Постанова 4856 № 120/5445/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/5445/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський О.В. Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 26 травня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. , за участю: секретаря судового засідання: Ременяк С.Я., представника позивача: Герасимчука О.О., представника відповідача: Кухрівського О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вікітан" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вікітан" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : у жовтні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вікітан» (ТОВ «Вікітан») звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (ГУ ДПС у Вінницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2020 року №0000063204, №0000073204 та №0000083204. 17 лютого 2021 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Представником ГУ ДПС у Вінницькій області подано клопотання про заміну Головного управління ДПС у Вінницькій області на його правонаступника Головне управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений підрозділ ДПС. Протокольною ухвалою без виходу до нарадчої кімнати, занесеної секретарем судового засідання до протоколу судового засідання 26.05.2021 року, вказане клопотання задоволено. У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник відповідача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність. Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено те, що 25.08.2020 року ГУ ДПС у Вінницькій області видало наказ №863, яким вирішено провести фактичну перевірку ТОВ "Вікітан" за адресою місця здійснення господарської діяльності: Вінницька область, м. Ладижин, вул. Карла Маркса, 2/А, АГЗП з 27.08.2020, терміном 10 діб, за період з 01.07.2019. На підставі вказаного наказу видано направлення на перевірку від 27.08.2020 № 1398 та № 1939. 27.08.2020 року посадовими особами ГУ ДПС у Вінницькій області для проведення фактичної перевірки здійснено виїзд за адресою місця здійснення господарської діяльності ТОВ "Вікітан": Вінницька область, м.Ладижин, вул. Карла Маркса, 2/А, АГЗП та складено акт відмови №440/306141728 у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від підпису у направленнях на проведення фактичної перевірки та вручення наказу на її про проведення. За результатами проведеної перевірки складено акт (довідку) фактичної перевірки від 28.08.2020 № 149/32/30641728. У ході проведеної перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Вікітан» у порушення пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України здійснювалась роздрібна торгівля пальним на АЗС з резервуарів, що не обладнані рівнемірами-лічильниками та витратомірами-лічильниками, а також в порушення пп. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України в період з 01.04.2020 по 25.08.2020 (147 днів) не забезпечено щоденне (крім днів, в які акцизний склад не працює) формування даних про фактичні залишки пального та реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД їх подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою). У зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від підписання та отримання акта фактичної перевірки 27.08.2020 складений акт відмови від підписання матеріалів перевірки №441/30641728. На підставі акту перевірки, 17 вересня 2020 року ГУ ДПС у Вінницькій області прийняті податкові повідомлення-рішення про застосування відносно ТОВ "Вікітан" штрафних (фінансових) санкцій (штрафів): за порушення пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України: №0000073204 в розмірі 20000 грн.; №0000063204 в розмірі 20000 грн.; за порушення пп. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПК України №0000083204 в розмірі 147000 грн. Не погодившись з такими рішеннями позивач оскаржив їх до Вінницького окружного адміністративного суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті обґрунтовано, з урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішень. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (ПК України) контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України). Відповідно до ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, як: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Згідно з п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки та за наявності хоча б однієї з таких підстав: -у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. Відповідно до п. 80.5 ст. 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Статтею 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки. Таким чином, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. Позивач допустив посадових осіб ГУ ДПС у Вінницькій області до проведення фактичної перевірки, не висловлював зауважень до акту перевірки. Так, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а, отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №826/2679/14, від 13.03.2018 у справі №804/1113/16, від 30.11.2018 у справі №808/1641/15, від 07.11.2018 р. у справі №811/824/17, від 24.01.2019 у справі №826/13963/16, від 18.12.2018 у справі №826/3014/16, від 15.01.2019 у справі №822/28/15, від 05.03.2020 року у справі №825/1110/17 та інших. Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про проведення відповідачем перевірки з порушеннями норм Податкового кодексу України, оскільки ОСОБА_1 не є уповноваженим представником ТОВ «Вікітан», з огляду на наступне. Так, згідно п. 81.1 ст. 81 ПК України фактичні перевірки можуть бути розпочаті як в присутності власника чи керівника закладу, так і в присутності його посадових (службових) осіб або його уповноваженого представника, або осіб, які фактично проводять розрахункові операції (незалежно від належного чи не належного оформлення трудових відносин цих осіб). Згідно відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованими особами ТОВ "Вікітан" за звітний 6 місяць 2020 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата як працівнику ТОВ "Вікітан" і саме він фактично проводив розрахункові операції станом на час проведення фактичної перевірки. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач при проведенні фактичної перевірки ТОВ "Вікітан" діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законами України. Відповідно до пп. 14.1.6. п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу. Згідно з пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 ПК України розпорядник акцизного складу це суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб`єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального. Пунктом 230.1 ст. 230 ПК України визначено, що акцизні склади утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро- горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходжень до бюджету акцизного податку. Акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами- лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі (рівнемір- лічильник), які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів- лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі. Відпуск пального без наявності витратомірів-лічильників та рівнемірів- лічильників забороняється. При цьому, п. 