповідач Заришняк Г.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2021 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Заришняк Г.М. Суддів - Мараєвої Н.Є., Кулікової С.В. при секретарі - Діденко А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 січня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «Аска-Життя», про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,- В С Т А Н О В И В : В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до АТ «Перший український міжнародний банк» ( далі АТ «ПУМБ»), третя особа - ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «Аска-Життя», про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору. В обґрунтуванні позову вказував, що 04 липня 2018 року він, позивач ОСОБА_1 , підписанням заяви беззастережно підтвердив, що приймає пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розмішена на сайті pumb.ua. Підписанням заяви позивач ніби-то дав свою згоду на укладання договору страхування. Разом з тим, відповідно до преамбули заяви (оферти) №1001070659601, банк надає позичальнику суму кредиту, яка становить 102 940,00 грн., в тому числі: на споживчі цілі - 100 000,00 грн.; для оплати Договору страхування - 2 640,00 грн., для сплати разової комісії -300,00 грн., строк кредиту та договору страхування - 24 місяці, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 2,99% річних, розмір процентної ставки - 0,01% річних, разова комісія - 0,00 % річних + 300 грн. Позивач вважав, що при укладанні вищевказаного кредитного договору порушені його права як споживача, передбачені нормами Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України «Про страхування», у зв`язку з чим позивачем в позасудовому порядку направлялись листи про припинення порушень з боку відповідача, проте такі вимоги залишені без задоволення. Позивач зазначав, що фактично працівники товариства при видачі кредитних коштів не ознайомлювали позичальника з умовами кредитування та ризиками, позивач про це не ставив свій підпис, оформлення кредитного договору тривало протягом півгодини, після чого йому було вручено заяву-оферту, яку він, не читаючи через дрібний шрифт та сподіваючись на добросовісність працівників банку, підписав. Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, діючий на день підписання заяви, працівниками банку наданий не був. Крім того, зазначав, що банк незаконно встановив у кредитному договорі плату за обслуговування кредитної заборгованості, а умови кредитного договору, щодо послуг страхування є нав`язаними та несправедливими, оскільки страхування в спірних правовідносинах має бути добровільним. Правовими підставними позову зазначені положення ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 203, 215 ЦК України. Посилаючись на викладене, просив суд визнати недійсним кредитний договір №1001070659601 від 04 липня 2018 року. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 січня 2021 року у задоволенні позовної заяви було відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та розглянути справу у його відсутність. Представник відповідача правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався. В судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, причини своєї неявки суд не повідомили. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності та не обґрунтованості позовних вимог. Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що в заяві про укладення угоди про надання особистого кредиту №1001070659601 від 04 липня 2018 року ОСОБА_1 підтверджує, що беззастережно приймає пропозицію ПАТ «ПУМБ», на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування. Як вбачається із заяви №1001070659601 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 04 липня 2018 року, ОСОБА_1 просив ПАТ «Перший український міжнародний банк» надати споживчий кредит на загальні споживчі цілі, оплату договору страхування та сплату разової комісії банку, в розмірі 102 940,00 грн., з яких 100 000,00 грн. на загальні споживчі цілі, 2640,00 грн. для оплати договору страхування та 300,00 грн. для сплати разової комісії, строком на 24 місяці. За умовами заяви №1001070659601 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 04 липня 2018 року, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,99%, розмір процентної ставки -0,01% річних, разова комісія - 0,00%+300,00 грн. Підписанням цієї заяви позивач підтвердив, що приймає публічну позицію ПАТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі - ДКБО), яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ» pumb.uaв повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийняті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування і погодився з тим, що може обрати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості Банку), а при обранні послуг з укладання договору страхування, підписанням цієї підтвердив свою згоду на укладання договору страхування. За умовами страхування життя зі споживчим кредитом, ОСОБА_1 шляхом підписання цієї заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, погодився та прийняв у повному обсязі публічну пропозицію укласти договір добровільного страхування життя за програмою «Страхування життя зі споживчим кредитом готівкою «ПрАТ «УАСК «АСКА «Життя», від імені якого діє ПАТ «ПУМБ», на умовах, розміщених на офіційному веб-сайті страховика та зазначених у вигляді заяви на приєднання до договору страхування. Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Судом встановлено, що ПАТ «ПУМБ» свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши позивачеві грошові кошти, що не спростовується останнім у позовній заяві. Підпис позивача в заяві №1001070659601 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та заяві про приєднання до договору страхування №10010706596 свідчить про його ознайомлення з усіма його умовами, правами та обов`язками, іншою інформацією, надання якої передбачено чинним законодавством України. