Постанова 4857 № 140/500/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/500/21 пров. № А/857/6984/21 Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М., розглянувши в порядку письмового провадженняв м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року (ухвалене головуючим суддею Денисюк Р.С. у м. Луцьк) у справі № 140/500/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання дій протиправними щодо зменшення розміру пенсії з 55% до 50 % грошового забезпечення з 01.01.2008 та зобов`язання провести перерахунок та виплату пенсії у розмірі 55% грошового забезпечення, з урахуванням 5% відповідних сум грошового забезпечення особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до 3 категорії, з урахуванням виплачених сум з 01.01.2008 однією сумою. В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що зменшення основного розміру пенсії з 55% до 50% відповідних сум грошового забезпечення відповідач порушив його права та законні інтереси. Позивач вказує, що для перерахунку пенсії мають застосовуватися норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), які визначають її розмір у процентах відповідних сум грошового забезпечення, що діяли на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19.02.2021в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на момент здійснення перерахунку пенсії, а саме з 01.01.2008, стаття 13 Закону №2262-ХІІ не передбачала 5% збільшення пенсії для військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 3, а інша норма, яка б встановлювала таку доплату, в чинному законодавстві України відсутня, то правових підстав для нарахування наведеної 5% доплати для зазначених військовослужбовців немає. Також суд зазначає, що вищезгадані зміни в законодавстві не призвели до зниження розміру пенсії, а навпаки - привели до її збільшення, це нівелює засторогу можливого порушення прав позивача. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов. Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що Верховною Радою України не приймалось законів, які б передбачали зменшення відсоткового значення розміру вже призначеної пенсії, чи проведення перерахунку відсоткового значення розміру вже призначеної пенсії за новими критеріями, а тому відсоткове значення призначеної позивачу пенсії є незмінним. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області як одержувач пенсії за вислугу років з 01.04.2005 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-Х1І. На дату звільнення із військової служби, вислуга років позивача складає 20 років. Пенсія призначена з 01.04.2005 в розмірі 55% відповідного грошового забезпечення (50% - за 20 років вислуги та 5% - як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 3). З 01.01.2008 позивачу було проведено перерахунок пенсії в розмірі 50% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», до складу якої не увійшло 5% підвищення до пенсії, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС категорії 3. 02.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок пенсії в розмірі грошового забезпечення, визначеного станом на дату призначення пенсії. ГУ ПФУ у Волинській області листом від 18.12.2020 № 17210-17434/К-02/8-0300/20 повідомило позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» № 3591-IV від 04.06.2006 внесено зміни до статті 13 Закону № 2262, на підставі яких виключено норму, що передбачала збільшення пенсії на 5% сум грошового забезпечення особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії, у зв`язку з чим, розмір пенсії ОСОБА_1 переглянуто. На виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 1294 проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2008 в розмірі 50% грошового забезпечення. Позивач вважаючи такі дії, щодо перерахунку протиправними, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), Законом України від 04.04.2006 № 3591-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» (далі - Закон № 3591-IV), Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок № 45) та постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядовою і начальницького складу» (далі - Постанова № 1294) у редакціях, які були чинними на час спірних правовідносин. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі визначає Закон № 2262-ХІІ. Відповідно до пункту «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, пенсії за вислугу років призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. На момент призначення позивачу пенсії, ст. 13 Закону № 2262-ХІІ у частині 1 містила пункт «в»: особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Водночас, згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою етапі 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у зв`язку з встановленням нових умов грошового забезпечення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядовою і начальницького складу» з 01.01.2008 позивачу було проведено перерахунок пенсії в розмірі 50% відповідних сум грошового забезпечення, до складу якої не увійшло 5% підвищення до пенсії, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС категорії

3. Такий перерахунок пенсій проводиться відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №

45. Пунктом 1 цього Порядку визначено, що пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. При цьому, на момент здійснення перерахунку пенсії позивачу до Закону № 2262-ХІІ були внесені зміни, зокрема у статтю 13, звідки були виключені підстави для збільшення розміру пенсії за вислугу строків служби особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження служби. Види підвищень пенсій за вислугу років передбачені статтею 15 вказаного закону, види надбавок та допомоги до пенсії за вислугу років - статтею

16. Як встановлено в ході розгляду справи, перерахунок пенсії позивачу здійснювався з 01.01.2008 за чинною на цю дату редакцією Закону № 2262-ХІІ, яка на той момент не передбачала збільшення пенсій за вислугу років на 5% суми грошового забезпечення для осіб, які під час служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і віднесені до 2-3 категорії. Тобто, правових підстав для врахування під час перерахунку 01.01.2008 розміру пенсії позивача 5% суми грошового забезпечення, як особі, яка під час служби брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3 категорії, у відповідача не було. При цьому, вищезгадані зміни в законодавстві не призвели до фактичного зниження розміру пенсії позивача, а відтак - до порушення прав останнього. Виходячи з системного аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд приходить до висновку, що оскільки на момент здійснення перерахунку пенсії, а саме з 01.01.2008, ст. 13 Закону №2262-ХІІ не передбачала 5-процентне збільшення пенсії для військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 3, а інша норма, яка б встановлювала таку доплату, в чинному законодавстві України відсутня, то правових підстав для нарахування наведеної 5-процентної доплати для зазначених військовослужбовців немає. Аналогічна правова позиція при вирішенні подібних спорів викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 752/17929/13-а. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року у справі № 140/500/21 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 01 червня 2021 року