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України, визначено, що норми п. 230.1 ст. 230 цього Кодексу щодо обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження- розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками застосовуються з 1 січня 2017 року. Відповідно до ст. 230 ПК України, постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №891 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку (Порядок). Підпунктом 3 п. 2 Порядку визначено, що резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці. Згідно з пп. 4 п. 2 Порядку обіг пального - будь-які операції, що передбачають: фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з виробництва, придбання, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції); фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з реалізації, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції). Так, п. 22 підрозд. 5 розд. XX ПК України та відповідно до п. 12 підрозд. 5 розд. XX ПК України, розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами- лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: -акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яка перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 01.07.2019; - акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 01.10.2019; - акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 01.01.2020. Таким чином, при визначенні загальної місткості розташованих на акцизному складі резервуарів беруться до уваги стаціонарні споруди або ємності, які призначені для здійснення операцій, що передбачають фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального чи/або фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне та його зберігання, при цьому акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі. Відповідно до п. 128-1.1 ст. 128-1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів- лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра- лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 грн. за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу, та/або незареєстрований витратомір-лічильник. Так, у ході проведеної перевірки встановлено факт реалізації та зберігання ТОВ «Вікітан» пального без реєстрації рівнеміра- лічильника рівня пального введеного в експлуатацію резервуара в кількості однієї одиниці в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у введеному в експлуатацію резервуарі, а також використання газорозподільної колонки (витратомір-лічильник) для відпуску пального споживачам в кількості одна одиниця, без її реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у введеному в експлуатацію резервуарі. При цьому, вказані порушення позивачем не спростовані. Крім того, Законом України від 23.11.2018 № 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" внесено, зокрема, зміни та доповнення до статей 14, 212, 230, 232 ПК України. Вказаними змінами, які набули чинності з 01.07.2019, Кодекс доповнено поняттями акцизного складу пересувного і розпорядника акцизного складу пересувного, викладено у новій редакції поняття акцизного складу і розпорядника акцизного складу, розширено визначення платника акцизного податку, змінено порядок реєстрації та роботи акцизних складів, встановлено, що ведення обліку обсягів пального або спирту етилового здійснюється у Системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (СЕАРП та СЕ). Відповідно до п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПК України розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С. Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою. На кожному акцизному складі за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД формуються показники про: -обсяги залишків пального на початок та кінець звітної доби, що визначаються шляхом підсумовування обсягів залишків пального в кожному резервуарі на підставі показників рівнемірів-лічильників, встановлених на таких резервуарах, розташованих на такому акцизному складі; - добовий обсяг реалізованого пального, що визначається шляхом підсумовування обсягів реалізованого за звітну добу пального через кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу на підставі показників витратомірів-лічильників, встановлених на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на такому акцизному складі; - добовий обсяг отриманого пального, що визначається шляхом віднімання від обсягу залишків пального на кінець звітної доби обсягу залишків пального на початок звітної доби та додавання добового обсягу реалізованого пального з такого акцизного складу з додаванням обсягу втраченого пального, зазначеного в акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та з відніманням додаткового обсягу пального, зазначеного в заявках на поповнення обсягу залишку пального або спирту етилового, зареєстрованих у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Згідно з абз. 30 пп. 230.1.3 ст. 230 ПК України дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв`язку у формі електронних документів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Пунктом 128-1.3 ст. 128-1 ПК України визначено, що незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику та митну політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1 000 грн. за кожний не поданий електронний документ. Згідно з абз. 3 п. 25 підрозділу 5 розділу XX "Перехідні положення" ПК України норми п. 128-1.3 ст. 128-.1 ПК України за неподання електронних документів з акцизних складів, на яких розташовані резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 м3, починають застосовуватися з 1 квітня 2020 року. Так, у ході проведеної перевірки встановлено, що позивач не забезпечив щоденне (крім днів, в які акцизний склад не працює) формування даних про фактичні залишки пального та реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД їх подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою). Таким чином, виявлені контролюючим органом порушення підтверджуються письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи та не спростовані позивачем, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем обґрунтовано та у відповідності до чинного законодавства, а тому відсутні підстави для їх скасування. Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що наведенні в апеляційній скарзі доводи повністю спростовуються встановленими у справі обставинами та письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вікітан" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 31 травня 2021 року. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.