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач підписав заяву №1001070659601 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а отже погодився з умовами Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та ознайомився з ризиками, а тому посилання на те, що його, позивача, не було ознайомлено з умовами кредитування та ризиками, що передбачено ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не доведені в судовому засіданні. За умовами кредитного договору всі відносини між Позичальником та Банком, врегульовуються Договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «ПУМБ», що затверджений розпорядженням Банку із усіма змінами, доповненнями та усіма Додатками до нього, що укладений між Позичальником та Банком, діюча редакція якого розміщена на Інтернет-сторінці Банку за електронною адресою pumb.ua, визначає всі істотні умови надання та користування Кредитом, зокрема, але не виключно порядок і умови нарахування процентів за користування кредитом, умови здійснення платежів, умови настання відповідальності за неналежне виконання зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом та/або комісійної винагороди та/або інших платежів, що вказані в Заяві про надання кредиту, а також будь-які інші умови необхідні для врегулювання відносин між Позичальником та Банком. За правилом ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. За положенням ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Статтею ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від договору про споживчий кредит споживач повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) до закінчення строку, встановленого частиною першою цієї статті. Протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит споживач зобов`язаний повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з цим договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит (ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування») . Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Оскільки позивач був ознайомлений з умовами договору, всіма істотними обставинами та наслідками його підписання, що підтверджується його особистим підписом, суд дійшов правильного висновку, що кредитний договір укладений сторонами з дотриманням вимог закону, необхідних для чинного правочину. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України). Згідно ч.ч. 1,2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доводи апеляційної скарги про те, що кредитний договір з додатками до нього ОСОБА_1 не читав із-за дрібного шрифту та підписав договір сподіваючись на добросовісність працівників банку, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані доводи не свідчать про неправомірність дій працівників банку та позбавлення позивача можливості ознайомитися з усіма істотними умовами кредитного договору. Посилання в апеляційній скарзі на те, що до відома позичальника не доводилася інформація про умови кредитування та ризики у вигляді довідки чи іншого належного документу, що передбачено статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів вважає безпідставними, оскільки своїм підписом у заяві про приєднання до договору комплексного обслуговування фізичних осіб позивач засвідчив, що в повному обсязі, доступно та своєчасно ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту і вказані умови не потребують додаткового тлумачення. Доказів відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України на підтвердження того, що працівники банку при видачі кредитних коштів не ознайомили позичальника з умовами кредитування та ризиками, позивачем не надано ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду. Твердження скаржника про те, що умови кредитного договору щодо послуг страхування із страховою компанією є несправедливими, оскільки позивач не отримував від відповідача коштів для оплати такої страховки, колегія суддів не приймає до уваги, враховуючи, що за умовами підписаної заяви послугу обрано позичальником за власною ініціативою з числа послуг, які пропонуються банком, і відносини за договором страхування після його укладення виникають виключно між страхувальником та страховиком. Разом з тим, заслуговують на увагу доводи позивача про необхідність визнання недійсним кредитного договору в частині умов про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99 %. Пунктом 4 кредитного договору визначено, що за обслуговування кредитної заборгованості позичальник щомісячно сплачує комісійну винагороду у розмірі 2,99 % від суми кредиту. Встановлена договором комісійна винагорода сплачується позичальником щомісячно у розмірі 3077,91 грн. Верховний Суд України у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 183/2122/15 роз`яснив, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України). Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1). Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для визнання недійсним п.4 кредитного договору в частині встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99 %., в зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з постановлення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 в цій частині. В задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити за їх недоведеністю. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 - задовольнити частково. Визнати недійсним п.4 кредитного договору, укладеного між Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 , в частині встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99 %. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту. Повний текст постанови виготовлений 31 травня 2021 року. Головуючий Судді: